пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201326
29.09.2013 | Євген Захаров

Скільки постраждалих від насильства в міліції?

Схожі повідомлення

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання

Громадська організація М’АРТ (“Молодіжна АльтеРнаТива”). Звіт за результатами публікацій місцевих ЗМІ. Проект “Моніторинг дотримання прав людини і основних свобод в Чернігівській області та свободи від жорстокого поводження і приниження людської гідності вихованців шкіл-інтернатів в Україні”

Державна пенітенціарна служба України та рекомендації Європейського комітету з запобігання катуванням (аналіз доповіді про візит 2013 року)

Права людини в Україні - 2006. II. Право на захист від катувань та жорстокого поводження

Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями

Світ номер А 1915

Концепція державної політики запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (Проект)

Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р.

Зразкова Олексіївська ВК № 25: тортури, знущання, фабрикація кримінальних справ…

Харківська правозахисна група констатує, що катування в Україні залишаються поширеним явищем

   

Як на мене, проблема викорінення катувань та поганого поводження в правоохоронних органах – найтяжча в царині прав людини, оскільки в свідомості більшості правоохоронців такі дії є усталеними, звичайними, рутинними і зовсім не є злочинними. З 2001 року катування є кримінальним злочином, покарання за який передбачено 127 статтею Кримінального кодексу (КК) України, але вироків за нею – одиниці. Проте кількість жертв вражає.

 

Масштаби застосування катувань

 

За даними Харківського інституту соціальних досліджень оціночна кількість постраждалих від незаконного насильства склала у 2004 р. 1,04 млн. людей, за п’ять років 2005-2009 – 1,32 млн., у 2010 році – 790 тис., у 2011 – 984 тис. Дослідження проводилося з використанням методики опитування населення п'яти регіонів України (3000 людей в Київській, Харківській, Львівській Полтавській областях, а також Автономної республіки Крим) методом структурованого інтерв'ю за місцем проживання респондента. Відсоток опитаних, які постраждали від насильства в міліції, екстраполювався на все доросле населення країни. Звертає на себе увагу той факт, що за цивільних міністрів внутрішніх справ Юрія Луценка та Василя Цушка, які намагалися боротися з цим ганебним явищем, оціночна кількість постраждалих за рік зменшилася приблизно в 4 рази, а з початку 2010 року знову почала зростати і за два роки майже досягла даних 2004 року – цифри 1 млн. на рік. У 2012 році таке дослідження не проводилося.      

За повідомленням Генеральної прокуратури, в 2012 році до суду спрямовано 44 кримінальні справи, пов'язаних із застосуванням незаконного насильства співробітниками органів внутрішніх справ. З них за ст. 127 КК України – 8 справ, за ст. 364 КК («зловживання владою або службовим становищем») – 3 справи, за ст. 365 КК («перевищення влади або службових повноважень») – 31 справа, за іншими статтями КК – 2 справи. Це мізерний результат кримінального переслідування правоохоронців, які застосовують катування та інші засоби незаконного насильства, враховуючи те, що за перші 9 місяців 2012 року до органів прокуратури надійшло 3600 скарг на погане поводження. Однак за цими скаргами, як наголошує омбудсмен Валерія Лутковська, порушено лише 100 справ, що підтверджує неефективність и недієздатність прокуратури. У першому півріччі 2013 року розглядалася 41 заява про вчинення працівниками МВС злочину, передбаченого статтею 127, у 3 справах передано обвинувальний акт до суду, за 32 заявами кримінальне провадження закрито. За статтею 364 розглядалося 146 кримінальних проваджень, закрито 139 з них, до суду не передано жодного обвинувального акту. За статтею 365 розглядалося 1938 проваджень, 1692 з них закрито, до суду передано 34 обвинувальних акта.

Статистичні дані громадських організацій вказують на те, що масштаби застосування поганого поводження в правоохоронних органах значно вище. Тільки мережею 15-ти приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини було зареєстровано 202 скарги у 2009 р., 172 скарги у 2010 р., 241 скарга у 2011 р., 178 скарг у 2012 р., 139 скарг за перші 6 місяців 2013 року. Серед них приймальня ХПГ отримала 55 скарг за 2009 рік , 63 скарги за 2010 рік, 88 скарг за 2011 рік, 30 скарг за 2012 рік, 28 скарг за перше півріччя 2013 року. Характерно, що в 2012 році кількість скарг на різні форми поганого поводження дещо зменшилася і що в 2013 році вона зростає порівняно з 2012.

Ці дані переконливо свідчать: заяви про те, що з набуттям чинності нового Кримінально-процесуального кодексу (КПК) 19 листопада 2012 року катування в міліції припинили, є передчасними. Зокрема, такий погляд висловила омбудсмен Валерія Лутковська в інтерв’ю 5-му каналу, ґрунтуючись на зникненні таких скарг до свого Секретаріату. Проте, відсутність скарг омбудсмену на катування, на мій погляд, скоріше є наслідком обов’язку за новим КПК відкрити кримінальне провадження. Крім того, скарг значно менше, ніж кількість постраждалих, і це може означати зневіру жертв домогтися сатисфакції, до того ж, люди бояться скаржитися на міліцію, і небезпідставно. І все ж таки, як впливає на застосування незаконного насильства в міліції новий КПК, звідки виникає такий оптимізм?  

 

Запобіжники катувань в новому КПК

 

Справді, новий КПК, на перший погляд, унеможливлює катування. Як відомо, найчастіше їх застосовували одразу після затримання, складаючи протокол про нього вже після «роботи» із затриманим і одержання зізнання у скоєнні злочину.  Між моментом фактичного затримання особи та моментом реєстрації затримання могло минути від кількох годин до кількох днів. Новий КПК спеціально визначив, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному цією особою. КПК передбачає також доволі жорсткі вимоги щодо реєстрації затримання та доставляння до відповідного відділку міліції, включаючи обов’язок провести розслідування у випадку невиправдано тривалого доставляння.

При цьому затримати людину без судового дозволу за новим КПК значно складніше, і це призвело до зменшення кількості кримінально-процесуальних затримань на 30%, або на 850 випадків щомісяця. Кількість клопотань слідчих і прокурорів про взяття під варту скоротилося на 45 % , число обшуків – на 30 %.

Безсумнівно, заборона новим КПК обґрунтування судових рішень показами, наданими слідчому або прокурору, гіпотетично робить марним отримання письмових зізнань від затриманого. Тепер суд має отримати докази вини безпосередньо на судовому засіданні.

Новий КПК також вимагає, щоб особа, яка здійснила затримання, негайно повідомила затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він/вона підозрюється, а також роз'яснила право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, покази або не говорити нічого з приводу підозри, негайно повідомити інших осіб про його чи її затримання і місце перебування, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК.

 

І як ці запобіжники виглядають в реальності

 

Перелік прав, наданих законом підозрюваній особі з її підписом є обов'язковим додатком до протоколу затримання, проте це не є запорукою того , що підозрювані більш обізнані про свої права. За результатами дослідження, незважаючи на те, що в 99 % матеріалах кримінальних справ перебував протокол про роз'яснення прав, більше 70 % затриманих не були поінформовані про їхні права, а 20 % дали можливість швидко прочитати аркуш паперу з переліком цих прав, при цьому ніхто нічого не роз'яснював.

За нашими спостереженнями, суттєвих змін у роботі правоохоронних органів не відбулося, а такі види порушень закону як «тіньове» затримання, затримка в його реєстрації, утримання під надуманим приводом і надалі продовжують використовуватися. За статистикою МВС слідчими органів внутрішніх справ без судового дозволу затримана за підозрою у вчиненні злочину у першому кварталі 2013 року 3801 людина.

Продовжується практика фактичного затримання осіб працівниками оперативних підрозділів, при цьому офіційний протокол затримання складається слідчим. Відповідно, до протоколу заноситься спотворені час і місце фактичного затримання, і таким чином ховається затримка в реєстрації затримання , а головне , перебування невизначено довгий час фактично затриманого під контролем оперативних працівників, без надання можливості користуватися відповідними процесуальними правами.

За інформацією адвокатів, що виконують обов'язки захисників у кримінальному провадженні, для обходу загальної заборони здійснювати затримання без судового дозволу в частині випадків використовується така «процедура»: спочатку особу фактично затримують і тримають в райвідділі, де від неї отримують потрібну інформацію про злочин. При цьому використовуються різноманітні хитрощі, зокрема, записи у відповідному реєстраційному журналі про «відвідування» особою приміщення райвідділу ОВС за власним бажанням з подальшим «залишенням» цього приміщення, а в дійсності особа продовжує утримуватися в ОВС. Надалі слідчий звертається до суду з клопотанням про затримання особи, і після отримання судового дозволу складає протокол затримання, в якому як момент затримання зазначається час, який настав після винесення рішення суду, а також вигадане місце затримання.

Отримання від особи під фізичним та/або психологічним тиском інформації, яка дозволить отримати докази злочину, зокрема, матеріальні , при незаконному її утримання під контролем офіцерів з моменту фактичного затримання і до часу офіційної реєстрації затримання, залишається достатньою мотивацією для застосування катувань. Крім того, шляхом застосування фізичного та психічного насильства можна залякати затриманого, який потім під час побачення з адвокатом або відмовляється від нього або, побоюючись поганого поводження з боку офіцерів у майбутньому, вибирає позицію визнання провини. Більше того, незважаючи на те, що пояснення, отримані від учасників кримінального провадження та інших осіб, не є доказами, такі пояснення продовжують долучатися до матеріалів кримінального провадження.

Зауважимо, що результат слідчого експерименту є окремим видом доказів, таким чином, ніщо не заважає змусити підозрюваного продемонструвати механізм вчинення злочину (навіть, якщо особа і не вчиняла жодних протиправних дій) протягом слідчого експерименту, і цей доказ буде допустимим з формальної точки зору. Також все ще залишається можливість просто підкинути певні докази підозрюваному, і жоден кодекс не здатен завадити подібній практиці розслідування кримінальних справ. Тому дуже важливою є роль судів, які повинні зайняти жорстку позицію при аналізі доказів у справі й відкидати усі з них, які отримані при сумнівних обставинах. 

Схожі повідомлення

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання

Громадська організація М’АРТ (“Молодіжна АльтеРнаТива”). Звіт за результатами публікацій місцевих ЗМІ. Проект “Моніторинг дотримання прав людини і основних свобод в Чернігівській області та свободи від жорстокого поводження і приниження людської гідності вихованців шкіл-інтернатів в Україні”

Державна пенітенціарна служба України та рекомендації Європейського комітету з запобігання катуванням (аналіз доповіді про візит 2013 року)

Права людини в Україні - 2006. II. Право на захист від катувань та жорстокого поводження

Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями

Світ номер А 1915

Концепція державної політики запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (Проект)

Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р.

Зразкова Олексіївська ВК № 25: тортури, знущання, фабрикація кримінальних справ…

Харківська правозахисна група констатує, що катування в Україні залишаються поширеним явищем

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори