увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 27.09.2016 11:42
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



У кого влада в Україні

21.02.14 | Геннадій Токарев

19-20 лютого відбулися події, які змусили задуматись про те, чи cправді в Україні є легітимна влада, яка обрана народом і діє в межах Конституції і законів України.

19 лютого біля будинку Академії внутрішніх військ МВС України у м. Харкові міліція розігнала зібрання громадян, в ході якого було затримано декілька осіб, які були доставлені до Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Десь о 19-50 я і адвокат О.Максименко прибули до Червонозаводського районного відділу внутрішніх справ у м. Харкові з метою встановлення зв’язку із затриманими для надання їм правової допомоги.

Ми проінформували чергову частину про мету свого візиту та попросили викликати особу, під контролем якої перебувають затримані, для надання нам можливості встановити зв’язок з ними.

Через півгодини до нас вийшла начальник слідчого відділення і сказала почекати. Ще через деякий час до нас вийшов відповідальний від керівництва і сказав, що до нас вийде начальник слідчого відділу, який нібито в той час був на нараді у начальника райвідділу. Наразі він пред’явив вимогу вийти із фойє райвідділу, що ми і зробили.

Ми з адвокатом О. Максименко простояли в очікуванні допуску до затриманих до 23-20, тобто 3, 5 години. Разом з нами біля входу у райвідділ були присутні рідні та близькі затриманих, з якими ми уклали договори на надання правової допомоги. За час очікування ми декілька разів телефонували до оперативного чергового по ГУ МВС України в Харківській області, а також оператору телефонної лінії «102».

Також за час нашого перебування у фойє райвідділу і біля нього до затриманих двічі приїздили бригади швидкої медичної допомоги. В першому випадку бригада очікувала дозволу на вхід до райвідділу десь 30 хвилин, а у другому – близько години або навіть більше.

Не дочекавшись надання контакту із затриманими, ми з адвокатом Максименком роз’їхались по домівках.

Незабаром нам зателефонували рідні затриманих і повідомили, що із райвідділу затриманих повезли до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Близько 2-00 ми з адвокатом О. Максименко прибули до Червонозаводського суду. Нас впустили через вхідні двері до вхідного приміщення перед пропускним пунктом (металодетектором), де перебували двоє співробітників підрозділу «Грифон» у масках, а також начальник конвою.

Ми показали документи, які підтверджують наші повноваження, і начальник конвою сказав зачекати на вулиці деякий час, коли нас покличуть. Приблизно впродовж години до приміщення суду по черзі зайшло декілька адвокатів, як з’ясувалося згодом, із Центру безоплатної вторинної правової допомоги, яких безперешкодно пропустили до приміщення. Наразі нам за кожної спроби зайти до приміщення суду перегороджували вхід до суду і пропонували зачекати.

Так продовжувалось десь до 04-00, після чого частина адвокатів, яких впустили до приміщення, вийшла через віддалений центральний вхід до апеляційного суду Харківської області, який розташований в одному будинку із Червонозаводським судом. Через деякий час із приміщення суду вийшли інші адвокати. Рідні затриманих з’ясували у адвокатів, що всім затриманим суд призначив 15 діб адміністративного арешту.

За час очікування під дверима суду рідні затриманих телефонували оператору телефонної лінії «102» з приводу того, що їх не допускають бути присутніми у відкритому судовому засіданні, але ніхто на це не відреагував.

Десь о 4-40 із суду вийшли останні адвокати, а нас з адвокатом Максименком так і не пустили до приміщення.

Гадаю, питання про те, чи здійснюється в Україні право затриманих користуватися правовою допомогою обраного ними захисника, як і право адвоката здійснювати свою професійну діяльність, в даному випадку, захищати затриманих, має однозначну відповідь – «НІ».

Більш того, вважаю, що події вечору-ночі з 18 на 19 лютого в Харкові дають підстави сказати, що відповідь на питання, кому належить влада в Україні, не викликає сумнівів. Вона є в руках злочинної організації озброєних так званих правоохоронців, які на власний розсуд визначають як обсяг прав пересічних громадян, так і прав професійних правників, допущених державою для надання правової допомоги. Вони втручаються в роботу судових органів, і навіть привласнили собі повноваження тлумачити основоположну засаду судочинства – гласність і відкритість судового процесу, не допускаючи людей до присутності під час судового засідання родичів затриманих.

Далі так не може бути. Треба зупинити злочинців, які поставили себе над законом і вважають, що вони самі і є закон.