пошук  
версія для друку
08.08.2012 | Георгій Кобзар

Мешканці: рєпінський пляж – більше не наш?

   

Усі знають, що у слободі Осинівка у м. Чугуєві, що на Харківщині, народився славетний художник Ілля Рєпін (до речі, 5 серпня поточного року святкувалося 168 років з дня його народження). Але останнім часом в Осинівці місцеві жителі організовують збори із зовсім іншої нагоди: вони спільно тримають оборону проти забудови улюбленого всіма чугуївцями пляжу.

У середині 90-х років минулого століття, коли земля ще майже нічого не вартувала, міською владою Чугуєва було прийнято рішення роздати значну частку території на Набережній площі, що безпосередньо виходить до берегів Сіверського Дінця, під індивідуальне будівництво.

Згодом приватизовані ділянки неодноразово перепродувалися, а кілька років тому один із новоявлених власників спробував розпочати будівництво. Тоді рішуче налаштованим городянам вдалося відстояти недоторканим куточок берегу. Але цього року справи йдуть за іншим сценарієм.

Навесні будівництво на 22 сотках почав харківський підприємець М., встановивши на узбережжі вагончик для будівельників та обгородивши власну землю капітальним парканом. Місцеві жителі, резонно побоюючись, що слідом з’являться й інші власники, які спільними зусиллями взагалі перегородять дорогу до річки, вийшли на зібрання та підготували на ім’я міського голови колективне звернення. У листі, підписаному 156 мешканцями Осинівки, вони просили призупинити цю забудову

Міськвиконком, в особі першого заступника міського голови Юрія Варжеїнова, запевнив «протестантів», що буде стояти на сторожі інтересів городян, та повідомив, що ним направлено запити до прокуратури та інших контролюючих органів з вимогою дати правову оцінку тій ситуації, що склалася.

Та й мешканці не стали чекати «погоди у моря», тобто – у річки, та почали звертатися до відповідних інстанцій по допомогу. І їм відповідали у дусі «правда за вами», але… пропонували апелювати до інших компетентних органів.

Наприклад, у листі Головного юридичного управління Харківської облдержадміністрації зазначалося, що «при наданні земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку встановлені факти порушень закону».

Утім, наприкінці листа зазначалося, що «з усіх питань щодо результатів перевірки пропонуємо Вам звернутися безпосередньо до Головного управління Держкомзему у Харківській області або управління СБУ у Харківській області».

А поки тривав увесь цей бюрократичний «футбол», у середині літа 2012 року 10 соток раніше недоторканої прибережної землі в Осинівці теж були обнесені парканом – активність виявив З.– ще один підприємець із Харкова.

Наразі між ділянками М. та З. існує прохід до річки, але він, за чутками, є… власністю якогось Т., та у разі забудови й цього шматка землі територія пляжу скоротиться нанівець.

Наприкінці липня в Осинівці відбувся ще один сход городян. Цього разу на Набережну площу приїхав заступник міського голови депутат обласної ради Михайло Нікітченко, який уважно вислухав претензії місцевих жителів та пообіцяв детально розібратися в ситуації.

Однак на сьогодні у середовищі самих активістів, що ініціювали протестний рух, вже немає спільної позиції. Дехто з них приймає, що ділянки, хай і незаконно виділені «ще у минулому столітті» та неодноразово перекуплені, зараз майже неможливо повернути місцевій громаді. Але можна відшукати розумні компроміси з новими власниками.

Зокрема, М. «добровільно» погодився перенести паркан подалі від берега, щоб бажаючі могли підійти до річки, допоміг в облаштуванні сусіднього пляжу – завезенні піску, спорудженні лавок і встановленні урн. А зараз забезпечує роботу земснаряду, який у цьому місці розчищає акваторію і поглиблює дно. М. завірив, що не будуватиме на своєму відрізкові масивних споруд і надалі має намір вносити лепту у благоустрій навколишнього середовища.

З., хоча й переконаний у власній правоті та навідріз відмовляється переносити свій паркан, пообіцяв допомогти православному храму в Осинівці та з часом прокласти на Набережній площі пристойну дорогу.

Щоправда, хтось із «непримиренної опозиції» днями пошкодив частку паркану, що огороджує площадку З. А декотрі, не криючись, відверто говорили, що в разі забудови й 3-ї ділянки, що веде (поки що) до пляжу, готові до активних дій – аж до самовільного знесення майбутніх споруд.

Отже, говорити про знайдену у цій справі злагоду допоки зарано.

Коментар фахівця. Роман Лихачов, голова Чугуївської правозахисної групи:

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, вздовж річок та інших водоймищ, з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, встановлюються прибережні захисні смуги. По берегах річок вони встановлюються уздовж урізу води шириною:

– для малих річок і струмків – 25 метрів; – для середніх річок – 50 метрів; – для великих річок – 100 метрів.Якщо навіть визнати, що найбільша річка Східної України, якою є Сіверський Донець, завдяки бездіяльності можновладців та на втіху чиїсь уяві перетворилася на «струмок», все одно прибережна захисна смуга повинна бути не меншою за 25 метрів.А згідно зі ст. 61 Земельного кодексу, у прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних та гідрометричних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Так, не зважаючи на встановлені законодавством заборони, багато хто зводить не тільки дачі, а цілі палаци вздовж берегів річок та інших водойм (достатньо згадати узбережжя Печенізького водосховища). Але це не означає, що громадськість, журналісти та правозахисна спільнота мусять сидіти мовчки, не реагуючи на беззаконня.

За конфліктною ситуацією з пляжем в Осинівці Чугуївська правозахисна група, до якої звернулися місцеві мешканці, має намір провести громадське розслідування та, у разі необхідності, надати необхідну правову допомогу городянам у відстоюванні їх прав.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори