пошук  
версія для друку
18.02.2014 | Наталія Козир

Ранні шлюби серед ромів: що з цією проблемою робити?

   

Внаслідок ранньої вагітності та народження дитини, все майбутнє маленької дівчинки опиняється під загрозою. Відсутність освіти і часто підірване здоров’я прирікає її проводити життя в убогості, безсиллі і безправ’ї.

У будь-якій точці світу бідні і малоосвічені дівчатка в порівнянні з їх більш заможними та освіченими однолітками схильні до більшого ризику завагітніти в ранньому віці. Крім цього, ризик завагітніти у віці 12-15 років вище у дівчаток, які є представниками етнічних чи маргіналізованих груп. Такі дівчата не мають права вибору в житті і майже не мають доступу до послуг у сфері охорони репродуктивного здоров’я. Не мають доступу до інформації про протизаплідні засоби і безпечний секс, а також до відповідних медичних послуг.

Щороку мільйони дівчаток пропускають підлітковий період і з дітей відразу стають матерями з дорослими обов’язками. Якщо сьогодні про них ще дбають батьки, то завтра вони вже опиняються на утриманні чоловіка, що в свою чергу замикає коло гендерної нерівності, залежності, безсилля і безправ’я.

У ромському суспільстві донині нормальними вважаються речі, які вже здаються архаїзмом і не вписуються в рамки сучасної людини. Причини відставання ромів на поверхні: близько тисячі років, відколи кочовий народ з’явився в Європі, він жив хоч і поряд з корінними націями, але відокремлено, в умовах ворожості та неприйняття. Цілком логічно, щоб врятувати свій рід, роми заходили в глибоку ізоляцію і практично не сприймали цивілізаційні надбання, які отримували їхні сусіди «корінних» націй.

Світова соціальна проблема

Однією з численних «традицій» ромського народу є ранні шлюби й, відповідно, ранні вагітності. Якщо в Україні віддати дівчинку заміж, як тільки вона досягне дітородного віку (років 12-13), вважалося нормальним років 100-150 тому, то в ромів така ситуація є нормальною й навіть схвалюється й донині.

Вагітність підлітків небезпідставно вважається міжнародною соціальною проблемою бідних та маргінальних верств населення. Традиції ранніх шлюбів і вагітностей, як правило, нині вважаються нормальними в так званих країнах, що розвиваються і загалом визнані соціальною проблемою.

Проблема турбує міжнародні інститути настільки, що в 2013 році, відзначаючи день народонаселення, Фонд народонаселення ООН назвав темою року саме підліткову вагітність. За даними ООН щороку в світі вагітніють близько 16 мільйонів дівчат у віці 15-19 років. Лідерами в цій не надто оптимістичній статистиці є країни Центральної Африки, Південних Азії та Америки, країн Карибського басейну. Тобто тих держав, які нині вважаються бідними й відсталими. Роми в перелік не потрапили, бо не мають власної країни, але в іншому випадку, найімовірніше, були б серед лідерів. Опосередковано про це свідчить і те, що донині проблема дитячого й підліткового заміжжя актуальна для Індії – прабатьківщини ромів. Причому найгостріше питання стоїть в найбідніших ортодоксальних штатах країни.

Колись – норма. Нині – аномалія

Історично ранні шлюби пов’язані з релігіями, згідно з якими головна і ледь не єдина роль жінки зводилася до продовження роду. Давався взнаки й малий середній вік людей в давні часи, коли «затягувати» з вагітністю просто було неможливо.

Кардинально ситуація змінилася в 19 та, особливо, 20 століттях. Розвиток медицини значно підвищив тривалість життя. Паралельно розвивався рух за права жінок, який стверджував, що «слабка стать» також має здібності та права на повноцінне життя, яке не обмежується лише народженням і вихованням дітей.

Рух за права жінок призвів до того, що нині жінки займаються політикою, бізнесом, наукою, здобувають повноцінну освіту на рівні з чоловіками та будь-яку професію за бажанням та здібностями. Зрозуміло, що за таких умов дівчата-підлітки в основному про народження взагалі не думають. Нові можливості призвели до того, що заведення сім’ї відходить на задній план, а чимало жінок взагалі не хочуть народжувати.

Така ситуація дуже не подобається традиціоналістам, які б’ють на сполох: це може призвести до краху інституту родини. Напевно, повна відмова від сім’ї – це дійсно крайність. Втім, зовсім поряд з такими емансипованими жінками ми спостерігаємо іншу крайність: масові підліткові шлюби й народження дітей дітьми.

Справа не в заробітках

Схильні все спрощувати люди причини масових вагітностей у неповнолітніх ромок знаходять легко. Оскільки з часу зростання в Україні матеріальної допомоги на дитину ледь не всі вчинки ромів схильні пов’язувати з цим, то не стала винятком і підліткова вагітність. Іншими словами, чимало наших співвітчизників вважають, що ромки рано народжують, прагнучи якомога швидше отримати ці гроші. Той факт, що ранні шлюби, а відповідно й народження дітей, у ромському суспільстві практикуються століттями, до уваги не береться.

Між тим, навіть якщо матеріальна вигода і є причиною народження підлітком, то, по-перше, вона не головна й не єдина, а по-друге, навряд чи це бажання самої дівчинки. Насамперед заміжжя в юному віці – це давня традиція закритого ромського суспільства, яка, через ізоляцію таборів від зовнішнього світу, практично не має шансів відійти в минуле самостійно.

Зрозуміло, що 13-14-річна дитина, яка бачить навколо себе лише таке життя, й сама вважатиме, що це норма. Якщо ж вона навіть не захоче такого шлюбу, то не наважиться піти проти традицій, бо такий «саботаж» може завершитися навіть скандалом та публічним вигнанням з табору. Як і в багатьох інших питаннях, підліткова вагітність в ромському суспільстві перетворилася на замкнене коло, яке самостійно не розірветься ніколи.

Сумна статистика

Проблему підліткової вагітності піднімають на міжнародному рівні не тому, що більше нічим зайнятися. Коли це явище масове, воно тягне за собою цілий букет різноманітних проблем. По-перше це дуже негативно відбивається на здоров’ї юних мам. Вагітність та пологи – це самі по собі великі навантаження й стрес для організму жінки. В юному віці все ще більше усугубляється. І чим молодша мама, тим гірші наслідки для здоров’я від вагітності. По-друге, це брак кальцію в організмі. Підлітковий вік – це період, коли люди бурхливо ростуть. Тому кальцій дуже необхідний як юній мамі, так і плоду в її утробі. Цього мікроелементу просто не вистачає для двох. Тим паче, в складних умовах життя, коли про вітаміни мало хто й знає. Наслідок – порушення будови кісток.

«Засуджувати нас легко, складніше – зрозуміти, – філософськи розмірковує Клара Ковач, мешканка ромського поселення, з соціальним працівником Благодійного фонду «Розвиток», – наш народ не повинен боротися зі своїми традиціями, якщо вжито ранні шлюби, нічого нам з цим не поробиш, вони існуватимуть і далі. Треба це прийняти, і думати над тим, як ці традиції адаптувати до умов сучасного суспільства. Ми розуміємо, що теж повинні йти назустріч, але на це піде не один десяток років».

Як правило, рання вагітність часто супроводжується відхиленнями: це сильний токсикоз чи плацентарна недостатність. Викидні в таких умовах – зовсім не рідкість. Народжені діти мають малу вагу, частіше схильні до розвитку паталогій і нерідко помирають немовлятами. Організм самих мам недостатньо розвинений, щоб народжувати. Пологи проходять дуже складно, нерідкі й смерті.

Переконливіше, ніж слова, говорить статистика Всесвітньої організації охорони здоров’я. На долю підлітків припадає 11% пологів у світі. При цьому, на них же припадає 23% хвороб, пов’язаних із вагітністю та пологами. 2, 5 мільйони неповнолітніх щороку роблять небезпечні аборти, які згодом, у дорослому житті, призводять до серйозних проблем зі здоров’ям.

У Латинській Америці ризик смерті під час пологів серед дівчат у віці до 16 років у чотири рази вищий, ніж у жінок 20-29 років. На долю неповнолітніх породіль припадає 65% всіх акушерських фістул, які призводять до катастрофічних наслідків у житті, як фізіологічних, так і психологічних.

Сумні дані й для новонароджених. Серед дітей, народжених матерями віком до 20 років, мертвонародженість та смертність впродовж першого тижня на 50% більша, ніж аналогічний показник у матерів віком 20-29 років. Крім того, неповнолітні матері безвідповідальні. Вони значно частіше курять та вживають алкоголь впродовж вагітності, що негативно відбивається на здоров’ї їх дітей.

Тягар на суспільстві

Нічого доброго в масовій підлітковій вагітності і для соціуму. Просто задуматися: фізіологічно дівчинка здатна завагітніти й виносити дитину вже в 12-13 років. Це приблизно шостий шкільний клас – час, коли лише приступають до більш-менш серйозної освіти, бо лише нещодавно діти навчилися добре читати, писати, множити й віднімати.

Замість того, щоб разом з ровесниками відсвяткувати свято першого дзвоника й штурмувати шкільні дисципліни, щоб у майбутньому знайти собі гідну професію, юні матері змушені залишати школу і таким чином ставити хрест на своєму власному майбутньому. Освіту вони майже стовідсотково більше не продовжать ніколи.

Вже з такого юного віку вони стають фінансовим тягарем для суспільства, яке змушене утримувати і матерів-підлітків і їх дітей.

Утримувати їх, з великою ймовірністю, доведеться впродовж багатьох років, навіть ціле життя. Навіть коли діти підростуть, жінка, через відсутність освіти, зможе робити лише некваліфіковану, найбільш низькооплачувану роботу і без соціальної допомоги не обійдеться. Чергове ціле покоління жінок виростає темним, неосвіченим, нездатним навчити чомусь новому своїх дітей.

Права та обов’язки

Проблема підліткової вагітності нерозривно пов'язана з питаннями прав людини. Вагітна дівчинка, яка кинула школу, позбавляється свого права на освіту. І на оборот, дівчинка, яка не позбавлена права на освіту і продовжує відвідувати школу з меншою ймовірністю завагітніє. Таким чином, реалізація одного права дає їй більше можливостей реалізувати інші права.

Проте окрім прав людина, в якому б віці вона не була – має і обов’язки. У 29 статті Загальної декларації прав людини говориться: кожна людина має обов’язок перед суспільством, в якому лише й можливий вільний і повний розвиток її особистості.

За законом повнолітньою вважається дівчина після настання 18-ліття. До цього часу вона є дитиною, відповідальність за неї несуть батьки, які не мають права жодним чином її експлуатувати. В іншому випадку є підстави позбавити їх батьківських прав. Але на практиці це лише у випадку, якщо відповідальні за цю ділянку роботи працівники соціальної служби взагалі цікавляться, що відбувається з неповнолітніми. Досвід показує, що зайвий раз у ромські табори вони воліють не потрапляти, а доля дітей, які там ростуть, їх цікавить не дуже сильно.

Але навіть якби соціальні служби раптом задалися метою чітко відслідковувати випадки експлуатації неповнолітніх в ромських таборах та поводилися з батьками так, як цього вимагає закон, вони б зіткнулися зі стіною нерозуміння й ненависті з боку дорослих ромів, які б сприйняли це не іншим, як простим втручанням в чужі сімейні справи та тиском з боку органів влади.

Роми поки що не здогадуються, що в цивілізованому світі їх традиції вважаються дикунством і караються законом. Як це може бути неправильно, якщо так само робили їхні батьки з їхніми сестрами? На жаль, в своїй більшості так само вважають і самі дівчата. Тому на загал подібні історії вилазять надзвичайно рідко, хоча їх навіть і не намагаються тримати в секреті.

Як і в багатьох інших випадках, спроби пояснити ромам, що видавати неповнолітніх доньок заміж та дозволяти їм народжувати дітей із зовсім юного віку не можна, натикаються на високу глуху стіну нерозуміння, збудовану на міцному фундаменті традицій. Наївно сподіватися, що брошурками чи однією лекцією вдасться переконати ромів, що така модель їхнього укладу життя – неправильна.

Зрештою, люди завжди важко сприймають зміни, що йдуть в розріз з їхніми уявленнями про життя. Свого часу наші предки так само з нерозумінням ставилися до того, що жінки повинні мати рівні права з чоловіками, що освіта – це дійсно необхідна кожній дитині річ, що діти теж є особистостями, які мають право на вибір в житті. Нині всі ці речі для більшості очевидні. Хоча зовсім недавно з історичної точки зору все було зовсім інакше.

Або змиритися, або переучувати

У зв’язку з особливостями кочового образу життя та соціальною ізоляцією роми в своїй масі «прогуляли» ці уроки, які саме життя давало корінним європейським народам. І нині ми зіткнулися з традиційною для народів, що живуть по сусідству з ромами, проблемою: або терпіти їхні традиційні устрої, або переучувати їх, переконувати, що в сучасних умовах ці традиції вже є архаїстичними, нежиттєздатними.

Довгий і важкий, який не дає стовідсоткових гарантій, але фактично безальтернативний шлях – це численні консультації, семінари, курси, на яких ромам доступно б пояснювали, чим загрожує та як відкидає в розвитку традиція ранніх шлюбів та народжень дітей серед ромів. Недостатньо донести цю думку до дівчат. Зрозуміти хибність цього шляху насамперед повинні батьки, від яких і залежить доля їхніх доньок. В ідеалі доносити до ромів ці ідеї повинні їхні спів племінники, які не живуть традиційно в ромському суспільстві і досягають успіху в житті.

Нині українське законодавство не передбачає існування програм відповідального батьківства. Програм, які б доступною мовою пояснювали неповнолітнім дівчатам, що таке материнство. Розказували, що як матері, вони повинні забезпечити своїм дітям умови для росту й розвитку, зокрема й забезпечити середню освіту. Оскільки й самі не зуміли отримати достатнє навчання, такі мами навряд чи здатні дати щось значно краще власним дітям.

Не існує на державному рівні й програм, які б запобігали раннім вагітностям. Тому дана проблема доволі актуальна й для українського населення, хоча, можливо, і не в таких масштабах, як серед ромів.

Нині ми можемо з упевненістю, оглядаючись на інші держави, стверджувати: неповнолітня вагітність та багатодітність – це насамперед ознака бідних країн, що розвиваються, для яких характерний низький рівень освіти та велика відданість давнім традиціям. Тобто ця проблема безпосередньо пов’язана з рівнем освіченості. Освіченість ромів – головний крок до вирішення цієї соціальної проблеми.

Наталія Козир, координатор проектів Благодійного фонду «Розвиток»

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори