пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201210
11.04.2012 | Олександр Степаненко

Адміністративна реформа на марші

   

 11 квітня Парламентський Комітет з питань екологічної політики розгляне проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні)", внесений  народним депутатом України Ю. Мірошниченком.

За оцінкою громадських організацій цей свідомо переобтяжений змістом законопроект (75 сторінок тексту та більше 200 – порівняльних таблиць), несе у собі цілу низку великих загроз.

Законопроектом через внесення змін до Кодексу України про надра, Лісового, Водного Кодексу України, закону «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про Червону книгу України» «Про екологічну експертизу» робиться спроба перерозподілити повноваження у сфері екополітики на користь Кабміну та місцевих державних адміністрацій, у результаті чого ті наділяються надмірними та невластивими функціями у сфері прийняття рішень з питань використання природних ресурсів, державної екологічної експертизи і т. ін.

Законодавчі новації депутата Ю. Мірошниченка виглядають не виваженими та позбавленими сенсу ще й тому, що й у даний час  Кабмін та місцеві адміністрації вкрай незадовільно реалізують свої існуючі повноваження у сфері екополітики, делеговані їм Конституцією, законами та міжнародними угодами. Наприклад, жодна з адміністрацій не звітує про виконання програм охорони довкілля  (ст. 119 Конституції), не інформує населення про стан довкілля на відповідній території (ст. 25-1 закону «Про охорону навколишнього природного середовища»). У 2011 році нарадами сторін було у черговий раз визнано недотримання Урядом України трьох міжнародних угод у сфері охорони довкілля: Оргуської конвенції, Конвенції Еспо та Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату.

Цілковито поза межами здорового глузду знаходиться пропозиція автора законопроекту, якою скасовується інститут Національної   комісії  з  питань  Червоної  книги України, натомість Кабінет міністрів України та інші органи виконавчої влади наділяється функцією аналізу та   узагальнення   наукових пропозицій  щодо  занесення  видів тваринного  і  рослинного  світу   до   Червоної   книги.

Автор законопроекту пропонує ліквідувати територіальні органи Мінекології, свідомо відсторонює міністерство від вирішення питань використання природних ресурсів, девальвує його роль у проведенні екологічної експертизи.  Такі законодавчі новації унеможливлять реалізацію принципів екосистемного підходу та інтегрального управління природними ресурсами. При реалізації такого підходу Україна  автоматично перекриє собі шлях  до  сучасної  секторальної  екологічної  політики,   що  реалізується  у  країнах Європейського  Союзу.

Громадські екологічні організації нині звертаються до керівництва Парламенту та членів Комітету з питань екологічної політики - з пропозицією відхилити одіозний законопроект, як такий, що загрожує руйнуванням у масштабах усієї країни системи реалізації екологічної політики, виразно орієнтований на концентрацію повноважень у «вертикалі» виконавчої влади. 

На їхнє переконання процес державного управління в демократичному, європейськи-орієнтованому суспільстві, що будується на принципах сталого розвитку та інтегрального управління природними ресурсами, повинен відрізнятися від тоталітарної “вертикалі”, насамперед тим, що передбачає баланс влад, врахування інтересів усіх зацікавлених сторін та зворотні зв’язки.

Олександр Степаненко,  виконавчий директор ЕГО “Зелений Світ”,  член Правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори