пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201235
28.12.2012
джерело: umdpl.info

«У кожному райвідділі міліції з людей вибивають зізнання»

   

Із харківським правозахисником Євгеном Захаровим зустрічаємося в офісі організації «Центр свобод» у центрі Києва. Він приїхав на збори міжнародної організації «Будинки прав людини». Виходить у сусідню кімнату за 30 хв. до завершення засідання.

– Говоримо про те, щоб купити будинок у Києві, куди переїде частина столичних правозахисних організацій, – розказує Євген Юхимович. – Матимуть там безкоштовні офіси. Вже є 250 тисяч доларів. Треба зібрати ще 200 тисяч.

Захаров дістає з портфеля гребінець, зачісується. Сідає у шкіряне крісло навпроти дивана.

– За рівнем корупції Україна посідає 144-те місце зі 176 країн. Чому таке низьке?
– Суспільство морально занепадає. Люди розуміють, що без хабарів не можна вирішити жодної проблеми. Корупція властива для країн, що знаходяться у перехідному періоді від тоталітаризму до ринкової економіки. Її не уникнути. Інша справа, що з нею можна і треба боротися. Але для цього потрібна політична воля. Неможливо побороти корупцію на нижчому рівні, коли вона є на вищих щаблях.

– Міжнародна правозахисна організація «Амнесті Інтернешнл» в останній доповіді зазначила, що «в Україні панує атмосфера безкарності міліції». Як це виправляти?
– Для початку потрібно добитися виконання нового Кримінально-процесуального кодексу. У ньому достатньо запобіжників проти цієї ситуації. Немає сенсу вибивати зізнання у скоєнні злочину, тому що ці докази не будуть використані судом. У Конституції також записано, що не можна примушувати свідчити проти себе та своїх близьких. Однак кожну хвилину в кожному райвідділі міліції із людей вибивають зізнання.

– Чому міліціонери це роблять так масово?
– Інакше не можуть виконати план з розкриття злочинів. А без цього не буде надбавок, премій.

– Як домогтися, щоб правоохоронна система працювала в інтересах людей?
– Проблема в тому, що в нашій кримінальній юстиції все тримається одне за одне. Міліцію, прокуратуру, суди, Службу безпеки, систему виконання покарань треба змінювати одночасно. Це можна було б зробити, оскільки вже є новий кодекс. Але як буде в реальності, сказати важко, бо кожен із правоохоронних органів «тягне ковдру» на себе. Дуже сильне прокурорське лобі не захоче, щоб функції прокуратури змінювали. Бо тоді вона не буде «оком государева» – органом, що виконує спеціальні завдання першої особи держави.
Люди у владі реформують силові структури так, щоб вони не заважали їм збагачуватися, вести свій бізнес. На все інше наплювати. Подивіться на пенсійну реформу. Казали, що зменшиться дефіцит пенсійного бюджету, а цього року навпаки – він збільшився на 7 мільярдів гривень. І справедливішою система не стала – спецпенсії так і лишилися.

– Влада почала судову реформу. Що змінюється на краще?
– Судова система продовжує бути залежною. Керівництво держави вважає, що без контролю за судами воно втратить владу, не зможе проводити всі свої рішення.

– Кожен суддя – на гачку у прокурора, високопоставленого чиновника?
– У тих справах, де задіяні чиїсь інтереси, – так. Хоча є судді, для яких їхня репутація та честь важливіші за погрози. Знаю таких, що мають по два-три подання на звільнення, але не зважають на них. Їх не звільняють, бо у них дуже високий авторитет.

– Де простому українцю шукати правди?
– У судах. У наших. Йти до Європейського суду. Таке звернення є одним із найкращих механізмів. Щоб подати до Євросуду, жодні фінанси, окрім оплати листа, не потрібні. Лише час.

– Які настрої переважають у суспільстві?
– Усі чекають змін внутрішньої політики. Важко назвати людей, яких би задовольняло те, що робить президент. Хіба що прокурорів, бо їм суттєво підняли зарплату. А міліція та армія – у жалюгідному стані.
За оцінками соціологів, кількість людей, яких можна віднести до середнього класу, з 2009 року скоротилася вдвічі. Тоді їх було 10 відсотків, зараз – 5. Багато закрили свій бізнес чи перевели його в іншу країну.

– У що може вилитися невдоволення людей?
– Дивлячись, як розвиватимуться події. У влади ще є невеликий ресурс, щоб змінити політику. Поки що вона такого бажання не демонструє: прем’єром знову став Азаров, спікером призначили Рибака. Це – люди радянських часів, вони ще з того життя.
Верхівка не в змозі обмежити свій «хапальний інстинкт». Тому не вистачає коштів на зарплати, пенсії. Люди вийдуть на вулиці тоді, коли у них не буде грошей на хліб своїм дітям.
Дуже багато залежатиме від того, чи з’являться нові політичні лідери. Сьогодні народу нема на кого сподіватися в політикумі.

– У чому найбільша помилка президента Януковича?
– Він підтримує внутрішню політику, що не сумісна з уявленням більшості жителів країни. Від самого початку він узяв курс на те, щоб стати авторитарним керівником. Розпочав із переслідування опонентів, ліквідації лідерів опозиції. І країні, і самому Януковичу та його оточенню це принесло більше шкоди, ніж користі. Захід ніколи не пробачить такого.

– За яких обставин Янукович може випустити Тимошенко та Луценка?
– У Луценка ще є правові можливості – Вищий спеціалізований суд може скасувати вирок. А у Тимошенко вони вичерпані. До Європейського суду подали скаргу. Якщо її швидко розглянуть і буде рішення про порушення її права на справедливий суд, це буде підставою для звернення до Вищого адмінсуду, аби її звільнили. Але питання – коли буде рішення Євросуду.
Янукович може помилувати. Однак Тимошенко не напише такого прохання.

– Теперішня опозиція після приходу до влади зможе бути ефективнішою за режим Януковича?
– Опозиція дуже різна. Є стара політична сила «Батьківщина», яка вже була при владі. Вона виявилася не успішною. Важко сказати, чи здатні вони провести роботу над помилками. У «Батьківщини» не так багато шансів повернутися до влади, бо має стійкий електорат, який не зростає навіть за умови, що їхнього лідера несправедливо ув’язнили.
УДАР – політична сила нова, перспективніша, тримається на авторитеті Кличка. У нього є задатки стати сильним лідером. Але чи реалізує їх – не ясно.
«Свобода» потрапила до парламенту завдяки своїй радикальності. Люди проголосували, щоб вона склала конкуренцію владі. Але їхні уявлення про світ застарілі. У розвиток «Свободи» я не вірю. Вони – молоді, енергійні, але популісти. Якщо подивитися на їхню програму, там є пункти, в які самі «свободівці» не вірять. Наприклад, повернення смертної кари. Цього вимагають і комуністи. Це – неможливо. Потрібно мати іншу Конституцію, денонсувати шостий та тринадцятий протокол Європейської конвенції, яку Україна ратифікувала. Це означає автоматичне виключення з Ради Європи і – відмову від будь-яких відносин із Заходом. У «Свободи» є теза, що суддів треба обирати народом. Це привнесе політику в судочинство. У Криму будуть судді від Партії регіонів, на Галичині – від «Свободи» та «Батьківщини». Що це буде за правосуддя?

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори