пошук  
версія для друку
10.11.2013 | Юрій Чумак

Скаржилась на мене – плати гроші!

   

Починаючи з 2005 року на першому поверсі двоповерхового житлового будинку, розташованого у самісінькому центрі м. Чугуєва Харківської області, велося будівництво магазину непродовольчих товарів. Цей перманентний «ремонт» доставляв значні незручності жителям дому, у зв’язку з чим вони змушені були писати численні скарги задля захисту своїх прав.

Натомість, І., яка придбала в 2011 році приміщення «в стадії незавершеної реконструкції», вирішила раз і назавжди провчити скаржників і… подала позов до суду щодо стягнення моральної шкоди, нібито завданої їй діями В., що мешкає на 2-му поверсі означеного будинку, саме над злощасним довгобудом. Адже, на думку І., заяви та звернення сусідки до різних органів завдали позивачці тяжких моральних страждань, які вона оцінила в 30 000 грн.

Отримавши судовий позов, В., яка є жінкою похилого віку, інвалідом ІІ групи, звернулася за правовою допомогою до «Центру правової інформації та консультацій» Чугуївської правозахисної групи. Виходячи зі стану здоров’я клієнтки (а В. ледь переміщується по квартирі й не виходить з приміщення), правозахисники стали з’ясовувати обставини справи на місці.

І виявилося, що І., вимагаючи від інваліда величезну суму грошей за нібито завдану моральну шкоду, м’яко кажучи, сама є не дуже правою.

По-перше, відповідно до чинного законодавства України, при отриманні дозволу на прибудову, необхідно отримати згоду всіх мешканців будинку. В позовній заяві зазначено, що власники квартир, які знаходяться в даному житловому будинку, погодилися на проведення прибудови у зв’язку з реконструкцією квартири. Насправді лише власники 2-х з 16 квартир, розміщених у будинку, надавали таку згоду.

Крім того, В. дізналася, що прибудова, яка планувалася, проходитиме по всьому периметру її квартири розлогом близько 4, 5 метрів. Мало того, що прибудування такого розміру, звісно, буде заважати стоку природних вод, утворених від дощу, танення снігу, льоду, що може призвести до руйнування фундаменту, воно, в разі зведення, позбавить В. (як інваліда, що не має змоги виходити на вулицю) можливості бачити перед своїми вікнами будь-що інше, ніж дах магазину.

Проте найголовніше, що помешкання, в якому роками тривала «реконструкція», довгий час не було підключено до мережі теплопостачання, що призвело до того, що у квартирі В., яка знаходиться поверхом вище, у зимовий період стало просто неможливо проживати через сильний холод та сирість. Минулої зими, зокрема, її жильцям довелося ходити по квартирі й навіть спати в зимових речах та одязі. Температура була настільки низькою, що на плінтусах намерзав лід, стіни покривалися пліснявою, а до вбиральні та ванної взагалі не можна було заходити через холоднечу. Не дивно, що, за таких умов, стан здоров’я мешканців квартири, що на 2-му поверсі, різко погіршився: В. стала почувати себе ще гірше, майже втратила сон, а її чоловік декілька разів за зиму хворів на застуду, був змушений брати лікарняний.

Цікаво, що в позовній заяві І. написала, що не може закінчити ремонт та відкрити магазин через численні скарги В., однак у тому ж позові зазначила, що наразі займається розробкою проектно-кошторисної документації, яка необхідна для отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Отже, як саме В. могла заважати проведенню ремонту – незрозуміло, адже, поки документація не підготована, відповідні роботи проводити неможливо.

До речі, раніше скарги писалися іншою сусідкою, та коли вона стала погано себе почувати, передала В. усі документи й «естафету» боротьби за права жителів будинку. Крім того, неодноразово звернення писали й інші стурбовані мешканці дому.

Як зазначають об’єднані загальною проблемою сусіди: «Для нас, як для осіб, чиї права зухвало порушуються, не має значення хто є власником квартири – І. чи будь-яка інша особа, ми хочемо справедливості та мати можливість спокійно проживати в своєму будинку та не хвилюватися за те, що завтра можемо опинитися на вулиці. Своїми зверненнями ми не мали на меті принизити чи заплямувати репутацію І., а намагалися захистити свої права».

Дізнавшись про такі кричущі обставини, за справу взявся голова ЧПГ адвокат Роман Лихачов, який підготував заперечення на позов та представляв інтереси В. у суді.

Правозахисник відмітив, що, по-перше, інформація, яка поширювалась В., відповідає дійсності, по-друге, І. не вказала у своїй позовній заяві, які саме звернення до контролюючих органів містили недостовірну інформацію щодо неї. А по-третє, в порушення вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України, позивачка не надала суду достатніх та належних аргументів, які б підтвердили, що вона отримала якісь моральні страждання, що є підставою для стягнення шкоди.

Чугуївський міський суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу, дійшов висновку, що доказів, які б свідчили про поширення відповідачем недостовірних, неправдивих відомостей щодо І. серед інших осіб не надано.

За таких обставин суд встановив, що, оскільки відсутній сам факт поширення недостовірної інформації, відтак немає підстав для задоволення позову і в частині відшкодування моральної шкоди. Та відмовив хазяйці магазину у задоволенні її необґрунтованих претензій до скаржниці-інваліда.

 

Нагадаємо, «Центр правової інформації та консультацій» Чугуївської правозахисної групи працює за підтримки програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори