«Если вы не отзоветесь, мы напишем в Спортлото...»

Останнім часом Харківська правозахисна група отримала декілька анонімних письмових заяв та телефонних дзвінків стосовно невиплат заробітної платні. Листи не тільки анонімні, але не мають і зворотної адреси на конвертах. Звертаються найбільше вчителі і лікарі райцентрів з усіх областей України. Якщо на Кіровоградщині не платять з травня, то на Харківщині з вересня. Але не платять зовсім і, навіть, не обіцяють. Також скаржаться батьки з м. Лозової Харківської області, що в дитячих садках проблеми з продуктами, нема чим кормити дітей, бо постачальники відмовляються давати продукти безоплатно.

Відповідно до законів України та статуту Харківської правозахисної групи ми маємо право розглядати тільки особисті звернення громадян. Ми ніколи не розкриваємо дані скаржників без їх дозволу, але такі заяви ми зобов’язані мати.

Перша думка – це співчуття до працівників бюджетної сфери, особливо в невеличких містах, де всі тримаються за своє робоче місце.

Але тут в голову приходить думка – яким же мороком страху покрита наша країна, якщо громадяни цієї країни бояться відстоювати свої права належним чином – звертаючись до профспілок, об’єднуючись проти цього беззаконня.

Якщо бюджетники, яким не сплачують законно зароблені кошти, хочуть звернутися за допомогою до правозахисних організацій, таких як Харківська правозахисна група, вони повинні розуміти, що займатися конкретно кожним таким випадком ми можемо тільки, якщо до нас надійшла підписана особисто заява.

Ми співчуваємо тим, хто кожного дня чує про «покращення», або як чиновники витрачають мільйони на нові авто, на безглузді забаганки – такі, як наприклад, відеокамери на останніх виборах, пам’ятник царю Александру ІІІ в Харківській області. Але вчителі, лікарі нарешті повинні зрозуміти, що керівництво цієї держави  не думає про людей, і свої права потрібно відстоювати самим, можливо, взявши за приклад, як відстоюють свої права чорнобильці – об’єднавшись в організацію, яка допомагає в судах, не тільки в українських, а й в Європейському суді.

Так, зараз в Україні панує неофеодальний устрій, коли відсутні нормальні умови життя, коли оплата праці мізерна і не існує зацікавленості працювати на когось, що для молоді немає ніяких «соціальних» ліфтів, а кар’єру можна зробити, тільки маючи відповідні сімейні зв’язки. Коли співробітників підбирають за принципом «нам умные не надобны, нам надобны верные». Що, вчителі не бачать цього?

Якщо виступає віце-прем’єр Борис Колесников і з презирством каже, що українці працюють в п’ять разів гірше ніж американці, то він, що, не навчався в школі і не знає, що феодальний устрій розвалюється через неефективну працю, тому що працюючі не зацікавлені в результатах своєї праці. Страх не забезпечує ефективної праці, не забезпечує відповідальності за результати своєї праці і держава або розвалюється, або стагнує і не розвивається зовсім.

Не хочу нікого повчати і дорікати, але результати виборів Партії Регіонів на всіх рівнях, і Президента, який обіцяв почути кожного, це не тільки вибір мешканців Донбасу, а й, в значній мірі, мешканців Слобожанщини.  Хто як не вчителі зверталися до мешканців своїх селищ та містечок і пояснювали, що голосувати потрібно тільки за ПР та Януковича? Хто, як не лікарі, заповнювали стаціонари в день виборів «вірними» ПР виборцями? В Харкові не тільки терапевтичні стаціонари, а психіатричну лікарню та онкологічний обласний диспансер заповнювали «псевдохворими». Думаю, що в районних лікарнях робилося теж саме.

Хто, як не вчителі і лікарі у більшості своїй працювали у виборчих комісіях і, будемо казати прямо, приймали безпосередню участь у фальсифікаціях?

Хто в школах Харкова і Харківської області знімає досить нейтральні портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Грушевського та інших класиків і замінює їх портретами Януковича, Добкіна і Кернера? Хто роздає щоденники та зошити з портретами «вождів» ПР?

Вам, наші шановні вчителі, подобається це? А це дії одного ряду – ви себе поводите як васали цієї влади, а вони сприймають це як належне і відповідно з вами поводяться.

В одному з отриманих нами листів аноніми задають нам запитання: «Почему мы должны входить в положение всей страны?» Якщо вже вчителі не розуміють, що вони частина цієї країни, що багато що залежить саме від них, то це вже повна розруха не тільки в державі, а й в головах.

Отже, думайте, як захищати свої права, об’єднуйтесь. Тим більш, що Конституція України, закони України на вашому боці!