пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201220
18.07.2012 | Володимир Бацунов

Мустафа Хаїров: «Не можу бути спокійний, поки не відновлена справедливість»

   

Про події, що сталися в лютому 2009 року в селі Мирному Сімферопольського району АР Крим ми вже писали. Нагадаємо коротко. В ніч з 21 на 22 лютого будинок, у якім мешкають Мустафа Хаїров, його дружина Уріє та їх син Ейваз підданий штурму ПМОП «Беркут» – за інформацією, яку передали міліціонерам, на території домоволодіння Хаїрових начебто бачили С., проти якого порушено кримінальну справу за фактом позбавлення волі громадянки Е. разом із погрозою вбивством.

Беркутівці не попередили про використання спецзасобів (цього вимагають «Правила застосування спеціяльних засобів при охороні громадського порядку» – I, 4). До того ж, застосування спецзасобів без попередження згідно із Законом України «Про міліцію» можливе лише в тих випадках, коли виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції (ст. 12) – цього також не було.

Хаїров хотів викинути з дому гранату, яку кинули всередину під час штурму, але вона розірвалася у нього в руці. В результаті через пошкодження п’ясть довелося ампутувати. Крім того Хаїров оглухнув на одне вухо, через стрес почав заїкатися. Ейваз унаслідок дій спецпідрозділу отримав черепно-мозкову травму і теж певний час лікувався.

При оформленні інвалідности пошкодження, що їх отримав Хаїров, кваліфікували як «побутову травму» й «загальне захворювання» – як поранення кваліфікувати відмовилися. Але ж травма Хаїрова не побутова й не виробнича (це ясно): «внаслідок помилкових дій спец. підрозділу Беркут вибухнула в руці граната» і він «отримав тяжку травму лів. п’ясти» (направлення на МСЕК).

Судовий розгляд тривав півроку. Залізничний районний суд м. Сімферополя в лютому 2010 року призначив покарання двом офіцерам МВС у вигляді 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки за ст. 365 Кримінального кодексу України (про перевищення влади й службових повноважень), а Хаїрову – відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 тис. гривень, сину Ейвазу – 10 тис. гривень, дружині Хаїрова Уріє – 10 тис., доньці Айше – 5 тисяч. Кваліфікацію ж травми залишили ту саму – «побутова травма» й «загальне захворювання».

На перше рішення суду (вирок) у лютому 2010 року подано апеляцію, судове засідання призначили на травень 2010 року й чотири рази переносили. Нарешті, в серпні 2010-го рішення суду першої інстанції Апеляційний суд визнав незаконним і повернув до суду першої інстанції на новий розгляд, який розпочався у вересні 2010 року. З призначених 66 судових засідань зірвано 19: 11 разів через неявку свідків від ПМОП «Беркут», 5 разів – через неявку прокурорів, через неявку адвоката одного з підсудних. Нарешті, 3 лютого сього, 2012-го, року Залізничний суд м. Сімферополя виніс новий вирок, який повністю повторив той, що скасовано як незаконний!

Представник потерпілих і позивачів у цивільній справі Айзер Фаріков (Кримське правозахисне об’єднання «АРК’АДАШ»), розповів, що Хаїров довго добивався видачі на руки вироку суду від 03.02.2012, але йому під надуманими приводами неодноразово відмовляли – начебто це не передбачене законом. Але згідно з КПК суд зобов’язаний: а) видати підсудному вирок у залі судового засідання одразу після винесення і б) забезпечити рівність сторін. Тобто, і потерпілий має отримати вирок суду.

Треба зазначити, що в рамках кримінальної справи розглядався цивільний позов Хаїрова (Суддя всіляко намагався уникнути розгляду сього позову, двічі повідомлявши Хаїрову неправильну дату проведення засідання. А згідно із законодавством, якщо позивач відсутній, справа не розглядається). Цивільній особі зобов’язані вручити судове рішенні у цивільному позові (ЦПК). І тільки коли про це згадали в черговім зверненні про надання вироку, його, нарешті, Хаїрову видали – десь у середині квітня. Затримання з видачею вироку можна пояснити намаганням ускладнити його оскарження.

Чотири рази офіцери «Беркуту» не являлися до суду, хоча були викликані через командира. Беркутівці не виконали наказ? Чи була змова: не являтися, щоби зірвати засідання? Одного разу засідання зірване нахабно – існує норма: якщо підсудний не хоче, щоби засідання проходило без адвоката, засідання переносять. І адвокат одного з підсудних не прийшла до судової зали, а чекала в авті неподалік.

Айзер Фаріков розповів, що, як кажуть очевидці, протягом кількох днів перед штурмом за домом Хаїрових слідкували невідомі особи, тому версія про помилку – маячня. Суд відхилив усі клопотання про повторний допит С. (операцію із захоплення якого і проводив «Беркут») – начебто, доправити С. в суд було неможливо. Але допит свідка С. був необхідний – ще на першому судовому розгляді він заявляв, що під тиском слідчого вимушений був дати неправдиві покази. (Потім, коли С. звільнився, він прийшов до Хаїрова і сказав, що, якщо треба, він готовий прийти до суду й розповісти все, як було).

Ще на першому суді Мустафа Хаїров подавав клопотання щодо порушення кримінальної справи відносно братів Б. за кривосвідчення, бо саме згідно з їхніми показами С. перебував на території домоволодіння Хаїрових – брати Б. побачили С. у дворі Хаїрових, коли зупинилися біля паркану справити потребу. Проте, на відеозапису відтворення біля паркану Хаїрових немає жодних слідів від цього – скрізь лежить чистий сніг, а з часу подій нового снігопаду не було. Брати Б. на процесі присутні не були – за інформацією суду вони перебувають поза межами Криму на заробітках.

«Вирок написаний не суддею, заздалегідь і в зовсім інших кабінетах», – вважає А. Фаріков.

На вирок суду першої інстанції від 3 лютого 2012 року подано апеляції представником потерпілих адвокатом Олександром Лісовим, представником потерпілих Айзером Фаріковим, особисто Мустафою Хаїровим. 10 липня 2012 року відбулося судове засідання в Апеляційнім суді АР Крим. Рішення суду не містить принципових змін у порівнянні із вироком суду першої інстанції, лише змінено суму відшкодування моральної шкоди – М. Хаїрову з 50 тис. грн. на 100 тис, його сину Ейвазу – з 10 тис. на 30 тис., дружині Уріє й донці Айше залишили відповідно 10 і 5 тис. грн.

Суд не перекваліфікував травму Хаїрова, пояснивши, що це не в його компетенції – треба подавати цивільний позов.

Знов не притягнуто до відповідальности справжніх винуватців подій лютого 2009 року в селі Мирному – тих, хто видав злочинний наказ штурмувати будинок мирних людей – вони й надалі залишаються в тіні.

І ще кілька слів про компенсацію шкоди. У засобах масової інформації широко подавалися відомості про компенсацію від держави постраждалим від вибухів у Дніпропетровську 27 квітня сього року. Наприклад, чоловік, що втратив у результаті вибуху руку, отримав 360 тис. грн. (200 тис. матеріальної та 160 тис. на придбання протеза), троє з тяжкими травмами отримали по 150 тис. грн., троє з травмами середньої тяжкості – по 50 тис. грн., по 30 тис. видано шістьом з легкими травмами, по 20 тис. – з легкими ушкодженнями – порівняйте із сумами, що їх суд постановив виплатити Хаїрову та його родичам. І не слід забувати, що травми ті нещасні жертви вибухів у Дніпропетровську отримали також не під час бойових дій!

Оскільки суди ще не закінчені, лікування, виготовлення протезу тощо Мустафа Хаїров робить власним кошт. Сього року він знов приїздив до Харкова в інститут протезування для чергового лікування й профілактики.

Мустафа Хаїров не опускає рук і налаштований боротися далі, бо не може бути спокійний, поки не відновлена справедливість.

Мустафа Хаїров в Українському науково-дослідному інституті протезування, протезобудування та відновлення працездатности (Харків, травень 2012)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори