пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201235
31.12.2012 | Людмила Клочко

Скаржитися можна!

   

21 грудня 2012 року Харківський районний суд виніс цілком логічне та аргументоване рішення, яке підтверджує гарантовану Конституцією норму: громадяни мають право скаржитися на органи влади та місцевого самоврядування. І кінця світу не сталося! Навпаки, це рішення, на тлі валу необґрунтованих позовів щодо захисту честі і ділової репутації, є просто світлом у віконці.

Наводимо текст рішення суду:

У вересні 2012 року Комунарська сільська рада Харківського району Харківської області звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що мешканка с. Комунар А. на протязі останніх років постійно звертається у різні інстанції з численними зверненнями, у яких поширює недостовірну інформацію щодо дій Комунарської сільської ради Харківського району Харківської області.
Останнє таке звернення мало місце в червні 2012 року, коли відповідач звернулася до прокуратури Харківської області щодо незаконного, на її думку, здійснення Комунарською сільською радою продажу недобудованої будівлі дитячого садку…, будівлі їдальні…, продажу транспортних засобів у 2003 році, що рахувалися на балансі ради, витрачання бюджетних коштів на виконання робіт з капітальному ремонту майдану і пам’ятника Загиблим воїнам.
Позивач у черговий раз вимушений був доводити непричетність до надуманих відповідачем порушень законодавства. За результатами проведеної перевірки підстав для вжиття прокурорського реагування не встановлено. У зв’язку з чим, позивач просив суд заборонити А. поширювати вище зазначену інформацію, як таку, що не відповідає дійсності та порушує його особисті немайнові права, зокрема порочить ділову репутацію.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Відповідач А. в судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснивши, що, дійсно зверталася до прокуратури Харківської області щодо неправомірних дій посадових осіб Комунарської сільської ради, начальника КП «Комунальне виробниче управління житлово-комунального господарства», але, направляючи заяви до прокуратури Харківської області, вона не мала наміру завдати шкоди особистим немайновим правам позивача, а хотіла лише захистити права жителів с. Комунар Харківського району Харківської області.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 94 ЦК України встановлено, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, та таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Статтею 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно із ч. 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», за ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У випадку, коли особа звертається де зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим, наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і воно було викликано не наміром виконати свій громадський обов’язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Рішенням Конституційного Суду України (справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003 року №8-pп/2003 установлено, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Звернення громадян, в яких містяться певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи.
Судом встановлено, що А. зверталася до прокуратури Харківської області із зверненням щодо незаконних, на її погляд, дій посадових осіб Комунарської сільської ради Харківського району Харківської області…
Як вбачається із наглядового провадження № 04-48-459-11, Харківською міжрайонною прокуратурою на виконання завдання прокуратури Харківської області проведено перевірку за зверненням А. За результатами проведеної перевірки підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається.
З огляду на те, що відповідач зверталася з вище зазначеним зверненням до прокуратури Харківської області, то в даному випадку мало місце реалізація нею конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а метою такого звернення було вжиття органами прокуратури передбачених законом заходів, у зв’язку з вчиненням посадовими особами Комунарської сільської ради Харківського району Харківської області неправомірних, на її думку, дій, а не поширення інформації, що порочать ділову репутацію Комунарської сільської ради Харківського району Харківської області.
Доказів, які б доводили, що зазначені звернення А. мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити ділову репутацію позивача, а не наміром виконати свій громадський обов’язок, останнім не надано.
А. зверталася з вказаним зверненням тільки до прокуратури Харківської області, що не заперечував і сам представник позивача. Обставин, які б свідчили про поширення відповідачем відомостей серед інших осіб, судом не встановлено.
Таким чином, доводи позивача щодо порушення його особистих немайнових прав не знайшли свого підтвердження.
Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, а заборона поширення інформації є спеціальним способом захисту особистого немайнового права, то підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 – 215 ЦПК України, суд вирішив у задоволенні позовних вимог Комунарській сільській раді Харківського району Харківської області до А. про захист ділової репутації – відмовити.

Коментар «ПЛ»: На тлі валу судових справ щодо захисту честі, це рішення Харківського районного суду є просто світлом у віконці. Але й сама А. діяла бездоганно: вона доклала відповіді, які показували, що далеко не всі її звернення були безрезультатними: за їх наслідками ввели в дію очисну станцію каналізаційних стоків, засипали вигрібну яму, сморід від якої влітку перебивав всі інші запахи в селі, відкрили опорний пункт міліції та пункт медичної допомоги. За скаргами А., до речі, неодноразово оголошували дисциплінарні стягнення секретарю сільради. Але головне, що А. цілком щиро заявила в суді, що своїми зверненнями до прокуратури вона намагалася допомогти сільраді краще виконувати свої обов’язки, а не завдати шкоди діловій репутації останньої.
Справа слухалася в два засідання, і суд прийшов до абсолютно закономірних висновків: скаржитися можна!

Людмила Клочко, завідуюча громадською приймальнею ХПГ

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори