MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Нотатки для прокурора, або Як фабрикують матеріали кримінальної справи, а прокуратура мовчить

18.11.2013   
Андрій Діденко
Ми отримали листа від засудженого Володимира Бордуна, в якому він детально, посилаючись на матеріали кримінальної справи, описує притягнення його до кримінальної відповідальності – як у ОВК № 25 він отримав додаткові 3 роки позбавлення волі за 75 днів до закінчення 15-річного терміну покарання.

В публікації «Зразкова Олексіївська ВК № 25: тортури, знущання, фабрикація кримінальних справ…» (25.10.2013) ми писали про катування та жорстоке поводження в Олексіївській виправній колонії № 25, фабрикації кримінальних справ за статтею 391 КК України (злісна непокора вимогам адміністрації колонії), називали прізвища осіб, які, зі слів засуджених, що перебували в цій установі, безпосередньо причетні до порушень прав людини. Це начальник установи Хирний та його перший заступник Попов. Розповідали ми також про долю засудженого Володимира Бордуна, який наважився ще в 2011 році публічно заявити про катування та жорстоке з ним поводження в 25-й колонії за участі зазначених осіб.

Ми писали, що Харківська правозахисна група в 2012 році зверталася до керівництва ДПтСУ з проханням не переводити засудженого В. Бордуна до 25-ї колонії, де в нього були конфліктні стосунки з керівництвом закладу, наголошували, що його життю та здоров’ю загрожує небезпека. Проте, Бордун все одно був доправлений до Олексіївської виправної колонії № 25, де йому за 75 днів до закінчення п’ятнадцятирічного терміну покарання на швидку руку «кишеньковим» судом іменем України додали ще три роки – разом 18 років в неволі. Бордун заявляє, що був позбавлений можливості оскаржити вирок суду по обвинуваченню за ст. 391 КК України.

Ми неодноразово писали про застосування цієї ганебної норми, яка залишилася ще з радянських часів і суперечить ідеології кримінального закону, оскільки містить адміністративну преюдицію, тобто кримінальне переслідування за дисциплінарні проступки. В. Бордун також повідомив, що після зустрічі з представниками Комітету ООН з прав людини, відбулася прокурорська перевірка стосовно катувань і жорстокого поводження, і навіть було відкрите кримінальне провадження.

Ми звернулися публічно до прокуратури України, а також спрямували листа в прокуратуру Харківської області, в якому намагалися дізнатися від прокуратури України долю і стан кримінального провадження № 42012220090000028-27-012 – 12 грудня 2012 року за ст. 365 ч. 2, порушеного прокуратурою України. З прокуратури Харківської області була отримана швидка відповідь, що наше звернення спрямоване за належністю районному прокурору (вірогідно, якраз тій особі, яка затверджує обвинувальні висновки в Олексіївській колонії № 25 по обвинуваченнях за ст. 391). А ще ми отримали листа від засудженого Бордуна вже з Ладижинської виправної колонії № 39 Вінницької області, в якому він детально, посилаючись на матеріали кримінальної справи, описує притягнення його до кримінальної відповідальності. Наводимо мовою оригіналу фрагменти цього листа, а також його фотокопію – сподіваємося, прокурору буде цікаво ознайомитися з його змістом.

«Дело на меня было заведено от 26 июля 2012 года в АИК-25 г. Харьков № 60121108 по ст. 391 УК. Приговор № 2011/11900/2012. Следствие, если можно таковым его назвать велось в зоне-25 и по документам длилось 24 часа. Из обвинительного заключения в нем справка о движении. 05 июля 2012 года – уголовное дело принято к производству следователем СО Дзержинского РОХ ГУ ГУМВД (т-2 л. д.-1) 06 июля 2012 года – закрытие дела – требования ст.ст. 218–220 УПК (в редакции 1960). Всего сутки – 24 часа „следствие“. Из материалов уголовного дела, которое находится в суде Дзержинского района города Харьков. (сокращенно основное). (л. д. 19 Т. 1) моя объяснительная „я не употреблял жаргонные слова, после операции не мог убирать“. (л. д.-20 Т.1) – моя объяснительная 26.06.2012 г „меня не волнует выполнение незаконных требований представителей администрации, я открыто не употреблял жаргонные слова, уборка не унижает мое человеческое достоинство“. (л. д. 21 Т. 1) (оборот начало) – не меня осматривали сотрудники мед. части АИК-25, поясняю: „в объяснительной стоит число 26.08.12, заявляю, что меня увезли из АИК-25 23.08.12, однако число стоит на объяснительной 26.08.12, я не мог подписать эту объяснительную. (Т. 1 л. д. 23 объяснительная бригадира ДИЗО – ПКТ з/к Пальчик (до речі, саме це прізвище засудженого згадував колишній в’язень під час прес-конференції в УНІАН як особи, що за наказом керівництва колонії безпосередньо бере участь у побитті та знущанні над в’язнями – А. Д.) – число 26.08.2012 – Заявляю, что в это время меня уже не было в колонии АИК-25. (Т. 1 л. д. 30) Акт медчасти-25 от 26.06.12 – А/Д – 180/70 – заключение, что я здоров, при давлении А/Д – 180/70-это беспредел, норма – 120/80. Заявляю, что мне должны были дать освобождение в тот день. (Т. 1, л. д. 40, 41, 42) – мои объяснительные от 25.08.12 – заявляю, что меня не было в АИК-25 25.08.12, меня этапировали из АИК-25 23.08.12. (Т. 1, л. д. 50) – Акт о моем состоянии здоровья – заключение медчасти А/Д 180/70 – здоров, заявляю, что это беспредел мне не была оказана медицинская помощь в которой я нуждался. Особо! (Т. 1, л. д. 56, 57, 58) «о разъяснении Коституционных прав подозреваемому, (л. д. – 58) – в конце дословно: «права мне разъяснены и не понятны от 26 июня 2012 года» Заявляю, что у меня не было очков по зрению, их изъяли в АИК-25 на квитанцию и отдали мои очки лишь в день моего убытия из колонии АИК-25 23.08.12. (Т. 1, л. д. 59) – копия постановления о возбуждении уголовного дела по статье 391 УК Украины, дословно мной написано внизу: «не получил на руки, претензий не имею от 26.06.12. Заявляю, что копии на руки мне не дали. (Т. 1, л. д.-60) – протокол о разъяснении мне моих прав (л. д. – 61) – оборот конец, моя подпись (дословно) «Протокол с моих слов записан верно, мною не прочитан, дополнений и изменений внести не желаю. Подпись» Заявляю! Все следствие в АИК-25 я находился без очков и ничего не мог читать, никаких документов я не читал и бумаг, это доказуемо. Вопрос зачем и почему у меня изъяли мои очки по зрению в АИК-25? (Т. 1, л. д. 77) – вирок, справа 1-126-1998 г. – 1-й старый приговор в 15 лет (стр. 2 (оборот приговора) внизу показания Бескоровайной Р. А. о том, что я лечился в психиатрической больнице, пос. Стрелечье Харьковской области. Особо: (Т. 1, л. д. 91) перечень судимостей: арест 08.06.95 г. Постановлением Изюмского суда № 4195006, от 28.09.95 г. Направлен в психиатрическую больницу с обычным наблюдением, освобожден из СИЗО-27 Харьков от 01.11.95 г. И направлен в Стрелечанскую психиатрическую больницу Харьковской области. Заявляю: меня никто не направил на психиатрическую экспертизу, согласно ст. 76-УПК (1960 г.) Для того имеются в деле все основания. Я не военнообязан, ст. 7-Б – в военном билете. Имел инвалидность 3 группы из-за травмы головы (Т. 1, л. д. 97) от 04.02.2003 г. ВТЭК. Донецкая обл. МОБ-124 (больница). Это лишь часть оснований для направления меня на судебно-психиатрическую экспертизу. Дополнительные основания записаны подробно в моей медицинской карточке. Заявляю: суд был от 25.07.2012 г. Перед самым судом, который проходил в АИК-25, мне были проделаны две операции в институте торакальной терапии от 12.04.12 и вторая от 19.04.12. Заявляю: после наркоза и медикаментозного лечения я плохо помню сам суд. После операции и до суда прошло два с половиной месяца, меня выписали из больницы МОБ 100 Харьковской области 3 мая 2012 года, а суд состоялся 25.07.12. Операции были сложные на легком и печени – АКТ-1280-А/12 (Т. 1 л. д. 105–107) – с такими ранами во время войны в госпитале лечили по 6 месяцев. Заявляю, что медицинский эксперт Н. С. Миткевич не производил мне совсем никакой медицинской экспертизы – это подлог документов. В его же записи им записано „присутніми нікого не було на експертизі“ АКТ 1280 –А/12 – 1 аркуш –вх-3827 от 04.07.12 – аркуш. Записано им Миткевичем выписка из моей медицинской карты № 12141 – МОБ 100, что от 12.04.12 – была суицидная попытка у меня, далее от 12.05.12 осмотр моего здоровья – острой паталогии не выявлено – А/Д-185/75. Далее осмотр 27.05.12 ВПКТ – АИК-25 – А/Д 180/80 состояние удовлетворительное жалоб не предъявляет трудоспособен. Заявляю, что это подлог документов при артериальном давлении 185/75 – врач обязан дать мне освобождение. Прошу рассмотреть вопрос о неоказании мне медицинской помощи в АИК-25. (Т. 1 л. д. 109) – Довідка № 5 „на обліку лікаря психіатра не перебуває“ А. А. Ушаков психіатр от 02.07.2012 г. – Заявляю, что это подлог документов – факт из выписки: (Т. 1, л. д. 107) АКТ № 1280 –А /12 – „Бордун В. В. с 2001 года находится под психиатрическим наблюдением, находится на учете с диагнозом ‘психиатрия – шизоидного типа, не однократно находился на лечении’“, выписка № 12141 из больницы МОБ 100, был там 12.04.12 года. Заявляю, что эта выписка за 90 дней до суда. И суд меня не направил на судебно-психиатрическую экспертизу, согласно ст. 76 УПК (1960 г.) таким образом в деле разногласия (Т. 1, л. д. 109) „на обліку у психіатра не стоїть“, в то же время (Т. 1, л. д. 107) Акт 1280-А/12 о том, что я состою на учете у психиатра и неоднократно проходил курс лечения, выписка из медкарты № 12141. После двух сложных операций прошло всего чуть больше двух месяцев, раны загноились, болела голова, мне тогда было 55 лет, как обезболивающее мне кололи „аминазин“, от него мне становилось еще хуже и я смутно понимал происходящее. Во всех 25-ти объяснительных я указывал, что я не отказываюсь от уборки, но у меня нет инвентаря – тряпок, что я болею и не могу ходить, жаргонных слов я не употреблял. Но на меня писали рапорта и меня не слушали совсем. Что все пять справок о моем состоянии здоровья свидетельствуют о том, что у меня высокое давление, однако как вывод указано, что я здоров, мне не давали освобождение и не оказывали медицинскую помощь. (Т. 1, л. д. 30) – Акт о состоянии здоровья, (Т. 1., л. д. 50) – Акт о состоянии здоровья. (Т. 1, л. д. 105, 106, 107) –Акт о состоянии здоровья. (Т. 1. л. д. 108) „выписка“, (Т. 1, л. д. – 109) – „довідка“. Сам же суд был 25.07.12 года, в приговоре из 5 листов – все противоречиво: В начале приговора указано, что я был в КДИР (этапке) АИК-25 от 12.04.12 и меня знакомили со статьей 391 УК. Заявляю, что я в колонии АИК-25 по прибытию из СИЗО 27 г. Харьков пробыл ровно 1 час. И меня увезли на скорой помощи в областную больницу (Т. 1, л. д. 107) – Акт 1280-А/12 из Акта выписка № 12141, о том, что 12.04.12 г. мне делали операцию в больнице № 4 г. Харькова. Заявляю, что я не мог одновременно быть сразу в двух местах в КДИР –АИК-25 и в больнице № 4. Согласно Акта-1280-А/12 (Т. 1, л. д. 107), мне дано освобождение после операции на несколько месяцев, а так же было дано ограничение в поднятии тяжести до двух кг. весом. Заявляю, что меня заставляли убирать ежедневно в АИК-25, не смотря на ограничения – все взыскания, которые в последствии послужили обвинением по 391-й статье были за уборку. Судила меня судья Дзержинского районного суда г. Харькова Штых Т. В. Суд был в колонии АИК-25. Судья Штых Т. В., без облачения в судейскую мантию, в короткой юбке без нагрудного значка судьи, с шутками в мой адрес вынесла мне от имени Государства Украины срок по ст. 391 УК – 3 года и 1 месяц.(ст. 71 УК) Судья Штых говорила, что она недавно отдыхала в Ялте и говорила мне: „Владимир вот Вы писали раньше по судам по старому приговору, но Вы добились чего нибудь? – Нет! А эти судьи, что вам отвечали на ваши жалобы, теперь они все в Киеве по судам. Я же их сама лично всех знаю. Так что Владимир, пишите сколько Вам угодно“. Я весь суд стоял на ногах, скамьи подсудимых нет в актовом зале АИК-25. За моей спиной впритык стояли зам начальника Попов В. Н. и начальник опер. отдела Некрасов и у меня кружилась голова. Мои объяснительные в АИК-25 – их 25 штук в деле судебном. Во всех них записаны слова – болею, я не грубил, не спорил, что я не всегда накормлен и мне не всегда дают спать. (Т. 1, л. д. 194) (211) – мое заявление на ст. 391 УК, что я болею сильно, дайте срок, но не мучайте, лечите!»

Глава 4 Закону «Про прокуратуру» присвячена нагляду прокурорів за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальному провадженні, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Як зазначено в статті 44 згаданого Закону «Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків».

Чи достатньо якісно і професійно прокуратура здійснювала нагляд за додержанням законів у цій справі? Логічно про це спитати у прокурора вищого рівня, а не в районного, того, який підтримував обвинувачення в суді відносно Бордуна по обвинуваченню його у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ст. 391 КК України!

І ще. Останнім часом все більше людей, які перебували в ОВК № 25, звільнилися чи були переведені до інших закладів системи виконання покарань, скаржаться на катування та жорстоке поводження, що відбуваються в цьому закладі. Причому всі називають одні й ті самі прізвища – начальника установи Хирного, першого заступника Попова і засудженого Пальчика, як осіб причетних до порушень прав людини.

Сподіваємось, що з рештою ми зберемо достатньо аргументів, аби переконати прокуратуру провести ретельну перевірку фактів тортур і жорстокого поводження, фабрикації матеріалів кримінальних справ відносно засуджених ОВК-25 з відповідним прокурорським реагуванням.

ДОДАТОК
Фотокопія листа В. Бордуна

 Поділитися