пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201320
19.07.2013 | Степан Терновий

Юрій Чайка знайшов "ворогів народу"...

   

Цікавий матеріал оприлюднив у РБК daily директор Інституту прав людини Валентин Ґефтер. З огляду на патологічну звичку української влади мавпувати російський досвід можна собі уявити, яких форм боротьба з "ворогами народу" може набути в Україні.

Як відомо, 9 та 10 липня Юрій Чайка висловив президенту і депутатам свою позицію з приводу позапланових та масових перевірок некомерційних організацій (НКО), що відбулись в останні місяці.

Швидкість і масштаби проведеної спецоперації зі «скорочення простору свободи» вражають готовністю правоохоронців до послідовного пошуку ворогів народу не тільки серед НКО, а й за їх межами. Спочатку йшлося про радикальні елементах вуличної опозиції, потім про експертів, що діють в інтересах і з подачі засуджених за економічними статтями, тепер спадкоємці сталінського генпрокурора Вишинського впритул наблизились до виявлення та викриття п'ятої колони серед вищих державних чиновників і їхніх радників.

За словами генпрокурора, «встановлено окремі факти залучення до діяльності НКО ... високопоставлених державних службовців, представників політичних партій, а також державних установ». При цьому Ю. Чайка затаврував керівників ряду НКО у складі Ради при президенті Росії з розвитку громадянського суспільства і прав людини, «через яку прагнуть впливати на органи влади, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, вносять свої пропозиції щодо змін у законодавстві».

Що ж відбувається? На думку генпрокурора, громадські активісти не просто лізуть не в свою справу і до того ж їх діяльність оплачується з чужої кишені, але вони ще й залучають до цієї (читай,-- шкідливої, ред.) діяльності слуг народу, які і не відають, куди йдуть народні грошики у вигляді зарплат таких чиновників. Ні, не про те мова, що знайшлися сліди іноземних фірм, що будують нові будівлі для Верховного суду, які ремонтують кремлівські будівлі (як це було в 90-ті), або вкладають кошти в розвиток державних корпорацій, зайнятих самими вразливими з точки зору держбезпеки сферами життєдіяльності.

Тут гірше: справа дійшла до того, що чиновники обговорюють із закордоном модернізацію нашого законодавства допомогою іноземної агентури в особі експертів, які «змушують» депутатів ухвалювати «небезпечні» закони в інтересах інших осіб.

Що ж буде вислідом за цими інвектив? Чи буде чергова «велика чистка», або ж справа обмежиться окремими системними лібералами - щоб чиновникам не кортіло приятелювати з членами президентської ради, яка посміла запросити до себе генпрокурора з підсумками проведених його відомством перевірок НКО? Ради, яка посміла контролювати роботу "силовиків" і суддів, рекомендуючи зміни до норм кримінального права.

Влада сьогодні не просто приватизувала право і його застосування і навіть боязкі спроби вплинути на їх зміст вважає ворожими, від кого б вони не виходили. Під ударом не тільки участь «своїх» у експертної діяльності та наукових дискусіях і не одне лише зведення особистих рахунків у верхах. Це вже ознаки повноцінного реваншу за настільки образливі для "силовиків "ситуації, коли їх сварять за їхні помилки та гріхи з точки зору права.
Невже ми стали забувати досвід кінця 20-х - 30-х років, коли спочатку приходили за інженерами-шкідниками, потім за "отвєтработнікамі" і самими чекістами? Що ж, прийшла пора нагадати про це! І саме генпрокурору.

Чи є у нас шанс на неповторення? Скажуть: нові люди, нові часи. Відповім словами поета Наума Коржавін: «Самое страшное — это инерция стиля». Справжні поети помиляються рідко.

Переклав Степан Терновий.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори