Медична реформа на шкоду лікарям та пацієнтам

Донецька область є однією з тих, яку обрали для проведення експерименту із впровадження так званої медичної реформи. Реформи, яка на практиці просто зводиться до скорочення поліклінік та стаціонарів. Взамін обіцяють запровадити інститут сімейних лікарів. Але влада забула спочатку перевірити: а чи є в Україні достатня кількість лікарів, які можуть працювати за новими правилами. Вже започаткувавши реформу, з’ясували, що в Україні не вистачає більше, ніж 600 тисяч сімейних лікарів. Про це на цьому тижні і повідомила перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова. «Навіть в пілотних регіонах (регіони, де проходить реформування системи охорони здоров’я) він дуже істотний. Наприклад, у Вінницькій області – 50%,  Донецькій – 14%,  Київській – 20%. Впевнена, що така ситуація характерна і для інших областей»,  – стверджує Ірина Акімова.

Поки що медичні заклади закрили, а будівлі, які вони займали раніше, стали притулком для бомжів. Будівлі руйнуються, і витрачені раніш на будівництво цих будівель кошти – а це мільйони гривень – розчиняються у повітрі. Наша країна, вочевидь, дуже багата, якщо ми можемо собі дозволяти таку розкіш – кидати будівлі, які поки що цілком придатні для використання.

Загалом донеччани відзначають погіршення ситуації з доступом до медичної допомоги. Лікарі, які працювали педіатрами або терапевтами, не можуть без зміни кваліфікації у медичних навчальних закладах змінювати кваліфікацію самостійно, бо це призведе до надання некваліфікованої медичної допомоги. І відповідно, до зниження рівня лікування, який і так в Україні нижчий, ніж в європейських країнах. Як показав досвід східноєвропейських країн, на те, щоб отримати нову кваліфікацію, лікарям потрібно декілька років, а наші чиновники від медицини пропонують зробити лікарям це за декілька місяців. Кожен лікар скаже, що навчитися новому підходу, стати педіатром чи навпаки терапевтом загальної практики за такий короткий час просто неможливо. І ціна такої реформи – це людські життя.

Справа в тому, що засадничі підвалини системи охорони здоров’я не змінювалися в Україні з радянських часів. Тобто ми маємо радянську систему поліклінік, лікарень, в сільській місцевості ФАПів, ЦРБ тощо. Як в таких умовах реформувати систему, не змінюючи її основ, не залучаючи додаткових коштів – незрозуміло.

Отже, все буде як завжди. Старе порушать, а нове не складеться. Але ця влада повинна пам’ятати, що система охорони здоров’я є найголовнішою серед інших державних систем. І підходити до її реформування треба з проведенням широкого громадського обговорення, із залученням і фахівців-лікарів, і пацієнтів, і громадських організацій, і, звичайно, преси.

При проведенні цієї реформи нічого подібного не передбачається.

Влада наполягає на тому, що за кількістю лікарняних ліжок Україна випереджає в 1, 5 рази країни Східної і Західної Європи, але мовчить про те, що в цих країнах існує медичне страхування, тобто медицина отримує додаткові кошти окрім тих, що виділяються з бюджету. Мовчить і про те, що заробітна платня лікарів в усіх країнах Європи чи не найвища серед всіх професій, а у нас майже найнижча.

Якщо лікарів, які отримують зарплатню трохи більше тисячі гривень, ще й почнуть додатково ганяти на курси, будуть знижувати їм категорію, і, як результат, лікарі будуть в кращому випадку отримувати такі ж кошти, вони почнуть масово звільнятися. Тоді вже надавати медичну допомогу буде просто нікому. Зараз вже лікарі в шоковому стані від очікування майбутніх змін. Багато хто з них вже шукає собі інші робочі місця, які вже ніяк не будуть пов’язані з медициною.

В Донецькій області в місті Кировське, в Александрії Кировоградської області відбулися масові протести проти закриття лікарень та поліклінік. Як наслідок – медичні установи не закрили. В Александрії до протестів громадян долучилися лікарі. Зазвичай лікарі, які працюють в бюджетних організаціях, бояться виступати проти цієї влади. Під час протестів в Александрії люди зібрали більше двох тисяч підписів, звернулися до депутатів, до преси.

Незадоволення так званою медичною реформою очевидно, хоча й не набуло широкого розголосу. Загальноукраїнської кампанії проти такої непродуманої медичної реформи теж ще немає.

На мій погляд, це пов’язано з тим, що не всі знають, що саме влада хоче зробити з медициною, далеко не всі розуміють які наслідки буде мати ця «реформа».

Але для скасування Закону «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та у м. Києві», який Верховна Рада прийняла 7 липня 2011 року, потрібно, щоб всі незадоволені об єдналися. Треба провести громадські слухання і зробити загальноукраїнську кампанію проти цієї недолугої реформи.

Інакше рано чи пізно ця навала знищення медицини захопить всю Україну, і тоді вже громадськість нічого не зможе вдіяти.