пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201207
02.03.2012 | Віктор Марголін, Редактор інтернет-газети «Зачепилівська правда»

Для порядних людей моральний занепад страшніше смерті

   

В кожному номері бюлетеня я знаходжу для себе, для душі якусь ізюминку. В даному випадку я звертаю увагу моїх колег – читачів на статтю в четвертому номері бюлетеня «Метаморфози кредитно-модульної системи або Свята і будні «особливих «студентів». Автор статті Федір Веніславський, доцент юридичної академії ім. Я. Мудрого. Ця людина від науки, очевидно, є не тільки мужньою людиною, а і такою, що зуміла в якійсь мірі відгадати мої думки та дати відповідь стосовно моїх передбачень.

Хто був студентом, той мене зрозуміє. Я навчався в вузі, який знаходився від юридичної академії через паркан. Можливо тому мене ще в семи десятих роках «тягнуло» навчатися в цій академії на заочному відділенні. Та партійна система стала на заваді цих мрій. Сьогодні це вже історія, яку згадувати не завжди приємно.

Та все ж, доля моя склалася так, що останні майже 12 років я став частим «гостем» в міліції, прокуратурі і суді. Спочатку в зв’язку зі своєю карною справою, а потім в зв’язку зі своєю громадською діяльністю. Я очолював районну організацію «Партії правозахисту» та ін. Все це я розповідаю не заради себе особисто, а щоб переконати читача в тому, що мої контакти з вчорашніми випускниками Харківської юридичної академії це не є якийсь окремий епізод з життя, а це є, по суті, постійний моніторинг професійного рівня цих молодих спеціалістів.

Всі ці мною названі 12 років я проживав в одному місці – в селищі Зачепилівка на Харківщині. За цей час голова суду, нажаль, не змінювався. Лише він один після роботи в карнім розшуку чомусь став головою суду, та не став суддею. Я маю на увазі в здоровому, правовому сенсі цього слова. Його син також працює в Зачепилівському суді, та навчитися в батька чомусь путньому, доброму йому навряд чи вдасться та і в академії навчався так, що батько вимушений був перевести його на заочне навчання.

Про кадри в міліції я спробую помовчати. Це як про покійника. Або добре, або нічого. Достатньо одного маленького прикладу. Майор міліції Шевченко О.Г. говорить моїм односельцям, що Марголін В.Н. допишеться: поїде на огород і звідти не вернеться, я його застрелю. Стоїть чоловік у формі і отаке морозить. Заради об’єктивності слід зауважити, що в районному відділі міліції є високопрофесійні працівники. Очевидно, що ці люди отримали дипломи не «за сало».

Далі я буду говорити про кадри в рай прокуратурі, облпрокуратурі… Це майже однаково. Якщо бути чесним і відвертим, то слід сказати: ця розповідь може бути як занадто довгою, так і короткою. Про цих людей та для їх колективної характеристики можна затратити лише 2-3 слова і досить щоб читач зрозумів про що йде мова.

Та, перш ніж так поступити, я пропоную читачу звернути увагу на фінансову сторону даного питання. Коли ми зрозуміємо саме цю складову – багато питань відпадуть самі по собі. Я скажу правду про те, що мені достовірно не є відомим скільки коштує навчання в юридичній академії , але я точно знаю, що ця ціна є захмарною, не підйомною для простого смертного громадянина незалежної України. Навіть коли ви маєте роботу. Отже, як не крутіть, а студентом може стати лише мазунчик доволі не бідних батьків. Ця дитина, перш ніж стати студентом, купається у «молоці» і всі дома його чукикають як можуть. Батьки ж нахвалитися своєю дитиною не можуть і готові викласти любі гроші, аби тільки забезпечити майбутньому юристу пристойне майбутнє. Поряд з цим слід відмітити, що для освоєння учбової програми академії студенту необхідно трішки «попотіти». Та як не хочеться цього робити, та ще коли в карманах завжди є кошти на різні розваги. З досвіду моїх знайомих можу сказати, що діти приїздять додому і просять у батьків конкретну суму грошей для здачі конкретного екзамену. Думаю, що юридична академія не є виключенням і така практика здачі заліків чи екзаменів може мати місце.

Тато з мамою, відправляючи свого синочка на навчання, приказують: « Ти ж там старайся. В житті все пригодиться. Знання за плечима не носити». І дитина старається. На четвертому курсі не здані заліки за другий курс. Знають про це батьки чи ні – я не знаю. Та гроші «на диплом» пора збирати – це розуміють всі. До того часу, коли молодий випускник академії проб’є собі дорогу до Зачепилівки, у нього в розпорядженні, як правило, появляється авто, якого за весь свій вік не заробить чесною працею пересічний громадянин України.

Нарешті до молодого випускника приходить пора коли треба братися за розум. Та якби ж він був. Приведу один приклад. Під час судового розгляду питання в окружному адміністративному апеляційному суді судді запитували прокурора Зачепилівського району Гладкіх О.В. чи він взагалі є юристом. От до таких прокурорів «під руку» присилають молодих спеціалістів, які одержують вже право складати важливі процесуальні документи. Все це відбувається в атмосфері майже повної безвідповідальності. І пишуть же, тобто виконують вказівки.

Приведу ще один приклад. В селищі Зачепилівка продали і розібрали трьохповерхову недобудовану школу на 1296 уч. місць. Моє журналістське розслідування з допомогою документів та постанови Верховного Суду України доводить факт крадіжки цього об’єкту. Незважаючи на це пом. прокурора Явніков Р.Ю. виносить постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Таке своє рішення він обґрунтував тим, що опитати того чоловіка, який продавав школу на біржі, не є можливим так як він виїхав і в селищі не проживає. Істотної шкоди, як вважає прокурор (2 млн. грн.) суспільству або державі не заподіяно і не могло бути заподіяно. Ось така логіка новоспеченого правника. Далі цей бред я цитувати не буду, так як вважаю, що по нинішнім мірках в народу украли не менше 35 млн. грн. Так і хочеться запитати викладачів прославленої юридичної академії: «Де народжуються такі убогі кадри – в стінах академії, чи їх такими робить сама система прокуратури?» Але ж нами керують перевертні- професіонали в галстуках. Скільки їх «проїхало» через Зачепилівку порахувати не берусь. І всі майже одинакові, як не браконьєр, то прокурор із системи «хто більше дасть», або скупляє нерухомість, або в голові у нього один футбол. Довго тут не затримуються. Інколи задумуюсь: кому потрібні ці неуки багато станочники?

Необхідно пам’ятати ще про одну немаловажну обставину. В районі посада прокурора району, чи його підлеглих після судді вважається однією з найбільш престижних і впливових. Отже, спокуса відмити затрачені на навчання кошти дуже велика. Без сумніву, знаходяться чиновники-правники, які цю можливість не упускають. Хто від цього потерпає? Громадяни України і держава в цілому. Наприклад, група мешканців Зачепилівки звернулися письмовою заявою до рай прокуратури 04.10.2010 р. стосовно безпорядків в системі районного споживчого товариства. Незважаючи на неодноразові нагадування прокурору це питання так і залишається без відповіді. Крім прокурора це питання «гуляло» і по райвідділу міліції. Думається, що тут без голови суду також не обійшлось. Хто кого кришує відповідь одна. Вихованці отієї академії. Отак ми боремося з корупцією. Якщо і далі ця робота так буде продовжуватись, то українському народу вистачить ще не на одне століття.

Повертаючись до колективу викладачів академії хотілось би ще запитати: а вам не соромно за таку роботу? До речі, в обласній прокуратурі кадри нічим не кращі, ніж в Зачепилівці. В них лише прав більше і можливостей значно більше для зловживань..

Щоб переконати читача я назву ряд прізвищ: Хачатрян, Кирилюк, Ковальова, Гладкіх, Шадура, Комар, Синчук, Анпілогов, Гончаренко, Іванов. Це є далеко не повний перелік прокурорських «вампірів», які намагаються «напитися крові» з громадян України взамін нічого не давши. Скільки брехні я отримав у листах з їх підписами. Я сподіваюся , що більшість цих людей чомусь навчалися в Харківській юридичній академії. Та коли послухаєш виступ такого правника в апеляційному суді, то за державу стає соромно.

Мораль цієї розповіді дуже проста. Ці кадри здатні любого, навіть безвинного, запроторити за грати, а там ти вже ніхто. Ми з кожним днем все більше і більше втрачаємо свою Батьківщину. Це якесь прокляття над всіма нами.

Зараз в ЗМІ ведуться розмови про пошук високоморальних людей серед мешканців України, які б могли взяти участь за «круглим столом» в обговоренні загальнодержавних проблем та ідей виходу з кризи. Та, нажаль, серед правлячої еліти країни таких людей не називають. А ми чекаємо від них добра. Плакали наші сподівання.

Шановний пане Веніславський. Своєю статтею я хочу вас підтримати бодай морально та подякувати за досить сміливий крок – оприлюднення «конфіденційної» інформації з життя юридичної академії – флагмана вітчизняної правничої науки. Немає сумніву в тому, що багатьох в академії така ситуація повністю задовольняє. Цю «пухлину» слід не тільки викривати, а і видаляти, і чим раніше, то краще для всього суспільства.

 

02.03.2012 р.

http://zachpravda.ucoz.ru/

 

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори