пошук  
версія для друку
21.03.2012

Права людини в Україні 2011. XXIII. ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ — ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

   

[1]

У 2011 році спостерігалися і позитивні, і негативні дії держави щодо торгівлі людьми. Так, у вересні Верховна Рада все ж таки прийняла Закон України «Про протидію торгівлі людьми». З іншого боку весь рік не було системної практичної роботи у сфері протидії торгівлі людьми. Не розроблені нормативно-правові акти на виконання Закону. Не визначений уповноважений орган державної влади, відповідальний за впровадження цієї роботи. Отримання допомоги потерпілими було можливим тільки завдяки міжнародним та громадським організаціям. У Глобальному звіті щодо стану протидії торгівлі людьми (червень 2011 р.), що готується експертами Державного департаменту США, Україна залишилася за результатами 2010 р. у другій групі (робота проводиться, але недостатньо)[2].

1. Інституційні механізми

Як зазначалось в інших розділах, проблемою 2011 р. було руйнування інституційного механізму протидії торгівлі людьми. Указом Президента 9 грудня 2010 р. ліквідоване Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, яке було уповноваженим та координуючим органом центральної виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми. Указами Президента від 6 квітня 2011 р. були затверджені положення про центральні органи виконавчої влади, і функції ліквідованого міністерства частково передані Міністерству соціальної політики. При цьому такий важливий напрямок, як протидія торгівлі людьми, залишився поза компетенцією усіх центральних органів влади (в т. ч. станом на 31 грудня 2011 р.). Як наслідок — не була затверджена розроблена ще в 2010 р. Державна програма протидії торгівлі людьми на 2011–2015 роки, хоча затвердження очікувалось у вигляді закону, тобто як Державної цільової програми із виділеним фінансуванням. На це зверталася увага міжнародних та громадських організацій[3]; але реакції з боку держави не було. В дезорієнтованому стані знаходилися обласні управління у справах сім’ї та молоді, на яких на місцях покладені функції координування цією роботою, і які очікують більше року реорганізації внаслідок реформування. Міжвідомча комісія протягом року не збиралася жодного разу.

2. Збір та узагальнення інформації

Внаслідок відсутності програми та відповідального органу влади інформація та звіти про стан проблеми та діяльність у сфері протидії торгівлі людьми в 2011 р. державними структурами не збиралася та не аналізувалася, всупереч рекомендаціям Комітету ООН по ліквідації дискримінації щодо жінок. Інформація щодо використання Україною системи управління інформацією про стан протидії торгівлі людьми (TIMS — The Trafficking Information Management System), безпечного веб-ресурсу, який був запущений на рівні Ради Європи в травні 2010 р., нема, хоча ця система є ефективним інструментом управління інформацією, який дозволяє ГРЕТА (Групі експертів по моніторингу виконання Конвенції Ради Європи про заходи по протидії торгівлі людьми) та урядам обмінюватись ключовими документами, підготовленими в ході процедури моніторингу, в тому числі оціночними звітами ГРЕТА та коментарями урядів на них, а також рекомендаціями Комітету Сторін Конвенції.

3. Розробка та вдосконалення законодавства як політична необхідність

20 вересня 2011 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про протидію торгівлі людьми». Проект внесений народним депутатом України О.О. Зарубінським 10 травня 2011 р. В основу покладено проект Закону, який розроблявся робочою групою, створеною в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту ще в 2008 році, що працювала за підтримки Офісу координатора проектів ОБСЄ, за участю представників міжнародних та громадських організацій, незалежних експертів.

Не дивлячись на негативний висновок щодо цього законопроекту Головного науково-експертного управління[4] — «за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити», а також той факт, що 31 травня Верховна Рада 239 голосами з 313 зареєстрованих проголосувала навіть проти його включення до порядку денного розгляду на пленарному засіданні, 5 липня 2011 р. він був прийнятий в першому читанні. А менш ніж через три місяці став чинним нормативно-правовим актом держави. В поданні Комітету по боротьбі із організованою злочинністю та корупцією № 04-12/3-997 від 2 червня 2011 р. говориться: «На своєму засіданні 1 червня 2011 р. (протокол № 81) Комітет вирішив рекомендувати Верховній Раді України відхилити проект Закону України про протидію торгівлі людьми. Це рішення Комітету базується на тому, що положення законопроекту мають у своїй більшості суперечливий й юридично необґрунтований характер»[5]. Але вже у висновку щодо підготовки законопроекту до другого читання, той же Комітет підтримує прийняття Закону: «Вважаючи нагальною потребою подальше удосконалення роботи з реалізації міжнародних зобов’язань держави щодо боротьби з транснаціональною організованою злочинністю, складовою якої є протидія торгівля людьми, Комітет пропонує прийняти у другому читанні та в цілому проект Закону України про протидію торгівлі людьми (протокол засідання Комітету від 8 вересня 2011 р. № 85)». Таку зміну можна пояснити політичною доцільністю прийняття Закону, який є одним із пунктів Національного плану з виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України, що затверджений Указом Президента 22 квітня 2011 р. (№ 494/2011). Відповідно до нього, Кабінету Міністрів України необхідно забезпечити виконання цього плану, що Кабмін в цьому пункті не виконав. Тож прийняття Закону мало на меті не лише протидію торгівлі, але й виконання зазначеного плану дій. Що отримало українське суспільство з прийняттям Закону України «Про протидію торгівлі людьми» — крок до спрощення візового режиму між Україною та ЄС чи реальний інструмент боротьби із цим злочином — залишається риторичним питанням.

Метою прийняття Закону є «визначення шляхів законодавчого врегулювання питання протидії торгівлі людьми, мінімізації її наслідків через установлення відповідних організаційно-правових засад, повноважень органів виконавчої влади, визначення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, порядку надання допомоги таким особам». Закон визначає: основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми; повноваження органів виконавчої влади під час здійснення заходів з протидії торгівлі людьми; механізм запобігання торгівлі людьми, боротьби з нею, надання допомоги та захисту постраждалим особам; права постраждалих від торгівлі людьми осіб, які звернулися за допомогою; засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми. Крім того, ним визначена процедура репатріації іноземців та осіб без громадян­ства, які постраждали від торгівлі людьми, а також спеціальні принципи протидії торгівлі дітьми. Є положення, які стосуються захисту прав іноземців або осіб без громадянства, які потерпіли від торгівлі людьми на території України. В Законі міститься низка інноваційних положень, особливо тих, які стосуються захисту потерпілих від торгівлі людьми. Так, з метою ефективної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, та їх захисту створюється Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми (ст. 13). Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод (ст. 14). Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлюється на строк до двох років (ст. 15). Особа, якій встановлено такий статус, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання (ст. 16): медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги; тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема, у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі; відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом; одноразової матеріальної допомоги; допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку тощо.

Але навіть поверховий аналіз Закону «Про протидію торгівлі людьми» показує, що він не в повній мірі відповідає положенням Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. Так, в Законі не сформульовані положення щодо виплати компенсацій потерпілим від торгівлі людьми, формування спеціального фонду компенсації жертвам, потерпілим від торгівлі людьми, як того вимагає ст. 15 Конвенції. В ньому не застосовується термін «встановлення періоду видужування і рефлексії для осіб», відносно яких є підозра, що вони є жертвами торгівлі людьми. Є положення, які викликають насторогу. в ст. 6 Закону «Повноваження Кабінету Міністрів України» серед інших визначене таке, як визначення порядку утворення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми». При цьому виникає сумнів щодо можливості захисту персональних даних потерпілих від торгівлі людьми, розголошення яких сприятиме їх віктимізації та дискримінації.

Викликає сумнів також висновок про те, що прийняття цього Закону не потребуватиме внесення змін до інших нормативно-правових актів. Так, на сьогодні усі центри надання допомоги особам, які перебувають в складних життєвих обставинах (кризових ситуаціях), працюють на основі типових положень, які, в свою чергу, розробляються на основі Закону України «Про соціальну роботу із молоддю». Однак Закон України «Про соціальну роботу з молоддю», яким легітимізується їх діяльність, обмежує можливість потрапляння до таких центрів осіб лише у віці до 35 років. Тож існують суперечності між законами України, які вимагають змін.

Очікування від прийняття Закону «Про протидію торгівлі людьми» є амбітними, але їх реалізація залежить від політичної волі, від того, яким чином положення Закону будуть прописані в Державній програмі протидії торгівлі людьми, яка має бути затверджена Кабінетом Міністрів, конкретизовані в підзаконних нормативно-правових актах, чи будуть і в якому розмірі виділені фінанси для реалізації запланованих заходів тощо. Так, у пояснювальній записці до проекту Закону зазначалось, що реалізація законопроекту потребуватиме виділення коштів в обсязі 2 003,4 тис. грн. з державного бюджету, 13954,1 тис. грн. з місцевих бюджетів та 3 264,1 тис. грн. з інших джерел на здійснення моніторингу діяльності суб’єктів протидії торгівлі людьми та публікацію щорічної доповіді[6].

Народні депутати України також пропонують ліцензувати діяльність «клубів знайомств» та «шлюбних агентств». Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії торгівлі людьми» парламент ухвалив у першому читанні. Ініціатори нового законопроекту пропонують внести до Кримінального кодексу додаткові санкції. А саме: якщо клуби знайомств та шлюбні агентства працюватимуть в Україні без спеціального дозволу, стягувати штраф від 8,5 тисяч до 17 тисяч гривень «з конфіскацією знарядь діяльності чи без такої»[7]. У фахівців є сумніви щодо доцільності таких змін.

Законом «Про амністію» (від 8 липня 2011 р. № 3680-VI) в 2011 р. не передбачена амністія осіб, які відбувають покарання за скоєння злочинів за статтями 143, 149 Кримінального кодексу України[8].

4. Правоохоронна діяльність

Статистика кримінальних справ, відкритих правоохоронними органами України за статтею 149 КК, залишається стабільною, хоча із тенденцією до зменшення. Так, за 6 місяців 2011 р. відкрито 126 справ (в 2010 — 337). Ця тенденція, на нашу думку, пов’язана із погіршенням роботи відповідних підрозділів МВС України, пов’язаних із реорганізацією та затягнутим у часі реформуванням в середині МВС — ліквідацією Департаменту боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми, створення на його місці Департаменту боротьби із кіберзлочинністю та торгівлею людьми, а потім плани по ліквідації цього новоствореного департаменту та його підпорядкування Департаменту карного розшуку.

В 2011 р. виникли і перші гучні скандали, пов’язані із діяльністю Департаменту боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми, які активно представлені в Інтернеті[9], але стосовно яких невідомі дані щодо здійснених перевірок, підтверджень або спростувань. Неоднозначним з боку низки журналістів та експертів є й відкриття кримінальної справи проти начальника відділу боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми в Миколаївській області[10]. Все це не сприяє ефективній боротьбі із злочинами, і показує, наскільки необхідним є громадський контроль за роботою міліції.

5. Профілактична робота

У цій сфері, як і в попередні роки, активність виявляли не тільки громадські організації, але й державні структури. У 2011 р. Міністерством освіти і науки, молоді та спорту видано черговий наказ № 292 від 29.03.2011 «Про організацію інформаційно-профілактичної роботи щодо запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження з дітьми у 2011 році»[11]. Було також продовжено роботу експертної групи над доопрацюванням стандартів щодо здійснення послуг у сфері протидії торгівлі людьми. Результатом стали 4 проектні документи: Стандарт надання інформаційно-просвітницьких послуг із запобігання торгівлі людьми; Стандарт надання соціальних послуг дітям, які постраждали від торгівлі людьми; Стандарт надання послуг із запобігання торгівлі людьми для осіб, які знаходяться в уразливому стані; Стандарт надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми. Документи відкриті для обговорення[12]. Але не дивлячись на отримані позитивні оцінки, вони досі не затверджені.

Була проведена експертиза шкільних навчальних планів з метою з’ясувати можливості включення теми протидії торгівлі людьми та експлуатації дітей в базову частину державного компоненту шкільних навчальних програм. За результатами Міністерству освіти і науки, молоді та спорту були представлені методичні рекомендації щодо включення таких тем до шкільних програм[13]. У ході дослідження «Стан впровадження навчальних програм (тем) з питань запобігання торгівлі людьми в системі підготовки педагогічних та соціальних працівників вищими навчальними закладами» було зібрано та узагальнено інформацію стосовно наявності у навчальних програмах ВНЗ та обсягу спецкурсів, окремих тем і питань щодо проблематики торгівлі людьми та експлуатації дітей[14]. Підготовлена низка посібників та публікацій з теми.

Наскільки важливим є інституалізація діяльності в т.ч. для ведення профілактичної роботи, ілюструє наступний приклад. За ініціативою Державної служби молоді та спорту, ЮНІСЕФ, міжнародних та громадських організацій розпочалася соціальна кампанія «Давай разом» до ЄВРО-2012. Один з її напрямків, «Червона картка», присвячений профілактиці негативних явищ в суспільстві, зокрема, дискримінації, насильству в сім’ї, сексуальної експлуатації дітей, нетолератності та ксенофобії. Офіс Координатора проектів ОБСЄ, Ла Страда пропонували включити до цього переліку протидію торгівлі людьми, що не було зроблено. Аргументом представників держави було наступне: оскільки в державі не існує відповідального органу державної влади за протидію торгівлі людьми, то відповідно, не існує і проблеми. Як наслідок — в першу частину кампанії, яка фінансується державою, тематика профілактики торгівлі людьми не була включена. Вона буде включена в другу частину, яка фінансуватиметься вже з позабюджетних коштів.

6. Надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми

Як і в попередні роки, надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми залишалося сферою відповідальності міжнародних[15] та громадських організацій[16]. За 6 місяців 2011 р. МОМ в Україні самостійно та через мережу громадських організацій надано допомогу 397 потерпілим (за весь 2010 рік — 1085 потерпілим)[17]. Також за 6 місяців 2011 р. надано допомогу 47 дітям (в 2010 р. — 123), 26 дівчатам та 21 хлопчику. Типи експлуатації дітей наведені в табл. 1.

Табл. 1

Тип експлуатації

 

2005

 

2006

 

2007

 

2008

 

2009

 

2010

 

2011

 

Жебрацтво

 

7

 

3

 

1

 

4

 

2

 

58

 

16

 

Сексуальна1

 

28

 

46

 

51

 

43

 

31

 

41

 

12

 

Трудова

 

4

 

1

 

8

 

9

 

12

 

15

 

8

 

Змішана

 

 

 

 

 

 

5

 

1

 

Порнографія

 

 

 

2

 

 

2

 

3

 

1

 

Кримінальна діяльність

 

 

 

 

 

 

1

 

2

 

Група високої імовірності потрапляння у траффік

 

 

 

 

 

 

 

7

 

 

Найбільш популярною країною призначення в усі роки спостережень була та залишається Російська Федерація, на друге місце в останні роки пересунулася Польща (на початку 2000 — це була Туреччина), на третьому місці — Україна[18]. Цифри показують зростання кількості ідентифікації випадків внутрішньої торгівлі людьми (46 осіб за статистикою МОМ за перші 6 місяців 2011 р., 114 — в 2010), а також випадків торгівлі людьми, пов’язаних із трудовою експлуатацією (див. табл. 2. із даними МОМ нижче). Аналіз статистичних даних також показує, що щороку збільшується і в абсолютних , і у відносних цифрах кількість чоловіків, які визнані потерпілими від торгівлі людьми — 36% у 2010 р. та 43 — у 2011 (табл. 3.)[19]. В останні роки спостерігаються випадки виявлення потерпілих від торгівлі людьми — громадян інших країн — в середині України, що є підтвердженням того, що Україна є не лише країною походження потерпілих від торгівлі людьми, але й призначення (8 осіб в 2010 р., 9 — за 6 міс. 2011).

Табл. 2.

Форма експлуатації

 

2004

 

2005

 

2006

 

2007

 

2008

 

2009

 

2010

 

2011

 

Сексуальна5

 

403

 

558

 

597

 

581

 

392

 

397

 

369

 

84

 

Трудова5

 

190

 

232

 

320

 

500

 

404

 

337

 

612

 

284

 

Змішана

 

24

 

28

 

15

 

33

 

7

 

23

 

30

 

 

Жебрацтво

 

9

 

10

 

5

 

4

 

14

 

16

 

61

 

16

 

Інше6

 

 

 

1

 

 

3

 

 

13

 

13

 

 

Табл. 3

Стать

 

Кількість постраждалих

 

2004

 

2005

 

2006

 

2007

 

2008

 

2009

 

2010

 

2011

 

Жінки

 

540

 

713

 

761

 

849

 

625

 

596

 

693

 

227

 

Чоловіки

 

86

 

115

 

176

 

272

 

195

 

177

 

392

 

170

 

 

В Центрі «Ла Страда — Україна» близько 20% справ — це справи жінок, які виїхали за кордон з метою виходу заміж за іноземця і з тих чи інших підстав потребують на сьогоднішній день допомоги, зокрема, щодо повернення в Україну. Там різні аспекти: вони потерпають і від насильства, в тому числі чоловіки в них забрали документи і використовують, як домашню робітницю; є жінки, які перебувають у сексуальному рабстві, і великий відсоток жінок, які не можуть повернутися в Україну разом з дитиною[20].

Позитивним надбанням 2011 р. стала підготовка проекту Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми», підготовлений Мінсімьямолодьспорт за сприяння Офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Цей документ має більш конкретно визначити повноваження суб’єктів, механізм їх взаємодії, процедури щодо організації допомоги постраждалим тощо. Наразі документ знаходиться на етапі доопрацювання та погодження з усіма відповідними структурами. Він потребує суттєвого доопрацювання. Проте, оскільки цей документ є лише проектом, куди планується внесення доповнень і який має пройти процедуру погодження всіх відповідних структур, наразі важко говорити про його практичне впровадження.

7. Міжнародне співробітництво

Важливою подією 2011 р. стало підписання в лютому Меморандуму про співпрацю у сфері протидії торгівлі людьми між Урядами України та США. Але реалізація Плану співпраці між Урядом Сполучених Штатів Америки та Урядом України з питань протидії торгівлі людьми, відповідно до якого кожна з держав, у тому числі й Україна, взяла на себе зобов’язання щодо запровадження та фінансування активних дій для зупинення цього ганебного явища, перебуває під загрозою зриву. Відповідальним за реалізацію Меморандуму з боку України визначено Міністерство України у справах освіти, науки, молоді та спорту, до переліку сфер компетенції якого протидія торгівлі людьми не віднесена, що було підтверджено і відповідними листами у відповідь на звернення Центру «Ла Страда — Україна». Фінансування діяльності відповідно до цього Меморандуму з боку України не було.

Після прийняття Конвенції Ради Європи про заходи по протидії торгівлі людьми запрацював комітет ГРЕТА — регіональний механізм моніторингу виконання державами положень Конвенції. Не дивлячись на можливість, Україна не номінувала своїх представників до цієї групи експертів. Починаючи з 2008 р. і по вересень 2011 р. було проведено 6 засідань Комітету Сторін. Україна була представлена на 4 з них С. Шевчуком (І секретар Постійного представництва України при Раді Європи) та О. Петренко (ІІ секретар Постійного представництва України при Раді Європи). У вересні 2011 р., намагаючись вплинути на тривожну ситуацію із інституційним забезпеченням протидії торгівлі людьми в Україні та наданням допомоги потерпілим, «Ла Страда — Україна» надіслала листи з описом ситуації до групи ГРЕТА та до Спеціального доповідача ООН з питань торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми[21].

30 липня 2011 р. було також надіслане ґрунтовне повідомлення до Комісії ООН зі статусу жінок з інформацією про ігнорування проблеми торгівлі людьми, і жінок зокрема, на рівні державної політики України[22].

8. Рекомендації

Рекомендацій, які містилися в попередніх звітах і не були виконані чи виконані частково, залишаються актуальними і сьогодні. Надаємо їх перелік і стан виконання в 2011 р. в табл. 4.

Табл. 4

 

Рекомендації

 

Стан виконання рекомендацій в 2011 р.

 

1.

 

Відпрацювати систему відшкодування збитків потерпілим від торгівлі людьми.

 

Не зроблено

 

2.

 

Ефективна стратегія протистояння торгівлі людьми повинна об‘єднати юридичні заходи та правоохоронну діяльність з заходами в області запобігання, координації та допомоги потерпілим.

 

Продовження пілотування НМП

 

3.

 

Розвинути та ввести індикатори, які відображають ступінь розповсюдження торгівлі людьми в країні, вести статистичну базу потерпілих.

 

Є наміри в проекті Державної програми протидії торгівлі людьми на 2011–2015 рр.

 

4.

 

Внести зміни до Кримінального Кодексу України в частині встановлення відповідальності за користування послугами дітей, що займаються проституцією та виготовлення задля власних потреб, зберігання та використання дитячої порнографії.

 

Є пропозиції в законопроекті № 9540

 

5.

 

Посилити взаємодію та координацію зусиль уряду та громадського сектору по проблемі торгівлі людьми, на місцевому, регіональному, національному, та міжнародному рівнях.

 

Координації діяльності недостатньо. В 2011 р. спостерігалася негативна динаміка.

 

6.

 

Проводити інформаційні кампанії щоб підвищити рівень обізнаності щодо проблеми торгівлі людьми.

 

Робота продовжується. Проте ця тематика не була внесена до переліку тем першої хвилі Національної кампанії до Євро-2012 «Давай разом» у зв’язку із відсутністю координаційного органу. Планується включення теми у другу хвилю цієї кампанії.

 

7.

 

Підтримувати роботу «гарячих ліній», для попередження потенційних мігрантів щодо ризиків по­в’язаних з перетином кордону.

 

Ситуація аутентична 2010 р. Підтримки гарячим лініям з боку держави не було.

 

8.

 

Розробити критерії ідентифікації осіб, потерпілих від торгівлі людьми, з метою надання їм статусу потерпілого.

 

Розроблений, але не затверджений проект постанови Кабінету Міністрів.

 

9.

 

Внести зміни до процедури допиту та свідчень у суді потерпілої особи шляхом заміни прямого свідчення на відеозапис свідчення.

 

Не зроблено

 

 

Рекомендації, які стосуються надання допомоги потерпілим, містяться в розділі, присвяченому питанням насильства в сім’ї. З урахуванням подій 2011 року додаємо наступні рекомендації.

1. В основу політики протидії торгівлі людьми покласти міжнародні документи, в т. ч., останні рекомендації Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок із застосуванням індикаторів виміру прогресу та виділенням бюджетного фінансування.

2. Запрошення до участі в розробці нормативно-правових документів, якими забезпечується робота національного механізму перенаправлення, громадських організацій, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та незалежних експертів.

3. Продовження роботи по доопрацюванню та лобіюванню прийняття Державної програми протидії торгівлі людьми на 2012–2016 роки, уточнення розробленого проекту та індикаторів.

4. Розробка законопроектів, необхідних для приведення законодавства України у відповідність до Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

5. Підготовка науково-практичного коментаря до Закону «Про протидію торгівлі людьми».

6. Прийняття стандартів щодо здійснення послуг у сфері протидії торгівлі людьми на національному рівні.

7. Підготовка інформації від громадських організацій до Комітету ООН по ліквідації дискримінації жінок щодо виконання п. 33 Заключних зауважень Комітету за результатами представлення Україною шостої та сьомої періодичної доповіді про виконання Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

8. Підготовка інформації від громадських організацій до Ради ООН з прав людини з приводу діяльності з протидії торгівлі людьми до другого Універсального періодичного огляду з прав людини.

9. Моніторинг виконання в 2012 р. положень Основних напрямків економічного та соціального розвитку України у сфері протидії торгівлі людьми.

10. Моніторинг імплементації Закону України «Про протидію торгівлі людьми».

 

 

 

[1]    Підготовлено К.Левченко — Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда — Україна»

[2]    http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/tip-2011-ukr.pdf

[3]    http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_materials_show_93.html, http://motilek.com.ua/index.php/2010-03-04-07-14-12/1327-2011-04-30-06-05-42

[4]    http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_zak_list_n?word=8469

[5]    http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=40311

[6]    http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_140.html

[7]    http://www.radiosvoboda.org/content/article/24378968.html

[8]    http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3680-17

[9]    «Сутенери в погонах» — http://umdpl.info/index.php?id=1320911004, http://tema.in.ua/article/6806.html

[10]   http://ua.life.comments.ua/2011/05/23/151178/nachalnik-viddilu-dlya-borotbi-z.html

[11]   http://la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_47.html

[12]   http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_206.html

[13]   http://la-strada.org.ua/ucp_mod_materials_show_124.html

[14]   http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_207.html

[15]   Разом з мережею партнерських НУО по всій території Україні, за період з січня 2000 року до вересня 2011 року 7954 постраждалі особи (611 — за 9 місяців 2011 р.) отримали допомогу в рамках реінтеграційної програми МОМ, яка, залежно від індивідуальних потреб кожного постраждалого, включала юридичні консультації та представництво інтересів у кримінальному та цивільному судочинстві; медичну та психологічну допомогу, забезпечення притулку, професійну підготовку, програми надання невеликих грантів для підтримки тих постраждалих від торгівлі людьми, які прагнуть започаткувати власний бізнес, та інші форми допомоги. З 2002 року в рамках допомоги, здійснюваної МОМ, працює Медичний реабілітаційний центр, єдиний у своєму роді в Україні, де повне медичне обслуговування та психологічна допомога надаються безкоштовно на безпечній та конфіденційній основі. З 2002-го по 2010 рік, понад 1 700 постраждалих скористалися послугами Центру (http://iom.org.ua/ua/activities/combating-human-trafficking.html).

[16]   Всього за період 1997 — 2011 рр. Центром Ла Страда було надано допомогу 1989 особам. Протягом 2011 р. допомогу було надано 109 постраждалим від торгівлі людьми, насильства, включаючи домашнє насильство, як в Україні, так і за кордоном, особам, які опинилися в складних життєвих обставинах, тощо. У зв’язку з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та збільшенням реклами в мережі Інтернет, за 2011 р. було надано близько 1000 електронних консультацій.

[17]   http://www.stoptrafficking.org/view.statistics/

[18]   http://www.stoptrafficking.org/view.statistics/

[19]   http://www.stoptrafficking.org/view.statistics/

[20]   http://www.radiosvoboda.org/content/article/24378968.html

[21]   http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_134.html

[22]   Проведення адміністративної реформи, ліквідація Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, яке координувало питаннями протидії торгівлі людьми, відсутність діяльності з даної проблеми в положеннях інших центральних виконавчих органів державної влади, неприйняття нової дер­жавної програми з протидії торгівлі людьми, відсутність комплексного законодавства щодо протидії торгівлі дітьми — ці питання стали основою повідомлення до міжнародної інституції http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_120.html

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори