пошук  
версія для друку
Діяльність › Cудова практика
01.03.2013 | Геннадій Токарев

Єдиний випадок в Україні, коли суд ретельно розглянув медичний аспект справи

   

У березні 2010 року в Херсонськоу СІЗО помер від від двосторонньої  гнойної бронхопневмонії підслідний чоловік, який був ВІЛ-інфікованим, а також наркозалежною особою, який до його затримання за підозрою у збуті наркотичних засобів проходив лікування замісною підтримуючою терапією.

Адвокат нашої мережі Володимир Куценко протягом тривалого часу домагався порушення кримінальної справи за фактом смерті цього чоловіка внаслідок не лікування його хвороби до районної та обласної прокуратури, але кожного разу отримував постанову про відмову у порушенні справи.

Суди першої інстанції відмовили у задоволенні скарги на зазначені постанови органів прокуратури, а апеляційний суд за результатами розгляду апеляції адвоката суд залишив постанову суду без змін. Тоді В. Куценко, підготував і направив касаційну скаргу до суду касаційної інстанції, і його наполегливість була винагороджена.

24 січня 2013 року колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) задовольнила касаційну скаргу В.Куценка. Особливістьцього судового рішення полягає не тільки і не стільки в самому висновку суду, як, власне, у і тому, яким чином колегія мотивувала своє рішення.

На відміну від інших судових рішень, ухвалених за результатами розгляду скарг на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, в яких зазвичай містяться лише висновки про дотримання вимог процесуального закону при розгляді справи судом нижчої інстанції, без перевірки доводів, викладених в скарзі (апеляції),   в цій ухвалі добрих три сторінки тексту рішення складає ретельній аналіз всіх істотних обставин справи с посиланням на її відповідні матеріали.

Не буде перебільшенням сказати, що це фактично єдиний випадок в Україні, коли суд касаційної інстанції при розгляді справи в порядку кримінального провадження, пов’язаного не  з розглядом не справи кримінального обвинувачення по суті, а лише скарги на окреме процесуальне рішення, прийняте за результатами дослідчої перевірки,   з такою ретельністю розглянув суто медичні аспекти справи. При цьому колегія суддів ВССУ не обмежилась стандартним «неповнота та однобічність проведеної перевірки», а провела найретельніший аналіз всіх обставин справи.

В цьому контексті не можна не зазначити про те, що в цьому судовому рішенні фактично визначено коло питань, відповіді на які мають бути отримані при перевірці (а з набранням чинності новим КПК – при розслідуванні) випадку настання смерті або інших тяжких наслідків для ув’язненого від хвороби у будь-якій установі його перебування в умовах несвободи, коли обов’язок із забезпечення медичної допомоги покладений на державу в особі адміністрації такої установи:

- які види медичної допомоги і в якому обсязі потребувала особа, з урахуванням всіх наявних у неї захворювань;

- чи була необхідність у наданні медичної допомоги в умовах спеціалізованого лікувального закладу;

- наскільки адекватною була надана допомога загальному стану здоров’я та перебігу захворювання потерпілого;

- що стало причиною смерті – тяжкість захворювання чи несвоєчасне, неправильне або неповне лікування;

- чи можливо було запобігти летальному наслідку за умови надання медичної допомоги належної якості.

Колегія суддів звернула увагу навіть на найдрібніші обставини справи, які не були помічені судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема, на те, що при проведенні перевірки не були опитані особи, які перебували ІТТ та СІЗО у камерах разом з потерпілим, а також його адвокат, який на мав побачення з ним побачення в ІТТ, які  могли б надати інформацію про стан здоров’я потерпілого до і після затримання так медичну допомогу, яка йому надавалася, а також щодо умов тримання (температурний режим в приміщення).

 

Судова колегія мотивувала свою ухвалу, в т.ч., правовими позиціями Європейського суду з прав людини, взятими із двох рішень ЄСПЛ, а саме, Кац проти України та, що треба підкреслити особливо, «Мак-Глінчі та інші проти Сполученого Королівства».

Якщо перше рішення є достатньо відомим в Україні, і стосується саме питання неадекватності надання медичної допомоги в умовах СІЗО, що призвело до смерті потерпілої, то інша справа стосується ненадання належної медичної допомоги наркозалежній жінці, яка перебувала в стані абстиненції внаслідок припинення вживання наркотиків. Уявляється дуже значущим, що судді одного із найвищих судів використали стандарти з надання медичної допомоги, встановлені міжнародним судовим органом. Судді судової колегії також не залишили без уваги той факт, що потерпілий проходив курс замісної підтримуючої терапії (ЗПТ), після переривання якої перебував у стані абстиненції, наразі в ході перевірки не було з’ясовано, яких медичних заходів повинні були вживати в зв’язку з цим в ІТТ та СІЗО, а також, щодо з’ясування можливого причинно-наслідкового зв’язку між погіршенням стану здоров’я і смертю потерпілого з припиненням вживання препарату ЗПТ (мета дону). Тим самим суд визнав право наркозалежних осіб на медичну допомогу, і не лише в загальному плані, а у формі вживання саме наркотичних препаратів під контролем лікаря.

Також колегія суддів виявила, що суд першої інстанції у постанові про відмову в задоволенні скарги на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи виклав свої власні висновки про адекватність призначеної потерпілому  медикаментозної терапії , а також те, що його захворювання було зумовлено наркоманією, СНІД та іншими наявними у нього захворюваннями, тобто на власний розсуд вирішив питання, які потребують спеціальних знань, а відтак, мають вирішуватись виключно експертами з цих питань.

Також судова колегія в ухвалі зазначила і той факт, що в постановах органів прокуратури було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками інших злочинів, ніж ті, про які йшлося у скаргах матері потерпілого.

Можна сказати, що колегія суддів ВССУ не залишила без уваги жодної найменшої обставини цієї справи. Напевне, В.Куценко має надприродній дар телепатично впливати на суддів, навіть не беручи участь у розгляді своєї касаційної скарги.

На мою особисту думку ця ухвала, винесена ВССУ за касаційною скаргою В.Куценка – просто унікальна за своїм змістом. Це саме є той судовий прецедент, який має застосовуватись у справах з порушення права особи на медичну допомогу в умовах її тримання в умовах несвободи, а певним чином,   у справах з порушення права на медичну допомогу взагалі. Для нашої мережі це знаменна подія, що саме наш адвокат досяг такого ухвалення такого судового рішення, обґрунтування якого має прецедент не значення не лише для справ з оскарження постанов органів досудового розслідування та прокуратури, але й справ такої категорії, що розглядаються в порядку судочинства будь-якого виду

Як на мене особисто, судді, які постановили цю ухвалу, заслуговують на велику повагу, як професіонали найвищого рівня. Як на мене, це зразок обґрунтованості судового рішення, яке без жодних застережень відповідає стандартам  обґрунтованості судового рішення за статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, в тому числі в плані аналізу практики міжнародного судового органу (Європейського суду з прав людини) та використання посилань на нього. Тому не можу не нагадати прізвища шановних суддів, які у складі колегії ВССУ ухвалили це судове рішення:

Пойда М.Ф. (головуючий);

Орлова С.О., Литвинова О.М., Сорокіна О.А.

І, звичайно, найщиріші поздоровлення Володимиру Куценку!!!

P.S. Таких рішень ще не було в практиці наших вищих судів, як і інших судів загальної та адміністративної юрисдикції, у всякому разі, серед тих, що є у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Текст судебного решения:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29055520

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори