MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Померла Атена Пашко

21.03.2012   
З глибоким сумом повідомляємо, що ввечері 20 березня 2012 року померла Атена Василівна Пашко.

Пашко Атена Василівна (нар. 10.10. 1931, с. Пруси (тепер Бистриця) Дрогобицького р-ну Львів. обл.) — інженер-хімік, поетеса. Учасниця укр. правозах. руху. Адміністративно репресована. Голова Союзу Українок (1991). Президент Міжнародного благодійного фонду В. Чорновола (1999). Нагороджена орденом кн. Ольги III ст. (1997), орденом «Свободи» (2010).

1948 закінч. СШ у м. Самборі Львів, обл. Навчаючись у 7-му кл., писала повстан. вірші, передавала їх УПА (на кілька з них було створ. пісні), у 12-річному віці носила секретні матеріали з рідного села до сусідн. Бикова. 1949-1953 навч. у лісо-техніч. ін-ті у Львові. Працювала за направленням у м. Сколе Дрогобицького р-ну інженером лісових культур. З 1957 — ст. інженер управління лісгоспу у м. Дрогобич. Через 1, 5 р. переїхала до Львова, влаштув. ст. інженером-хіміком хімічно-ґрунтової лабораторії при кафедрі географії Львів. ун-ту. 1960-70 працювала інженером-хіміком у Всеукр. Географ. т-ві при Львів. ун-ті. Надалі займалася поет. творчістю. Мала широке коло спілкування із укр. інтелігенцією з-поміж шістдесятників (В. Чорновіл, брати М. і Б. Горині, М. Косів, Ірина та Ігор Калинці, Б. Антоненко-Давидович, М. Коцюбинська та б. ін.). З середини 1960-х за свої виступи на оборону репресованих діячів укр. культури неодноразово зазнавала утисків і мала заборону на друк творів, дістала догану за місцем праці, вчинено обшуки у її помешканні. 1970 підписала звернення до Верховного Суду УРСР з вимогою скасувати вирок В. Морозові, за що її було звільнено з роботи. 1969-72 брала акт. участь у виданні підп. ж. «Укр. вісник». 1972, під час арештів укр. інтелігенції, у помешк. П. знову було вчинено обшук. 1973 викликано як свідка на суди над В. Чорноволом, І. Сеник. На деякий час її було затримано кадебістами. Від 1973 працювала інженером у Львів. гідро-геолого-меліоративній експедиції. Т. р., під час експедиції її було на 3 доби заарешт. і доправлено до СІЗО Львів. КДБ, там, у темному («чорному») коридорі, організовано зустріч П. із Вячеславом Чорноволом. Постійно перебувала під наглядом КДБ. 1990 переїхала до Києва.

Вірші писала змалку, деякі з них було надруковано в «Літ. Україні», у ж. «Дніпро», «Піонерія». З 1980-х П. публікув. за кордоном. Зміст поезії П. вільно й невимушено в’ється навколо її сприймання слова, в якому відчувається небанальна образна знахідка, внутр. образний саморух цього слова, думки, почування. її поет, твори перейняті органічним чуттям єдності з рідною землею, природою, гармонійним відчуванням себе часткою своєї землі. Дуже вдалі в поетеси ліричні мініатюри — миттєве худ. осяння, емоційна й настроєва вичерпність моменту. В поезії П. особливо розвинене сповідальне начало. Наскрізний образ у багатьох віршах — образ жінки, ніжної й сильної, незалежної й самовідданої, жінки-патріотки, матері й берегині. У кн. «На вістрі свічки», крім віршів, є оповідь про Катерину Зарицьку, акт. діячку укр. визв. руху ОУН, багаторічного політв’язня рад. тюрем і концтаборів, та незабутній спогад про ост. зустріч із В. Стусом.

Від 1985 займалася гром.-політ, діяльністю з В. Чорноволом.

БІБЛІОГРАФІЯ

Публікації: І зустрілися втретє...: Спогад про В. Стуса // Укр. вісник. — 1987. — Вип. 7, 8, 9-10. — С. 168-172, 320-322.

На перехрестях. Поезії / Передм. М. Коцюбинської. — Мюн.: Сучасність, 1989. — 168 с;

На вістрі свічки: Поезії. — Балт.-Тор.: Смолоскип, 1991. — 76 с;

Катерина Зарицька в житті й боротьбі // Америка. — 1991. — 22 жовтня;

Лезо моєї стежки: Поезії / Передм. І. Жиленко. — К.: Смолоскип, 2007. — 94 с.

Література: Горбач А.-Г. Маловідома львівська поетеса // Нові дні. — Тор. — 1980. — Березень. — С. 3-6;

Харчук Я. «На перехрестях» А. Пашко // Народна воля.— Скрентон.— 1990.— 10 серпня.

 

З Вікіпедії:

http://uk.wikipedia.org/wiki/ Атена-Святомира Василівна Пашко

 

(*10 жовтня 1931, с. Бистриця, Дрогобицький район, Львівська область) — поетеса, громадська діячка, вдова В’ячеслава Чорновола. Почесна голова Союзу Українок.

  • Орден Свободи (18 листопада 2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність[1]
  • Орден княгині Ольги III ст. (18 серпня 1997) — за визначний особистий внесок у духовне відродження України, вирішення проблем сім’ї, жінок і дітей, професійну і громадську діяльність на благо українського народу[2]

Довідку склав Василь Овсієнко

 

 Поділитися