ФЕМІда для нігерійського студента

Справа нігерійського студента Олаолу Фемі набула нечуваного як для України розголосу. Його обвинувачують у замаху на вбивство чотирьох осіб – принаймні, такою є позиція МВС та прокуратури. Водночас адвокати Фемі  зауважують чимало порушень у досудовому слідстві й наполягають на повному та ефективному розслідуванні.

А віз і нині там – хоча з огляду на швидкість розслідування і передачі справи до суду нігерійцю може скоро засвітити від 15 років до пожиттєвого утримання в українській в’язниці. Однак правозахисники переконані, що бійка між Олаолу Фемі та чотирма молодиками на початку листопада 2011 року, - це не звичайна побутова суперечка, а вияв ненависті на расовому ґрунті.

«Річниця» Олаолу

Олаолу Фемі вже рік перебуває в луганському СІЗО. Нині тривають судові засідання. Прокуратура наполягає на обвинувальному вироку за статтями 115 ч.2 і 296 ч.4 Кримінального кодексу України – спланований замах на вбивство та злісне хуліганство. Проте до досудового розслідування є чимало запитань. Зокрема, на хід слідства могли впливати родичі одного з постраждалих, які працюють в органах внутрішніх справ. Правозахисників та адвокатів турбує і той факт, що під час слідства Олаолу Фемі не був наданий перекладач, хоча той не володіє ані українською, ані російською. Також правозахисники наголошують, що обвинувачення прокуратури базуються лише на свідченнях постраждалих осіб, і що вони нерідко суперечать висновкам судово-медичних експертиз.

«На мої звернення до прокуратури, я отримував відповідь, що справа перевірена, і всі обвинувачення обґрунтовані. За цілий рік не було знайдено таксиста – єдиного свідка тієї сутички. Аж раптом за останні три дні прокуратура його-таки знайшла… Тож поки «повне і належне слідство» викликає сумніви», – коментує Максим Буткевич, співкоординатор Проекту «Без кордонів» ГО «Центр Соціальна дія».

Під час досудового та судового слідства адвокати тричі подавали клопотання щодо зміни запобіжних заходів для Фемі на підписку про невиїзд. Тричі представники прокуратури протестували проти звільнення з-під варти, не обґрунтовуючи своєї позиції новими фактами щодо арешту обвинувачуваного. Це, у свою чергу, суперечить  стандартам статті 5 Конвенції про права людини і основних свобод, сформульованих у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема в справі "Харченко проти України" та інших. Так, Європейський Суд відзначає, що практика утримання під вартою упродовж невизначеного і необмеженого строку суперечить принципу правової визначеності. Також ідеться про неприпустимість прийняття судових рішень про продовження терміну попереднього арешту без наведення нових вагомих підстав.

Людмила Гавриш, адвокат Олаолу Фемі, адвокатська компанія «Гавриш і партнери», переконана, що прокуратурі відомо про всі порушення, які неодноразово обговорювалися за стінами залу суду. «Однак, якщо прокурор виніс обвинувачення, то він із цим пов’язаний, а тому вимушений наполягати на обвинувальному вироку. На жаль, це недоліки нашого законодавства, і наразі прокуратура захищає себе», – зауважує Гавриш.

Поки тривають судові засідання, аби не чинити тиск на суд, МВС відмовляється публічно коментувати дії слідчих.

«Суд завершить розгляд цієї справи і надасть оцінку доказам винуватості чи невинуватості підсудного, – каже Володимир Старченко, начальник управління з розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканності особи ГУ УМВС України. – Тільки в разі виправдувального вироку, по цьому факту будуть проведені перевірки і надана оцінка діям або бездіяльності особам, які були залучені до цієї справи».

Оскільки в справі зафіксовано прояв ксенофобії та расової нетерпимості, її на особистий контроль взяла Уповноважений Верховної Ради з прав людини в України Валерія Лутковська і генеральний прокурор Віктор Пшонка.

Хто наступний?

Незважаючи на те, що справа Олаолу Фемі набула такого резонансного розголосу, це далеко не поодинокий випадок для України. За даними Ініціативи Розмаїття – мережі громадських організацій, координованих Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців та Міжнародною організацією з міграції, за період січень-жовтень 2012 року із підозрою на расову та міжнаціональну нетерпимість як мотив злочину, було скоєно 17 нападів. У 2011 році зафіксовано 24 випадки, внаслідок яких постраждали 42 особи, переважно вихідці з країн Африки та Азії, більшість з яких – студенти. Це втричі більше повідомлень, ніж у 2010 році.

Як коментує спеціаліст з протидії расизму та ксенофобії Яна Салахова, ці дані моніторингу не є повними та не відображають загальної ситуації в Україні, зокрема тому, що значна частина нападів, скоєних на ґрунті міжнаціональної нетерпимості, залишається поза увагою громадських організацій та правоохоронних органів через побоювання жертв повідомляти про те, що з ними сталося.

Те, що ці справи почали розкручуватися і навколо них розгортається суспільна дискусія, є непоганою тенденцією. Однак такий розголос має і зворотній бік. Адвокат Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко зауважує: «Мене непокоїть, що розгляд справи у такому руслі, дає конкретний месидж українському суспільству, який означає, що іноземці, особливо арабського, неслов’янського походження залишаються без захисту. Тож ви маєте право робити з ними що завгодно, і вони не зможуть навіть вам відповісти, тому що за спротив їх саджатимуть за ґрати. Тобто мало того, що держава не захищає їх, держава не дозволяє їм захищатися самим від агресивної поведінки наших співвітчизників», – каже Бущенко.

Ірина Виртосу, спеціально для Правосуддя.інфо 

Фото - Факти