Безпідставна кримінальна справа та 6 років «на прив’язі» – не порушення прав людини (доповнено)
3 мешканці Шевченківського району Харківської області звернулися з цивільним позовом до правоохоронних органів, що порушили їх право на свободу пересування, необґрунтовано протримавши під кримінальним обвинуваченням та підпискою про невиїзд понад 6 років.
11.03.2004 року слідчим відділом Харківської обласної прокуратури було порушено кримінальну справу за фактом нібито «розтрати і привласнення ввіреного чужого майна» службовими особами ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Шевченківське».
Незабаром відносно трьох керівників СП «Шевченківське» було обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд.
І лише 23.12.2010 року начальником слідчого відділу Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області було винесено постанову про закриття кримінальної справи за недоведеністю вини обвинувачених у скоєнні злочину та за відсутністю складу злочину.
Щоправда, повідомити цю радісну звістку людям, що понад 6 років знаходилися під дамоклевим мечем вітчизняних «органів», ніхто так і не спромігся.
Починаючи з 2010 року, обвинувачені неодноразово зверталися з письмовими запитами щодо стану досудового слідства у кримінальній справі, проте чіткої відповіді їм ніхто не міг надати, і лише через 2 роки вони отримали відповідь від прокуратури Харківської області №04/2/4-1220-12 від 27.02.2013 року – про закриття кримінальної справи за відсутністю в діяннях складу злочину. Але після закінчення досудового слідства копію постанови жоден з них не отримав.
Отже, виявилося, що невинні люди знаходилися у статусі обвинувачених та були обмежені у свободі пересування – більше 6 років юридично, та понад 8 років – фактично.
Мало того, що, внаслідок порушення кримінальної справи, всі троє керівників ТОВ СП «Шевченківське» були змушені звільнитися (після чого підприємство швидко перейшло в інші руки, тобто практично відбулося його рейдерське захоплення), влаштуватися на іншу роботу в умовах підписки про невиїзд у невеличкому селищі виявилося неможливим.
Через незаконне притягнення в якості обвинувачених, стан здоров’я вже немолодих людей різко погіршився. Вони були змушені неодноразово звертатися до лікарів.
Внаслідок тривалого перебування під підпискою про невиїзд, їм було завдано значних душевних страждань, які виразилися, зокрема, в руйнуванні життєвих планів та соціальних зв’язків (не можна було навіть на день народження, весілля чи поминки до рідних і близьких з іншого міста з’їздити), втраті друзів, негативному впливі на честь, гідність та ділову репутацію.
А ст. 56 Конституції України гарантує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відстоювати права та законні інтереси шевченківців у суді взявся адвокат, член Харківської правозахисної групи Роман Лихачов.
Готуючи позов, правозахисник виходив з того, що, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується, якщо її завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання.
При цьому, ст. 1176 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
А згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Позивачі оцінювали спричинену їм матеріальну шкоду в розмірі 30 тис. гривень тобто по 10 тис. гривень кожному.
Згідно приведеного розрахунку моральної шкоди, яка завдана їм незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури з моменту порушення кримінальної справи, тобто з 19.07.2004 року, до моменту, коли їм стало відомо, що кримінальну справу було закрито, а саме до 15.03.2013 року, тобто, за 104 місяці, вони вимагали стягнути з прокуратури Харківської області, прокуратури Шевченківського району Харківської області, Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області, Головного управління МВС України в Харківській області по 208 тис. гривень кожному.
Але, провівши низку судових засідань, які супроводжувалися скандалами, суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Л. Нікуліна несподівано дійшла висновку, що «вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди позивачами не доведені, оскільки між можливим існуванням шкоди і діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, які мають бути незаконними, повинен бути причинний зв’язок, який в даному випадку відсутній».
І позов вимушених «шевченківських затворників» відмела у повному обсязі.
Звісно, позивачі не могли змиритися з черговою несправедливістю вітчизняного «правосуддя» й подали апеляційну скаргу.
8 квітня 2014 р. Апеляційний суд Харківської області під головуванням судді В. Коростійової у відкритому розгляді цієї резонансної справи задовольнив позовні вимоги частково та постановив сплатити кожному постраждалому від недолугих дій правоохоронців по 15 тис. грн.