пошук  
версія для друку
26.01.2014

Маскування криміналу під національну державу – одна з найпідступніших масок

   

Звернення українських дисидентів, колишніх в’язнів сумління, до Amnesty International та інших правозахисних організацій світу (від 23 січня 2014 р.).

Сьогодні в Україні похорон Сергія Нігояна, загиблого на Майдані від кулі снайпера. На фотографії 20-річний юнак стоїть на барикаді з транспарантом: «Голосом народу говорить Бог».

Сьогодні ж похорон Юрія Вербицького. Важкопораненого, його викрали з лікарні, вивезли до лісу, закатували і покинули в снігу. Таких викрадених прихильників ненасильного опору багато.

Хто стояв за снайпером?

Хто викрадав пораненого чоловіка, політично навіть незаангажованого?

Років 40 тому ми, в’язні сумління, зверталися до Amnesty International і шукали інших Інститутів Справедливості.

Сьогодні ми всі вийшли на Майдан, дехто з дітьми і внуками. І знову з гаслом: «Воля, справедливість, закон»…

Раніше наш противник у Кремлі розмахував бомбою і закликав до миру. Він заарештовував нас за вільне слово і судив як особливо небезпечних державних злочинців.

Імперія лжі упала, але її слуги вціліли. Посткомуністи – то здеградовані комуністи у спілці з криміналом.

У них ті самі методи насильства. Але кримінал допускає суд у нічному лісі, вирок – через снайпера, «помилування» викрадених – через Президента.

Саме маскування криміналу під національну державу і під демократію – то одна з найпідступніших масок злочинного світу. І то хвороба, небезпечна для всього світу. Вона пускає метастази. Найважливіше – поставити діагноз і негайно рішуче лікувати. В нинішньому світі уже нема кордонів, які відмежовують. Відповідальність кожного з нас за долю світу зростає.

Знайте, що Український Майдан – то передній край боротьби за волю народу і за порятунок людини від слабодухого компромісу з силами зла.

Підписи (у дужках – термін позбавлення волі):

Зиновій Антонюк (1972–1981, 1982–1983)

Ольга Гейко (1980–1986)

Семен Глузман (1972–1985)

Йосип Зісельс (1978–1981, 1984–1987)

Ігор Калинець (1972–1981)

Левко Лук’яненко (1961–1976, 1977–1988) 

Мирослав Маринович (1977–1987)

Володимир Мармус (1973–1984)

Кузьма Матвіюк (1972–1976)

Василь Овсієнко (1973–1977, 1978–1988)

Зорян Попадюк (1973–1980, 1982–1987)

Раїса Руденко (1981–1987)

Євген Сверстюк (1972–1983)

Мирослав Симчич (1948–1963, 1968–1985)

Олесь Шевченко (1980–1987)

Юрій Шухевич (1948–1968, 1972–1988)

 

23 січня 2014 року

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль