В рекламних обіймах зеленого змія

 - А що такого? У нас всі п’ють, - саме так відповів підліток з пляшкою пива на зауваження відійти подалі від того місця, де граються діти.

Хлопчина, звичайно, помиляється. П'ють у нас не всі. В Україні є люди, котрі взагалі не вживають спиртного. Є ті, хто споживає його помірно або дуже помірно.

Але є й такі, для кого будь-що інше, що має «градус», – норма життя. І, чого там гріха таїти, пияцтво в Україні стало гострою соціально-культурною проблемою.

За даними з різних джерел, зокрема Парламентських слухань на тему «Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв’язання», що відбулися 1 грудня 2003 року; результатів соцопитування  Research & Branding Group спільно з журналом «Експерт Україна»; електронного ресурсу ForUm; даних з круглого столу не тему «Особливості національного алкоголізму в Україні», наведених на радіо «Свобода», та багатьох інших, рівень споживання алкоголю в Україні є одним з найвищих у світі.

Реально кількість випитого становить близько 20 літрів абсолютного спирту на душу населення в рік, хоч офіційна статистика й фіксує 12-13 літрів. Для порівняння, відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм, вимираючою вважається нація, яка вживає понад 8 літрів чистого спирту на душу населення на рік.

Майже 40 відсотків українських підлітків від 14 до 18 років регулярно вживають спиртні напої. За опитуванням, проведеним Всесвітньою організацією охорони здоров'я у 41 країні світу, за рівнем дитячого алкоголізму Україна посідає перше місце. 

А ще, за даними Національної ради з питань охорони здоров'я, щороку через алкоголізм в Україні помирає понад 40 тисяч людей. Майже 30 відсотків українських чоловіків йдуть з життя передчасно саме через алкоголь. Це і нещасні випадки, і отруєння, і супутні з алкоголізмом хвороби, і самогубства.

Можна продовжувати перелік фактів, які стосуються негативних наслідків вживання спиртного. Можна розповісти про чоловіка, котрий замерз на вулиці взимку, бо був п’яним. Можна згадати про неприкаяних і голодних дітей, які бродяжать містами чи обкрадають сусідів у селах через те, що мама і тато тижнями в запої. Чи про тих новонароджених калічок у пологових відділеннях українських лікарень, які зачаті були в п’яному диму, і про дітей з патологією плоду, мами яких не відсували від себе чарку з алкоголем у всі місяці вагітності.  Чи про нетверезих пацієнтів з різано-колото-рубаними ранами, яких доставляють до хірургічних відділень наших медичних закладів, після того, що досить яскраво передається російським сленговим словом «бытовуха». Чи про вбивць, більше половини яких, за даними МВС України, нетверезі в момент злочину. Чи про самовбивць,  сорок відсотків з яких звести рахунки з життям підштовхнув саме алкоголь.…

Так, про таку гостру соціальну проблему як алкоголізація українського суспільства можна говорити багато. Але як далеко «за кадром» залишаються всі ці слова – правильні, актуальні, з присмаком суспільної біди, коли на телекрані  з’являється яскрава картинка реклами спиртного.

У вина достоинства, говорят, целебные, -

Я решил попробовать – бутылку взял, открыл…

Вдруг оттуда вылезло чтой-то непотребное:

Может быть, зеленый змий, а может – крокодил!

Це слова з «Пісні-казки про джина» Володимира Висоцького, у якого можна знайти відповідь на будь-яку актуальну соціальну проблему, незважаючи на значну часову відстань між сьогоденням і порою його творчості.

Ось і реклама алкоголю в Україні, як той джин з пляшки, раз-по-раз вискакує на наші телеекрани. Жоден з продуктів не пропагується в Україні так агресивно як  спиртне.

Для підтвердження сказаного можу запропонувати будь-кому провести експеримент – просто полічити, скільки разів впродовж рекламного блоку з’являться на телевізійному екрані ролики з пропагандою горілчаних, пивних чи інших «спиртних брендів».

Так, Законом «Про рекламу» (остання редакція від 01.01.2013), з 6 до 23 години забороняється на радіо та телебаченні реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів  і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої (ст. 22. п.2). Але законодавча норма – це одне, а реальне життя, де панує безлад у сфері дотримання законів і контролю за їх дотриманням, де головну роль грають гроші, а не норми моралі, – зовсім інше.

Тому ті самі «знаки і товари», під якими випускаються алкогольні напої,   особливо часто з’являються у prime-time, тобто приблизно з 18.30 до 21.30 – десь кожні 3-4 хвилини з відведеного часу на рекламу. А на одному з українських телеканалів якось довелося зафіксувати навіть «рекорд» - за 15 хвилин рекламного блоку «алкогольні» ролики з'явилися дев'ять разів.

А ще ж є окремі рекламні «горілчано-пивні» заставки. Бо,   використавши у тому ж Законі «Про рекламу» лазівку щодо спонсорства,   саме алкогольні бренди тепер на українських телеканалах «спонсорують» все, що тільки можна – спортивні змагання, фільми, передбачені навіть для сімейного перегляду, ток-шоу, розважальні, концертні програми…

Без «алкогольної підтримки» залишилися хіба що дитячі передачі та програми новин. Хоча якраз для тих  новин, які щодня  бачимо і в яких п’яні водії вбивають людей, матері-алкоголічки продають своїх дітей і так далі, якраз спиртні бренди були б найбільш доречним  спонсором.

Тим же Законом «Про рекламу» (ст. 22, п. 7) передбачено, що реклама алкогольних напоїв повинна супроводжуватися попередженням: «Надмірне споживання алкоголю шкідливе для  вашого  здоров'я». Та навіть злиті в один суцільний рядок літери з таким застереженням, котрі прочитати було важко, але які хоча б з’являлися раніше, останнім часом взагалі зникли з реклами спиртних напоїв.  Зате самі алкогольні телекартинки  стали набагато яскравішими і привабливішими.

І що з того, що йдеться про продукт, після вживання котрого вже не з пляшки, а з людини вискакує все оте «непотребное»? Кого це цікавить, якщо практично в кожному другому рекламному ролику вживання спиртного пропагується як частина культурних і суспільних традицій в Україні. Якщо вся «рекламна гра» відбувається на фоні, де демонструється успішність, благополуччя, веселий настрій, дружнє спілкування…

Компанії,   що просувають на ринок свої продукти з більшим чи меншим вмістом алкоголю, роблять все, аби підвищити до них інтерес. Все частіше в рекламні ролики закладаються ті психологічні «фішки», які впливають на нашу підсвідомість. Недавно один знайомий, який не має жодної схильності до вживання алкоголю, а тим більше важкого,   поділився враженнями:  переглядаючи рекламу спиртного, зненацька відчув у роті присмак горілки. І це сорокап’ятирічний чоловік з так би мовити усталеними смаками. А що говорити про молодь, яка ще все в цьому житті хоче спробувати?

Врешті, на те й розрахунок. Бо навряд можна йняти віру твердженням, що реклама спиртного розрахована лише на допомогу споживачу у виборі відповідного товару. Звучить ніби безневинно, а насправді там, де йдеться про обійми «зеленого змія», вибору немає. Як не немає здебільшого ні на телеекранах, ні в друкованих ЗМІ і передбаченої законодавством соціальної реклами, спрямованої проти алкоголю і алкоголізму.

Підсумовуючи сказане, не хочеться вживати банальних слів про те, що проблему з впорядкування реклами спиртного потрібно вирішувати на загальнодержавному рівні. Бо якби у цій сфері виконувалися принаймні хоча б ті закони, постанови та інші нормативні документи, що прийняті в Україні, і то б ситуація, мабуть, була б набагато терпимішою.

Не хочеться також вкотре вдаватися до досвіду інших країн, де реклама алкоголю суворо регламентована в часі або дозволена лише на високовартісних телеканалах, або заборонена взагалі. Чужий мудрий досвід нам, як правило, мало стає в пригоді. Ми навіть не звертаємося до свого власного, засвідченого народною мудрістю: «Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого».

Врешті, чи до розуму і чи до совісті, і чи до суспільної моралі, коли йдеться про «грубі» горілчані гроші, отримані від тієї ж реклами «зеленого змія»?