пошук  
версія для друку
06.08.2012 | Юрій Чумак

Чи будуть свободними мирні зібрання в Україні?

   

Інформаційне управління парламенту України 3-го липня 2012 року повідомило, що Комітет Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин завершив роботу з підготовки до повторного другого читання законопроекту про порядок організації і проведення мирних заходів.

Нагадаємо, що проект Закону «Про порядок організації і проведення мирних заходів» (реєстр. № 2450) було розроблено ще у 2008 році «з метою врегулювання суспільних відносин, пов’язаних із здійсненням та захистом права на свободу мирних зібрань».

Під час підготовки законопроекту до розгляду у повторному другому читанні Комітет підтримав пропозицію викласти назву документа у новій редакції: «Про свободу мирних зібрань». Таким чином відтепер іменуватися закон буде відповідно до європейських та міжнародних правових стандартів, а не в стилі радянських постанов.

Була доопрацьована і ст. 14 законопроекту, що регулює особливості проведення спонтанного мирного зібрання.

Зокрема, на органи виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування для забезпечення проведення спонтанного мирного зібрання покладено обов’язок здійснювати заходи щодо забезпечення його проведення:
- забезпечення безпеки як учасників мирного зібрання, так і інших осіб, які знаходяться у місці проведення спонтанного мирного зібрання;
- взаємодію уповноваженого представника органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з органом внутрішніх справ і з учасниками спонтанного мирного зібрання.

Доопрацьована також і редакція статті 16, яка регулює обмеження реалізації права на свободу мирного зібрання. На засіданні Комітету народні депутати підтримали редакцію цієї статті, якою передбачається така гарантія:
«Не можуть бути підставою для обмеження свободи мирних зібрань чисельність учасників мирного зібрання; проведення одночасних мирних зібрань, в тому числі контрзібрання; проведення одночасно з мирним зібранням інших масових чи охоронюваних заходів, в тому числі святкувань, концертів, візитів посадових осіб.
Неподання або несвоєчасне подання повідомлення про проведення мирного зібрання не призводить до його обмеження за відсутності підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Обмеження свободи мирних зібрань застосовується винятково щодо конкретного мирного зібрання.
Не допускається обмеження свободи мирних зібрань чи надання переваг у її здійсненні за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

Як наголошують у Комітеті, при підготовці документа до розгляду у повторному другому читанні було внесено значну кількість зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та представників громадських організацій. І зазначають, що «проект суттєво доопрацьований з урахуванням спільного висновку Венеціанської комісії та ОБСЄ/Бюро демократичних інститутів і прав людини від 19 жовтня 2010 року».

Для доопрацювання законопроекту в Комітеті було створено робочу групу, до складу якої увійшли народні депутати, представники Адміністрації президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Вищого Адміністративного суду та громадських організацій.

Утім, не зважаючи на переможні реляції Комітету, у тексті законопроекту, підготовленого до повторного другого читання, залишилась низка спірних моментів, на які вказувала правозахисна спільнота.

Так, Українська Гельсінська спілка з прав людини переконувала законодавців у тому, що в законі повинна бути втілена така норма як «диференційований термін сповіщення щодо проведення мірних зібрань» та встановлений мінімальний термін подачі сповіщення не більше, як одна доба. Але у законопроекті (ст. 7) мова йде про те, що організатор мирного зібрання мусить письмово повідомити про намір проведення мирного зібрання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування «завчасно, але не пізніш як за два робочі дні до його початку».

Правозахисники зауважували, що законопроект не повинен покладати на організаторів та учасників мітингу додаткових зобов’язань, окрім вимоги, щоб зібрання мало мирний характер, а органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування були завчасно сповіщенні про його проведення, тобто ті виключні обов’язки, що прямо передбачені у ст. 39 Конституції України.

Та не так сталося, як гадалося: парламентарі у ст.ст. 8-9 виписали цілу низку вимог, обмежень та зобов’язань, які ніяк не корелюються із тестом відповідної статті Основного Закону. Наприклад, якщо організатором мирного зібрання є юридична особа, громадське об’єднання, то у своєму повідомленні про проведення мирного зібрання необхідно буде вказати не тільки їх найменування, місцезнаходження, але для юридичної особи – ще й ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Цікаво, чому не визначили обов’язок і фізичної особи – організатора вказувати свій ідентифікаційний код (або додавати довідку з ЖЕКу та характеристику з місця роботи)?!

А припис про те, що, мовляв, не допускається проведення мирного зібрання… «в інших місцях, визначених законом» взагалі створює широке поле для скорочення у майбутньому свободи мирних зібрань. Адже, яким саме законом можуть бути визначені «інші місця» – незрозуміло. Зрозуміло одне – під таким «соусом» незабаром в «інших законах» цілком ймовірно пропишуть норми про заборону/неможливість проводити мирні зібрання біля Адміністрації президента (або дачі президента), Кабінету Міністрів (або санаторіїв, де відпочивають можновладці) тощо.

Також УГСПЛ наголошувала, що закон не повинен містити підстави для обмеження мірних зібрань, окрім тих, що передбачені у ст. 39 Конституції України. Тому у законі не повинно бути положення, яке б дозволяло обмежити свободу, якщо «зібрання має метою перешкоджання реалізації прав та свобод інших осіб», оскільки це, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, нівелює зміст ст. 11 Європейської Конвенції (право на мірне зібрання). Іншими словами, зазначали правозахисники, наявність у законі такого положення буде порушенням ст. 39 Конституції України та ст. 11 Європейської Конвенції.

Однак законодавці, принаймні, поки що, залишили цю норму у законопроекті (п. 7 ч. 3 ст. 16). Отже, таке розмите формулювання у законі, якщо його приймуть у цій редакції, створить можливість забороняти проведення будь-яких мірних зібрань без наявності реальних підстав для цього, і при цьому – під «гарним» приводом.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори