Потрібні реальні реформи у галузі кримінального правосуддя щодо неповнолітніх
Уряд України планує вдвічі скоротити кількість виховних колоній для дітей. Однак підстав говорити про справжню гуманізацію кримінального правосуддя щодо неповнолітніх майже немає, переконані експерти.
Як повідомляє «Німецька хвиля», ще 5 років тому в Україні діяло 12 виховних колоній, де відбували покарання неповнолітні. Зараз їх залишилося 8, але незабаром, вочевидь, стане ще менше: уряд, згідно з заявою Уповноваженого з прав дитини Юрія Павленка, має плани щодо подальшого скорочення цих закладів – до 4-х. Павленко запевняє, що в Україні помітна тенденція скорочення кількості дітей, що відбувають покарання в колоніях і СІЗО. В уряді вважають це результатами «гуманізації кримінальної юстиції щодо неповнолітніх».
В інтерв’ю DW експерт українського представництва ЮНІСЕФ Руслана Сірман назвала скорочення кількості колоній «позитивною ознакою». Однак, вона переконана у тому, що говорячи про гуманізацію правосуддя, перш за все, мають на увазі створення особливих, порівняно з дорослими юридичних процедур.
«Особливе ставлення до дитини» прописано окремо у новому Кримінальному процесуальному кодексі, пояснив у розмові з DW юрист Харківської правозахисної групи Геннадій Токарєв.
Згідно з Кодексом, оперативники мають, по-перше, негайно повідомити про затримання батькам або опікунам дитини, і по-друге, одразу надати дитині можливість поспілкуватися зі спеціальним фахівцем – слідчим, який має роз’яснити зрозумілою дитині мовою, в якій ситуації вона опинилася і що буде далі.
«Батькам не завжди повідомляють одразу після затримання. Щодо слідчих, то в мене немає впевненості, що вони стоять на захисті прав дитини і можуть бути дитячим психологом», – каже Токарєв.
Він додає, що якогось «особливого ставлення» до дітей він не помітив і в судах, де також мають з’явитися спеціальні судді. «Навіть не побачив, щоб судді намагалися у спілкуванні з обвинуваченими дітьми якось роз’яснювати юридичні поняття. А діти бувають різні. Не усі вміють читати і писати», – каже Токарєв і додає, що нерідко навіть після оголошення вироку діти ледь усвідомлюють повну картину.
Складною є й ситуація з наданням безкоштовної правової допомоги, яку гарантує держава, у дітей, які відбувають покарання в колоніях, сказав DW керівник громадської правозахисної організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов. За новим Кримінальним процесуальним кодексом таку допомогу мають право надавати тільки фахівці. Та структур, які це можуть робити, в Україні обмаль.
«Механізм надання цієї допомоги дуже погано відпрацьований. Насправді ж, якщо поблизу колонії є якась громадська організація, що має досвід і право на цю допомогу, тоді діти можуть її отримати»,– пояснює правозахисник.
«Дітей незаконно утримують у міліції, змушують до зізнання у злочинах, вони стають жертвами фізичного насильства, вони часто не мають безперешкодного доступу до будь-якої допомоги», – констатують в українському представництві ЮНІСЕФ. Усі опитані DW експерти закликають владу до «реальних, а не формальних реформ» у галузі кримінального правосуддя щодо неповнолітніх, та приведення законодавства до міжнародних стандартів з захисту прав дитини.
Поки, як каже 21-річний харків’янин, який провів останні 5 років в СІЗО і в колонії, єдиним поліпшенням стали побутові умови тримання. В іншому – перебування за ґратами для багатьох дітей є «справжньою гонкою на виживання».
«Будь-які жорстокі дії з боку начальства – ніщо у порівнянні з тим, що насправді відбувається між дітьми, і про що вихователі не завжди знають, або роблять вигляд, що не знають», – розповів він DW на умовах анонімності. Хлопець нарікає на те, що поскаржитися на свавілля часто нікому, а буває і небезпечно. Тож, каже він «якщо держава не хоче виховати небезпечних для суспільства психів, то мусить змінити свої підходи».