пошук  
версія для друку
21.03.2012

Права людини в Україні 2011. XXI. ПРАВА ДИТИНИ

   

[1]

2011 рік відзначився збільшенням проблем та посиленням негативних тенденцій щодо дотримання та захисту прав дитини в Україні. Як і з іншої проблематики, абсолютна більшість викладених в попередній доповіді «Права людини в Україні. 2009–2010» оцінок, висновків та рекомендацій залишаються актуальними та нереалізованими.

1. Інституційний механізм

Викликом для сталості політики і програм в інтересах дітей стало руйнування внаслідок адміністративної реформи інституційного механізму захисту прав дитини. Указом Президента 9 грудня 2010 р. (№ 1085/2010) ліквідоване Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, яке було уповноваженим органом центральної виконавчої влади у цій сфері, а також у впровадженні сімейної політики. Указами Президента від 6 квітня 2011 року були затверджені положення про центральні органи виконавчої влади і його функції були частково передані Міністерству соціальної політики. Але лише в листопаді 2011 року в Міністерстві соціальної політики України почав діяти Департамент захисту прав дитини та усиновлення. Фінансування діяльності відбувалося за залишковим
принципом.

Реформування в МВС України призвело також до ліквідації Департаменту кримінальної міліції у справах дітей, і створення замість нього двох слабких і мало пов’язаних один з одним підрозділів в різних департаментах — профілактики правопорушень та кримінального розшуку. На місцях відбувалося також тотальне скорочення працівників ОВС, в тому числі за рахунок цих служб.

Позитивним фактором можна вважати створення в серпні 2011 року інституції Уповноваженого Президента України з прав дитини та призначення на цю посаду екс-міністра України у справах сім’ї, молоді, та спорту Юрія Павленка, формування його професійної команди та націленість на співпрацю із громадськими організаціями. Але цей новий орган не можна вважати незалежною моніторинговою інституцією, яка мала б бути створена на виконання Конвенції ООН. Окрім того, основною функцією Уповноваженого є моніторинг ситуації із дотримання прав дитини в Україні, а не реалізація політики, що робить актуальним подальше укріплення служб у справах дітей. Певну хвилю уваги до проблеми підняла проведена у жовтні Всеукраїнська нарада із захисту прав дитини. 12 грудня 2011 р. був підписаний Указ Президент № 1163/2011, спрямований на посилення політики захисту прав дітей.

2. Міжнародний контекст

В 2011 році Україна представляла третю та четверту зведену періодичну доповідь України (CRC/C/UKR/3-4) в Комітеті ООН з прав дитини про виконання державою Конвенції ООН про права дитини. Цей же Комітет на своєму 1611-му засіданні, що відбулося 3 лютого 2011 р., прийняв Заключні зауваження, в яких сформулював свої висновки та рекомендації щодо захисту та дотримання прав дитини. Вони стосуються усього комплексу прав дитини і різноманітних їх порушень. Так, визнаючи необхідність реформування та раціоналізації системи державного управління, Комітет, однак, особливо занепокоєний тим, що ліквідація Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту і передача його функцій Державній службі молоді та спорту при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту, а також розформування державних структур центрального рівня, пов’язаних з ліквідованим міністерством, становитиме загрозу існуючому професійному та технічному потенціалу у галузі захисту дітей. Крім того, Комітет із занепокоєнням відзначає, що реформі не передувало прийняття чіткого плану щодо делегування повноважень і функцій, пов’язаних з доглядом та захистом дітей.

Наприкінці 2011 р. Комітет ООН з прав дитини завершив роботу над третім Факультативним протоколом до Конвенції ООН про права дитини, який дає можливість дітям самостійно звертатися із скаргами на порушення прав.

З травня по листопад 2011 р. Україна головувала в Комітеті Міністрів Ради Європи, обравши серед пріоритетних тем головування тему захисту прав дітей. У зв’язку із цим 24–25 травня в Києві відбулася міжнародна конференція «Боротьба із насильством проти дітей: від окремих дій до інтегрованої стратегії» з високим рівнем представництва міжнародних експертів.

3. Вдосконалення законодавства

І за висновками національних експертів, і за висновками Комітету ООН з прав дитини, законодавство України про права дитини залишається таким, що не відповідає положенням міжнародних документів, насамперед, Конвенції ООН про права дитини та Факультативних протоколів до неї. В першу чергу це стосується загальних підходів у державній політиці щодо гарантування прав дитини. Ця політика розглядає дитину не як суб’єкта власних прав, а лише як об`єкт захисту. Багато норм законодавства щодо прав дитини залишаються декларативними, не всі права дитини, визначені Конвенцією, забезпечені відповідними законами. Ніяким чином не реалізується, наприклад, право дітей на участь в процесах прийняття рішень, які їх стосуються. Як відповідь на це зауваження, в 2011 р. в Верховній Раді України була зареєстрована велика кількість законодавчих ініціатив, які з одного боку в разі прийняття сприяли б покращенню захисту дітей, а з іншого — погіршують ситуацію із їх захистом.

3.1. Підготовка до ратифікації міжнародних документів

Залишається нератифікованою підписана ще в 2007 році Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань. Ця Конвенція неправильно перекладена МЗС України (з використанням терміну «сексуальне розбещення» у назві та по тексту), що звужує та змінює її зміст. У 2011 р. було підготовлено більше 20 звернень щодо необхідності термінової ратифікації Конвенції та правильного офіційного перекладу її термінології. Не дивлячись на ці звернення, ані МЗС України, ані Міністерство юстиції не відреагували вчасно на ці зауваження. 9 листопада 2011 р. Президентом на розгляд Верховної Ради було внесено проект Закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення» (№ 0232). 12 грудня 2011 р. на своєму засіданні Комітет у закордонних справах прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді України підтримати необхідність ратифікації цієї Конвенції, проте тільки за умови уточнення правильності перекладу назви Конвенції та внесення відповідних узгоджень до перекладу використаних в ній термінів. Таке рішення було підготовлено й іншими Комітетами Верховної Ради, зокрема, Комітетом України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Таким чином ратифікація Конвенції відтерміновується у зв’язку із необхідністю внесення змін в проектні документи, які можна було б зробити ще в 2010 р.

7 листопада 2011 р. від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про боротьбу із насильством щодо жінок та домашнім насильством, яка також має велике значення для захисту прав дітей і потребує суттєвих змін у законодавстві для її ратифікації та подальшої імплементації.

3.2. Національне законодавство

У вересні 2011 р. Верховна Рада Україна прийняла Закон України «Про протидію торгівлі людьми», який містить окремий розділ, пов’язаний із забезпеченням прав дітей, які постраждали від торгівлі людьми, або по відношенню до яких є така підозра. Він суттєво покращив національне законодавство у цій сфері[2]. Автори «Науково-практичного аналізу відповідності національного законодавства положенням Конвенції Ради Європи про заходи по боротьбі із торгівлею людьми», зазначають, що в цих статтях Закон відповідає положенням зазначеної Конвенції[3]. Основна проблема — в його застосуванні на практичному рівні, виділенні достатнього фінансування та координації заходів.

В 2011 р. Центр «Ла Страда — Україна» за підтримки ЮНІСЕФ в Україні продовжив реалізацію проекту «Підтримка гармонізації законодавства України та правозастосовної практики щодо захисту дітей від торгівлі людьми, дитячої порнографії, дитячої проституції та сексуального насильства». В результаті експертною групою була напрацьована низка законопроектів та пропозиції щодо змін до законодавства, які знайшли відбиття у зареєстрованих законопроектах, зокрема, № 9135 про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків), № 9136 про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо статевих зносин з особою, яка не досягла 16-річного віку). Розроблений експертною групою комплексний законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії дитячій проституції» 6 грудня 2011 р. внесено на розгляд Верховної Ради під номером № 9540 народними депутатами України Шемчуком В.В., Бондаренко О.Ф.
та Лук’яновою К.Є. Водночас не всі зміни із розумінням сприймалися суспільством та законодавцями. Зокрема, законопроекти № 7390[4] та № 7391[5], якими, серед іншого, пропонувалося зняття адміністративної відповідальності за заняття проституцією з дітей віком від 16 до 18 років разом зі криміналізацією клієнтів таких осіб, були некоректно розтлумачені як спроба «легалізувати проституцію малолітніх» і внаслідок цього зняті суб’єктом законодавчої ініціативи із розгляду.

3.3. Законодавчі ініціативи, які ведуть до погіршення ситуації
із забезпеченням прав

Так, негативним з точки зору захисту прав дітей є закон, яким скасовано 45-річну різницю між усиновлювачем та усиновленою дитиною, який вирішує проблеми дорослих, і не враховує права дітей (№ 3738-VI від 09.09.2011)[6]. І хоча в Україні є суттєва потреба у вдосконаленні законодавства для запровадження його відповідності міжнародним правовим стандартам у галузі дотримання прав дитини, в 2011 році Міністерством соціальної політики України внесено ряд законодавчих ініціатив, які спрямовані на згортання державних зобов’язань у сфері соціального забезпечення та політики, в тому числі, підтримку сімей з дітьми. І як наслідок — спрямовані на порушення прав дітей. Частково ця проблематика висвітлена в розділі «Права жінок: чи помічає суспільство їх порушення?». Наприклад, порядок провадження методів непрямої оцінки доходів, введення залежності права на отримання допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами від розміру доходів на члена сім’ї може погіршити матеріальне становище сімей, які виховують дітей. Такі зміни, у разі їх прийняття, на думку експертів та представників громадських організацій, ускладнять процедуру призначення допомоги та зменшать розмір виплат та кількість сімей, які матимуть право на державну допомогу. Впровадження непрямої оцінки доходів може позбавити частину сімей права на отримання допомоги: по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на дітей — одиноким матерям; малозабезпеченим сім’ям. Внесення змін до закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» змінить умови призначення допомоги (додаткові довідки) у зв’язку з вагітністю та пологами, кількість отримувачів цієї допомоги, що суперечить положенням статті 22 Конституції України про недопустимість звуження обсягу прав.

Вбачається необхідність припинення практики врахування в сукупному доході сім’ї виплати на підопічних дітей. Згідно з Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» до складу малозабезпеченої сім’ї включаються підопічні діти, які виховуються в цих сім’ях. Таким чином, виплати на дітей, які перебувають під опікою, включаються до середньомісячного сукупного доходу сім’ї для призначення державної соціальної допомоги. Разом з тим, згідно з Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (стаття 16) допомога на дітей, які перебувають під опікою, становить два прожиткових мінімуми і є власністю дитини, тобто має бути використана виключно на її потреби. Тож законодавство містить дві взаємовиключні норми: в першому випадку — кошти на підопічну дитину є частиною сукупного доходу сім’ї, який розподіляється на всіх її членів, в другому — кошти на підопічну дитину є власністю дитини. Чинна практика обрахунку середньомісячного сукупного доходу сім’ї з урахуванням виплат на дітей під опікою призводить до того, що за рахунок «сирітських» коштів сім’я втрачає право бути визнаною малозабезпеченою, а інші члени сім’ї витрачають на свої потреби кошти дитини-сироти. Тож є нагальна необхідність підготовки змін до статті 4 Закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» і не враховувати при визначенні середньомісячного сукупного доходу сім’ї виплат на дітей, які перебувають під опікою.

Дискусійним є законопроект 7132[7] «Про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі», автори якого, прикриваючись словами про захист дітей та моральності, намагаються ввести тотальну та маніпулятивну цензуру та законодавче закріплення авторитарних стосунків в родині без врахування найкращого інтересу дитини. Він був розглянутий в першому читанні Верховною Радою.

4. Ювенальна юстиція

І Комітет ООН з прав дитини, і Комітет Міністрів Ради Європи неодноразово вказували Україні на відсутність існування на національному рівні процедур, дружніх до дітей. В 2011 р. активізувалася робота по розробці концепції та запровадженню ювенальної юстиції. 24 травня 2011 р. Президент Указом № 597/2011 схвалив Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні[8]. Зміна назви з «ювенальної юстиції» на «кримінальну юстицію» стала наслідком необґрунтованої критики з боку низки релігійних організацій та так званої «православної громадськості», які виступають проти прав людини, зокрема, проти посилення прав жінок та дітей, вбачаючи в цьому руйнування патріархатної ідеології та взаємовідносин. Указом передбачено, що Кабінет Міністрів України має розробити та затвердити у тримісячний строк план заходів щодо реалізації зазначеної Концепції. Минуло більш ніж півроку, а план залишається не затвердженим. Мета Концепції полягає у побудові в Україні повноцінної системи юстиції щодо дітей, спроможної забезпечити законність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов’язаного з її перевихованням та дальшою соціальною підтримкою. Серед визначених концепцією напрямків — забезпечення ефективного правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку; сприяння розвитку відновного правосуддя; створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ресоціалізації; забезпечення під час здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, додержання їх прав з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку; забезпечення доступу неповнолітніх до безоплатної правової допомоги; підготовка працівників органів внутрішніх справ, суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх; запровадження спеціалізації суддів з розгляду судових справ щодо неповнолітніх; розроблення корекційних, освітньо-інформаційних та психолого-педагогічних програм; розроблення і впровадження в систему реабілітації заходів виховного, профілактичного, культурного та духовного характеру; сприяння створенню служби пробації для неповнолітніх, однією з функцій якої має бути збір, узагальнення та надання суду інформації соціально-психологічного характеру про особу неповнолітнього правопорушника, а також забезпечення здійснення належного патронажу щодо неповнолітніх, які перебувають у спеціальних виховних установах або звільнені з них, сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції, зокрема, шляхом забезпечення таких неповнолітніх соціальним житлом, надання допомоги у працевлаштуванні, отриманні освіти тощо. Концепція будується навколо принципу підвищення ролі сім’ї та громадськості у процесі виховання дітей шляхом надання правової, консультативної й іншої інформаційної допомоги дітям, їх батькам та особам, які виконують обов’язки щодо виховання дітей.

Серед негативних моментів потрібно відзначити, що в цій Концепції недостатньо уваги приділяється питанням захисту прав дітей, які перебувають у контакті із законом, тобто є або потерпілими від злочинів, або свідками злочинів. Окрім того, вона не торкається питань адміністративного судочинства, пов’язаних із дітьми.

Обладнання «зелених кімнат», які є частиною впровадження ювенальної юстиції, здійснюється лише силами громадських організацій (Одеська та Харківська області).

5. Соціальний захист дітей

Гострими залишаються питання реалізації права дітей на сімейне виховання та допомога дітям-сиротам. Хоча останніми роками спостерігається тенденція до зменшення загальної кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, цифри все одне є вражаючими. Якщо в 2009 р. їх було 103 тисячі, у 2010 р. — 100 тисяч, то на 1 січня 2011 р. — 98 тисяч. За результатами першого півріччя 2011 р. цифра зменшилась до 97 300. На 1 січня 2011 р. 63 тисячі дітей перебувають під опікою, 9 тисяч 200 дітей виховувались у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу. Щороку 3,5 тисячі усиновлюються приблизно 2 100 українцями і 1 200 іноземцями. Національне усиновлення, і це радує, перевищує іноземне вдвічі. Тобто у нас 75% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виховуються в сім’ях громадян України.

6. Проблеми незабезпечення дітей житлом

В Україні спостерігаються численні порушення закону про забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування В Україні з 98 119 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (станом на 01.01.2011 року) лише 13 599 дітей мають житло на праві власності, тобто кожна сьома дитина. Щорічно близько 12 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування досягають повноліття і більшість з них не мають де жити. У 2010 році тільки 263 дитини отримали від держави житлове приміщення і 153 дитини — житло із фонду соціального призначення. Жодної квартири не надали дітям в Запорізькій, Івано-Франківській, Полтавській, Тернопільській областях та місті Києві. На жаль, в переважній більшості випадків право на позачергове отримання житла не реалізується.

Відповідно до законодавства, після досягнення 18 років діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання. В Донецькій, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій областях, містах Києві та Севастополі не має жодного соціального гуртожитку.

В зв’язку з цим Уповноважений Президента України з прав дитини звернувся до Прем’єр-міністра України Микола Азарова з пропозицією про включення до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» видатків на створення в регіонах України соціальних гуртожитків, а також пропонує доручити Міністерству соціальної політики, Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та Міністерству фінансів розробити та затвердити загальнодержавну цільову соціальну програму забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на 2013–2017 роки.

7. Проблеми із своєчасною виплатою коштів сім’ям, які виховують дітей-сиріт

Станом на осінь 2011 року в Україні функціонує 565 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховується 3 795 дітей, та 3 356 прийомних сімей, в яких виховується 5 765 дітей. Тобто, 9 560 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування виховуються в сім’ях. Водночас проблемою є затримки із виплатою державної соціальної допомоги або виплати не у повному обсязі. Незважаючи на вжиті Урядом заходи з погашення заборгованості, яке виникло в першому півріччі 2011 року, питання знову набуло актуальності. Під час зустрічей із Уповноваженим із прав дитини прийомні батьки з ряду областей стверджують, що їх попередили про очікувану затримку у виплаті або не виплаті коштів взагалі у листопаді-січні. Тому необхідним є особливий контроль Міністерства фінансів України та Міністерства соціальної політики України та вжиття заходів щодо забезпечення своєчасного фінансування видатків на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях.

8. Проблема дотримання прав дитини, які знаходяться в інтернатних закладах

Громадські організації виявляють чисельні порушення прав дітей, які виховуються в інтернатних державних закладах. Незважаючи на пряму заборону закону, в більшості областей України до сьогодні в назвах загальноосвітніх шкіл-інтернатів зазначають категорії дітей, які в них виховуються за ознакою соціального походження або станом здоров’я. Такі уточнення в назвах закладів, як «для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування із затримкою психічного розвитку», «для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку», «для дітей з малими і затухаючими формами туберкульозу», «для дітей з наслідками поліомієліту і церебральними паралічами з комбінованими вадами розумового, психічного та фізичного розвитку» та інші є дискримінацією дітей, грубим порушенням Конституції України, Законів України «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Держава ставить клеймо, з яким дитині доведеться жити все життя. Атестат про освіту випускників цих закладів має містити тільки інформацію про рівень освіти, а не про стан здоров’я дитини або соціальне становище її сім’ї. Тип закладу та його спеціалізація мають зазначатись виключно в установчих документах. З цього приводу до Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України звернувся Уповноважений Президента України з прав дитини з вимогою спільно з обласними державними адміністраціями та обласними радами негайно ліквідувати даний та інші прояви дискримінації дітей, які виховуються в інтернатних закладах. У грудні 2011 р. за даними ЗМІ, в Харківській області мають бути перейменовані 28 інтернатних закладів для дітей.

9. Громадські обговорення базових програм шкільної освіти

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту провело громадське обговоренні навчальних програм базових шкільних дисциплін для початкових класів. Так, Центр «Ла Страда» разом з Українським науково-методичним центром практичної психології та соціальної роботи й Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти на виконання Наказу МОНС України № 292 від 29.03.20911 р. «Про організацію інформаційно-профілактичної роботи щодо запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження з дітьми у 2011 році» провели експертизу шкільних навчальних планів з метою з’ясувати можливості включення теми протидії торгівлі людьми та експлуатації дітей в базову частину державного компоненту шкільних навчальних програм. За результатами були надіслані методичні рекомендації щодо включення таких тем до шкільних програм[9]. Відповіді поки не отримано.

10. Проблеми із забезпеченням прав на охорону здоров’я
та повноцінне харчування дітей

Станом на 01.11.2011 року усіма видами харчування було охоплено 92,7 відсотка учнів 1–11 класів від їх загальної кількості (у 2010/2011 навчальному році — 91,8 відсотка); охоплення учнів 1–4 класів гарячим харчуванням становить 94,9 відсотків від їх загальної кількості (у 2010/2011 навчального року цей показник складав 98 відсотків). Розподіл коштів на харчування дітей в дошкільних навчальних закладах здійснюється відповідно зі статтею 35 Закону України «Про дошкільну освіту» (батьківська плата становить 50% в містах і 30% в сільській місцевості).

За результатами перевірок, ініційованих після Всеукраїнської наради з питань захисту прав дитини під головуванням Президента України в жовтні 2011 року, прокурорами порушено 515 кримінальних справ, внесено 2,5 тис. документів реагування на захист прав дітей та охорону життя і здоров’я. До дисциплінарної відповідальності притягнуто 4,2 тис. службових осіб, у т. ч. близько 700 — органів санітарного нагляду. Через неналежне фінансування з місцевих бюджетів у жодному із перевірених закладів не дотримувались встановлені норми харчування. У дитячому раціоні переважали дешеві, низькосортні, малокалорійні продукти. Не організовано дієтичне харчування дітей з хронічними захворюваннями. В більшості регіонів України прокурори опротестували накази директорів шкіл, згідно з якими батьків зобов’язували вносити доплату за харчування дітей. Незважаючи на обмежене фінансування з місцевих бюджетів видатків на харчування дітей, непоодинокими залишаються факти незаконного використання цих коштів.

Подолання насильства щодо дітей, торгівлі дітьми, експлуатації дітей залишаються актуальними проблемами, але активна робота державою в цьому напряму не велася. На виконання Закону України «Про протидію торгівлі людьми» всупереч прикінцевим положенням не розроблені та не прийняті необхідні нормативно-правові акти.

Консультування дітей здійснювалося через «гарячу лінію» Центру «Ла Страда — Україна» із запобігання насильству та захисту прав дитини. Протягом 2011 року вдвічі збільшилася кількість таких звернень. Але всупереч отриманим від Комітету ООН з прав дитини рекомендаціям, де в пункті 81 йдеться про важливість роботи «гарячої лінії», яка працює на базі Центру «Ла Страда — Україна» та її підтримці з боку держави, така підтримка (не тільки фінансова, але й організаційна або інформаційна) не здійснювалася[10]

Було проведено дослідження ситуації сексуальної експлуатації дітей в туризмі в Україні, яке містить аналіз законодавства у сфері протидії секс-туризму, опис причин та актуальності поширення, організації секс-туризму та соціальний портрет учасників[11].

Продовжувала роботу електронна «гаряча лінія» по отриманню інформації за фактами дитячої порнографії в Інтернеті. За період з 19 листопада 2009 р. до 30 листопада 2011 р. на «гарячу лінію» надійшло 547 повідомлень, з них — 189 про дитячу порнографію. Дитяча порнографія найчастіше розміщується на повноцінних порнографічних сайтах, але також і на сайтах, які в цілому містять легальний контент, або і на форумах, чи дошках оголошень. Не дивлячись на чисельні звернення до МВС з приводу результатів опрацювання наданої їм за результатами роботи інформації, відповідь від них не була отримана.

Діти та молодь зібрали більш ніж 55 тисяч підписів під Петицією проти торгівлі дітьми в сексуальних цілях. 5 жовтня 2011 р. вони були передані народному депутату, контактному парламентареві ПАРЄ від України по Конвенції №201 В. Шемчуку для лобіювання змін в законодавстві. Активну просвітницьку роботу здійснювала Національна тренерська мережа, яка об’єднує 156 тренерів з 14 областей України. В 2011 р. у ній з’явилася молодіжна секція. За 1 півріччя 2011 року НТМ було проведено 1 001 захід для 45 284 учасників — 11 237 фахівців та 34 047 представників групи ризику.

Громадські організації багаторазово звертали увагу керівників органів державної влади усіх рівнів щодо порушення прав дітей. Але реагування на такі звернення або не було зовсім, або було формальним.

19 серпня 2011 р. — Звернення до Директору Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо включення до освітніх планів молодших класів тем захисту прав дітей[12].

20 вересня 2011 р.- Звернення до Президента України щодо накладання вето на прийнятий 9 вересня 2011 року Закон України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України (щодо усиновлення)» [13].

1 жовтня 2011 р. — Відкрите звернення до Уповноваженого Президента України із прав дитини, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра освіти, науки, молоді та спорту України, Голови Луганської обласної державної адміністрації з приводу відвертого порушення прав дітей та жорстокого поводженням керівництвом школи № 22 м. Луганська[14].

Звернення учасників Молодіжного партнерського проекту проти комерційної сексуальної експлуатації дітей до Уповноваженого Президента України з прав дитини з вимогою заборонити виставку робіт Даніїла Галкіна «БДСМ-2222» у PinchukArtCentre, яка пропагандує сексуальні зносини між дітьми та з дітьми.

11. Рекомендації

Нижче наведені рекомендації, представлені у попередній доповіді. Курсивом виділені ті, що залишилися актуальними на 2012 рік, тобто 12 з 15!

1. Опрацювати питання запровадження інституту Дитячого Омбудсмена та розробити відповідний законопроект.

2. Рекомендувати прийняти проекти Законів України реєстр. №№ 7390, 7391 та 7340.

3. Ввести до законодавства про освіту, зокрема, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», положення про обов’язкове інформування про права дитини, навчання щодо попередження правопорушень проти дитини, їх шкідливих наслідків, про ризики сексуальної експлуатації та сексуального розбещення, так само як способів самозахисту у формі, яка відповідає їх віковим можливостям.

4. Закріпити визначення поняття «торгівля дітьми» в Законі України «Про протидію торгівлі людьми».

5. Закріпити визначення поняття «дитяча проституція» в Законі України «Про охорону дитинства».

6. Розробити зміни та доповнення до Кримінально-процесуального кодексу України щодо: закріплення обов’язкової участі психолога на всіх етапах судочинства за участі дитини; забезпечення безоплатної юридичної допомоги дітям, які визнані постраждалими та свідками, необхідної для захисту їх прав; зобов’язання органу досудового розслідування виявляти інформацію про загрозу безпеці дитини, щодо якої є відомості, що вона стала жертвою злочину, і забезпечувати її захист, до визнання цієї дитини потерпілою, незалежно від того, надійшла заява чи повідомлення про загрозу її безпеці від неї самої або від іншої особи; негайної передачі матеріалів, які містять інформацію про вчинення злочину щодо дитини, до слідчого підрозділу для вирішення питання про порушення кримінальної справи, а на період перевірки матеріалів забезпечити застосування заходів безпеки дитини у разі необхідності до порушення кримінальної справи; окремого розділу у Кримінально-процесуальному кодексі України, у якому будуть урегульовані процедурні питання з метою забезпечення найкращого інтересу потерпілої дитини.

7. Підготувати нову постанову Пленуму Верховного суду щодо застосування судами законодавства про відповідальність за сексуальні злочини відносно дітей.

8. Ратифікувати Гаазьку Конвенцію про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення.

9. Затвердити концепцію впровадження ювенальної юстиції в України, приділяючи значну увагу захисту прав дітей, які стали жертвами та свідками правопорушень.

10. Ратифікувати конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації й сексуальних зловживань.

11. Провести загальнонаціональну роз’яснювальну кампанію для населення України щодо ювенальної юстиції.

12. Розробити систему забезпечення та захисту прав дитини, розробити механізм взаємодії різних органів та установ щодо захисту дитини.

13. Створити спеціалізовані центри соціально-психологічної реабілітації дітей, постраждалих від сексуального насильства та сексуальної експлуатації.

14. Доручити Міністерству юстиції України та Міністерству закордонних справ України зробити правильний переклад назви Конвенції Ради Європи № 201 українською мовою.

15. Врахувати всі рекомендації, які містяться в Альтернативному звіті про виконання Україною Конвенції ООН про права дитини (с. 69–78).

До наданих вище рекомендацій варто додати наступні:

1. Розробити комплексний документ на виконання Закону України «Про охорону дитинства» та Заключних рекомендацій Комітету ООН з прав дитини та виконувати його.

2. Провести громадські обговорення теми введення комендантських годин і їх наслідків для дітей.

3. Здійснити наприкінці 2012 року моніторинг виконання Указу Президента № 1163/2011.

4. Виділити бюджетні кошти на обладнання «зелених кімнат».

 

 

[1]    Підготовлено Левченко К.Б., президентом Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда — Україна». При підготовці використані матеріали Всеукраїнської мережі проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, організації «Служба захисту дітей» та Уповноваженого Президента з прав дитини.

[2]    Більш детальний аналіз Закону України «Про протидію торгівлі людьми» представлений у розділі «Торгівля людьми як порушення прав людини»

[3]    Науково-практичний аналіз відповідності українського законодавства положенням Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. Наукова монографія. Колектив авторів / За заг. редакцією О.М. Бандурки, К.Б. Левченко, О.М. Литвинова — Харків, Права людини. — 2011.

[4]    http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39070

[5]    http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39071

[6]    http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3738-17

[7]    http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=38551

[8]    http://www.president.gov.ua/documents/13600.html

[9]    http://la-strada.org.ua/ucp_mod_materials_show_124.html).

[10]   http://issuu.com/wcuwcu/docs/crc.c.ukr.co.4_ukr

[11]   Результати будуть оприлюднені на початку 2012 р.

[12]   http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_materials_show_124.html

[13]   http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_materials_show_115.html

[14]   http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_materials_show_120.html.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори