увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 28.09.2016 15:02
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



5. Право на приватність

[1]

Право на приватність в Україні захищено конституційними гарантіями. Так, стаття 32 Конституції України передбачає: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України». Конкретизація захисту окремих складових права на приватність здійснюється шляхом їхнього захисту в окремих статтях Конституції: захист недоторканності житла – стаття 30 Конституції України, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції – стаття 31 Конституції України, заборона збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди – стаття 32 Конституції України, заборона піддавати особу без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам – стаття 28 Конституції України.

Попри існування конституційного захисту та захисту на рівні відповідних законів правозастосування зустрічається з певними суперечностями.

Негласний обшук, зовнішнє спостереження, відеокамери в громадських місцях, прослуховування телефонів

У лютому 2013 року у Харкові було зроблено спробу УБЕП обшукати офіс адвоката Атіскова, який вів справи Арсена Авакова, під виглядом обшуку підприємства, якого там же давно не було. Лише втручання народних депутатів з посиланням на відповідні статті законодавства про заборону свавільного обшуку офісу адвоката дозволило зупинити обшук.[2]

30 березня 2013 р. в Чернівцях було виявлено незаконне зовнішнє спостереження за головою партії «Батьківщина» Арсенієм Яценюком, а представники опозиційних партій затримали осіб, які його вели. За повідомленням прес-служби «Батьківщини», автомобіль належав службі зовнішнього спостереження СБУ. Однак речник Чернівецького управління СБУ Павло Дейнеко відмовився коментувати цю ситуацію.[3] Згодом проти Яценюка було порушено кримінальне провадження за обвинуваченням у втручанні в діяльність працівника правоохоронного органу.[4]

У вересні працівниками Міністерства доходів і зборів було проведено обшук радіоведучої «Ера FM» Тетяни Дем’яненко, під час якого мала місце низка процесуальних порушень, однак нічого знайти не вдалося.[5]

Продовжувалося використання обшуків з політичною метою.

Так, 9 грудня 2013 р. працівниками МВС та СБУ було проведено обшук в офісі політичної партії «Батьквщина». Причому МВС стверджувало, що обшук відбувався в будинку, що на вулиці Турівській 19-Б, а не на вулиці Турівській 13, де знаходиться офіс «Батьківщини». Зазначимо, що рішення суду давало дозвіл на проведення обшуку саме за першою адресою. Під час штурму офісу було пошкоджено вікна, вибито двері, проведено обшук та вивезено сервери[6]. Вилучено також комп’ютери інтернет-видання Цензор.нет, офіс якого знаходився по сусідству з офісом «Батьківщини»[7].

Проводилися також обшуки у осіб, яких було побито та заарештовано після зіткнень 1 грудня на Банковій. Так, 9 грудня проведено обшук у квартирі, в якій проживав Єгор Превір, один з 9 заарештованих осіб. За повідомленням журналіста Іванни Коберник, обшук розпочали не чекаючи приїзду адвокатів, а під час обшуку вилучили системний блок комп’ютера, незаповнений бланк заяви про вступ в організацію "Братство" та агітаційні матеріали "Братства" Дмитра Корчинського[8]. А на наступний день обшуки проведено вже в квартирах Миколи Лазаревського, Ярослава Притуленка та В’ячеслава Загоровок.[9]

10 грудня 2013 р. Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації було затверджено[10] Правила здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернет)[11]. Проект цих правил обговорювався серед провайдерів та їхніх об’єднань. Інтернет Асоціація України виступила проти запровадження цих Правил, оскільки ці Правила суперечать Закону України «Про телекомунікації», який передбачає встановлення єдиних Правил здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, а не окремих для діяльності з надання послуг доступу до Інтернет. Правила також не враховують технологічні, юридичні та організаційні особливості надання послуг доступу в Інтернет та всупереч Закону України «Про телекомунікації» викривляють поняття оператора телекомунікацій та поширюють технологічні вимоги, які існують для операторів телекомунікацій, на інтернет-провайдерів та інших суб'єктів господарювання у сфері телекомунікацій. Так, на них покладається обов’язок встановлювати власним коштом на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів. Метою таких заходів, на думку Інтернет Асоціації України, є створення незаконних інструментів додаткового регуляторного тиску на інтернет-провайдерів.[12]

Питання функціонування відеокамер в публічних місцях як частини системи розкриття злочинів залишається неврегульованим. Йдеться перш за все про бажання керівництва органів внутрішніх справ встановити якомога більше відеокамер, зв’язавши їх в єдину систему за допомогою централізованого пункту управління. Разом із тим відсутні вимоги, наприклад, щодо порядку зберігання таких записів та порядку доступу до них.

Так, наприклад, МВС України розробило проект постанови Кабінету міністрів України щодо затвердження державної цільової правоохоронної програмі по встановленню систем відеоспостереження та швидкого реагування в громадських місцях. В МВС вважають, що на всі населені пункти України необхідно щонайменше 26 тис. систем відеоспостереження. В 2013 р. в Києві працювало 136 камер, а в Донецьку – 800. Зазначимо, що ця Концепція передбачала виділення з держбюджету близько 5,99 млрд грн на закупівлю систем відеоспостереження з 2013 по 2016 рр.[13]

Відповідно до європейських стандартів[14] відеоспостереження може відбуватися, проте воно повинно відповідати наступним вимогам: слід систематично позначати зони, в яких ведеться спостереження; слід утворити незалежний орган на національному рівні для незалежного контролю щодо встановлення спостереження, а також зберігання та використання інформації про особу.

8 січня 2013 року засуджена екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яка утримувалась в Центральній клінічній лікарні «Укрзалізниці» (м. Харків) залишила свою палату, перемістившись в ванну кімнату, протестуючи проти встановлення відеокамер, які дозволяли цілодобове стеження за нею. Ці камери були встановлені у вересні 2012 року.[15]

22 лютого 2013 р. керівництво Державної пенітенціарної служби України, після телевізійного побажання Віктора Януковича, доручило начальнику Качанівської виправної колонії прибрати камери відеоспостереження в її палаті. Тимошенко повернулася в палату.

Окремим питанням залишається питання уточнення регулювання торгівлі технічними засобами отримання інформації.

Так, 7 лютого 2013 р. працівники СБУ на основі рішення суду провели обшук квартири херсонського журналіста газети «Дорожний контроль» Виталія Косенка з метою пошуку заборонених засобів відеозапису автомобільного брелка з відеокамерою.[16] Таке переслідування було частиною тактики боротьби з активістами саме цієї організації, які знімали незаконні дії працівників ДАІ. Переслідування за статтею 359 КК України стало одним із ключових видів діяльності СБУ. Так, лише за 2013 рік за цією статтею судами України винесено близько 100 вироків.

Стаття 359 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації, однак відсутня можливість визначити, що саме відноситься до таких засобів. Таким чином, створюється ситуація правової невизначеності, коли особа не може передбачити, чи її дії підпадатимуть під кримінальну відповідальність. А за сучасною практикою визначення цього передбачає необхідність проведення експертизи.[17] Як приклад, можна навести історію із забороною СБУ продажу Google Glass в Україні. Спершу представники СБУ стверджували, що їх продаж можливий, а потім заборонили користування ними.[18]

Прослуховування телефонних розмов громадян представниками владних органів все ще залишається актуальною проблемою, з огляду на розшифровки телефонних розмов, які потрапляють до журналістів. Так, наприклад, колишній заступник голови Служби безпеки України Олександр Скипальський під час прес-конференції заявив, що спецслужби України мають усі необхідні технічні можливості для прослуховування громадян, як на території країни, так і за кордоном.[19]

Також мала місце практика, за якою міліція фіксувала присутніх в певному місці громадян за номерами мобільних телефонів, а тоді обдзвонювала, намагаючись встановити особу власника телефону.[20]

Захист персональних даних та ідентифікаційні документи

Відзначимо, що на сьогодні основним електронним класифікатором, на основі якого відбувається збір та обробка персональних даних громадян України органами державної влади, все ще залишається ідентифікаційний номер, що надається Державною податковою адміністрацією.

Сфера його використання виходить далеко за межі тієї мети, з якою він був запроваджений законом – податковий облік. За відсутності ідентифікаційного коду неможливими є легальне працевлаштування, доступ до пенсійного забезпечення, реалізація права на освіту, отримання стипендій та допомоги з безробіття, оформлення субсидій, відкриття банківських рахунків, реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, отримання державних дипломів про освіту тощо. Отже, фактично, склалася адміністративна практика свідомого порушення органами державної влади Закону України про єдиний реєстр фізичних осіб – платників податків і використання податкового номеру для інших цілей, не передбачених цим Законом.

Захист персональних даних здійснюється на підставі Закону України «Про захист персональних даних» (прийнятий 1 червня 2010 р.)[21], яким врегульовано відносини, пов’язані із захистом персональних даних під час їх обробки,

25 січня 2013 року окружним адмінсудом м. Києва винесено рішення щодо позову журналіста Сергія Лещенка, яким відмовлено в наданні для ознайомлення конституційного подання. В ньому вказано: «Відповідно до розпорядження голови КС, до відомостей, яким надається гриф «Для службового користування», віднесені відомості щодо конституційних подань на всіх стадіях конституційного провадження... Відомості, які містяться у конституційних поданнях, стосуються персональних даних громадян»[22]. Таке абсурдне віднесення публічної інформації, яка створюється в процесі судочинства, до персональних даних є ні чим іншим як способом перешкоджання в отриманні суспільно-значимої інформації. А зважаючи на те, що це Конституційний суд України завданням якого є серед іншого захист конституційних прав громадян, ситуація стає абсурдною.

15 лютого 2013 року відбувся круглий стіл на тему: "Зміни в законодавстві про захист персональних даних: досягнення, проблеми і шляхи їхнього подолання", організована Українською асоціацією захисту персональних даних за підтримки Державної служби з питань захисту персональних даних. Так, Олексій Мервінський, голова цієї Служби, повідомив, що 7 лютого 2013 року вперше будо накладено штраф у розмірі 3,4 тис грн. на юридичну особу, яка порушувала вимоги законодавства у сфері захисту персональних даних. Станом на лютий 2013 року Держслужба склала близько 50 приписів про усунення порушень закону про захист персональних даних. Також він повідомив, що на той момент було подано більше 2 млн. заявок на реєстрацію баз персональних даних, з яких оброблено більше 90 тисяч заявок і зареєстровано близько 30 тисяч. [23]

 30 січня 2013 року уряд прийняв зміни в переліку інформації, що підлягає внесенню в Державний реєстр баз персональних даних, передбачений Положенням про Державний реєстр баз персональних даних та порядок його ведення.[24]

Згідно зі змінами, Кабінет Міністрів звільнив володільців персональних даних від обов’язку реєстрації баз персональних даних, ведення яких пов’язано із забезпеченням та реалізацією трудових відносин, а також баз персональних даних, які містять перелік членів громадських, релігійних організацій, професійних спілок та політичних партій.

Водночас доповнено перелік інформації, яка підлягає внесенню до Державного реєстру баз персональних даних. Зокрема, до Реєстру вноситиметься інформація про третіх осіб, яким передаються персональні дані, а також про транскордонну передачу персональних даних. Крім того, вноситиметься інформація про склад персональних даних, які обробляються.

Крім того, розширено перелік інформації, яка є у загальному доступі на веб-сайті Державного реєстру баз персональних даних. Зокрема, у відкритому доступі міститиметься інформація про склад персональних даних, які обробляються; інформація про третіх осіб, яким передаються персональні дані; інформація про транскордонну передачу персональних даних; інформація про інших розпорядників баз персональних даних: найменування, місцезнаходження – для юридичних осіб та прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) – для фізичних осіб.

3 липня 2013 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних»[25], який, зокрема, передбачав, що з 1 січня 2014 року ліквідується Державна служба із захисту персональних даних, а реєстрація баз персональних даних замінюється на процедуру повідомлення володільцями персональних даних Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, які становлять особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних. 

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також володільці, які здійснюють обробку даних, що несуть особливий ризик, повинні визначити відповідальний підрозділ (особу), що організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці. Інформація про зазначений структурний підрозділ або відповідальну особу повідомляється Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, який забезпечує її оприлюднення.

Закон по-новому визначає володільця персональних даних. Тепер – це фізична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом; суб’єкта персональних даних, як фізичної особи, персональні дані якої обробляються, та третьої особи.

Також встановлюється, що якщо змінюється мета обробки персональних даних на іншу, несумісну з попередньою, то згода суб’єкта на таку зміну є необхідною. До переліку чутливих даних додано біометричні і генетичні дані, однак вилучено звинувачення у злочині.

Передбачається, що особа матиме право знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних, а також отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних. Крім того, вона може звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого ВРУ з прав людини або до суду;

Встановлено, що Уповноважений з прав людини має право на перевірки, як за скаргами так і за власною ініціативою, мати доступ до будь-якої інформації (документів) (у т.ч. з обмеженим доступом) володільців або розпорядників персональних даних, які необхідні для здійснення контролю відповідних баз даних чи картотек, інформації з обмеженим доступом; затверджувати нормативно-правові акти у сфері захисту персональних даних, за підсумками перевірки, розгляду звернення видавати обов’язкові для виконання вимоги (приписи) про запобігання або усунення порушень, надавати рекомендації щодо практичного застосування законодавства, роз’яснювати права і обов’язки відповідних осіб, складати протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності та направляти їх до суду тощо.

Також передбачається, що обробка даних дозволяється без застосування положень закону про захист персональних даних фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб, а також виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів. Варто зазначити, що дію статей, що регулюють загальні питання обробки персональних даних, чутливих персональних даних та прав суб’єктів (ст. 6-8) може бути обмежено для захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб’єктів персональних даних чи інших осіб. Встановлено також адміністративну відповідальність за порушення зобов’язань щодо повідомлення та реагування на приписи Омбудсмена, порушення порядку обробки персональних даних.

Варто зазначити, що в Законі помилково залишилося визначення Державного реєстру баз персональних даних (абз.4 ст.2 Закону), однак вилучили визначення згоди суб’єкта персональних даних (абз.5 ст.2 Закону). Очевидно, що це помилка, яку потрібно виправити.

У березні 2013 р. представники двох комітетів Верховної Ради України надіслали відкритий лист голові представництва ЄС в Україні Яну Томбінському, за підписами голови комітету з питань євроінтеграції Григорія Немирі та першого заступника голови комітету з питань прав людини Андрія Шевченка, щодо стану із захистом персональних даних в Україні.

У ньому, зокрема, йшлося про те, що під приводом виконанням вимог ЄС для виконання Плану з візової лібералізації вносяться термінові зміни до закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», що створює значні ризики порушення основоположних прав та свобод. Вони підкреслили, що закон надає надмірні повноваження органам влади, сприяє корупції, а утворення Єдиного демографічного реєстру порушує право людини на невтручання в її особисте життя і може призвести до тотального контролю держави над українцями. У зв’язку із тим, що для прикриття недемократичних кроків влада використовує європейську риторику, автори листа попросили представників Європейського Союзу відмежуватися від таких сумнівних новацій, ініційованих урядом.

Автори листа також наголосили на тому, що в Україні до цього часу відсутній "незалежний орган державного нагляду у сфері захисту персональних даних", а також звернули увагу на "неузгодженість законодавства про захист персональних даних із законом про доступ до публічної інформації".[26]

Цей лист, очевидно, був підготовлений у зв’язку із тим, що 13 березня 2013 р. Кабінет міністрів України видав Постанову №185[27], якою на виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» затверджувалися зразки документів з електронним чипом – носієм біометричних даних та встановлювався порядок їхнього виробництва, видачі та знищення.

Хоча запровадження біометричного паспорта є однією з вимог і стандартів Європейського Союзу в рамках євроінтеграційних процесів, однак необхідність запровадження біометричного чипа для інших документів, які використовуються тільки в України та характеризують соціальний, цивільний, фінансовий і спеціальний статуси особи, залишається сумнівним, Фактично передбачалося створення єдиної централізованої системи збору персональних даних.

Разом із тим варто зазначити, що, як видається, сама постанова була прописана під одну структуру – консорціум «ЄДАПС», що належить приватним особам. Цей консорціум перетворився на монополіста у сфері виготовлення закордонних паспортів та багатьох інших ідентифікаційних документів і встановив надмірні ціни.[28] Зазначимо також, що 25 квітня 2013 р. президент призначає заступником голови Державної міграційної служби (ДМС) (що мала відповідати за видачу цих документів) Василя Грицака, з яким журналісти, пов’язували створення ЄДАПС.

3 червня 2013 р. на сайті «Вісника держзакупівель» з'являється повідомлення, що ДМС визначила переможця конкурсу на виробництво електронних (біометричних) документів: ID-карт і закордонних паспортів. Ним, очевидно, став консорціум «ЄДАПС». Інші три учасники конкурсу не були допущені до участі в тендері. Проведення тендера міграційної служби в Антимонопольному комітеті оскаржив директор державного поліграфкомбінату "Україна" Максим Степанов.

7 червня Антимонопольний комітет, скасував результати конкурсу Державної міграційної служби на закупівлю біометричних паспортів.[29] Відповідно, 12 червня 2013 р. Кабінет міністрів України зупинив постанову уряду №185[30].

Імовірно, уряд вирішив замістити продукцію"ЄДАПСа" виробництвом комбінату "Україна", який закупив для цього все необхідне обладнання.

Так, 11 вересня Кабінет Міністрів України затвердив план заходів щодо впровадження біометричних паспортів. Для створення Єдиного державного демографічного реєстру Урядом України виділялося до 2016 року 793,3 млн. гривень. [31] В листопаді 2013 р. Кабінет міністрів України з передбачених для цього коштів виділив МВС 295,1 мільйони гривен на створення та функціонування цього реєстру[32].

 Однак зрозуміло, що існування цього закону в такому вигляді становить потенційну загрозу праву на приватність

Оглядачі також відзначали наявність практики, за якою, під час оформлення закордонного паспорта у Відділі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, окрім передбачених за законодавством платежів на отримання закордонного паспорту, відвідувачів повідомляли про необхідність сплатити додаткові платежі. Наприклад, пропонувалося сплатити ДП «Документ» Державної міграційної служби за надання консультаційних послуг, однак без згадки про їхню необов’язковість, якщо ви від цих послуг відмовляєтесь.

3 грудня 2013 року Верховний суд України виніс рішення, яким визнав, що за отримання закордонного паспорта громадянин має сплатити лише 170 гривень.[33] Однак, на практиці з’ясувалося, що органи ДМС не вважають таку постанову обов’язковою щодо невизначеного кола осіб. Імовірно, для того, щоб іншій особі отримати паспорт за таку плату потрібно знову звертатися до суду.[34]

Попри наявність законодавства про захист персональних даних на практиці органи державної влади нерідко ігнорують їх, керуючись різними підставами.

З 6 квітня 2013 р. Укрзалізниця повернула так звані «іменні квитки», в яких проставлялася інформація про пасажира. Очевидно, що ці персональні дані використовувалися з метою, далекою від цілі їхнього збирання. Наприклад, мали місце випадки, коли працівники міліції знімали з поїздів опозиційно налаштованих осіб, імовірно, знаючи в якому вагоні вони їдуть. Так, наприклад, 17 травня у Донецькій області міліціонери витягли з поїзда «Маріуполь–Київ» 30 прихильників ВО «Свобода», що прямували на акцію «Вставай, Україно!» до Києва. За повідомленням у ВО «Свобода», працівники міліції заздалегідь знали про тих, хто збирався їхати на акцію з Маріуполя залізницею, оскільки зверталися до них за ім’ям та прізвищем. Згодом було оприлюднено копію листа, із яким начальник департаменту транспортної міліції В’ячеслав Писаренко звертався до керівника «Укрзалізниці» Сергія Болоболіна. В цьому листі йшлося про необхідність запровадження в Україні інформаційно–пошукової системи «Розшук–Магістраль», головним завданням якої мав бути автоматичний пошук осіб, які «представляють оперативний інтерес», виявлення осіб, а також аналіз інформації. Задля цього Укрзалізниці пропонувалося у проїзному документі зазначати не тільки прізвище та ім’я, а й серію та номер документа, що засвідчує особу.

Після звернень щодо скасування таких квитків[35] Державна служба по захисту персональних даних винесла припис, згідно із яким «Укрзалізниця» має «забезпечити внесення до проїзних документів прізвища та ім’я зі слів особи, яка здійснює оплату проїзного документа, без зберігання персональних даних у Єдиній системі та в будь–яких інших базах даних». Згодом Укрзалізниця повідомила, що інформація про пасажирів зберігатиметься лише на квитку і не буде вноситися до бази даних.[36]

Продовжувався політично вмотивований збір інформації про осіб.

У вересні Департамент освіти і науки, молоді та спорту КМДА вимагав від шкіл списки дітей журналістів, в яких мало бути вказано прізвище, ім'я дитини, прізвище, ім'я батька чи матері-журналіста і місце їх роботи.[37] Разом із тим, в системі української освіти сформовано систему, за якою школи збирають інформацію про батьків учнів, в тому числі і інформацію про місце роботи. Навчальні заклади подають дані в Інформаційну систему управління освітою (ІСУО), а звідти зібрана інформація потрапляє в Єдину державну електронну базу з питань освіти (ЕГЕБО).[38]

Генпрокуратура та МВС вимагали персональні дані журналістів каналу "24", які висвітлювали події 30 листопада та 1 грудня в Києві. Після того, як телеканал відмовив у наданні таких персональних даних, керуючись законом про захист персональних даних, 11 грудня надійшла повістка про виклик гендиректора каналу Романа Андрейка на допит до ГПУ.[39]

Також Генпрокуратура в рамках розслідування справи про перевищення працівниками міліції службових повноважень під час масових заходів 30.11.2014 вимагала від Київського національного університету імені Т.Шевченка повні анкетні дані студентів, які без поважних причин 29.11.2014 р. та 02.12.2014 р. були відсутні на навчанні, а також викладачів, які були відсутні без поважних причин. Окремо вимагалося надати список ініціаторів, активістів, організаторів, які організовували студентів для участі в масових заходах.[40] Оскільки керівництво ВНЗ відмовилося надавати таку інформацію, згодом її почав вимагати перший заступник міністра освіти Євген Сулима.[41]

Загалом, за неофіційною інформацією, зберігається практика збору працівниками міліції вразливих персональних даних про особу (інформація про політичні переконання, релігійні погляди, сексуальну орієнтацію, участь в програмі замісної терапії тощо).

Працівники Дружківського управління праці та соціального захисту населення отримали завдання збирати персональні дані жителів міста під виглядом заповнення "анкет прихильників" Партії регіонів. В анкеті серед іншого треба було вказати повне ім'я, домашню адресу, лояльність (ставлення до Партії регіонів), дату народження, місце роботи та номер телефону. Як стверджується, працівники установи мали проводити поквартирний обхід і опитувати городян за формою цієї анкети. Дружківський міський голова, він же голова міської організації Партії регіонів Валерій Гнатенко повідомив, що про такі анкети йому нічого не відомо.[42]

Аналогічні анкети бюджетників змушували заповнювати в Полтаві[43] та Торезі[44].

У лютому 2013 року набула чинності «Інструкція з організації роботи підрозділів кримінальної міліції у справах дітей»[45]. Серед інших питань, інструкція врегулювала порядок ведення профілактичного обліку, що безпосередньо зачіпає обробку персональних даних.

Передбачено постановку на профілактичний облік дітей у 8 випадках: застосування за вироком суду до дитини покарання, не пов’язаного з позбавленням волі; винесення рішення суду про звільнення дитини від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру; винесення рішення суду про звільнення дитини від кримінальної відповідальності та покарання за амністією; вручення дитині повідомлення про підозру в учиненні кримінального правопорушення; звільнення зі спеціальної виховної установи для дітей Державної пенітенціарної служби України; копія офіційного попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї; виявлення працівником кримінальної міліції у справах дітей (КМСД) неповнолітнього, який вчинив адміністративне або кримінальне правопорушення і якому закладом охорони здоров’я встановлено діагноз "наркоманія", "токсикоманія", "алкоголізм"; виявлення працівником КМСД неповнолітнього, який два і більше разів учинив адміністративне правопорушення і був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Таким чином, дитину, хвору на наркоманію не будуть ставити на облік у міліції. Це відбуватиметься лише в тому випадку, коли такі діти скоять правопорушення.

Передбачено порядок дострокового зняття з профілактичного обліку. Разом із тим інформація про дітей, які перебувають на обліку, захищається відповідно до законодавства про захист персональних даних.

Продовжує зберігатися дивовижна ситуація, коли отримання особою інформації про неї з державних реєстрів передбачає оплату, причому різну в різних реєстрах, хоча їхня підтримка здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Так, у вересні-жовтні 2013 р. виник конфлікт між Міністерством юстиції України та розробниками клієнтського доступу до державних реєстрів Мін'юсту "Арт-майстер" і "3-Т" у зв’язку з призначенням нового керівника Держінформюсту, який відповідає за ведення державних реєстрів Міністерства юстиції. Працівники Держінформюсту звинуватили нового керівника Л.Богданова в тому, що в перший день роботи новий директор дав вказівку про копіювання всієї інформації баз даних особами[46], які не були працівниками цього підприємства, внаслідок чого їхнє втручання призвело до зупинки роботи реєстрів. Міністр юстиції Олена Лукаш, в свою чергу стверджувала, що, намагаючись взяти державні реєстри під контроль, Мінюст відмовився сплачувати кошти цим фірмам на підтримку реєстрів, внаслідок чого саме розробники заблокували доступ до реєстрів. Згодом доступ до реєстрів було відновлено.[47]

19 жовтня розкрито доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ) за допомогою мережі Інтернет[48].

Тілесний аспект права на приватність

Примусові медичні процедури, такі як централізовані щеплення дітей, залишаються предметом для обговорення у ЗМІ, перш за все у зв’язку із якістю вакцин для щеплення, які закупляє МОЗ. У зв’язку із цим частина батьків відмовляється їх проводити, тоді як лікарі попереджують про загрозу епідемій. Так, активно обговорювалося питання щодо закупівлі МОЗ України вакцин і препаратів, що вироблялися фірмою «Фармстандарт-Біолік».

У січні 2013 р. повідомлялося, що Генеральна прокуратура ухвалила постанову про проведення перевірки щодо дотримання законодавства Міністерством охорони здоров’я при закупівлі вакцин цього виробника. А реалізацію вакцини проти гепатиту В виробництва фірми «Фармстандарт-Біолік» в Україні було тимчасово заборонено.

Ці заходи були здійснені у відповідь на звернення депутата від "Батьківщини" Андрія Сенченка, який, посилаючись на матеріалі ЗМІ, стверджував про смерть 11 дітей від щеплень вакциною "Біоліка", інші оглядачі говорили про 8 смертей. В той же час, МОЗ України вважає, що всі згадані випадки не мають відношення до вакцинації, а породжені іншими причинами летальних випадків, які просто співпали в часі з введенням вакцини. Зрозуміло, що такі події додали аргументів прихильникам відмови від щеплення. Варто зазначити, що як процедура дозволу на застосування певних вакцин, так і розслідування летальних випадків, імовірно пов’язаних зі щепленням, здійснювалося під контролем МОЗ України.

Загалом реалізація вакцин виробництва цієї фірми була заборонена 16 разів, однак знову і знову відновлювалася.[49]

11 березня група народних депутатів від опозиційних фракцій надіслала звернення з вимогою до Генерального прокурора України, голови СБУ, віце-прем’єр-міністра, відповідального за сферу охорони здоров’я та міністра внутрішніх справ провести невідкладну перевірку численних фактів протизаконних клінічних випробувань сумнівних лікарських засобів на дітях, а всіх посадовців, винних у летальних випадках через застосування неперевірених препаратів та вакцин, – притягнути до кримінальної відповідальності. Так, зазначається, що протягом останніх двох років службові особи МОЗ України фактично покривали проведення протизаконних клінічних випробувань сумнівних лікарських засобів на дітях, про що свідчать численні факти. Зокрема, у відділенні дитячої ендокринної патології державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМНУ» 26 пацієнтів брали участь у клінічних випробуваннях китайського препарату «Джінтропін» після закінчення строку, визначеного страховим договором. А інформаційні згоди 9 пацієнтів, всупереч вимогам законодавства, були підписані лише одним із батьків, замість обов’язкових двох.

Окрім того, у відділенні дитячої кардіології Науково-дослідного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України при дослідженні препарату «Босентан» виявлені випадки неповідомлення органів опіки і піклування про участь у клінічному випробуванні одного із дітей. А самі клінічні випробування проводилися без акредитаційного сертифікату закладу охорони здоров’я. Також, наголошували депутати, клінічне дослідження терапії препаратом «Доріпенемом» в педіатричному відділенні Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні проводилося без акредитаційного сертифікату майже півтора року. [50]

У травні 2013 року Верховна Рада України створила Тимчасову слідчу комісію[51], за результатами діяльності якої був підготовлений проект звіту Комісії[52], який частково піднімав питання закупівлі вакцин у «Біоліка», однак так і не розглядався Верховною Радою України. Тим не менше, вже в липні-серпні сталися нові смерті немовлят, щеплених вакциною «Фармстандарт-Біолік».[53]

Слід зазначити, що примушування до обов’язкового щеплення дітей вакцинами сумнівної якості, так само як і проведення клінічних випробовувань лікарських засобів на дітях всупереч вимогам чинного законодавства, безперечно становить порушення права на приватність.

Чинна процедура примусового поміщення особи в психіатричну лікарню не захищає належним чином особу від свавілля. Цілі такого поміщення різні: від заволодіння квартирою[54] до переслідування за громадську активність[55].

Так, 11 липня в Запоріжжі затримали й примусово помістили в лікарню активістку Раїсу Радченко, яка раніше критикувала міліцейське свавілля й збирала підписи за відставку мера. Стверджувалося, що є рішення суду про те, що вона має бути госпіталізована на примусове лікування. Коли Раїса Радченко пішла до суду, щоб отримати пояснення, її звідти вже не випустили. Лише 13 липня її доньку зі знайомим лікарем допустили у психлікарню до мами. У Раїси Радченко були виявлені синці та гематоми. Крім того, їй робили уколи, не повідомляючи назви препаратів. Медики заявляли про письмову згоду матері на використання ін'єкційних препаратів, однак сама активістка стверджує, що навпаки – написала про відмову і про насильницькі уколи. На думку присутньої на цій зустрічі лікаря Тетяни Смирнової, знайомої активістки, тій колють аміназин. Донька Раїси Радченко стверджувала, що рішення суду про примусове обстеження не набуло чинності.[56] 16 липня Комунарський районний суд м. Запоріжжя залишив активістку Раїсу Радченко на примусовому лікуванні в обласному психіатричному диспансері.[57] Після того, як історія набула розголосу, 26 липня лікарі Запорізької обласної психлікарні відпустили її додому, аргументувавши переводом на амбулаторне лікування, а згодом Апеляційний суд Запорізької області скасував рішення суду першої інстанції. [58]

Інша складова тілесного аспекту права на приватність постала внаслідок внесення до Верховної Ради України проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів" (щодо взяття гомотрансплантантів у живих донорів та померлих осіб).[59] Проект передбачав презумпцію згоди на трупне донорство, за умови, що людина при житті не написала заяву про незгоду або якщо її родичі протягом години після оголошення смерті не висловлять активний протест.

Частина лікарів налаштовані позитивно щодо такої процедури, оскільки це, на їх думку, так само як і чиновників МОЗ України[60], допоможе врятувати більше життів[61], тоді як інші – вказують, що це не обов’язково збільшить кількість трансплантацій, а так само на підвищений ризик відторгнення таких трансплантантів, звертаючи увагу на необхідність запровадження соціальних компенсаторів для живих донорів[62].

 Однак, загалом, в українському суспільстві існує несприйняття такої презумпції згоди донорства перш за все через побоювання зловживань з боку медиків та чиновників.[63] Очевидно, що для того, щоб ця процедура не зустрічала такого опору з боку суспільства, якщо вона насправді потрібна, слід не лише роз’яснювати необхідність такої процедури та створити дієві механізми можливості відмовитися від неї, але й провести реформи, які б підвищили рівень довіри до медиків та чиновників, які відповідають за цю сферу.

Рекомендації

1. Припинити адміністративну практику протиправного використання ідентифікаційного номеру (коду) платника податків для інших цілей, не передбачених законом. Припинити також застосування поняття «персональний номер», використання якого не передбачено жодним законом.

2. Внести зміни до закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр», так, щоб скоротити перелік документів, які передбачають фіксацію біометричних даних, залишивши в переліку лише закордонний паспорт, та ліквідувавши Єдиний державний демографічний реєстр у тому вигляді, в якому він передбачений в законі.

3. Внести зміни до законодавства, передбачивши оприлюднення щорічного звіту зі знеособленими даними відносно зняття інформації з каналів зв’язку в порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

4. МВС має припинити невмотивований збір вразливих персональних даних про особу (інформація про політичні переконання, релігійні погляди, сексуальну орієнтацію, участь в програмі замісної терапії тощо).

5. Прийняти закон та інші нормативно-правові акти, що захищали би права пацієнтів, зокрема, у частині здійснення примусових медичних процедур і захисту конфіденційної інформації про стан здоров’я.

6. Внести зміни до законодавства і юридичної практики з тим, щоб усунути суперечність між обов’язковістю щеплень для відвідування дитячих закладів і правом на освіту для дітей, батьки яких свідомо відмовляються робити такі щеплення, особливо, коли такі щеплення протипоказані дитині за медичними показами.

8. Врегулювати здійснення відеоспостереження в громадських місцях, передбачивши, серед іншого, умови зберігання та видалення записів.

9. Припинити використовувати обшуки як політично вмотивований засіб забезпечення лояльності та переслідування політичних опонентів.

10. Врегулювати здійснення відеоспостереження щодо ув’язнених осіб таким чином, щоб було дотримано баланс між вимогами безпеки і людською гідністю.

11. Змінити законодавство щодо збереження таємниці усиновлення навіть від самої дитини. Зокрема, слід зробити винятки з положень законодавства, котрими встановлена абсолютна таємниця усиновлення (статті 226, 229, 230 Сімейного кодексу, стаття 168 Кримінального кодексу).

12. Розробити механізм, який би унеможливив зловживання при закупівлі вакцини для щеплень.

13. Виключити з переліку відомостей Конституційного суду України, яким надається гриф «Для службового користування», відомості щодо конституційних подань як такі, які представляють особливий суспільний інтерес і створені в рамках діяльності органів державної влади.

14. Уточнити перелік спеціальних технічних засобів отримання інформації таким чином, щоб пересічний громадянин міг передбачити що з них належить до заборонених (дозволених) засобів.

15. Визначити однозначну вартість оформлення закордонного паспорта, окремо вказавши, що за отримання закордонного паспорта не можуть стягуватися додаткові збори.

16. Відновити в Законі про захист персональних даних визначення згоди суб’єкта персональних даних (абз.5 ст.2 Закону), вилучивши натомість визначення Державного реєстру баз персональних даних (абз.4 ст.2 Закону).

17. Розробити систему соціальних компенсаторів для живих донорів.

18. Уніфікувати систему отримання особою інформації про неї з державних реєстрів відмовившись від оплати за отримання інформації про себе.

19. Привести порядок збору персональних даних батьків учнів шкіл для Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЕДЕБО) у відповідність до Закону України «Про захист персональних даних».

20. Скасувати Правила здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (діяльність з надання послуг доступу до Інтернет) або внести в неї зміни з урахуванням позиції профільних громадських організацій.

 

[1] Підготовлено Русланом Тополевським, Центр правових та політичних досліджень «СІМ»

[2] Аваков А. Випадковості… // blogs.pravda.com.ua

[3] Опозиціонери викрили осіб, що стежили за Яценюком в Чернівцях // tyzhden.ua

[4] Міліція Чернівців відкрила кримінальне провадження на Яценюка через втручання в роботу // ipress.ua

[5] SOS: Стервятники Клименко обыскали квартиру журналистки «Эра FM» // k-z.com.ua

[6] Із офіса "Батьківщини" вивезли сервери // www.pravda.com.ua

[7] Міліція запевняє, що обшукувала сусідів "Батьківщини" // www.pravda.com.ua

[8] У одного з арештованих за "штурм під АП" провели обшук //  www.pravda.com.ua

[9] В квартире еще одного задержанного на Банковой – обыск // society.lb.ua

[10] 3 лютого 2014 р. Правила зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

[11] zakon4.rada.gov.ua

[12] Звернення ІнАУ щодо прийняття Правил здійснення діяльності з надання послуг доступу до Інтернет // reklamaster.com

[13] МВД купит камеры для борьбы с уличной преступностью на 6 млрд грн // proit.com.ua

[14] European commission for democracy through law (Venice commission), Opinion «On video surveillance in public places by public authorities and the protection of human rights», Adopted by the Venice commission at its 70th plenary session (Venice, 16-17 March 2007)// http://www.venice.coe.int/docs/2007/CDL-AD(2007)014-e.asp.

[15] Тюремники заявляють, що за Тимошенко стежить ще й міліція // http://www.pravda.com.ua/news/2012/09/6/6972223/

[16] СБУ проводит обыск квартиры журналиста Дорожного контроля Виталия Косенко // roadcontrol.org.ua

[17] Правова невизначеність...// blogs.pravda.com.ua

[18] Українці не зможуть легально купити окуляри Google Glass через заборону на "шпигунські" гаджети  ua.korrespondent.net

[19] Спецслужби прослуховують громадян і тут, і за кордоном – екс-чиновник СБУ // www.pravda.com.ua

[20] Мені подзвонили з міліції // blogs.korrespondent.net

[21] zakon1.rada.gov.ua

[22] Циркові вправи навколо присяги Януковича // blogs.pravda.com.ua

[23] Круглый стол "Изменения в законодательстве о защите персональных данных: достижения, проблемы и пути их преодоления" // press.liga.net

[24] Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 616 «Про затвердження Положення про Державний реєстр баз персональних даних та порядок його ведення» // zakon4.rada.gov.ua

[25] zakon4.rada.gov.ua

[26] www.pravda.com.ua

[27] Деякі питання виконання Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” // zakon1.rada.gov.ua

[28] Відкіт "ЄДАПСа" // gazeta.dt.ua

[29] Відкіт "ЄДАПСа" // gazeta.dt.ua

[30] Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185 // zakon1.rada.gov.ua

[31] Уряд затвердив план запровадження електронних паспортів www.info-kmu.com.ua

[32]Кабмин выделил почти 300 млн на создание Единого демографического госреестра // zn.ua

[33] Верховний суд закрив тему ціни закордонного паспорта: 170 гривень  www.pravda.com.ua

[34] Закордонний паспорт за 170 грн українці можуть отримати лише через суд, – розслідування // zik.ua

[35] Вєрка Сердючка стежить за тобою! // www.umoloda.kiev.ua

[36] Укрзалізницею виконано вимоги припису ДСЗПД України // zpd.gov.ua

[37] А вас, Штірліц, я попрошу... // gazeta.dt.ua

[38] Міносвіти заперечує збір "досьє" батьків школярів // dt.ua

[39] ГПУ та МВС вимагають надати персональні дані журналістів телеканалу “24” // 24tv.ua

[40] ГПУ вимагає від університету Шевченка інформацію про студентів і викладачів, які вийшли на Майдан // tyzhden.ua

[41] Димон хочет выяснить имена героев: Миннауки поможет МВД с репрессиями // obkom.net.ua

[42] Чиновників змушують розпитувати про лояльність до Партії регіонів   www.pravda.com.ua

[43] Громадська діячка: у Полтаві бюджетників примушують заповняти «анкету прихильника» // www.poltava.pl.ua

[44] За кого агитируют в торезских лицеях и на предприятиях?.. // http://progorod.info/story/92155

[45] zakon4.rada.gov.ua

[46] Личные данные граждан захватили рейдеры // www.pravda.com.ua

[47] Мінюст: СБУ підтвердила цілісність персональних даних українців // www.pravda.com.ua

[48] Укргосреестр «рассекретил» данные госреестра предпринимателей // proit.com.ua

[49] Хто відповість за скандальну вакцину. Частина друга // www.epravda.com.ua

[50] Опозиція звинувачує владу в дослідах над дітьми-сиротами texty.org.ua

[51] zakon2.rada.gov.ua

[52] www.apteka.ua

[53] portal.diklz.gov.ua

[54] Здорових українців за гроші запроторюють до психлікарень // tsn.ua

[55] У Запоріжжі активістку кинули до психлікарні та колять невідомі препарати // tsn.ua

[56] У Запоріжжі активістку кинули до психлікарні та колять невідомі препарати // tsn.ua

[57] Влада хоче закрити мені рота, запроторивши до психушки – Раїса Радченко // www.radiosvoboda.mobi

[58] Там, де править партія Януковича: історія Раїси Радченко // expres.ua .

[59] w1.c1.rada.gov.ua

[60] МОЗ: Потрібно внести зміни до Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" // www.kmu.gov.ua

[61] Кто на органы пойдет? // society.lb.ua

[62] Пашков В.М. Анатомічні матеріали померлої людини: презумпція згоди. – Український медичний часопис. –  2013. -–  № 6 (98) – XI/XII. – Режим доступу: www.umj.com.ua

[63] Читатели LB.ua не поддерживают идею посмертного донорства органов // society.lb.ua