пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201225
10.09.2012 | Інна Сухорукова

Покращена «оптимізація» насправді означає ліквідація

   

«Питання номер 1, яке я поставив собі за ціль, яке буде вирішено, – ця бібліотека повинна знаходитися в центральній частині міста. Вона повинна доступною бути, вона повинна бути візитною карткою медичної науки. Якщо цього не відбудеться – гріш нам ціна

Ігор Шурма

віце-губернатор Харківської області

11 грудня 2010 г.

http://www.objectiv.tv/111210/50581.html

Харківська влада зробила те, що обіцяла – на сьогодні можна вважати, що найстарішої на Слобожанщині Харківської наукової медичної бібліотеки вже не існує. Для влади немає значення, що бібліотека має багатющий фонд медичної літератури 18 – 19 сторіч, що спеціальна міжбібліотечна комісія, яку очолив професор І.Я. Лосієвський, тільки в липні 2012 року визнала фонд цієї бібліотеки унікальним, вказала, що практично не існує електронного архіву видань цієї бібліотеки і його потрібно створювати. Електронний архів не був створений тому що за останні десять років бібліотека фінансувалася за залишковим принципом. Тобто наші нащадки не отримують наукових здобутків попередніх поколінь.

З третього вересня з 85 співробітників бібліотеки залишається 17, з них тільки 10 – бібліотекарі. Обслуговування читачів практично не буде, не будуть друкуватися огляди нової літератури по галузям медицини. Книжковий фонд ще раніше був вивезений за межі Харкова, приміщення, яке виділене для бібліотеки, складається з декількох кімнат. Але головна задача «прагматичної» харківської влади буде вирішена – чудовий будинок кінця 19 сторіччя в центрі міста перейде у власність якоїсь приватної особи. Що там буде – черговий розважальний центр, казино або дельфінарій?

Ми ж так весело живемо, що тільки і розважаємось весь час, а нормальні країни тим часом цивілізаційно розвиваються. Україна знаходиться вже не на узбіччі загального шляху розвитку суспільства, а в канві, з якої майже не видно, де що навкруги діється.

І найстрашніше, що цей акт вандалізму – знищення культурної спадщини – робиться на очах у харківської громадськості, в місті, яке раніш вважалося містом науки і культури. Мовчать ректори Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Харківського медичного університету, науково-дослідних медичних інститутів. Мовчить Харківське медичне товариство... Майже мовчать ЗМІ. Здається, що ми бачимо навкруги культурну пустелю, в якій бродять в задушливому тумані пригнічені острахом фігури.

Харківська медична бібліотека була заснована у 1901 році за кошти Харківського медичного товариства, фондами цієї бібліотеки користувалися багато академіків та професорів. Долею бібліотеки, поповненням її бібліотечного фонду опікувалися лікарі з світовою славою Боткін і Гіршман.

В 70-ті роки минулого століття  багато зробив для збереження цієї бібліотеки тодішній ректор Інституту підвищення кваліфікації лікарів професор Микола Іванович Хвисюк. Зараз таких  захисників бібліотеки майже не знайшлося... На захист бібліотеки підняли свій голос нащадки Гіршмана, які зараз живуть у Франції, поодинокі лікарі, деякі краєзнавці, Харківська правозахисна група. Але «економія коштів» – це для цієї влади святе. І ніякі загальнолюдські цінності не є аргументами для наших чиновників. Історична спадщина, якою є Харківська медична бібліотека, для них нічого не варта. Їх, навіть, не зупиняє те, що їх імена ввійдуть до «чорного» списку вандалів і руйнівників нашого міста. Вони, мабуть і не здогадуються, що під час 2-ї світової війни німці-окупанти, прекрасно розуміючи цінність унікального фонду Харківської медичної бібліотеки, вивозили його до Німеччини, а жінки-бібліотекарі намагалися зберегти  найбільш цінні видання. В 1945 році частина фонду Харківської медичної бібліотеки була знайдена в Німеччині, всі книжки мали оновлені обкладинки і зберігалися в належних умовах. Гірко мовити, але зараз наші чиновники гірші за окупантів.

Внаслідок цих дій обласної влади, очолюваної п. Добкіним, співробітники бібліотеки майже всі звільнені. Звільнені з кричущими порушення КЗоТу: ніхто із звільнених не бачив наказу обласного управління охорони здоров’я, не підписував такий наказ за два місяці. Співробітники, як звільнені, так і ті, що залишилися працювати, підписували тільки повідомлення про те, що їм відомо, що бібліотека буде реорганізована. Не було зборів трудового колективу, не обговорювалися інші шляхи оптимізації витрат.

Такі кричущі порушення є підставами для звернення до суду. Але чи зможуть бібліотекарі протистояти руйнівному катку обласної державної адміністрації/? Навряд чи...

Єдине, що може стати на заваді цієї чорної справи – це дії громадськості. Було б дуже важливим, що це знищення бібліотеки не залишилося поза увагою журналістів центральних телевізійних каналів.

Зараз в харківських вишах теж виконують наказ Міністерства освіти скорочувати витрати. Але до честі більшості харківських ректорів, вони шукають можливості зберегти свої колективи – зменшують навчальне навантаження, відправляють у безоплатну відпустку.

У випадку з бібліотекою ніяких таких дій не роблять.

На жаль, Харків  стрімко падає у прірву бездуховності та безкультур’я. За останні роки з культурного міста, міста освітян та науковців, він перетворився в загальний ринок Барабашова і місто «лавочек» – і саме так сприймається мешканцями інших областей України та іноземцями.

Нехтування культурними традиціями тільки погіршує імідж міста і країни, і ніякі так необхідні інвестиції не з’являться.

Закриття наукової медичної бібліотеки, безперечно, позначиться на якості медичної освіти і медичного обслуговування в цілому.

Такі варварські дії обласної адміністрації суперечать і нагальним потребам суспільства і просто здоровому глузду, але чиновники вперто плюють і на те, і на інше.

І, здається, в сучасних державних реаліях їх не зупинити.

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори