пошук  
версія для друку
01.04.2013 | Юрій Чумак

Зміг дитину «народити» – аліменти слід платити

   

Суд визнав вимоги аліментника щодо зменшення розміру виплат на неповнолітню дитину безпідставними.

Розлучення батьків не звільняє їх від відповідальності за майбутнє і добробут дітей у період дорослішання. Але деякі недбайливі отці намагаються під будь-яким приводом уникнути цього обов’язку.

До «Центру правової інформації та консультацій» Чугуївської правозахисної групи звернулася молода жіночка В. з проханням надати юридичну допомогу у питанні відстоювання права на належне утримання її малолітньої доньки.

Її чоловік подав цивільний позов до Чугуївського міського суду щодо зменшення розміру аліментів на дитину з 600 до 300 гривень на місяць. Свої вимоги він мотивував тим, що на той час, коли суд 19.11.2012 року приймав рішення про стягнення з нього, чоловік не мав стабільного заробітку та постійного місця роботи, тому було встановлено аліменти у твердій грошовій сумі. А на даний час він працевлаштувався і працює сторожем служби охорони об’єктів і отримує заробітну платню у розмірі 1315 гривень щомісячно. І нібито іншого доходу немає.

Правозахисники пояснили В., що, відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, дійсно може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Але колишнім чоловіком В. не надано доказів погіршення його матеріального стану або здоров’я, таким чином, підстави для зміни розміру аліментів відсутні. До того ж, матеріальний стан позивача не тільки не знизився, а навпаки поліпшився, адже він працевлаштувався. Мало того, з’ясувалося, що крім місця роботи, де він офіційно працевлаштований, молодик має ще й сторонній заробіток, а саме, працює на автомийці, де отримує заробіток, який становить близько 3500 гривень. Дані кошти він повністю витрачає на свої потреби.

Також позивач посилався на те, що обсяг виплат підлягає зменшенню у зв’язку з тим, що загальний розмір аліментів, який згідно з рішенням суду підлягає стягненню з нього, перевищує половину його заробітної плати.

З приводу цього чугуївські правозахисники допомогли В. написати заперечення, в яких зазначено, що згідно із ч. 3 ст. 128 Кодексу законів про працю, при обмеженні відрахувань із заробітної плати при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, «розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків» (а не 50!). Аналогічна норма міститься і в ч. 4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Також у запереченнях зауважено, що В. є інвалідом з дитинства 2-ї групи та на даний час не працює, адже доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку, і знаходиться в декретній відпустці. Отже, не може самостійно забезпечити належний рівень утримання дитини.

В. просила суд також врахувати, що потреби дитини на харчування, одяг, взуття, лікування лише збільшуються, у зв’язку з чим вона вважає необґрунтованою вимогу зменшити розмір аліментів.

Голова Чугуївської правозахисної групи адвокат Роман Лихачов, який представляв інтереси В. у суді, наголосив на тому, що позивач, не бажаючи надавати допомогу на утримання дитини, приховує дійсний розмір свого заробітку і фактично бажає перекласти частину своїх обов’язків на плечі молодої жінки з інвалідністю, що неможливо визнати законним та справедливим.

Чугуївський міський суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи сторін, дійшов висновку, що позивач не довів обставини, на підставі яких допускається зменшення розміру аліментів і, керуючись ст. 192 Сімейного кодексу України та ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, відмовив йому в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль