пошук  
версія для друку
07.03.2013

15. ПРАВО ГРОМАДЯН НА ВІЛЬНІ ВИБОРИ ТА УЧАСТЬ У РЕФЕРЕНДУМАХ

   


[1]

Ситуація із дотриманням прав громадян на вільні вибори та участь у референдумах у 2012 р. суттєво погіршилася, що відобразилося як у національному законодавстві, так й під час проведення самих виборів. Часто непрозоре та непродумане прийняття тих чи інших нормативно-правових актів приводило до масових порушень виборчих прав громадян, або навіть позбавляло можливості їх реалізувати. Наприклад, після поспішного прийняття[2] Закону України «Про всеукраїнський референдум» стало неможливим проведення місцевих референдумів, бо він їх просто не передбачає, а старий закон «Про проведення всеукраїнського та місцевого референдуму» законодавці скасували.

Вже стало поганою практикою, по-перше, політична доцільність, непрозорість, непродуманість законодавчих кроків влади, по-друге, багаторічна невирішеність проблем, що стають джерелами порушень виборчих прав громадян, по-третє, монополізація однієї політичної сили та широке застосування адміністративного ресурсу на фоні пасивності та навіть безпорадності правоохоронних органів у захисті виборчих прав та вибірковості судочинства. Цьогорічні вибори до «звичайної» картини додали ще кілька нових штрихів: надзвичайне широке застосування кандидатами у мажоритарних округах непрямого підкупу виборців та фактичне самоусунення правоохоронців щодо розслідувань тих порушень, які відбувалися у буквальному розумінні «під відеокамерами» та які бачила вся країна.

Загалом в Україні в минулому році відбулися 282 позачергових виборів міських, селищних та сільських голів та кілька десятків проміжних та повторних виборів депутатів місцевих рад,[3] але головною подією стали вибори народних депутатів України. У нашому огляді ми проаналізували головні тенденції дотримання виборчих стандартів під час загальнонаціональної кампанії із виборів народних депутатів на підставі звітів національних та міжнародних спостерігачів та повідомлень громадських активістів і журналістів.

Вибори народних депутатів України[4]

Загальні оцінки

За оцінками найбільш авторитетних національних громадських організацій спостерігачів, вибори народних депутатів України 2012 року пройшли з порушенням стандартів чесних і демократичних виборів та стали найбільш проблемними загальнонаціональними виборами за період з 2004 року.

Представники громадянської мережі «Опора» охарактеризували вибори народних депутатів як такі, що відбувалися із штучним обмеженням змагальності виборчого процесу та грубим порушенням принципу рівних можливостей для партій і кандидатів, із застосуванням позазаконних технологій використання адміністративного ресурсу і підкупу виборців, що мали вирішальний вплив на перебіг кампанії і в цілому не сприяли чесності її результатів. На думку спостерігачів від «Опори», дані порушення мали системний характер. [5]

Представники всеукраїнської громадської організації «Альянс Майдан», які створили на сайті «Майдан» масштабну інтерактивну Мапу виборчих порушень, назвали на підставі зафіксованих ними порушень в усіх регіонах країни такі найбільш розповсюджені види:

-        надання із боку влади преференцій або пряма підтримка одних суб’єктів виборчого процесу та дискримінація інших;

-        масове умисне спотворення умов для отримання виборцями об’єктивної та неупередженої інформації;

-        масове безкоштовне чи пільгове надання виборцям певних благ з метою спонукання голосувати за певного кандидата чи партію;

-        нестабільне та непрозоре виборче законодавство, яке уможливило різного роду маніпулювання.

Громадські активісти вважають, що найбільша відповідальність за всі ці порушення лежить на державі, яка «не забезпечила захист громадян від маніпуляцій і позаправового примусу, котрий стає, поряд з корупцією, величезною загрозою суспільству».[6]

Комітет виборців України констатував, що порушення виборчих стандартів фіксувалися на всіх етапах виборчої кампанії, навіть до офіційного її початку, але найбільш проблемними етапами виборчого процесу стали:

•    передвиборна агітація, яка супроводжувалась підкупом та застосуванням адмінресурсу;

•            формування виборчих комісій;

•            встановлення підсумків голосування в одномандатних округах.[7]

Оцінки міжнародних спостерігачів в цілому збіглися із оцінками місцевих громадських спостерігачів. Так, відповідно до Заяви міжнародних спостерігачів щодо попередніх результатів та висновків, парламентські вибори 28 жовтня 2012 р. характеризувалися браком рівних умов для учасників переважно внаслідок зловживання адміністративними ресурсами, недостатньої прозорості фінансування виборчої кампанії та партій, а також браку збалансованого висвітлення у ЗМІ. Деякі аспекти передвиборчого періоду загалом стали кроком назад у порівнянні з останніми виборами в Україні. Виборці могли вибирати з різних політичних партій. День голосування в цілому пройшов спокійно та мирно. Процес голосування та підрахунку голосів загалом оцінюється позитивно. Процес встановлення підсумків голосування оцінюється негативно через недостатню прозорість[8].

Виборче законодавство залишається нестабільним та недосконалим

При змінах законодавства, що регламентувало проведення виборів народних депутатів у 2012 р., спостерігалося порушення кількох базових виборчих правил, що зафіксовані у Кодексі належної практики у виборчих справах, який було ухвалено Венеціанською комісією у 2002 р., а саме: вимоги щодо стабільності виборчого законодавства, неможливості змінювати виборчу систему, визначення меж виборчих округів менш, як за рік до проведення виборів.[9]

По-перше, Закон про вибори народних депутатів був прийнятий Верховною Радою у листопаді 2011 р., а виборча кампанія офіційно розпочалася влітку 2012 р. Закон «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів України» взагалі був прийнятий менш ніж за місяць до початку виборчого процесу без публічного обговорення.

Під час виборчої кампанії змінювалися правила застосування важливих виборчих процедур, зокрема, порядок проведення жеребкування щодо кандидатур до складу окружних та дільничних виборчих комісій, зміни місця голосування без зміни виборчої адреси тощо.

По-друге, межі виборчих одномандатних округів були сформовані за три місяці до офіційного початку виборчої кампанії.

По-третє, законодавцями хронічно ігнорується право виборців на переголосування у випадку анулювання результатів голосування на рівні виборчих дільниць.[10]

Усі ці фактори не сприяли утвердженню принципу стабільності виборчого законодавства.

Також при змінах виборчого законодавства народні депутати вже систематично не враховують рекомендації міжнародних експертів та спостережницьких місій, що надавалися за результатами попередніх виборів та аналізу законопроекту «Про вибори народних депутатів України».

Зазначимо, що виборчий закон приймався в умовах гострого політичного протистояння без публічного обговорення та врахування думки громадських експертів. Це не дало можливості виявити прогалини та недоліки виборчого законодавства та уникнути майбутніх проблем під час застосування його на практиці.

Усе це призвело до низки явищ, що спровокували порушення виборчих прав. Серед таких визначальних проблем у підсумковому звіті КВУ називаються: відсутність представництва окремих партій та кандидатів у складі комісій, зловживання адміністративним ресурсом, часті зміни у складі ОВК та ДВК, порушення при встановленні підсумків голосування в одномандатних виборчих округах.

Хоча, в цілому, базовий виборчий закон про вибори народних депутатів, що був прийнятий у 2011 р., дозволяв провести чесні і прозорі вибори, хоча і містив низку суттєвих недоліків. І як зазначається в фінальному звіті спостережницької місії ОБСЄ/БДІПЧ, закон міг би забезпечити міцні засади для проведення демократичних виборів, якщо б цей закон виконувався належним чином.[11]

Під час утворення виборчих округів не дотримувалися міжнародні стандарти

Кодекс належної практики у виборчих справах передбачає, що створення меж виборчих округів відповідно до вимог одномандатної системи має бути неупередженим та враховувати думки комісії, більшість складу якої є незалежними членами, серед котрих бажано мати спеціаліста з географії, соціолога й урівноважену кількість представників партій і, за потреби, представників національних меншин із врахуванням чисельності населення, географічних критеріїв меж адміністративного поділу чи й, можливо, навіть історичні границі.[12]

Під час підготовки до виборів народних депутатів вищезазначені принципи не були враховані в повній мірі, що, на нашу думку, призвело в окремих випадках до такого типу передвиборних махінацій, як «джеррімандерінґ», тобто, коли внаслідок штучного «перекроювання» меж виборчих округів переваги отримує один з кандидатів.

При утворенні виборчих округів в Україні громадські спостерігачі фіксували подібні випадки не врахування адміністративних меж районів, міст обласного значення, поділ території сільських та селищних рад між різними одномандатними округами, не врахування місць компактного проживання національних меншин та інші випадки в більшості областей України (дивися таблицю 1) Так, в п’ятнадцяти з двадцяти семи регіонах країни не було дотримано принципу неперервності. При цьому у 2012 році кількість регіонів, округи в яких утворювались з порушенням принципу неперервності їх меж, помітно зросла у порівнянні з 2002 роком. Наприклад, якщо у 2002 році жоден з округів в межах Вінницької, Одеської, Харківської, Черкаської, Чернігівської областей та м. Києва не був поділений на декілька частин територією інших округів, то при утворенні округів у цих регіонах у 2012 році принцип неперервності меж округів дотримано не було.

Таблиця 1. Дотримання принципу неперервності меж округів у 2002 та 2012 роках

 

Регіон

2002

р.

2012

р.

 

2002

р.

2012

р.

Автономна Республіка Крим

-

-

Одеська область

+

-

Вінницька область

+

-

Полтавська область

+

+

Волинська область

+

+

Рівненська область

-

+

Дніпропетровська область

-

-

Сумська область

+

+

Донецька область

-

-

Тернопільська область

+

+

Житомирська область

+

+

Харківська область

+

-

Закарпатська область

-

-

Херсонська область

-

-

Запорізька область

+

+

Хмельницька область

+

+

Івано-Франківська область

+

+

Черкаська область

+

-

Київська область

-

-

Чернівецька область

-

+

Кіровоградська область

+

+

Чернігівська область

+

-

Луганська область

-

-

місто Київ

+

-

Львівська область

-

-

місто Севастополь

-

-

Миколаївська область

+

+

 

Примітки: «+» – принцип неперервності меж округів дотримано, «-» – принцип не дотримано. Сірим кольором виділено відмінності між регіонами.

Джерело: Підсумковий звіт ВГО КВУ за результатами спостереження за виборами народних депутатів України 2012 р

Порівняно з 2002 роком збільшилась (з 8 до 23) кількість округів, які були поділені на декілька частин штучно, без будь-якого обґрунтування. Наведемо деякі приклади.

 

Вінницька область                                                                                 

Територію виборчого округу № 12 було поділено на 4 частини, від’єднаних одна від одної територією виборчого округу № 11. Цей поділ має штучний характер, оскільки всі виборчі округи, утворені в межах області у 2001 році, мали неперервні межі.

 

Донецька область

У 2001 році при утворенні округів в межах Донецької області на декілька частин штучно було поділено лише округ № 50, тоді як межі решти округів не були неперервними в силу особливостей адміністративно-територіального устрою області. У 2012 році кількість штучно поділених на декілька частин округів в межах цієї ж області збільшилась до 5 (округи №№ 50, 52, 53, 55, 56).

 

Луганська область

У 2002 році лише один округ Луганської області ділився на декілька частин штучно (округ № 110), тоді як у 2012 році кількість таких округів збільшилась до 5 (округи №№ 107, 108, 110, 111, 112).

 

Харківська область

У 2002 році не існувало штучних анклавів на території виборчих округів, утворених у Харківській області. У 2012 році такий анклав виник в результаті відокремлення декількох виборчих дільниць від основної частини виборчого округу № 172 (відповідні дільниці опинились на території виборчого округу № 170).

 

Черкаська область

Округ № 195 був штучно поділений на декілька частин, хоча під час виборів 2002 року межі всіх утворених на території області округів були неперервними.

 

Чернігівська область

Територія утвореного у 2012 р. виборчого округу № 210 сформована з 2-х частин, роз’єднаних між собою територією Носівського району, включеного до виборчого округу № 209. Цей поділ є штучним. У 2002 році межі всіх утворених в області округів були неперервними.

 

М. Київ

Утворений у 2012 р. округ № 221 штучно поділений на дві частини територією виборчого округу № 211. Водночас жоден з утворених у 2001 р. в Києві округів не був поділений на декілька частин.

 

Поділ територій сільських та селищних рад між декількома округами

Вінницька область

Територія Ільківської сільської ради (Вінницький район) поділена між двома округами – виборча дільниця № 050149 була віднесена до округу № 11, а дільниці №№ 050150 та 050151 – до округу № 12.

 

Територія Ксаверівської сільської ради Вінницького району була поділена між округами №№ 11 та 12, до яких відійшло по одній дільниці, утворених на території ради.

 

Київська область.

Село Руда Сквирського району було поділене між округами №№ 91 та 92, до яких було віднесено по одній дільниці, утвореній в межах села.

 

Неврахування місць компактного проживання національних меншин при утворенні виборчих округів

В окремих регіонах України частка представників національних меншин у загальній кількості виборців є досить значною. При цьому такі меншини проживають компактно, що дозволяє врахувати місця їхнього компактного проживання при утворенні виборчих округів. Натомість, як свідчить інформація, надана регіональними відділеннями Комітету виборців України, інтереси національних меншин при утворенні одномандатних округів було враховано не в повній мірі.

 

Чернівецька область

Частина Садгірського району Чернівців, який раніше входив до єдиного виборчого округу № 202 з центром у Чернівцях, а саме – виборчі дільниці № 730481 – 730486, відійшла до одномандатного виборчого округу № 203 з центром у місті Новоселиця. Це призвело до віднесення приблизно 9 000 україномовних виборців до округу, в якому чисельно переважає румуномовне населення. Крім того, до одномандатного округу № 203 відійшли частина сіл Сторожинецького району (Великий Кучурів, Кам’яна, Михальча, Снячів, Глибочок, Тисовець), більшість виборців яких є україномовними. З іншого боку, ряд румуномовних сіл Сторожинецього району, які раніше відносились до колишнього округу № 204, було включено до виборчого округу № 202, що призвело до віднесення приблизно 10 000 румуновних виборців до округу, в якому чисельно переважає україномовне населення. Таким чином, інтереси румуномовних виборців при утворенні округів у Чернівецькій області враховано не було.

 

Закарпатська область

При утворенні одномандатних округів для організації та проведення виборів 2002 р. у Закарпатській області ЦВК було враховано місця компактного проживання національної меншини угорців. Результатом такого врахування стало утворення виборчого округу № 72, який включав частини Ужгородського, Берегівського, Виноградівського, Хустського та Тячівського районів. Натомість, у 2012 році місця компактного проживання угорської меншини було поділено між 5 округами (68, 69, 71, 72, 73), що суттєво звузило можливості представництва меншини у парламенті. Таким чином, при утворенні округів в межах Закарпатської області інтереси меншини угорців враховано не було.

Частково подібна «виборча геометрія» була зумовлена тим, що чинний Закон «Про вибори народних депутатів України» виключає можливість перевищення передбаченої ним граничної межі відхилення кількості виборців в окрузі від орієнтовної середньої кількості виборців в одномандатних округах (тоді як для проведення виборів 2002 року округи могли утворюватись з перевищенням граничної межі відхилення). При цьому не варто виключати і вплив політичних чинників на конфігурацію меж округів. Проілюструємо це твердження двома прикладами. Так, при утворенні виборчих округів № 182 та 183 (м. Херсон), менша частина території Дніпровського та Суворовського районів міста Херсона, яка складалася з територій кількох навколишніх сіл в яких мешкають близько 20 тис. виборців, була передана з виборчого округу № 182 до виборчого округу № 183. На думку спостерігачів, це розділення суттєво збільшило шанси провладного кандидата, що планував балотуватися у виборчому окрузі № 182 перемогти потенційного не провладного кандидата. В підсумку цей не провладний кандидат відмовився від участі у виборах взагалі.

Розділення Чаплинського району Херсонської області, який є своєрідним центром «червоного пояса» на півдні України, між двома сусідніми округами (185 та 186) різко зменшило шанси мажоритарних кандидатів від КПУ в цих округах. Комуністи в результаті не змогли виграти ні в одному, ні в другому округах, хоча КПУ за партійними списками у 186 окрузі зайняло перше місце.[13]

Таким чином, на рівні створення виборчих округів спостерігалося викривлення виборчих стандартів, що призвело до маніпуляцій та порушень виборчих прав.

 

Деякі рішення ЦВК призвели до порушень принципу рівних виборчих прав

Національні та міжнародні спостерігачі відзначають, що ЦВК здійснила технічну підготовку виборів із дотриманням норм та часових рамок, що визначені законодавством. ЦВК створила та забезпечила функціонування веб-сайту для трансляції ходу голосування на виборчих дільницях, регулярно розміщувала інформацію щодо загального інформаційного забезпечення виборів на власному веб-сайті, забезпечила належний доступ користувачів мережі Інтернет до оперативної інформації ОВК про результати голосування в округах та на дільницях.

При цьому, деякі Постанови ЦВК, на нашу думку, привели у підсумку до порушень принципу рівних виборчих прав.

Це, по-перше, встановлення такого порядку жеребкування щодо кандидатур до складу окружних виборчих комісій (далі – ОВК) та дільничних виборчих комісій (далі – ДВК) (постанови ЦВК №№ 69 та 895), які призвели до різкого дисбалансу в складі комісій на користь маловідомих партій, які в більшості своїй не брали участь у широкій виборчій кампанії.

По-друге, рішення ЦВК щодо забезпечення голосування виборців за місцем перебування без зміни їхньої виборчої адреси лише в межах виборчого округу (постанова № 893), хоча і стало запобіжником масових «міграцій» виборців у день голосування, але обмежило права виборців на участь у голосуванні та вступило у протиріччя із Законом «Про Державний реєстр виборців».

На нашу думку, в ситуації, коли з’явилися факти зловживань навколо організації так званої міграції виборців для організованого голосування на користь окремих кандидатів, ЦВК повинна була ініціювати перевірку цих фактів правоохоронними органами, а не вводити обмеження виборчих прав громадян.

По-третє, відмова ЦВК від встановлення підсумків голосування в п’яти «проблемних» одномандатних виборчих округах. Нагадаємо, що за Законом «Про вибори народних депутатів України» ЦВК зобов’язана встановити результати виборів і може призначити повторні вибори лише у прямо визначених випадках, до яких не віднесено неможливість встановити результати виборів в одномандатному або загальнодержавному виборчому окрузі.

По-четверте, ЦВК обмежилася реакцією на грубі порушення виборчого законодавства лише в п’яти округах, не взявши до уваги багато інших округів, де при підрахунку голосів та встановленні підсумків голосування відбувались суттєві порушення, а відмінності у кількостях голосів між двома кандидатами, які отримали найбільше голосів виборців, були невеликими. Наприклад, не було взято до уваги ситуацію у Новокаховському виборчому окрузі № 184, де різниця голосів між переможцем від Партії регіонів Миколою Дмитруком та самовисуванцем Іваном Вінником склала усього 22 голоси. При цьому були зафіксовані протоколи одних і тих же дільничних виборчих комісій про підрахунок голосів із мокрими печатками, але з різними відомостями про голосування.[14]

Як результат, діяльність ЦВК по забезпеченню законності виборчого процесу викликала критичні зауваження з боку спостерігачів. Процитуємо висновки міжнародних спостерігачів: «Незважаючи на те, що ЦВК є головним державним органом, який відповідає за забезпечення уніфікованого застосування виборчого законодавства, на практиці вона не здійснювала достатніх кроків щодо врегулювання найважливіших аспектів виборчого процесу. Особливо це стосувалося таких аспектів, як забезпечення прозорості під час встановлення підсумків голосування, дотримання правил здійснення передвиборчої кампанії, попередження непрямого підкупу виборців, реагування на порушення у сфері ЗМІ та забезпечення ефективного задоволення звернень скаржників».[15]

 

Засудження опозиційних лідерів – не доброчесне усунення політичних опонентів від участі у виборах

Широко відоме та скандальне ув’язнення лідерів опозиції Ю.Тимошенко та Ю.Луценко із грубим порушенням норм справедливого судочинства та, як наслідок, їхнє виключення з участі у виборчому процесі ставить під сумнів демократичність виборів.

 

Реєстрація «двійників», тобто однофамільців відомих політиків як виборча маніпуляція

У багатьох одномандатних виборчих округах кандидатами у депутати було висунуто осіб з однаковими прізвищами, а то й іменами чи по-батькові. Це створило передумови для введення виборців в оману у день голосування з метою зменшення шансів на перемогу популярного кандидата за рахунок голосування виборців за його «двійника» –«технічного» кандидата. За підрахунками спостерігачів «Опори», виявлено 31 виборчий округ, в яких балотуються «двійники». Технологія застосована проти 44 кандидатів.

Найбільше кандидатів однофамільців (по троє) зареєстровано у 4 одномандатних виборчих округах: №80 – три Волкови, № 98 – три Бойки, № 122 – три Козаки, № 225 – три Пархоменка. В ряді округів зареєстровано по кілька пар однофамільців. Так, на Київщині у 92 виборчому окрузі є по два Гудзенки, Світовенки та Титаренки, у 91 виборчому окрузі – по два Бойки та Поплавських, а у 98 окрузі – два Міщенка та два Поліщука. Також «багаті» на однофамільців виборчі округи Луганської області: № 104 (2 Василенка, 2 Шаповалова, 2 Гончарова), № 108 (2 Мошенських, 2 Тернікови), № 109 (2 Макарови, 2 Медяники). У окрузі № 160, що на Сумщині, зареєстровано по два кандидати з прізвищами Білоус та Нога, а в 191 окрузі Хмельницької області – по два кандидати Шпаки та Бондарі.[16]

Представники «Опори» зазначають, що ця «технологія неконкурентної боротьби» застосована в рамках правового поля, тому ЦВК зобов’язана була зареєструвати усіх «двійників», які подали повний пакет необхідних документів та усі достовірні відомості.

За інформацією КВУ, частина «двійників» відмовилась від балотування ще до проведення голосування у парламентських виборах 2012 року.

 

Утворення та діяльність виборчих комісій залишається проблемним місцем українських виборів. Цього разу проблеми були закладені на рівні законодавства та спрацювали «системно».

 

Монопольний вплив на виборчі комісії отримали, в більшості своїй, представники влади.

Як вже згадувалося вище, ЦВК затвердило такий порядок жеребкування під час формування ОВК (№ 69 від 19 квітня 2012 року), який спочатку привів до того, що маловідомі партії, які навіть не мали своїх структур в багатьох областях, отримали своє представництво в більшості ОВК країни [17]. Відповідно, впливові партії, які брали реальну участь у виборах, наприклад, УДАР та ВО «Свобода», залишились без своїх представників в ОВК.

Дуже наглядно ситуацію із непропорційним представленням в окружних виборчих комісіях можна побачити на діаграмі, що була підготовлена представниками «Опори» (Дивися діаграму)

Джерело: сайт Громадянської мережі «Опора» http://oporaua.org/vybory/parlamentelections

На цьому етапі до ОВК потрапили багато випадкових людей, які не мали жодного досвіду, або навіть ті, хто мешкав в зовсім інших регіонах. У деяких випадках особи, які потрапили до складу ОВК, про це вперше чули, що спричинило проблеми на першому етапі роботи комісій. Наведемо деякі випадки.

 

Львівська область.

В ОВК виборчого округу № 121 три члени ОВК постійно проживали в Автономній Республіці Крим і Києві та не відповідали на телефонні дзвінки. Подібна ситуація мала місце і у виборчому окрузі № 123.

 

Луганська область, м. Сєвєродонецьк.

ОВК №106 не змогла зібратися з першого разу. Причина – відсутність кворуму. Другий раз комісії вдалося зібратися з мінімальним кворумом – 10 осіб. Як з’ясувалося, троє членів ОВК – жителі Автономної Республіки Крим: заступник голови ОВК – безробітний Ігор Красильников (партія «Братство»); член комісії –непрацююча Катерина Дзикович (партія «Руський блок») та її колега підприємець Марина Проніна (партія «Русь Єдина»). Ще два члени ОВК – жителі Київської області: це – Юлія Вяхірєва (партія «Єдина Родина») і Євгеній Чередниченко («Союз анархістів України»); один – Олексій Поступальский (партія «Руська Єдність») є жителем Хмельницької області.

 

Херсонська область.

Під загрозою зриву опинилася робота відразу двох ОВК. На засідання комісій не з’явилися два новообрані голови – голова Суворовської ОВК № 182, 75-річний представник «Руського блоку» Сергій Грушин з Сімферополю та голова Цюрупинської ОВК № 186, 20-річна представниця «Єдиної Родини» Тетяна Євсович. Номерів телефонів та контактних відомостей новообраних голів у членів окружкомів не було, тому вони змушені були самоорганізовуватися та самостійно готувати проведення перших засідань у встановлений законодавством термін.

 

Черкаська область.

У виборчому окрузі №194 головою ОВК була призначена 21-річна Ірина Смешева від партії «Союз анархістів України», яка не прибула на перше засідання комісії. Після позову опозиції до Черкаського адміністративного суду щодо бездіяльності голови ОВК №194 з’ясувалося, що Ірина Семешева не має жодного стосунку до Політичної партії «Союз анархістів України», по квоті якої отримала посаду. Більше того, вона заявила, що не писала заяви на згоду стати членом ОВК. Єдине, що І. Семешева визнала, це те, що вона писала заяву, щоб стати спостерігачем від Партії «Об’єднані ліві і селяни».

 

На другому етапі відбулася серія замін в окружній виборчій комісії. ЦВК протягом серпня – листопада 2012 року було прийнято десятки рішень про внесення змін до складу ОВК[18], в результаті яких первинний склад більшості ОВК до дня голосування змінився більш як на 50%. При цьому внесення змін до складу ОВК продовжувалось у переддень голосування і після проведення. Часті зміни складу ОВК негативно вплинули на організацію виборчого процесу загалом та значною мірою нівелювали зусилля ЦВК з проведення навчання членів ОВК з виборчих питань.

Як наслідок цих замін, більшість ОВК стали фактично підконтрольними Партії регіонів.

 

Наведемо кілька прикладів із звітів регіональних відділень КВУ

Автономна Республіка Крим

Секретар ОВК № 3 представляв партію «Братство» і одночасно був депутатом міськради від Партії регіонів. Заступник голови ОВК № 5 був висунутий «Союзом анархістів України», хоча на минулих парламентських виборах представляв в окружкомі Партію регіонів. Голова ОВК округу № 4 від «Народно-трудового союзу України» до свого призначення входила до складу міської організації Партії регіонів.

 

Донецька область

В ОВК виборчого округу № 57, 10 із 18 членів працювали у ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ці особи були запропоновані до включення до складу ОВК від фракцій Партії регіонів та Народної партії, Руського блоку, Союзу анархістів України, Ліберальної партії України, партій «Єдина родина», «Братство», «Руська єдність», Українська партія «Зелена планета», «Русь єдина»). Голова, заступник голови, секретар комісії також були співробітниками цього підприємства.

 

Одеська область

На засіданнях ОВК округу № 135 лунали публічні заяви про те, що з 18 членів комісії 16 представляли Партію регіонів. У будь-якому разі, шестеро членів комісії (у тому числі весь її керівний склад) були працівниками Одеської юридичної академії, президентом якої був кандидат у депутати від цього округу Сергій Ківалов.

 

Херсонська область

Після змін у складах ОВК більшість та повний контроль над усіма окружними виборчими комісіями отримала Партія Регіонів. 56 членів ОВК з 90 були або представниками Партії Регіонів, або пов’язані з цією партією попереднім досвідом роботи. Всі вони були висунуті від одинадцяти партій[19]. Так, голова Суворовської виборчої комісії № 182 Андрій Мурашкін був висунутий від «Руського блоку». Одночасно він є членом Херсонської ТВК від Партії Регіонів. Заступник голови ОВК № 183 Таїсія Крейза, яку на цих виборах висунула політична партія «Молодь до влади», у 2010 р. була головою ОВК від кандидата у Президенти Віктора Януковича. Секретар цієї комісії Антоніна Кірова, яку висунула фракція Народної партії, одночасно є членом Херсонської обласної ТВК від Партії Регіонів.

Головою ОВК № 184 став представник Ліберальної партії України М.С.Григорець, який перед тим був членом цієї ж ОВК, але від Партії Регіонів.

Секретар ОВК № 185 Олена Полігешко від «Руського блоку» одночасно є членом Каховської ТВК від Партії Регіонів.

 

Чернівецька область

Зв’язок з Партією регіонів мали 7 членів ОВК виборчого округу № 20. Як і в інших ОВК, формально їх кандидатури вносились не Партією регіонів, а іншими партіями – вже згаданими вище «Братством», «Руською єдністю», «Руссю єдиною», «Союзом анархістів України», «Народно-трудовим союзом України» тощо.

 

Треба відзначити, що за оцінками спостерігачів КВУ, діяльність ряду ОВК контролювала не лише Партія регіонів, але й інші політичні сили, а також кандидати в одномандатних округах.

 

Аналогічна ситуація склалася і під час формування дільничних виборчих комісій.

13 вересня 2012 року, незадовго до проведення жеребкувань, ЦВК кардинально переглянула процедуру проведення жеребкувань і постановою № 895 запровадила той самий механізм жеребкування, який застосовувався для формування ОВК

Процес жеребкування відбувався з чисельними порушеннями. Як зазначали спостерігачі «Опори» в одному із своїх звітів, «процес формування ДВК відбувся в незрозумілий для більшості суб’єктів виборчого процесу спосіб, непрозоро та без належного контролю. Значна частина членів окружних виборчих комісій, які проводили жеребкування, не дотримувались встановленої послідовності дій. Зміни ЦВК порядку жеребкування, що були прийняті за 5 днів до реалізації процедури, негативно вплинули на процес в цілому та перенесли негативні практики разового жеребкування, що застосовувались для ОВК, на ДВК».[20]

Одним з результатів подібного формування ДВК, коли до його складу потрапили часто випадкові люди, стала масова заміна членів ДВК відразу після їхнього призначення на посади в комісіях. В окремих округах склад ДВК змінився на 70-80%. При цьому фактичний контроль над роботою багатьох ДВК (за поодинокими винятками) отримала Партія регіонів.

Таким чином, на рівні формування окружних та дільничних виборчих комісій були зафіксовані маніпуляції з так званими технічними партіями, що призвели до диспропорційного представлення в комісіях з боку однієї політичної сили, а саме – Партії Регіонів. Подібні маніпуляції були зафіксовані в усіх регіонах країни, і ми можемо говорити про системні дії з метою отримати контроль над виборчими комісіями.

 

Списки виборців були кращими, ніж на минулих виборах

На етапі складання та уточнення списків виборців громадські спостерігачі виявили низку проблем: включення т. зв. «мертвих душ», наявність «двійників», відсутність у списках виборців громадян, які мають право голосу і голосували на відповідних дільницях на попередніх виборах, віднесення до дільниць знесених будинків та будинків, будівництво яких завершено не було, ресторанів, торгівельних центрів тощо. Але подібних повідомлень у порівнянні з минулими виборами було на порядок менше.

За оцінками «Опори», не було жодних проблем зі списком виборців у 55% виборчих дільниць, у 42% – не змогли себе знайти від 1 до 50 осіб в межах однієї дільниці, в 3% – від 50 до 100 виборців.[21]

 

Основні види порушень, що були зафіксовані на виборах

Цьогорічна кампанія спостереження за виборами відрізнялася від минулих тим, що в країні було реалізовано кілька масштабних громадських ініціатив по залученню виборців до фіксації порушень виборчих стандартів та виборчих прав.

В першу чергу, це створення на сайті «Майдан» активістами ВГО «Альянс Майдан» інтерактивної Мапи порушень.[22] Хоча, як зазначали самі представники цієї команди, «наша інтерактивна карта не містить і не може містити всіх порушень. Вона може лише наближатися до реальної картини. І ступінь цього наближення певною мірою відображає ступінь розвитку громадянського суспільства: готовність відкрито говорити про примус, здатність подолати власні страхи, спроможність грамотно збирати документальні докази і апелювати до закону, яким би він не був.»[23] Але подібна ініціатива вражає кількістю підтверджених фактів порушень, які фіксувалися активістами громадських організацій.[24] До цього часу в Україні ще не було такого відкритого, прозорого та наглядного рівня фіксації порушень. За весь час моніторингу порушень було надано 7062 повідомлення, з яких на Мапі було виставлено 1632 скарги[25]. Зазвичай у звіти моніторингових організацій попадають лише найбільш типові порушення, що фіксуються спостерігачами. І хоча зафіксовані факти на Мапі порушень сайту «Майдан» (дивися таблицю 2) не можуть репрезентативно відображати порушення виборчих прав громадян, але вони передають головні тенденції цьогорічної виборчої кампанії, які збігаються із звітами офіційних громадських спостерігачів.

 

Таблиця 2. Виборчі порушення, які були зафіксовані на інтерактивній карті порушень сайту «Майдан»

Види порушень, що виділив сайт «Майдан»

кількість

Порушення порядку агітації

878

Адмінресурс

469

Підкуп виборців

401

Обман

286

Порушення в роботі виборчкомів

199

Порушення в день голосування

194

Порушення принципу рівності

187

Порушення порядку фінансування

165

Перешкоджання здійсненню агітації

113

Насильство

86

Після голосування

98

Порушення порядку інформаційного забезпечення

56

Примус

55

Порушення прав ЗМІ

41

Порушення при складанні списків

26

Обмеження в оскарженні

4

Комунікація з владою

53

Джерело: сайт «Майдан»

 

Отримані відомості дозволили представникам ВГО «Альянс Майдану» аргументовано говорити про систематичні порушення виборчих прав, які здійснювалися представниками влади. Як зазначив кандидат юридичних наук Олександр Северин: «На цій стадії виборчого процесу ми вже маємо достатньо приводів казати про серйозні перешкоди у створенні умов для формування вільного вибору, це передовсім:

1 Адмінресурс, тобто порушення встановлених законом засад і принципів рівного, неупередженого ставлення суб’єктів владних повноважень до кандидатів і партій: надання преференцій або пряма підтримка одних і дискримінація інших.

2. Пов’язаний з адмінресурсом обман – масове введення виборця в оману, коли результати виконання владою встановлених законом повноважень за бюджетний кошт видається за наслідок діяльності кандидата чи партії. Це не відповідає положенням Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо створення виборцям умов для вільного формування волі, щодо заборони обману, щодо забезпечення виборців «об’єктивною, неупередженою інформацією».

3. Непрямий підкуп виборців – на порушення п.13 ст.74 Закону «Про вибори…» безкоштовне чи пільгове надання виборцям певних благ з метою спонукання голосувати за певного кандидата чи партію.

На сьогодні найбільшим порушником є той, на кому лежить найбільша відповідальність – сама держава, яка за ст.3 Конституції «відповідає за свою діяльність» і яка при тому:

а) не забезпечила стабільності, прозорості, однозначності виборчого законодавства, тобто не дотримала принцип правової визначеності,

б) не забезпечила формування виборчкомів у бездоганно прозорий та легітимний спосіб,

в) не забезпечила захист громадян від маніпуляцій і позаправового примусу, котрий стає, поряд з корупцією, величезною загрозою суспільству.»[26]

 

Висновки представників громадських організацій, які реалізували таку блискучу ініціативу, повністю підтверджуються національними спостерігачами. Так, КВУ та «Опора» виділяють наступні негативні тенденцій:

 

Перешкоджання здійсненню передвиборної агітації та участі у виборах

 

Випадки перешкоджання здійсненню агітації як до, так і після початку виборчого процесу, носили масовий характер. Кількість таких випадків помітно зростала з наближенням дня голосування. Головні види порушень із боку влади: перешкоджання проведенню агітаційних заходів, звуження можливостей доступу партій і кандидатів до розміщення матеріалів передвиборної агітації у ЗМІ та на носіях зовнішньої реклами тощо.

 

Приклади перешкоджання здійсненню передвиборної агітації

ПРИКЛАДИ

Автономна Республіка Крим

У жовтні (м. Євпаторія, виборчий округ №4) працівники МВС блокували підвіз концертної техніки на агітаційний захід кандидата у депутати М. Котляревського. 19 жовтня 2012 року суд визнав стадіон, на якому планувалось провести агітаційний захід, аварійно-небезпечним та заборонив проведення заходу.

 

Кримський республіканський комітет КПУ заявив, що 21 жовтня у Красноперекопську на активістів КПУ було здійснено напад молодими людьми, які представились представниками Партії регіонів. Міліція, в свою чергу, не вжила жодних заходів для затримки порушників.

 

Кандидат у депутати в одномандатному виборчому окрузі № 5 І. Сагайдак заявляв про навмисне перешкоджання його передвиборній агітації з боку місцевої влади м. Керч. За його словами, рекламна фірма, з якою у нього був укладений договір про розміщення зовнішньої реклами, прибрала біг-борди кандидата, мотивуючи це отриманням вказівки виконкому міської ради.

 

Вінницька область

У жовтні, за інформацією кандидата в депутати у виборчому окрузі № 16 О. Лантуха на 4 жовтня з 20-ї години до 20:20 було заплановано трансляцію його телевізійної передвиборної агітаційної програми за державні кошти на каналі Вінницької обласної державної телерадіокомпанії ВДТ-6. Проте за півгодини до початку ефіру було вимкнуто ретранслятор кабельного телебачення обласної державної телерадіокомпанії в місті Могилів-Подільський, і сигнал з’явився лише перед завершенням трансляції програми.

 

Донецька область

У вересні керівник Макіївського міського комітету КПУ В. Руднєва заявила про необґрунтоване скасування зустрічі лідера партії Петра Симоненка із студентами Макіївського економіко-гуманітарного інституту. За дві години до зустрічі ректор інституту її скасував, пославшись на рекомендацію із міського відділу освіти.

 

Запорізька область

У серпні партія «УДАР» заявляла, що влада вплинула на рішення операторів зовнішньої реклами не розміщувати два рекламних плаката з нагоди відвідування Запоріжжя керівником партії Віталієм Кличком.

 

Аналогічний випадок зафіксовано й у виборчому окрузі № 74. Як заявив кандидат у народні депутати у виборчому окрузі № 74 Петро Сабашук, посадовець Запорізького муніципального інвестиційного агентства, до компетенції якого віднесено питання, пов’язані із встановленням носіїв зовнішньої реклами, заборонив розміщувати зовнішню рекламу П.Сабашука.

 

Київська область

У вересні у Київському обласному виборчому штабі партії «УДАР» заявляли про те, що у Броварах працівники правоохоронних органів незаконно демонтували два агітаційних намети партії та вилучили усі інформаційні матеріали, які в них поширювалися.

У місті Вишгород, яке є центром виборчого округу № 96, було зрізано три біг-борди кандидата від «УДАРу» Дмитра Крейніна. Згодом на місці пошкоджених рекламних носіїв з’явилися нові агітаційні щити Партії регіонів.

 

Кандидат у депутати від ВО «Батьківщина» Олег Кищук потерпає від залякування та погроз з боку невідомих осіб по мобільному телефону та в усній формі з боку чиновників районної державної адміністрації. Зі слів самого кандидата, в селищі Княжичі Броварського району, де він проживає, була здійснена спроба підпалу його будинку з використанням легкозаймистої суміші.

 

11 вересня, у центрі міста Бровари Київської області, міліція «знесла» агітаційний намет ВО «Батьківщина». Пізніше стало відомо, що вкрадена агітаційна продукція знаходиться у відділі по благоустрою міськвиконкому м. Бровари.

 

У Броварському районі (с. Світильня) сільський голова заборонив будь-яку агітацію за усі партії, окрім Партії регіонів, а також усно розпорядився виймати з поштових скриньок всі агітаційні матеріали, окрім продукції провладних партій і кандидатів.

 

Миколаївська область

Кандидат у депутати у виборчому окрузі № 128 С. Ісаков 9 серпня в ході прес-конференції заявив про тиск з боку керівництва обласної державної адміністрації (Круглова М.П.) через депутата Миколаївської міської ради О.Омельчука від Партії Регіонів (курує зовнішню рекламу в м. Миколаїв) на власників рекламних носіїв з вимогою відмовитись від договорів про розміщення виборчої агітації С.Ісакова.

 

Херсонська область

У жовтні, за інформацією кандидата в народні депутати від партії СПАС у виборчому окрузі № 185 Е. Коваленка, Каховський міський голова О. Карасевич та начальник райвідділу міліції 18 жовтня 2012 року перешкоджали здійсненню агітації за Е. Коваленка. Зокрема, агітатори роздавали та розклеювали в Каховці листівки кандидата, а міський голова почав робити їм зауваження у різкій і грубій формі, які агітатори проігнорували. Після цього був викликаний наряд міліції, який затримав одного з агітаторів.

 

Хмельницька область

У серпні в Шепетівці, напередодні свого мітингу представники ВО «Батьківщина» звернулися до двох комунальних установ щодо проведення зустрічі в приміщенні, проте їм було усно відмовлено, а перед проведенням самого мітингу двірникам було дано вказівку зірвати усі розклеєні по місту листівки про мітинг та вилучити з поштових скриньок запрошення.

 

Чернівецька область

У серпні міська рада м. Сторожинець (ВО № 202) звернулася з позовом до суду щодо заборони проведення 23-24 серпня опозиційними партіями святкових акцій та зустрічей з кандидатами у народні депутати від об’єднаної опозиції на центральній площі міста. Керівництво міськради мотивувало це тим, що у цей час на площі будуть встановлені атракціони.

 

м. Севастополь

У вересні тиск здійснювався на Д. Бєліка, кандидата у депутати від партії «Руський блок» в одномандатному виборчому окрузі № 224. 3 вересня представники Гагарінської районної адміністрації, дільничний міліціонер і керівництво «Жилсервісу № 23 протягом 1,5 годин намагалися проникнути в квартиру голови ЖБК № 99, з яким у Дмитра Бєліка був укладений офіційний договір на оренду рекламної конструкції на стіні будинку за адресою ПОР, 22, з вимогою прибрати рекламні матеріали. 10 вересня працівниками прокуратури і МВС були зламані двері і здійснена спроба провести обшук в квартирі, що належить Д. Бєліку. Час обшуку збігався з виступом Д. Бєліка в Севастопольській міській раді. 19 вересня вночі на 14 біл-бордах була знищена агітація Д. Бєліка. Також, за словами кандидата, представників деяких рекламних компаній, які є власниками біл-бордів, викликали до міської ради з вимогами розірвати договори з Д. Бєліком під загрозою непродовження ліцензії чи фізичного знищення носіїв.

 

Тиск на кандидатів

Хоча випадки політично вмотивованого тиску на кандидатів в ході виборчої кампанії не носили системного характеру, однак вони фіксувались у багатьох регіонах і полягали в основному у перешкоджанні агітаційній діяльності чи тиску на бізнес, пов’язаний з кандидатами у депутати.

 

Миколаївська область

Виборчий округ № 132. Протягом жовтня здійснювався тиск на ТОВ «Агрофірма Корнацьких», яке належало кандидатові в народні депутати від об’єднаної опозиції А. Корнацькому. У результаті тиску кандидат був змушений виїхати за межі території України.

 

Херсонська область

Виборчий округ № 186. 18 жовтня 2012 року правоохоронними органами був проведений обшук в приміщеннях ринку та в будинку кандидата у народні депутати Ф. Негоя.

 

Київська область

Протягом жовтня податкові органи проводили перевірки діяльності агрофірми кандидата у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 92 В. Гудзенка – конкурента провладного кандидата у депутати С. Кашуби.

 

У Білоцерківському окрузі протягом вересня такий тиск чинився відразу на двох рейтингових кандидатів – Людмилу Дригало (кандидата від Народної партії) та єдиного кандидата від ВО «Свобода» та Об’єднаної опозиції Олександра Марченка. Тиск полягав у проведенні перевірок контролюючими органами (податкової служби, пожежників, управління охорони праці, санепідемстанції та інших) діяльності підприємницьких структур, що контролювались кандидатами. У Людмили Дригало перевірялась фабрика м’ясних напівфабрикатів, а у Олександра Марченка – гранітний кар’єр.

 

Запорізька область

1 серпня податкова міліція порушила кримінальну справу щодо кандидата-самовисуванця Петра Сабашука (виборчий округ № 74). Хоча прокуратура вимагала обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд обрав запобіжним заходом внесення грошової застави у розмірі 17 000 грн. Все майно П.Сабашука було заарештовано. Після того, як Сабашук не припинив участі у виборчій кампанії, у вересні прокуратура зажадала зміни запобіжного заходу і внесення кандидатом застави у розмірі 4 млн. грн.

 

Використання державних ресурсів для проведення агітації, піар на державних програмах, участь державних службовців у передвиборчій агітації у робочий час.

 

Виборча кампанія 2012 року характеризувалась безпрецедентним (принаймні з 2006 року) рівнем залучення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в агітаційну діяльність. Факти про це фіксувалися по всій країні у надвеликій кількості.

 

Запорізька область

Протягом вересня на зустрічах кандидатів в народні депутати від Партії регіонів з виборцями постійно були присутні керівники районних адміністрацій та керівники відповідних управлінь адміністрацій. Наприклад, Комітетом виборців України було зафіксовано факт агітації голови Бердянської РДА Чепурного за кандидата у депутати Валерія Баранова під час відкриття дитячого майданчику в одному з сіл району.

 

Житомирська облатсь

У вересні начальник управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації Юрій Градовський, який є солістом гурту «Древляни», в робочий час виступав з концертами на підтримку кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 67 самовисуванця Віктора Развадовського.

 

Чернівецька область

1 вересня секретар міської ради Новодністровська Микола Лутчак під час виступу на святі першого дзвоника в місцевій гімназії відкрито агітував за кандидата Артема Семенюка (висунутий Партією регіонів у виборчому окрузі № 204).

16 вересня 2012 року співробітники особового складу державного органу Державної пожежної частини № 8 (м. Сокиряни) ТУ МНС України в Чернівецькій області замість того, щоб безпосередньо виконувати свої обов’язки, із використанням засобів спеціальної техніки здійснювали наклеювання політичної реклами кандидата в народні депутати України Артема Семенюка (Партія регіонів, виборчий округ № 204) на білборд із написом «Відродити і розвивати. Семенюк Артем».

 

Тернопільська область

В одномандатному виборчому окрузі № 66 кандидатом у депутати шляхом самовисування було висунуто дружину голови обласної державної адміністрації Н.Хоптян, по селах та містечках області у вересні організовувались так звані «зустрічі з активом органів місцевого самоврядування», на яких у робочий час керівництво районних державних адміністрацій активно закликало голосувати за Н.Хоптян.

 

Донецька область

До участі у здійсненні агітації на користь партій та кандидатів залучались не лише службовці місцевих органів влади, але і керівники центральних органів виконавчої влади.

Так, 15 жовтня 2012 року із робочим візитом у м. Слов’янськ (Донецька область) перебував міністр освіти, науки, молоді та спорту України Д. Табачник. Міністр зустрівся із педагогами та студентами Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету та Донбаського державного педагогічного університету. У місцевих ЗМІ зазначалося, що цей візит став можливим завдяки лідеру ГО «Наш регіон», кандидату від Партії регіонів у виборчому окрузі № 47 О. Азарову.

7 вересня 2012 р. Прем’єр-міністр України Микола Азаров відкрив новий спортивний комплекс з басейном, тренажерним та фітнес залами у реконструйованому Парку культури та відпочинку імені Г.І.Петровського (виборчий округ № 44). Під час цього заходу представники органів влади відзначали здобутки Партії регіонів та її місцевих лідерів у процесі оновлення місцевої інфраструктури.

 

 

Підкуп виборців набув надзвичайно широкого поширення

Одним із найбільш розповсюджених порушень виборчого законодавства став непрямий підкуп виборців, який масово здійснювався кандидатами у народні депутати в усіх регіонах країни.

На думку спостерігачів, поширенню цих форм виборчої корупції сприяли законодавчі прогалини, пасивність правоохоронних органів щодо розслідування фактів, відсутність усталеної судової практики щодо ідентифікації явища та встановлення всіх обставин порушення.

Як зазначали представники «Опори», «судові інстанції в різних регіонах приймали контраверсійні рішення щодо тотожних за змістом інцидентів. Політичні партії не створили, або не були вмотивовані вдаватись до дієвих механізмів впливу на власних кандидатів, які вдаються до підкупу».[27]

Спостерігачі також фіксували факти прямого підкупу виборців. Так, регіональні відділення КВУ у своїх звітах наводили наступні факти:

 

Волинська область

Жителі міста Ківерці та Ківерцівського району повідомили про те, що на території району від імені Ігоря Єремєєва (виборчий округ № 23) проводилася підготовка до купівлі голосів на виборах до Верховної Ради України. Бажаючим продати свій голос виплачувалася сума у двісті гривень, при цьому у виборців бралися паспортні дані та номер ідентифікаційного коду. Наголошувалося, що при потрібному голосуванні вони отримають таку ж суму. З цього приводу Ківерцівська райрада навіть підтримала депутатський запит Ігоря Космини (ВО «Свобода») до Генерального прокурора України, прокурорів Волинської області та Ківерцівського району із проханням перевірити факти купівлі голосів виборців Ігорем Єремеєвим.

 

Вінницька область

За інформацією керівника обласного штабу об’єднаної опозиції «Батьківщина» Л.Щербаківської, голови деяких сільських рад об’єднують виборців за системою мережевого маркетингу: кожен виборець отримує близько 1000 грн. за голосування за певну партію чи кандидата; якщо він при цьому приводить ще одного виборця, який погоджується голосувати на таких умовах, то за нього виборцю додатково виплачується 200 грн., а новий виборець отримує 1000 грн. Для підтвердження фактів голосування виборцям нібито видаватимуться мобільні телефони, за допомогою яких вони мають фотографувати бюлетені, виносити їх після заповнення з виборчої дільниці та передавати іншим виборцям.

 

Також у місті Могилів-Подільський було організовано збори «прихильників» Оксани Калетник. Допуск на збори відбувався за строго затвердженим списком учасників. Присутні на зборах підписували заяви, що вони є «прихильниками діяльності О. Калетник» і отримували 50 гривень. За оцінками КВУ, ці збори мали на меті формування мережі по підкупу виборців у виборчому окрузі №16.

 

 Чернівецька область

17 вересня 2012 р. кандидат в депутати Руслан Панчишин (виборчий округ № 204) заявив, що до нього з достовірних джерел надійшла інформація, що в населених пунктах округу здійснюється прямий підкуп виборців. За його словами, в кожному селі округу було створено групи людей, які ходили по оселях і пропонували 150 гривень за один голос. Щоб отримати ці гроші, громадянин повинен був надати свої паспортні дані, копію ідентифікаційного коду і поставити свій підпис в графі на підтримку відповідного кандидата. Цей підпис нібито був гарантією того, що виборець проголосує за потрібного кандидата.

 

Одеська область

Ознаки перешкоджання реалізації виборчого права шляхом підкупу мала акція В. Чорного, в рамках якої він пропонував кожному повнолітньому мешканцю Київського району Одеси до 1600 грн. у разі своєї перемоги на виборах до парламенту. Кандидат наголошував, що оплата буде проводитися незалежно від того, за кого проголосує виборець.

 

За кількістю порушень прав журналістів з 2012 роком може зрівнятися лише 2004 рік

За відомостями моніторингу дотримання прав журналістів «Барометр свободи слова», що проводить Інститут масової інформації, виборчу кампанію в Україні супроводжувало постійне зростання порушень прав журналістів. Так, з 30 липня по 31 жовтня експерти Інституту масової інформації зафіксували 185 випадків порушень, з них 115 були безпосередньо пов’язані з парламентськими виборами та/або здійснювалися кандидатами в депутати (дивися діаграму 2)

 

Діаграма 2. Кількість порушень прав журналістів у 2012 р. за відомостями Інституту масової інформації

Найпоширенішим порушенням за цей період стало перешкоджання журналістам виконувати професійні обов’язки — 98 випадків. Також було 37 фактів побиття і залякування журналістів та 32 позови на ЗМІ до суду.

Так, журналістів не пускали на зустрічі кандидатів в депутати з виборцями чи масові заходи, організовані ними, або забороняли проводити там фото- відеозйомку.

Особливо зазнавали тиску ті журналісти, які розслідували підкуп виборців.

15 жовтня у Бердичеві Житомирської області невідомі побили журналіста інтернет-видання ГолосUA Костянтина Коваленка, який займався розслідуванням підкупу виборців на 63 окрузі кандидатом у народні депутати Миколою Петренком. «15 жовтня близько 21.30 невідомі міцної статури заламали мені руки та заштовхали у позашляховик, де били мене, катували і залякували, щоб я не думав оприлюднювати інформацію», — заявив журналіст.

22 жовтня знімальну групу програми «Погляд» Кіровоградського ОДТРК — журналіста Кирила Ющинена та відеооператора Івана Фоміченка — силоміць утримували у штабі кандидата в народні депутати від ВО «Батьківщина» Олександра Табалова, намагаючись забрати їхню відеокамеру та касети. Перед тим журналісти документально зафіксували дії Табалова з ознаками підкупу виборців, фальсифікації виборчих документів та інших порушень

22 жовтня невідомі розбили автомобіль журналіста закарпатської обласної газети «РІО» Олега Подебрія. Журналіст проводив розслідування про підкуп виборців кандидатом в народні депутати від Партії регіонів Василем Ковачем в селищі Середнє Ужгородського району на Закарпатті. Інцидент стався ввечері того ж дня, коли Подебрій спілкувався з селянами.

28 жовтня, в день парламентських виборів в Україні, зафіксовано 16 фактів перешкоджання роботі журналістів, а також напад на журналіста та випадок непрямого тиску. Найчастіше журналістів не впускали на дільниці, де проводилось голосування чи підрахунок голосів, або виганяли звідти.

Було зафіксовано багато DDoS-атак на сайти інтернет-видань, що паралізувало їх роботу.

Всього за 2012 рік зафіксовано рекордну кількість порушень прав журналістів в Україні за останні 10 років. За неповний 2012 рік стало відомо вже 329 таких фактів, що у 3,5 рази більше, ніж за весь минулий рік. Перед цим найбільше порушень — 190 випадків — було у рік президентських виборів 2004.[28]

 

Порушення виборчих прав громадян під час голосування

 

Результати спостереження офіційних спостерігачів Комітету виборців України за перебігом голосування дозволяють стверджувати, що голосування загалом було організовано у відповідності до вимог виборчого законодавства, однак при його організації та проведенні було виявлено ряд проблем (які, щоправда, не носили системного характеру). Оцінки спостерігачів громадянської мережі «Опора» були більш жорсткими. Хоча вони також відзначали, що день голосування пройшов без масових та системних порушень, які б могли суттєво вплинути на результати волевиявлення громадян України. «Однак, – стверджується у Звіті «Опори» щодо перебігу дня голосування, – достатньо часті випадки протиправних дій та зловживань з боку різних суб’єктів виборчого процесу, що мали місце в окремих округах – не дають підстав оцінити процес голосування в цілому як чесний та демократичний».

Найбільше занепокоєння у спостерігачів Громадянської мережі ОПОРА викликали непоодинокі випадки порушення та розкриття таємниці голосування, незаконна видача виборцям бюлетенів для голосування та випадки централізованого підвезення виборців до дільниць, що поєднувалося з підкупом.[29]

В день голосування спостерігачі від «Опори» зафіксували наступні порушення: фотографування бюлетенів (на 3% виборчих дільниць), порушення таємниці голосування, тобто голосування поза межами кабінок та із сторонніми особами в кабінках (на 3% виборчих дільницях), видача бюлетенів без паспортів (на 2% виборчих дільниць), підвезення виборців (на 1% виборчих дільниць), пошкодження виборчих скриньок (на 1% виборчих дільниць) (дивися діаграму 3)

 

Джерело: сайт Громадянської мережі «Опора»

В 91% виборчих дільниць, де представники «Опори» проводили спостереження, жодного порушення зафіксовано не було.[30]

 

Підрахунок голосів та встановлення підсумків голосування супроводжувалося значними порушеннями

На відміну від голосування, підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування у ряді округів супроводжувались численними порушеннями та іншими проблемами, які зумовили необхідність проведення повторних виборів у 5 одномандатних виборчих округах та поставили під сумнів легітимність виборів у деяких інших округах (наприклад, у виборчих округах №№ 11 та 14 Вінницької області, хоча результати виборів у цих округах були підтверджені рішеннями суду). Серед проблемних аспектів цього етапу виборів спостерігачі КВУ виділили наступні:

У переважній більшості виборчих округів не було організовано належний прийом виборчої документації ОВК.

28-29 жовтня 2012 року біля ОВК спостерігались довгі черги членів дільничних комісій, в той час як станом на ранок багатьма ОВК було опрацьовано менше 50% протоколів підрахунку голосів (округи № 11, 13, 14, 15, 17, 18, 74, 75, 80, 92, 94, 95, 96, 98, всі округи Львівської та Херсонської областей тощо).

Недоліки в організації прийому виборчої документації призвели до залишення пакетів з документами без нагляду членів комісій.

Так, у Київській області (виборчий округ № 95) ДВК дільниць у Вишневому та Боярці за вказівкою ОВК залишили виборчу документацію на дільницях і до 15-00 розійшлись спати по домівках. У цьому ж окрузі з 2 до 4 годин ночі 29 жовтня зник голова та заступник голови ОВК, що призвело до зупинки прийому протоколів. Залишено виборчу документацію до 10 години ранку 29 жовтня і ДВК виборчого округу № 98 (м. Бориспіль). У виборчому окрузі № 107 (Луганська область) після нетривалого чекання представники 10 дільничних комісій з міста Стаханова ранком 29 жовтня покинули приміщення ОВК і виїхали в Стаханов разом з протоколами, які вони не здали. Ці автомашини були затримані ДАЇ на виїзді з міста і повернуті до ОВК-107 у супроводі співробітників лисичанської міліції.

 

Порушення порядку встановлення підсумків голосування в округах

 

В ряді округів при встановленні підсумків голосування мали місцеві суттєві порушення, які могли вплинути або вплинули на кінцеві результати виборів: розпечатування та псування коробок з виборчими документами (виборчі округи №№ 11, 14, Вінницька область), вилучення виборчої документації співробітниками органів внутрішніх справ (виборчий округ № 132, Миколаївська область), навмисне псування виборчих бюлетенів на підтримку одного з кандидатів, який отримував незначну перевагу в голосах у порівнянні з іншим кандидатом, перешкоджання здійсненню спостереження за встановленням підсумків голосування з боку осіб «спортивної зовнішності» із журналістськими посвідченнями, випадки насильства та хуліганських дій, введення до бази ІАС «Вибори» недостовірних даних (виборчий округ № 121, Львівська область; виборчий округ № 132, Миколаївська область; виборчий округ № 159, Хмельницька область) тощо. Серед найбільш проблемних округів – округи №№ 11, 14, 20, 90, 94, 132, 194, 197, 223. На п’яти з них порушення були настільки суттєвими, що ЦВК відмовилась встановити підсумки голосування на них і звернулась до парламенту зі зверненням про призначення у цих округах повторних виборів.

Правоохоронні органи не провели належного публічного розслідування з усіх фактів порушень, які стали відомі громадськості.

 

Відмова ЦВК від встановлення підсумків голосування у п’яти одномандатних виборчих округах

 

5 листопада 2012 року ЦВК прийняла Постанову про неможливість достовірного встановлення підсумків голосування та результатів виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року в одномандатних виборчих округах № 94, 132, 194, 197 та 223 та звернулась до парламенту щодо можливості проведення повторних виборів у цих округах. Парламент, у свою чергу, доручив ЦВК призначити повторні вибори у цих 5 округах та визначити обсяг їхнього фінансування. Зазначимо, що ЦВК не мав на це відповідних правових повноважень. Виникає також питання, чому були обрані саме ці п’ять виборчих округів? Як пише керівниця «Опори» Ольга Айвазовська у підсумковій аналітичній статті, «Наприклад, в 11 та 14 округах Вінницької області ситуація була близькою до того, що спостерігалося у 197-му Черкаської. А ось у 194 окрузі міста Черкаси встановити результати не було складно. Кандидат від опозиції Микола Булатецький переміг із відривом 15% конкурентку-самовисуванку Валентину Жуковську. Крім того, підсумковий протокол про результати підрахунку в межах округу було підписано легітимною комісією, а виборча документація не зникла й не була знищена»[31].

Залишилася також проблема неможливості виборців, на дільницях яких було визнано голосування недійсним, взяти участь у переголосуванні. Нагадаємо, що ці вибори чи не вперше супроводжувалися повномасштабним неврахування голосів близько тридцяти тисяч виборців по партійним спискам, коли результати голосування на 27 виборчих дільницях у виборчому окрузі № 94 (Київська область) за рішеннями судів були визнані недійсними. [32]

Цю проблему потрібно вирішувати на законодавчому рівні.

 

Висновки

 

Таким чином, ми констатуємо, що вибори народних депутатів України 2012 року пройшли з порушенням стандартів чесних і демократичних виборів та стали найбільш проблемними загальнонаціональними виборами у період з 2004 року.

Виборче законодавство залишається нестабільним та недосконалим, що приводить до чисельних порушень.

Частина порушень, а саме використання адміністративного ресурсу на користь Партії регіонів та провладних кандидатів під час передвиборчої агітації, маніпуляції при формуванні виборчих комісій, що були спрямовані на грубе порушення принципу рівних можливостей для партій і кандидатів, масове застосування непрямого підкупу виборців носили системний характер.

Порушення виборчих стандартів фіксувалися на всіх етапах кампанії.

Так, на етапі утворення виборчих округів, які були сформовані лише за три місяці до початку виборчої кампанії, а не за рік, як цього вимагають міжнародні стандарти, в більшості регіонів країни фіксувалися не врахування адміністративних меж районів, міст обласного значення, поділ території сільських та селищних рад між різними одномандатними округами, не врахування місць компактного проживання національних меншин, які можна було б розцінити як випадки застосування «виборчої геометрії» на користь окремих кандидатів.

Виборча кампанія була затьмарена ув’язненням лідерів опозиції Ю.Тимошенко та Ю.Луценко, яких таким брутальним чином вилучили із виборчого процесу.

Утворення та діяльність виборчих комісій залишається проблемним місцем українських виборів. Цього разу проблеми були закладені на рівні законодавства та привели до монопольного впливу на виборчі комісії представників провладних сил.

Перешкоджання здійсненню передвиборної агітації та участі у виборах, у тому числі із боку представників влади, набули широкого розповсюдження.

Проти найбільш активних кандидатів у народні депутати, які були реальними противниками провладних кандидатів, правоохоронні органи часто застосовували різні форми тиску.

За кількістю порушень прав журналістів виборча кампанія 2012 року є подібною до президентської кампанії 2004 року.

Необхідно зазначити, що день голосування в цілому відбувся без значних порушень, хоча за оцінками «Опори», випадки протиправних дій та зловживань з боку різних суб’єктів виборчого процесу, що мали місце в окремих округах, не дають підстав оцінити процес голосування в цілому як чесний та демократичний.

На відміну від голосування, підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування у ряді округів супроводжувались численними та грубими порушеннями та іншими проблемами, які могли вплинути або вплинули на кінцеві результати виборів.

Правоохоронні органи продемонстрували повну безпорадність під час порушень, які відбувалися в ОВК, коли встановлювалися результати голосування. Й після чисельних повідомлень про порушення не було проведено належного розслідування цих фактів.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ[33]

 

1. Органам державної влади варто ретельно вивчити досвід виборів 2012 року з тим, щоб недоліки в організації виборчого процесу було усунуто до проведення повторних та проміжних виборів народних депутатів України, а також президентських виборів 2015 року. За результатами відповідного аналізу мають бути внесені зміни до Закону «Про вибори народних депутатів України».

2. Особи, винні у вчиненні порушень виборчого законодавства, мають бути притягнуті до юридичної відповідальності.

3. До проведення президентських виборів 2015 року необхідно здійснити кодифікацію виборчого законодавства, а також розглянути можливість перегляду виборчої системи для парламентських виборів з урахуванням рекомендацій Ради Європи та Венеціанської комісії.

 

4. Верховній Раді України:

 

варто внести до Закону «Про вибори народних депутатів України» чи іншого закону, який визначатиме порядок проведення виборів народних депутатів України, такі зміни:

 

в частині територіальної організації виборів:

-     закріпити принципи неперервності меж виборчих округів (з можливим відхиленням від цього принципу у випадках, якщо таке відхилення зумовлено особливостями адміністративно-територіального устрою України), врахування при утворенні округів адміністративно-територіального устрою, а також місць компактного проживання національних меншин;

- закріпити межи виборчих округів на рівні Закону терміном щонайменше на десять років, із обов’язковим проведенням консультацій з відповідних питань з партіями, експертами, представниками національних меншин та іншими потенційно зацікавленими суб’єктами;

- зменшити граничну кількість виборців на виборчих дільницях з метою належної організації голосування та підрахунку голосів виборців;

 

в частині формування та організації роботи виборчих комісій:

-     провести чітке розмежування між партіями-суб’єктами виборчого процесу, передбачивши, що у разі реєстрації кандидатів у депутати від партії в одномандатних округах, така партія має право висувати кандидатури до складу комісій лише тих округів, в яких були зареєстровані її кандидати, тоді як право на представництво у складі всіх ОВК має закріплюватись лише за партіями, які висунули кандидатів у депутати у загальнодержавному виборчому окрузі;

-     визначити загальні засади проведення жеребкування, передбачивши проведення окремих жеребкувань по кожній ОВК та ДВК;

-     розглянути можливість надання права висування кандидатур до складу ОВК кандидатам в одномандатних виборчих округах;

-     передбачити обов’язковість проходження навчання з питань виборчого законодавства всіма членами ОВК та членами ДВК, визначивши при цьому порядок проведення такого навчання;

- розглянути можливість зменшення кількісного складу ДВК у випадку зменшення граничної кількості виборців на виборчих дільницях;

                       

в частині реєстрації виборців, складання і уточнення списків виборців:

-     передбачити механізми, які б дозволяли виборцям вільно змінювати місце голосування без зміни виборчої адреси в межах загальнодержавного округу та                         запровадити дієві механізми публічного контролю за зміною місця голосування без зміни виборчої адреси, подібні до тих, які застосовувались для контролю за голосуванням на підставі відкріпних посвідчень;

-     встановити такі строки розгляду спорів, пов’язаних з уточненням списків виборців, які б дозволяли не вносити жодних змін до уточнених списків виборців у день голосування (окрім виправлення технічних помилок та описок);

 

в частині регулювання передвиборної агітації:

-     уніфікувати правила фінансування партій з правилами фінансування передвиборної агітації, врахувавши при цьому рекомендації Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, Комітету Міністрів Ради Європи, Групи держав проти корупції щодо приведення регулювання фінансування партій і виборів у відповідність до міжнародних стандартів;

-     запровадити більш дієві механізми запобігання залученню службовців у агітаційну діяльність та непрямому підкупу виборців, у тому числі шляхом встановлення ефективних та пропорційних санкцій за відповідні правопорушення;

 

в частині організації голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів

виборів:

-     розглянути можливість спрощення регулювання порядку підготовки до голосування, організації голосування та підрахунку голосів виборців на дільницях з одночасним збереженням механізмів, спрямованих на запобігання можливим зловживанням/фальсифікаціям;

-     передбачити можливість друкування виборчих  бюлетенів мовами національних меншин у місцях їх компактного проживання;

-     передбачити можливість переголосування на тих дільницях, де голосування визнано недійсним;

 

в частині статусу офіційних спостерігачів, довірених та уповноважених осіб:

-     передбачити можливість здійснення спостерігачами від громадських організацій спостереження на всій території України, а не лише в межах того чи іншого одномандатного виборчого округу, а також їх реєстрації на ранніх етапах виборчого процесу;

в частині оскарженням рішень, дій чи бездіяльності щодо виборів та відповідальності за порушення виборчого законодавства:

-     розглянути можливість збільшення строків розгляду скарг виборчими комісіями до 3-5 днів;

-     розглянути можливість подальшого звуження компетенції виборчих комісій з розгляду виборчих спорів, а за умови збереження існуючого механізму формування комісій, у більш віддаленій перспективі, – віднесення питань, пов’язаних з врегулюванням виборчих спорів до компетенції судів;

-     передбачити можливість апеляційного перегляду всіх судових рішень у виборчих спорах, у тому числі й рішень Вищого адміністративного суду України;

-     передбачити ефективні та пропорційні санкції за порушення всіх встановлених законом обмежень та заборон, у тому числі шляхом внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України.

 

5. Президенту України та Кабінету Міністрів України:

 

-        розглянути можливість вжиття в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на притягнення посадових осіб органів виконавчої влади до відповідальності за порушення виборчого законодавства, у тому числі участь в агітаційній діяльності;

-        розглянути можливість вжиття заходів, спрямованих на подальше реформування виборчого законодавства з урахуванням уроків виборчої кампанії 2012 та забезпечення його кодифікації, наприклад, шляхом утворення нової Робочої групи з питань реформування законодавства про вибори;

-        розглянути можливість прийняття перед черговими виборами акту (актів), які визначатимуть стандарти діяльності членів уряду та керівників інших органів виконавчої влади з підготовки до проведення виборів.

 

6. Генеральній прокуратурі та МВС України:

 

-        розглянути можливість вжиття в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на притягнення всіх осіб, які вчинили порушення виборчого законодавства, до юридичної відповідальності;

-        оприлюднити інформацію про результати розгляду справ про адміністративні правопорушення та кримінальних справ судами;

-        вжити заходів, спрямованих на підвищення рівня вмінь, знань та навичок прокурорів та працівників органів внутрішніх справ з питань виборчого законодавства, захисту виборчих прав, реагування на порушення тощо.

 

7. Центральній виборчій комісії:

 

-        розглянути можливість підготовки, оприлюднення та публічного обговорення звіту про діяльність ЦВК з організації чергових виборів народних депутатів України, виявлених проблем та шляхів їх усунення;

-        за результатами чергових виборів народних депутатів України розглянути можливість напрацювання пропозицій щодо подальшого удосконалення виборчого законодавства України, у тому числі положень, які стосуються визначення меж виборчих округів, порядку проведення навчання членами комісій тощо;

-        розглянути можливість утворення            постійно діючого центру чи підрозділу Секретаріату ЦВК, який відповідатиме за проведення навчання членів виборчих комісій;

-        розглянути можливість попереднього оприлюднення проектів актів ЦВК з виборчих питань на веб-сайті ЦВК для загального ознайомлення, а також проведення консультацій щодо таких проектів.

 

 

[1] Огляд підготував Дементій Бєлий, Херсонське обласне відділення Комітету виборців України (КВУ).

[2] Світлана Конончук «Народовладдя за викликом» http://electioninfo.org.ua/index.php?i=1275

[3] Дивись http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1357911460732835/page6 та http://www.drv.gov.ua/portal/!cm_core.cm_index?option=ext_static_page&ppg_id=193&pmn_id=133

[4] Розділ підготовлений за матеріалами Підсумкового звіту за результатами спостереження за виборами народних депутатів України Всеукраїнської громадської організації Комітету виборців України, з використанням результатів та висновків моніторингових звітів Місії організації безпеки та співробітництва Ради Європи та Бюро демократичних інституцій та прав людини (ОБСЄ/БДІПЛ), громадянської мережі «Опора», що можна знайти за адресами: http://www.osce.org, www.enemo.eu, www.cvu.org.ua та www.opora.org.ua . У розділі також враховані повідомлення організацій, членів Української Гельсінської спілки з прав людини.

[5] Заява Громадянської мережі ОПОРА щодо проведення виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року http://oporaua.org/news/3372-zajava-gromadjanskoji-merezhi-opora-shchodo-provedennja-vyboriv-narodnyh-deputativ-ukrajiny-28-zhovtnja-2012-roku

[6] 40 днів до виборів: чесні змагання, чи бої без правил? http://maidanua.org/2012/09/40-dniv-do-vyboriv-chesni-zmahannya-chy-boji-bez-pravyl/ дивися також Систематичні порушення Закону про вибори. 2 дні до голосування http://maidanua.org/2012/10/systematychni-porushennya-zakonu-pro-vybory-2-dni-do-holosuvannya/

[7] Підсумковий звіт ВГО КВУ за результатами спостереження за виборами народних депутатів України у 2012 р. http://electioninfo.org.ua/index.php?i=1315

[8] Див. Заяву щодо попередніх результатів та висновків представляє результати спільної роботи Бюро з демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (ОБСЄ/БДІПЛ), Парламентської асамблеї ОБСЄ (ПА ОБСЄ), Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), Європейського парламенту (ЄП) та Парламентської асамблеї НАТО (ПА НАТО) від 29 жовтня 2012 р. та Проміжний звіт за післявиборчий період від 9 листопада 2012 р

[9] Дивися Кодекс належної практики у виборчих справах (керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52-й сесії (Венеція, 18-19 жовтня 2002 року) - українське видання - стор. 9

[10] Дивися п. 3.3.е Кодексу належної практики у виборчих справах

[11] OSCE/ODIHR Election Observation Mission Final Report1 Warsaw, 3 January 2013 - P.1

[12] Дивися п. 2.2. Кодексу належної практики у виборчих справах

[13] Дивися статтю «Аналіз: округи на Херсонщині поділені на користь Партії Регіонів» http://politics.kherson.ua/publikacii/2012-06-16-11-09-17/9106-2012-05-01-19-22-54.html

[14] Дивися статтю «Іван Вінник: У мене таке відчуття, що держава Україна мене зрадила» http://politics.kherson.ua/publikacii/2012-06-16-11-09-17/9673-2012-11-13-12-08-48.html

[15] Спільна Заява щодо попередніх результатів та висновків Бюро з демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (ОБСЄ/БДІПЛ), Парламентської асамблеї ОБСЄ (ПА ОБСЄ), Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), Європейського парламенту (ЄП) та Парламентської асамблеї НАТО (ПА НАТО) від 29 жовтня 2012 р.

[16] Дивися: «Політична географія "двійників" – 24 серпня 2012 – сайт «Опори» http://oporaua.org/news/2104-politychna-geografija-qdvijnykivq

[17] Представництво в ОВК отримали:

Християнсько-демократична партія України (висунула лише 3 кандидатів в одномандатних округах; за результатами жеребкування отримала представництво у 219 ОВК);

ВПО „Єдина Родина” (висунуло 1 кандидата в одномандатному окрузі і отримала представництво у 212 ОВК);

„Єдиний Центр” (висунув 9 кандидатів в одномандатних округах і отримав представництво у 43 ОВК);

 „Союз анархістів України” (висунув 2 кандидатів і отримав представництво у 220 ОВК);

„Русь Єдина” і „Братство” (висунули відповідно 3 і 1 кандидата, отримавши представництво у 225 ОВК кожна);

Народна екологічна партія (при 1 кандидаті в одномандатному окрузі була представлена у складі 32 ОВК);

„Руська єдність” (висунула 5 кандидатів в округах і отримала представництво у складі 221 ОВК),;

„Молодь до влади” (при 1 кандидаті була представлена в усіх 225 ОВК).

[18] див., зокрема, постанови ЦВК №№ 645, 693, 709, 737, 766, 780, 794, 817, 831, 844,

856, 876, 890, 918, 936, 949, 970, 991, 1002, 1029, 1043, 1073, 1098, 1119, 1120, 1121, 1144,

1166, 1185, 1205, 1224, 1253, 1280, 1301, 1322, 1344, 1369, 1394, 1461, 1550, 1649, 1685,

1714, 1754, 1786, 1826, 1853, 1874, 1892

[19] крім власне Партії Регіонів, вони висувалися від Руського Блоку, Народно-трудового союзу, Ліберальної партії України, Союзу Анархістів України, Єдиної Родини, Братства, Русі Єдиної, Народної Партії, Руської Єдності, Зеленої планети

[20] Дивися Звіт № 6 громадянської мережі «Опора» http://oporaua.org/

[21] Дивися Заяву ГМ «Опора» від 30 жовтня 2012 р. http://oporaua.org/

[22] «Дізнався про порушення,-- розкажи про нього всім!». Інтерактивний інтернет-хаб документальної інформації, створеної шляхом краудсорсінгу, про факти порушень на виборах народних депутатів України 2012. ВГО "Альянс Майдан"

[23] http://maidanua.org/

[24] Обов’язкова умова, як говорять організатори, всі порушення підтверджуються фото, відео чи офіційними документами.

[25] Дивися: http://maidan.org.ua/vybory2012

[26] 40 днів до виборів: чесні змагання, чи бої без правил? http://maidanua.org/ дивися також Систематичні порушення Закону про вибори. 2 дні до голосування http://maidanua.org/2012/10/systematychni-porushennya-zakonu-pro-vybory-2-dni-do-holosuvannya/

[27] http://oporaua.org/news/2710-shostyj-zvit-za-rezultatamy-zagalnonacionalnogo-sposterezhennja-parlamentski-vybory-2012-veresen

[28] Дивися підсумковий звіт ІМІ http://imi.org.ua/

[29]Дивися Звіт громадянської мережі «Опора» за результатами спостереження в день голосування на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 р. http://oporaua.org/

[30] Дивися Заяву ГМ «Опора» від 30 жовтня 2012 р. http://oporaua.org/

[31] Ольга Айвазовська Як гартувалися вибори http://oporaua.org/articles/3589-jak-gartuvalysja-vybory

[32] Дивися http://electioninfo.org.ua/?i=1265

[33] На підставі Підсумкового звіту ВГО КВУ

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори