MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Фотополювання на міліціонера: МВС проти

01.06.2012    джерело: www.umdpl.info
Володимир Батчаєв, Асоціація УМДПЛ
Спроби МВС обґрунтувати неможливість фото- й відеозйоки дій співробітників міліції своєрідним та, вочевидь, упередженим трактуванням норм законодавства, вказують на наміри міліції у будь-який спосіб уникнути громадського контролю за дотриманням законності у своїй діяльності.

4 квітня 2012 року Асоціація УМДПЛ звернулась до Міністра внутрішніх справ України з офіційним листом, в якому пропонувалось повідомити та обґрунтувати позицію правоохоронного відомства щодо прав громадян фотографувати міліціонерів, знімати їх дії на відео або записувати на диктофон свою розмову з ними.

Зрозуміло, що мова йшла про працівників лише окремих міліцейських служб і проведення фіксації їх дій виключно за певних умов – ми не настільки наївні, щоби вірити у можливість отримання від Віталія Захарченка відповіді «Друзі, не має проблем – знімайте всіх підряд, буду вдячний за виявлені недоліки!». Та й певні законодавчі акти забороняють стороннім особам проводити відеозйомку, скажімо, оперів підрозділів по боротьбі із незаконним обігом наркотиків під час товкотнечі у наркопритоні або вести аудіозапис пошуків компромісу слідчого із затриманим.

Неможна цього робити, то і неможна – хто сперечається, тим більше, що у розгалуженій системі МВС є більш публічні служби – загальновідомі чотири вершники українського міліцейського Апокаліпсису: Державтоінспекція, служба дільничних інспекторів міліції, патрульна та паспортна служба, працівники яких, при бажанні, з фантазією та ентузіазмом можуть перетворити у пекло життя будь-якого українця.

Враховуючи, що жоден закон не забороняє громадянам знімати міліціонерів з цих служб на відео, але, незважаючи на це, патрульні, ДАІшники, дільничні та паспортисти вперто продовжують стверджувати протилежне, посилаючись на нібито існуючі у системі МВС відповідні накази й інструкції, ми задали Міністру внутрішніх справ три простих питання і, виклавши їх максимально чітко, попросили повідомити (витяг з листа до Міністра):

«про наявність у розпорядженні МВС нормативно-правових актів (у тому числі відомчих з наданням їх копій), які забороняють громадянам:

1. Проводити фіксацію за допомогою фотоапаратів, відеокамер і реєстраторів, диктофонів та інших технічних пристроїв, які перебувають у загальному користуванні і не відносяться до засобів негласного отримання інформації, дій співробітників патрульної служби, ДАІ, дільничних інспекторів міліції, працівників підрозділів СГІРФО та інших міліціонерів під час публічного виконання ними своїх обов’язків у громадських місцях, якщо така фіксація не перешкоджає виконанню співробітниками органів внутрішніх справ службових завдань.

2. Проводити фіксацію за допомогою фотоапаратів, відеокамер і реєстраторів, диктофонів та інших технічних пристроїв, які перебувають у загальному користуванні і не відносяться до засобів негласного отримання інформації, процесу свого спілкування з співробітниками патрульної служби, ДАІ, чергових частин, дільничними інспекторами міліції та іншими співробітниками міліції, які повинні надавати громадянам допомогу консультаційно-інформаційного характеру або здійснювати особистий прийом громадян.

3. Проводити відеозйомку та фотографування адміністративних будівель органів та підрозділів внутрішніх справ, прилеглої до них території, а також у вестибюлях підрозділів міліції.

У випадку відсутності в МВС України нормативно-правових актів, які забороняють громадянам фіксувати дії співробітників міліції з дотриманням умов, вказаних у пункті 2 цього листа, направити в органи і підрозділи внутрішніх справ відповідні роз’яснення про можливість використання громадянами фото-, відео- та аудіоапаратури для фіксації дій міліціонерів».

Виникає запитання «А, власне, навіщо цей запит, коли законодавство України і без того жодним чином не перешкоджає фіксації дій правоохоронців за допомогою технічних засобів?» Все просто – специфіка діяльності міліцейського відомства: міліціонер може проігнорувати вимоги Конституції, закону чи кодексу, але конкретну вказівку свого керівника, тим більше Міністра, ніколи. Враховуючи це, ми, певним чином, спробували досягти домовленості МВС, встановивши і погодивши з правоохоронцями своєрідні правила гри під назвою «Сфотографуй міліціонера».

Здавалось би, користь обопільна – громадськість отримує від міліцейського керівництва офіційний лист, який за певних умов дозволяє фіксувати дії окремих співробітників на відео- та аудіоплівку без ризику бути затриманими або просто отримати по пиці. В свою чергу керівництво МВС підтверджує свої наміри реформувати взаємини з громадськістю, а також отримує об’єктивну інформацію про роботу своїх підлеглих, що так необхідно для розрекламованого самою ж міліцією «очищення лав».

Очікуваний результат – рядові міліціонери, зціпивши зуби, стають більш відкритими та коректними ( а куди дінешся – ухвалено Міністром), вчиняють менше порушень прав людини, принаймні зухвало і публічно, приділяють більше уваги допомозі пересічним громадянам, ніж функціям, пов’язаним з їх утиском та покаранням.

Зрозуміло, що подібна форма контролю громадськості за правоохоронцями не є панацеєю від міліцейських катувань, здирництва та фальсифікацій, проте неприхованого хамства з боку стражів порядку, можливо, стало би набагато менше.

Проте, наша логіка була розбита вщент наступною відповіддю МВС:

Таким чином, міліція дипломатично натякнула – не треба нас знімати. Ось тільки з аргументами… Віддамо належне – у центральному апараті Міністерства внутрішніх справ працюють більш досвідчені й розумні фахівці, які, на відміну від колег з периферії, намагаються аргументувати свою позицію не просто нудним бубонінням про незнайомі положення Конституції, а експериментами з власного тлумачення законодавства України.

Проте, робити з білого чорне завжди важко і спроби МВС натягнути норми законів на свої відомчі, міліцейські інтереси нагадують знамениту байку «Мартишка й окуляри», тільки тут більш підійшла би назва «МВС і права людини».

Жоден з наведених міліцією у своїй відповіді доводів щодо неможливості фіксування громадянами дій працівників міліції за допомогою технічних засобів не витримує найменшої критики.

Довід 1. Відеозйомка перешкоджає діяльності міліціонера.

Асоціація УМДПЛ у своєму листі до МВС декілька разів підкреслювала – мова йде про фіксацію, яка не буде перешкоджати співробітникам органів внутрішніх справ виконувати свої службові обов’язки. Наприклад, здійснюваний громадськими активістами із використанням відеокамери хронометраж робочого часу наряду патрульної служби, зйомка процесу спілкування водія з інспектором ДАІ без втручання у самий процес, аудіозапис розмови дільничного з відвідувачем чи фотографування інформаційного стенду з розцінками за видачу закордонного паспорта у підрозділі міграційної служби.

Проте, міліція, вперто не помічаючи зазначену нами умову проведення відеозйомки і вірогідно вважаючи, що громадяни мають намір звільняти за допомогою фотоапарату затриманих чи кидатися з відеокамерою під ноги правоохоронцям під час переслідування ними злочинця, розсудливо пояснює «у разі, коли громадяни при реалізації свого права на інформацію, перешкоджають здійсненню працівниками міліції своїх повноважень, працівники міліції мають закріплене законодавством право вимагати від громадян припинення таких дій». «А якщо не заважають?» – власне саме так ставилося питання, але з притаманною для нашої міліції сором’язливістю, МВС уникає невигідної для себе відповіді і лише зі смаком перераховує види покарання, які можуть призначатися за злісну непокору законній вимозі міліції.

В свою чергу, ми підкреслюємо – не будь-якій вимозі, а саме ЗАКОННІЙ і, оскільки міліція не навела жодного нормативно-правового акту, який не дозволяє проводити відеозйомку правоохоронця, коли така зйомка прямо не перешкоджає йому виконувати свої службові обов’язки, наголошуємо – фіксація дій міліціонерів на відеокамеру не є порушенням законодавства і вимагати її припинення співробітник міліції не має права. Враховуючи це, не буде зайвим і нам нагадати міліціонерам про існування у Кримінальному кодексі статті 365 «Перевищення влади або службових повноважень», яка стосується саме тих працівників правоохоронних органів, які висувають до громадян незаконні вимоги, тим самим перешкоджаючи їм у реалізації своїх прав і свобод.

Довід 2. Закон України «Про міліцію» передбачає необхідність отримання згоди міліціонера на зйомку.

Пушкін помилявся – не геній друг парадоксів, а Міністерство внутрішніх справ. Судіть самі: МВС погоджується, що згідно із законом України «Про міліцію» діяльність міліції є гласною, але, разом з тим, вказує, що цей закон «не містить обмежень щодо прав працівника міліції не давати згоду на знімання його на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку». Що тут сказати – чудово сформульовано, наче і не збрехали, але і правди не сказали. Дійсно, працівник міліції має право не давати згоду на безліч неприємних на його думку речей, наприклад, що би Ви шмаркалися біля нього у хустинку. Але це зовсім не означає, що ми зобов’язані слухняно виконувати подібні забаганки. «Має право не давати згоду на зйомку» та «має право забороняти зйомку» поняття, як не крути, нетотожні і міліція, замість конкретної відповіді, знову намагається звично жонглювати термінами – згадайте, в українській міліції не «викликають», а «запрошують» до райвідділу, громадян не «допитують», а «проводять бесіду», автомобіль не «обшукують», а «оглядають» і таке інше. Зазначивши, що закон України «Про міліцію» «не містить обмежень щодо прав працівника міліції не давати згоду на знімання його на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку», МВС чомусь не згадало, що жоден закон не містить обмежень щодо прав громадян знімати міліціонера на всі ці види плівок.

А отже, коли правоохоронець репетує щось незрозуміле про відсутність його згоди на відеозйомку, слід спочатку ввічливо пояснити, що ніхто його посміхатися в об’єктив не просить, забороняти зйомку він не має права через відсутність законодавчо-визначених підстав для такої заборони, а потім запропонувати стражу порядку не відволікатися на сторонні розмови з Вами, а продовжувати виконання своїх службових обов’язків не звертаючи увагу на відеокамеру.

Довід 3. Міліціонер «при виконанні» – це звичайний громадянин з такими ж правами.

«У працівника міліції, як у громадянина України, є необмежене законом право, передбачене статтею 307 Цивільного кодексу України, заборонити знімання його на фото-, теле-, чи відеоплівку». Здоровому глузду зроблено контрольний постріл за ліве вухо, оскільки саме стаття 307 Цивільного кодексу України зазначає «згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру». Саме «припускається», а не є «обов’язковою» і, враховуючи те, що стаття 14 цього ж Цивільного кодексу вказує, що «особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї», можливо зробити висновок – відеозйомка співробітників міліції у громадських місцях та на заходах публічного характеру узгодження з об’єктами такої зйомки не потребує.

Тепер про позитивні моменти у відповіді МВС України.

Нажаль, міліцейське відомство відверто ухилилося від відповіді на наше запитання «Чи існують нормативно-правові документи, які забороняють ведення відеозйомки у вестибюлях підрозділів міліції?», проте погодилося, що «ні законодавство, ні нормативні акти МВС України не містять положень щодо заборони фото- чи відеозйомки адміністративних будівель органів внутрішніх справ та службових транспортних засобів Державтоінспекції із загальнодоступних місць».

Одночасно Міністерство внутрішніх справ визнало відсутність «нормативно-правових актів МВС, які б містили заборону фото-, відеофіксації процесу спілкування громадян з працівниками міліції, у тому числі Державтоінспекції».

Підіб’ємо рахунки.

МВС визнало за громадянами право записувати своє спілкування з міліціонерами за допомогою технічних засобів та проводити фотографування й відеозйомку автомобілів ДАІ. Якщо враховувати, що на попередній запит Асоціації УМДПЛ з цього приводу МВС відписалося не зв’язаним по смислу набором речень (дивіться тут), така відповідь є певним кроком уперед.

Судячи з відповіді Міністерства внутрішніх справ, відомчі нормативно-правові акти, які забороняють громадянам знімати дії співробітників міліції за допомогою фото- або відеокамери, у правоохоронному відомстві відсутні.

Спроби МВС обґрунтувати неможливість подібних дій своєрідним та, вочевидь, упередженим трактуванням норм законодавства, вказують на наміри міліції у будь-який спосіб уникнути громадського контролю за дотриманням законності у своїй діяльності. Про затриманого, який не зізнається у вчиненні правопорушення та вперто відкидає безумовні й невідпорні факти, правоохоронці кажуть «застібнувся» або «надів броню». Дуже схоже на позицію міліцейського відомства, яке заперечує очевидне – громадяни мають право контролювати дії міліції у будь-який прямо не заборонений законом спосіб.

Останнім часом чиновники, у тому числі і від міліції, часто їздять до Грузії вивчати досвід боротьби із корупцією та забезпечення «прозорості» у діяльності державних установ. Повернувшись, нахвалюють грузинських колег і водночас заклопотано зітхають – для подібних змін потрібні значні кошти, яких в України не має. Чергова «відмазка» – для реформування правоохоронної системи у нашій країні потрібні не стільки гроші, скільки заміна чиновників на тих, які нададуть суспільству можливість безперешкодно контролювати себе та своїх підлеглих і у такому випадку ми самі забезпечимо «прозорість» дій влади не гірше, ніж у Грузії.

 Поділитися