пошук  
версія для друку
15.02.2013 | Георгій Кобзар

Праця з інтимом як додатковим «робочим нормативом»

   

Кожній другій жінці та кожному десятому чоловікові в Україні хоча б один раз при пошуку роботи пропонували вакансії з «додатковими» послугами інтимного характеру.

При цьому в кожному другому випадку про інтим у службових обов’язках говорять прямим текстом.

Про це свідчать дані дослідження кадрового порталу hh.ua.

Вакансії з пропозицією «додаткових» послуг інтимного характеру зустрічаються жінкам в 4 рази частіше, ніж чоловікам. Пропозицій попрацювати кимось на кшталт «асистента керівника з інтимом» ніколи не отримували 85% чоловіків і менше половини жінок (40%).

Серед тих, кому попадалися вакансії з «інтимом», 44% отримали таку пропозицію під час співбесіди, в ході попереднього листування, розмови по телефону або в Skype. Щоправда, для більшості з тих, що прийняли участь в опитуванні (51%) такі випадки поодинокі. Втім, 11% опитаних отримують такі пропозиції постійно, а ще 15% – досить часто.

Що стосується форми пропозиції, то в 55% таких випадків про інтим як «службовий обов’язок» на співбесіді повідомляли прямим текстом, а в 45% – натяками.

Бажаючі отримати асистента або секретаря «з інтимом» висувають до кандидатів високі вимоги. Посада передбачає не тільки неформальні стосунки з керівником (25%) і супровід його у відрядженнях (27%), але й високі професійні навички – ведення діловодства, організація зустрічей, переговори з партнером, знання мов і т. п. (25%), а також ненормований робочий графік (23%).

Оклад посади «з інтимом» у більшості випадків є не дуже великим. 42% опитаних зізналися, що за подібну роботу їм пропонували від 5 000 до 10 000 грн. Ще 28% назвали суму від 10 000 до 15 000 грн. І тільки 10% респондентів повідомили, що могли б заробити від 15 000 до 25 000 грн. Серед інших варіантів оплати фігурувала схема «оплата за результатами».

Цікаво, що і чоловіки, і жінки однаково часто згоджуються на роботу з інтимом. У тому, що вони хоча б раз приставали до подібної пропозиції, зізналися 4% опитаних жінок і 5% чоловіків. Більшість погоджувалися через відносно високу зарплатню і вигідні умови (43%). 20% опитаних звинуватили в тому, що трапилося, складну фінансову ситуацію, неможливість знайти іншу роботу і навіть складності в особистому житті.

Більшість респондентів (незалежно від статі) признає роботу з «інтимом» формою проституції. П’ята частина респондентів вважає цю діяльність способом заробити більше грошей і побудувати кар’єру, але називають такий спосіб аморальним. Ще 26% називають таку роботу порушенням закону і прав людини, а 22% опитаних вважають вимоги «інтимних послуг» сексуальним домаганням.

Нагадаємо, що домагання на робочому місці (харасмент) – це не безневинні забавки, а посадовий злочин на сексуальному ґрунті або статева дискримінація, поведінка, що порушує недоторканність приватного життя. Домагання можуть проявлятися словесно (у формі погроз, залякування, непристойні зауваження і сороміцькі жарти) або фізично. Законодавство багатьох країн до різновидів сексуальних домагань відносить хтиві жести, дотики, поплескування, щипки, удари тощо.

В Україні положення про харасмент містяться у Законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Зокрема, ст. 1 зазначеного Закону визначає поняття «сексуальні домагання» – це «дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування».

А ст. 22 встановлює, що особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об’єктом сексуальних домагань, має право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, правоохоронних органів держави та суду.

Однак, де шукати всіх цих спеціально уповноважених та координаторів, в Законі не сказано. Перша в Україні спроба позиватися до суду з вимогою покарати начальника за харасмент відбулася восени 2009 року, коли харків’янка Світлана Поміляйко подала позов проти свого патрона – італійця Марко Бонанді. Але в суді її признали скаргу бездоказовою. «Раз спідниця коротка, нехай не скаржиться», – так коментувала більшість інтернет-користувачів цю справу Світлани Поміляйко.

Як стверджують експерти, іншого результату в нашій країні годі було й чекати – до таких звинувачень у суспільстві поки ставляться як до чогось екзотичного. Навіть самі правоохоронці та судді.

На думку психолога та співробітника Українського НДІ соціальної, судової психіатрії та наркології Алли Ярошенко, серед українських роботодавців чимало «ласкавих ґвалтівників», діючих без фізичного примусу, але за допомогою психологічного тиску. При цьому у багатьох жінок відсутній механізм самозахисту, частково завдяки вихованню, почасти – менталітету. Психологічна обробка дівчаток у вигляді промовляння «сама винна» починається вже з дитинства. Зате позицію більшості чоловіків, за спостереженнями пані Ярошенко, легко виразити за допомогою народного фольклору: «рибу, птицю и молодиця беруть руками».

На Заході вся відповідальність у випадку харасменту покладається на роботодавця, оскільки він не зумів створити нормальних робочих умов для своїх співробітників. В Україні, навпаки: жертва сама повинна доводити суду, що її домагалися, а свідки в такій справі зазвичай відсутні. Та ще й оточення дивується: за нормальні гроші могла б і потерпіти… Можливо, тому й погоджується дехто на працю з інтимом як додатковим «робочим нормативом».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори