пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201304
01.02.2013 | Галя Койнаш
джерело: risu.org.ua

Запорізькі заручники правосуддя

   

Нав’язливе враження, що шанси на перегляд сумнівних судових вироків напряму залежать від захоплення футболом, навряд чи виправдано. Проте останнє, напевно, покращило шанси докричатися про тривожні суперечності в справі батька й сина Павличенків.

В іншій резонансній справі, так званій «справі паламарів», про футбол незручно навіть згадувати, адже хлопці вже третій рік у СІЗО сидять. В ній скандального ніяк не менше, сумнівних моментів скільки завгодно, але про неї вкрай мало чути. Суд відбувається в Запоріжжі, далеко від Києва, затягується, та й нових інформаційних приводів ніби немає.

Щодо відсутності нових приводів, важко погодитися, та й про старі треба докричатися аж до Брюсселя, де на саміті Україна-ЄС 25 лютого порушуватимуться інші питання спотвореного правосуддя в Україні.

Вибух у запорізькому Свято-Покровському храмі УПЦ 28 липня 2010 р, в організації якого звинувачують трьох хлопців, збігся у часі з іншою доленосною подією для українського правосуддя. Напередодні Президент Янукович проігнорував наполегливі заклики використати своє право вето й підписав Закон «Про судоустрій і статус суддів». Жодного прямого причинно-наслідкового зв’язку, звісно, немає, та й ідеться не про сам вибух, а про реакцію на нього, але в обох випадках спостерігається той сам відступ від найважливіших принципів верховенства права.

Вже 29 липня в телевізійному ефірі Президент наказав керівникам відповідних відомств негайно знайти винуватих. Йому там же пообіцяли розкрити злочин за тиждень.

Навіть раніше строку виконали план, тобто швиденько заявили, що злочин розкрито, винуватців – двох паламарів храму та брата одного з них взято під варту. Залишалися якісь дрібниці – слідство та суд.

Про те, як перестаралися слідчі, та й як фатально прорахувалися, свідчить, в першу чергу, сюрреалістична мішанина різних версій в обвинувальному висновку. Забагато виявилося явок з повинною, які часто суперечили одна одній. Від слідчого експерименту, де старший брат Сергій розповідає, як він виготовляв вибухівку, довелося відмовитися у зв’язку з повною несумісністю з самим пристроєм. Та версія довго плуталася у висновку, разом із остаточним варіантом, згідно з яким він нібито придбав пристрій у «невстановленої особи».

Залізні алібі у всіх трьох на той час, коли хлопці мали бігати містом, передаючи один одному бомбу, теж отруювали життя слідчим та прокуратурі. До грудня 2012 року, коли прокурор раптом з’явився зі зміненим обвинувальним висновком. Алібі, які намагалися зламати протягом двох років, так би мовити знешкодили – просто прибрали ту незручну частину обвинувачення. Прибрали й багато взаємовиключних моментів, які не тільки заплутували версію (точніше, розмножували версії) слідства, але й фактично підтверджували скарги всіх підсудних, що явки з повинною вони написали під сильним тиском.

Утім, нікуди не ділися записи допитів та слідчих експериментів, й не важко вирішити, які висновки видаються переконливими, та й чому виявилося стільки суперечностей.

Розправилися незвичними методами не тільки з алібі. В червні минулого року отримано висновки іншого — Донецького — науково-дослідницького інституту судових експертиз, в якому експерт пише, що підсудні давали свідчення під сильним психологічним тиском. Звісно, оцінки можуть розходитися, але експерт наводить приклади із загальнодоступних записів і, звісно, обґрунтовує свої висновки. Суддю ці приклади не цікавили й він замовив нову, третю, експертизу. Третій експерт, як, на жаль, можна було очікувати, жодного психологічного тиску не знайшов. Четверту експертизу суддя вже не замовляв, що, напевно, теж можна було й передбачити.

В січні 2013 року той самий суддя, який спокійно переривав засідання на чотири місяці влітку, хоча хлопців тримають під вартою без жодного вироку вже два з половиною роки, відсторонив одного з адвокатів за те, що той відмовився відмінити тарифну відпустку за кордоном. Наразі невідомо, що буде, бо його клієнт відмовився взагалі давати свідчення, якщо не повернуть його адвоката. Проте важко позбутися враження, що в справі прибрали незручні моменти, саме ті, що змушують сумніватися в винуватості підсудних у цій рекордно швидко «розкритій справі», а тепер намагаються прибрати й адвокатів.

Не випадково, що згідно з опитуванням, проведеним в Запоріжжі, переважна більшість респондентів (88.2%) не вірять у вину підсудних. Трагедія для трьох хлопців, їх рідних та й, власне, для всіх українців в тому, що важко й повірити в виправдальний вирок без втручання «згори».

Саме тому є пропозиція звернутися до учасників саміту ЄС-Україна у Брюсселі під кінець лютого. Адже протягом останніх двох років дедалі частіше публічно звучить стурбованість деградацією судової системи в Україні, наростаючою залежністю суддів та вибірковим правосуддям. Доля трьох хлопців не є якоюсь розмінною монетою, будь-які заручники спотвореного правосуддя потребують захисту.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори