пошук  
версія для друку
21.08.2013 | Тетяна Печончик, Ірина Виртосу

Чи зникнуть «діди» у контрактній армії?

   

Як пише «УП.Життя», цієї осені має відбутися останній призов на строкову службу в армію. Згідно з новою військовою доктриною і стратегією національної безпеки, Україна переводить збройні сили на контрактну основу.

Це означає, що в 2014 році звільниться в запас останній строковик. Вже зараз, за даними Міністерства оборони, військовослужбовцями за контрактом укомплектовано близько 60 відсотків посад рядового та сержантського складу.
 
Але чи допоможе така реформа змінити обличчя української армії? І чи буде рядовий солдат не тільки захищати батьківщину, але й почуватися захищеним під час проходження служби?

Професійна армія – не просто «служба за зарплату»

«Ми звикли спочатку вивчати свої обов’язки, а потім права. Напевно, потрібно змінити ці принципи», – так про нову військову доктрину української армії на контрактній (а не примусовій) основі розповідає генерал-лейтенант, заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України Юрій Думанський.

Питання переходу Збройних Сил України на професійну основу порушувалося ще в 1990 році, але тоді ця ідея була суперреволюційною. «Під час «революції на граніті» студенти, голодуючи за незалежність, однією з вимог висували не тільки те, що українські хлопці не повинні служити за межами України, а й те, що служити повинні тільки ті, хто хоче служити», – каже Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти, учасник експертної групи Міжнародної мережі «Суспільство і Армія».
 
Однак Програма переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, була затверджена Президентом України і Верховним головнокомандуючим Леонідом Кучмою тільки через 12 років – у 2002-му.
 
Цю програму мали втілити до 2011 року, втім, забракло фінансування. І в червні 2011 року новий Президент України і новий Верховний головнокомандуючий Віктор Янукович відсунув виконання програми ще на 2 роки.
 
Тим часом військові й політики вирішили піти коротким шляхом – провели експеримент у чотирьох військових частинах, які укомплектували строковиками на 100 відсотків.
 
За словами Сергія Кропивченка, генерал-лейтенанта, начальника Головного управління особистого складу Генерального штабу Збройних сил України, контракт – це не просто служба в армії за зарплату. Поняття «професійна армія» включає новий підхід до бойової підготовки, сучасне технічне забезпечення, мотиваційний пакет тощо.
 
Реформування армії передбачає професіоналізацію сержантського корпусу, зокрема, розділення обов’язків поміж офіцерами та сержантами. Тим самим сержантам надають можливість приймати самостійні рішення без залучення офіцерського складу. Водночас командир має бути підготовленим, освіченим, уміти працювати з особовим складом, помічати й вирішувати проблеми.
 
«Перейти важко. Адже командири звикли командувати солдатами строкової служби, а тепер створена вертикаль сержантського кадрового зросту, введені нові посади. Також важливо, що з кожним, хто йде на службу, укладають контракт, тим самим вони отримують такі права, як і в офіцерів», – розповідає Кропивченко.
 
Нова мотивація і старі проблеми
 
Що ж до «мотиваційного пакету», то контрактники отримують право на службову квартиру, оплачувану відпустку, соціальний захист, відпочинок та лікування в санаторії тощо. Щорічно 200 солдатів-контрактників зможуть отримати безкоштовну вищу освіту за рахунок Міністерства оборони України. 
 
Також у гарнізонах і частинах хочуть створити умови для занять спортом і відпочинку військовослужбовців, наприклад, можливість випити каву, почитати книжку чи подивитися телевізор. «З огляду на ці заходи, військовослужбовцям за контрактом стало цікаво служити», – стверджує Кропивченко.
 
Водночас «контрактний» експеримент показав і проблемні точки – лишається низькою заробітна плата, неможливість нести повноцінну службу (оскільки ті документи, які розроблялися для призовників, непридатні для контрактників), застаріла інфраструктура, техніка.
 
Аналізуючи найбільш суперечливі «досягнення» під час переходу на контрактну службу, експерт Володимир Феськов вказує на корупцію у воєнкоматах. За його словами, зафіксовані хабарі не тільки за ухилення від призову, але навіть за те, щоб потрапити на військову строкову службу.
 
Крім того, залишається проблема із професійністю кадрів.
 
«Ми розуміємо, що у збройні сили йдуть не найкращі представники нашого суспільства, а ті, хто не може знайти собі місце на трудовому ринку. Звісно, ми висуваємо і свої, суворіші вимоги. Але знаємо, що не можемо багато запропонувати – ані в зарплаті, ані в соціальному пакеті. Хоча ми все робимо для того, щоб служба в армії стала привабливою», – переконує Думанський.
 
За словами Кропивченка, щоб повністю перейти на професійну армію, потрібно 49 млрд гривень, а це в 10 разів перевищує бюджети, які виділялись на Збройні Сили України. Тому 100-відсоткової укомплектованості армії контрактниками очікують не раніше 2017 року.
 
«Для цьогорічного осіннього набору в армію планується набрати до 7 тисяч призовників. Також до кінця 2013 року ми візьмемо близько 4 тисяч солдат за контрактом. І цього буде достатньо, – каже Кропивченко. – Ми плануємо завершити комплектацію військово-морських та повітрянодесантних сил, а також війська спеціального призначення».
 
Візити без попередження: військові установи перестали бути закритими
 
Питання, котре хвилює багатьох потенційних контрактників, – це захищеність та дотримання їхніх прав під час проходження військової служби.
 
«Дідівщина», порівняно із традиціями радянських збройних сил, потроху відходить у минуле. Але остаточно цього ганебного явища не викорінили: у пресу раз-по-раз просочуються історії про приниження, побиття, вбивства, суїциди і каральну психіатрію в армії.
 
«Військовослужбовець, як і решта громадян України, є незахищеним від жорстокого поводження. Більше того, його знаходження у військовій частині – місці несвободи – збільшує його шанси стати жертвою жорстокого поводження», – стверджує голова Асоціації незалежних моніторів Андрій Черноусов.
 
Масштаби проблеми так званих «нестатутних відносин», починаючи від дідівщини і закінчуючи насильством з боку керівництва, важко оцінити. Адже донедавна військові частини залишалися закритими для громадського контролю.
 
Втім, ситуація змінилася наприкінці 2012 року, коли представники громадськості разом із співробітниками офісу Уповноваженого ВР з прав людини отримали право приїздити у військові частини без попередження і перевіряти, як там дотримуються права людини – в рамках роботи національного превентивного механізму (НПМ).
 
За словами Черноусова, саме НПМ наразі є більш-менш надійним способом для попередження «нестатутних відносин», оскільки в його рамках військові частини регулярно відвідують незалежні монітори, які оприлюднюють результати своїх візитів і виявлені порушення. Крім того, вони мають право спілкуватися тет-а-тет із військовослужбовцями і дізнаватися про проблеми, які їх хвилюють, «з перших вуст».
 
«Уже сам факт того, що в будь-який момент можуть приїхати візитери, має стримуючий ефект і дозволяє запобігати порушенням прав людини», – каже Черноусов.
 
Об’єкт уваги моніторів – військові частини, дисциплінарні батальйони, гауптвахти, кімнати для затриманих військовослужбовців та спецпалати військових лікувальних закладів тощо. І хоч за неповний рік діяльності НПМ зарано робити висновки про дотримання прав людини в цих установах, окремі больові точки все ж вдалося виявити.
 
Наприклад, під час етапування засуджених військовослужбовців до гауптвахти (а воно здійснюється у звичайному купейному вагоні). При цьому вночі засуджені прикуті наручниками до столу в купе, а під час відвідування туалету засуджений військовослужбовець однією рукою весь час прикутий до конвоїра (двері в туалеті не зачиняються).
 
«Враховуючи незначну тяжкість злочинів, за які призначається покарання у вигляді тримання на гауптвахті, подібні заходи безпеки під час етапування цієї категорії військовослужбовці не є виправданими», – вважає Уповноважений ВР з прав людини Валерія Лутковська.
 
Крім того, в одному із профільних лікувальних закладах для військовослужбовців монітори виявили таку дикість, як «графік» відвідування туалету. А сам туалет – на замку, що може розцінюватися як передумова для жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує гідність, поводження.
 
До цього можна додати наявні в окремих закладах незадовільні санітарно-гігієнічні умови, недостатню житлову площу на одного військовослужбовця, поганий рівень забезпечення медикаментами, відсутність дверцят і перегородок у кабінках туалету, що порушує право на приватність тощо.
 
У строковиків немає вибору, а от чи захоче контрактник проходити службу в таких умовах – питання.
 
В контрактній армії дідівщини не буде?
 
Професійна армія покликана нівелювати такі явища, як дідівщина та насильство, а військовослужбовці будуть почуватися захищеними. Адже тепер солдат добровільно йде на службу, щоб виконувати свої професійні обов’язки, і ніхто його в армії силою не тримає. У цьому переконаний генерал-лейтенант Юрій Думанський.
 
Втім, не всі експерти такі оптимістичні в оцінці нових перспектив.
 
«Що стосується контракту – особливої надії на виправлення ситуації немає. Істотний плюс – контрактник має більше свободи дій, може проживати за межами частини. З іншого боку, завжди будуть контрактники з великим стажем і з більш високими посадами (сержанти і рядові, наприклад), що не виключає нестатутних відносин», – коментує представник Уповноваженого з питань реалізації національного превентивного механізму Юрій Бєлоусов.
 
А крім того, на його думку, з’являться додаткові «важелі» впливу з боку керівництва – регулювання в ручному режимі розміру заробітної плати або обмеження кар’єрного росту – механізми впливу на «неугодних», яких немає при терміновій службі.
 
«Контрактна форма зменшить кількість випадків жорстокого поводження лише через те, що кількість таких військовослужбовців стане меншою», – наводить інший аргумент Черноусов.
 
За його словами, сама по собі контрактна система така ж, як і призовна система: вона ґрунтується на субординації та відносинах підлеглості і закритості для широкого загалу.
 
А як у них?
 
Досвід переходу української армії на контракт на фоні інших країн СНД виглядає передовим. Наприклад, у Росії таке переформатування наразі торкнулося лише окремих відомств.
 
«У Росії є позитивний досвід переходу відомств на контракт. Наприклад, у прикордонної служби ФСБ Росії. У 2004-2007 роках ця служба повністю перейшли на контрактний спосіб комплектування, – розповідає Сергій Кривенко, член Ради при Президентові Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини. – Після цього рівень злочинів щодо рядових військовослужбовців і молодшого командного складу значно знизився».
 
Однак у той же час, за його словами, насильство в армії залишається поширеним явищем саме через закритість системи. «Джерелом насильства в армії є закритість системи, відсутність у військовослужбовця правового статусу й реальних механізмів захисту», – стверджує Кривенко.
 
Вітчизняні й міжнародні експерти відзначають, що у реформуванні своїх військових частин Україна здійснила значні кроки. Однак чи захищений військовослужбовець-контрактник від ставлення, яке принижує гідність? Питання залишається відкритим.
 
Тетяна Печончик, Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини
Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори