пошук  
версія для друку
15.07.2013 | Богдана Костюк

Чим живуть роми в Україні?

   

В Україні перші згадки про ромів припадають на XV століття, коли великий литовський князь Олександр видав охоронну грамоту ромському ватажкові Василю. Перші поселення ромів розташувались на Закарпатті й у Криму. Нині ж більш як 50-тисячна громада українських ромів проживає здебільшого на Закарпатті, Одещині, Донеччині і Дніпропетровщині. Як і їхні європейські побратими, роми в Україні відчувають на собі дискримінацію різних рівнів (від проблем з отриманням роботи – до проблем в освіті і й медичному забезпеченні), сильні суспільні стереотипи тощо.

Чинна влада декларує підтримку ромів. Так, у квітні цього року Президент Віктор Янукович затвердив Стратегію захисту та інтеграції ромів в українське суспільство, яка має бути виконана у період до 2020 року. Члени Ромської ради України кажуть, що фінансування Стратегії на поточний рік держбюджет не передбачає і невідомо, чи про неї чиновники не забудуть взагалі.

Тож роми шукають кошти в Євросоюзі, у Ромському конгресі Європи, міжнародних благодійних фондах для здійснення локальних проектів. Адже роми – частина українського народу, один із народів Європи, тож цій громаді притаманні ті ж проблеми і «хвороби», що й іншим громадянам України та Євросоюзу. Про це каже у розмові з Радіо Свобода член Ромської ради, видавець «Ромського правозахисного вісника» Сергій Єрмошкін.

«Наша головна проблема – це безробіття. Коли людина працює, вона отримує бодай якусь зарплату. Тоді людина знає, що у неї є права, що вона щось може. А коли людина безробітна і залежить від держави, вона має іншу психологію, – каже Єрмошкін. – Так, у нас – ромів – проблема безробіття від Болгарії до Фінляндії, і Україна тут нічим не відрізняється. Щодо проблем з охороною здоров’я, то я не скажу, що то суто ромська проблема, це проблема загальна, проблема нашої держави. Водночас, у великих містах до ромів у медичних закладах ставляться, з одного боку, як до людей, які нібито мають гроші (це стереотип), а з іншого боку – мої співнаціонали провокують лікарів на хабарі».

Нема інформації – немає порозуміння

Коли ідеться про вивчення становища українських ромів, часто бракує інформації, вважають експерти. Наприклад, нестача достовірної інформації про кількість населення ромської національності перешкоджає здійсненню локальних програм їх соціальної і правової підтримки. Про це у розмові з Радіо Свобода розповідає журналіст, правозахисник з Ужгорода Євгенія Навроцька.

«У Закарпатській області понад 600 населених пунктів. Середніх шкіл трохи більше. Роми вчаться офіційно у 500 школах. Враховуючи велику кількість дітей у ромських родинах, цього недостатньо, але вчителі відмовляються записувати і навчати ромських дітей. Спрацьовують стереотипи про кримінальну психологію ромів, їхній кочовий спосіб життя тощо», – зазначає Навроцька.

За її словами, подібне відбувається і у медичній сфері: низький соціальний рівень життя ромів спричиняє велику кількість хронічних захворювань. До того ж, ромські дівчата, які рано починають жити статевим життям, часто помирають від пологів.

«Я знаю випадок, коли 15-річна молода ромка померла від четвертих пологів – родина, чоловік змушували її народжувати, оскільки держава збільшила виплати на новонароджених. А у тієї жінки ніхто у сім’ї не працював, всі жили за рахунок цих виплат», – розповідає експерт.

Навроцька відзначає, що закарпатських ромів турбує і специфічна регіональна проблема – це оформлення документів, необхідних, наприклад, для медичного забезпечення членів родини або ж для отримання візи, щоб пересуватись по Європі.

Безробіття та стереотипи на заваді інтеграції ромів

Експерт Харківського інституту соціальних досліджень Світлана Щербань зазначає, що повсякденні проблеми українських ромів подібні до тих, з якими стикаються роми, які мешкають у Євросоюзі. До того ж, праві сили у країнах Східної Європи (на кшталт Угорщини чи Словаччини) провадять політику дискримінації, це саме відбувається і в інших європейських державах. А на локальному рівні – і в Україні, каже Щербань.

«По-перше, це проблема роботи, складнощі виникають на стадії працевлаштування. У більшості працедавців при розгляді рома як кандидата на певну посаду спрацьовують стереотипи. Фактично, ром не може показати свою професійну придатність, показати свої здібності. У результаті роми змушені або працювати на самих себе, тобто купувати-продавати, стояти на ринку. Або працювати на низькооплачуваних посадах», – каже Щербань.

За даними харківських дослідників, саме проблеми працевлаштування, пошуку коштів на утримання родини, нестача правових знань та освіти самі роми вказують як найскладніші. Також роми кажуть про проблеми з житлом, дискримінацію з боку органів влади і місцевого населення.

Україна не залишилась на узбіччі європейських програм підтримки ромів, каже експерт. Так, міжнародний фонд «Відродження» підтримує проекти з підвищення освітнього рівня ромів і захисту їхніх прав.

А Міжнародна організація з міграції (МОМ) здійснила в Україні й Чехії проект з гуманітарної і соціальної допомоги жертвам Голокосту, від якого постраждали зокрема і європейські роми. На це швейцарські банки і Німецький фонд соціальних програм виділили понад десять мільйонів доларів США, повідомила прес-служба МОМ.

Як зауважують самі роми, для поліпшення їхніх умов життя, підвищення культурно-освітнього і професійного рівнів потрібні регулярні грошові вливання, як і підготовка волонтерів з ромського середовища. Не менш важливо – відчути свою причетність до України, її багатонаціонального суспільства.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори