пошук  
версія для друку
22.05.2013 | Марія Томак

В Україні правозахисники потребують захисту

   

17 травня Центр Громадянських Свобод презентував та разом із правозахисниками інших пострадянських країн обговорив звіт «Переслідування правозахисників та правозахисних організацій на пострадянському просторі: основні тенденції 2011 - 2013».

Після розпаду Радянського Союзу потреба в правозахисній діяльності – рухові, виникнення якого самою тоталітарною системою і був зумовлений, не зникла. Більше того, перед сферою прав людини на пострадянському просторі постали нові виклики. І сьогодні ми можемо оцінити, наскільки виявилися готовими громадянські суспільства до цих викликів, а так звані країни нової демократії – до засвоєння цієї демократії та відмови від авторитарних і тоталітарних практик. Оцінити це можна, зокрема, завдяки відстеженню «мікроклімату» правозахисної сфери й того, чи мають правозахисники достатньо свободи, аби займатися своєю благородною справою. По суті, становище правозахисників і правозахисних організацій є барометром, який фіксує рівень тиску – як влади на громадянське суспільство, так і навпаки.

Представлений звіт «Переслідування правозахисників та правозахисних організацій на пострадянському просторі: основні тенденції 2011-2013» є проміжним оглядом ситуації із правозахисниками та правозахисними організаціями в країнах Східного партнерства ЄС, РФ та Центральній Азії. Звіт не є вичерпною картиною реалій регіону, натомість представляє певну вибірку країн і справ, які, на думку авторів огляду, є достатньо характерними, аби на їх прикладі простежити загальні тенденції зі становищем правозахисників у регіоні.

Звіт підготовлений ГО «Центр Громадянських Свобод» у партнерстві з 12-ма провідними правозахисними неурядовими організаціями пострадянського простору за фінансової підтримки Європейської Комісії. Він охоплює переважно 2012 рік. Передусім, авторами огляду використовувалися дані, зібрані партнерськими організаціями, а також матеріали ЗМІ, Інтернету, звітів у рамках Універсального періодичного огляду Ради ООН з прав людини, Альтернативні звіти неурядових організацій у Комітет ООН з прав людини та ін.

Звіт складається з двох частин. У 1-й представлено та класифіковано переслідування правозахисників та правозахисних організацій. Види тиску класифікували наступним чином: посягання на життя, посягання на здоров’я, тортури та жорстоке поводження, кримінальне переслідування, адміністративне переслідування, інші форми обмеження свободи, громадянські позови про захист честі та гідності, погрози вбивством та нанесенням шкоди здоров’ю, дискредитація, погрози й тиск на родичів правозахисника, пошкодження майна, перешкоджання діяльності правозахисної організації та інші форми тиску. І все це «розмаїття» використовується в Україні та інших країнах пострадянського регіону.

2-а частина звіту описує умови роботи правозахисних організацій (як законодавчі, так і сприйняття НУО суспільством) та подає приклади тиску на них. Умови, створені для НУО, в досліджуваних країнах – доволі різні. Скажімо, якщо в Україні приймається закон «Про громадські об’єднання», який, на думку багатьох громадських діячів, великою мірою можна назвати перемогою громадянського суспільства, то в таких країнах як Азербайджан, Росія та Білорусь правозахисну діяльність, по суті, витиснули за межі правового поля.

Автори звіту констатують, що український «мікроклімат» для правозахисників погіршується. Про це свідчить збільшення кількості випадків, коли захисники прав людини піддаються тискові в різний спосіб.

Гучних українських справ у звіті представлено 15. Це, зокрема:
- Вбивство Володимира Гончаренка, еколога, видавця газети «Екобезпека», голови громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку».
- Посягання на здоров’я Ростислава Шапошникова – керівника організації «Дорожній контроль», Віталія Косенка – активіста организації «Дорожній контроль», Віталія Лазебника – фотографа видання «Tochka.net», Олега Веремеєнка – адвоката, правозахисника, Андрія Федосова – керівника Кримського відділу Всеукраїнської організації інвалідів та споживачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР».
- Кримінальне переслідування Дмитра Гройсмана – керівника Вінницької правозахисної групи, Римми Білоцерківської – лідера сєверодонецької громадської організації «Правовий простір».
- Винесення вироку, не пов’язаного з позбавленням волі, Заїру Смедляєву – керівнику секретаріату Меджлісу кримськотатарського народу.
- Адміністративне переслідування студентів Донецька, що беруть участь у всеукраїнській акції «Міліція – досить клеїти молодь!».
- Накладання штрафу на Назарія Боярського – правозахисника, члена ГО «Центр Громадянських Свобод», одного з організаторів фотовиставки «Права людини поза грою».
- Спроба помістити під примусове психіатричне лікування Анатолія Ільченка, відомого своїми виступами на захист української мови.
- Погрози нанесення важких тілесних ушкоджень Ирині Федорів – журналісту телеканалу СТБ.
- Інші форми тиску були застосовані проти Артема Максимова – активного учасника екологічних ініціатив в Одесі.
- Блокування електронних ЗМІ – і тут знову «Дорожній контроль».

Сенс звіту – не в порівнянні становища правозахисників у пострадянських країнах, а в тому, щоб вказати на небезпечні тенденції, які, коли їх вчасно не зупинити, можуть стати реальністю для всього без винятку простору так званих країн нової демократії. Згідно з висновками авторів огляду, ситуація в регіоні погіршується. І хоча умови в різних країнах є доволі різними, загалом «можна прогнозувати, що рівень тиску з боку держав тільки зростатиме».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори