пошук  
версія для друку
21.04.2014

21. Права дитини

   

[1]

Загальний огляд. У розділі здійснюється огляд ситуації із дотримання прав дітей в таких сферах як освіта, охорона здоров’я, право на відпочинок, дозвілля та фізичний розвиток, участь у житті суспільства, захист від насильства та жорстокого поводження, право дітей на доступ до інформації та соціальних послуг, а також інституційне забезпечення державної політики захисту прав дітей, міжнародне співробітництво тощо. За висновками національних та міжнародних експертів, зокрема Комітету ООН з прав дитини, законодавство України про права дитини залишається невідповідним положенням міжнародних договорів, насамперед, Конвенції ООН про права дитини та її Факультативних протоколів. Державна політика розглядає дитину не як суб’єкта власних прав, а лише як об`єкт захисту. Багато норм законодавства щодо прав дитини залишаються декларативними, не всі права дитини, визначені Конвенцією, забезпечені відповідними законами. Відповідно, чимало проблем виникає на рівні і правозастосування, і формування державної політки в цій сфері.

Міжнародна співпраця відіграє важливу роль у процесі формування та реалізації державної політики захисту дітей. У 2013 р. Україна головувала в ОБСЄ. Підписаний і реалізується договір про співпрацю із Дитячим Фондом ООН ЮНІСЕФ. План дій «Україна – Рада Європи» на 2011-2014 роки[2], затверджений у 2011 р., передбачає реалізацію проекту, присвяченого захисту прав дітей (розпочався в другій половині 2013 р.). Основні партнери: Мін’юст, Міністерство соціальної політики, МВС, Уповноважений ВРУ з прав людини, місцеві державні адміністрації, Комітет Верховної ради у справах сімі’ї, молоді, спорту і туризму, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і громадські організації. Завдання – сприяти посиленню і захисту прав людини шляхом запобігання насильству проти дітей, включаючи сексуальну експлуатацію і сексуальне розбещення; пропагувати Керівні принципи правосуддя, дружнього до дитини[3]. Продовжує в Україні свою діяльність Всеукраїнська мережа проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, яка є членом Всесвітньої організації ЕКПАТ (Покінчимо із дитячею проституцією, порнографією та торгівлею дітьми). Громадські організації мають парнерські стосунки із організаціями в інших країнах, які працюють в напрямі захисту прав дітей. Центр «Ла Страда-Україна» продовжує бути асоційованим членом Міжнародної мережі дитячих телефонів довіри Child HelpLine International.

 З 1 січня 2013 р. почала роботу Національна дитяча «гаряча лінія», яка працює на базі Центру «Ла Страда-Україна», і завдяки якій за рік було надано 18575 консультацій, з них близько 92,9 % дітям. 7,1% дзвінків – від дорослих стосовно дитячих питань. 58,4% дзвінків надійшло від дівчат, 41,6% дзвінків – від хлопців. Статистика дзвінків Національної дитячої «гарячої лінії» на сьогоднішній день залишається, окрім досліджень, фактично єдиним джерелом інформації про реальні питання, що турбують дітей, та про порушення їхніх прав. Розроблена база даних дозволяє збирати, підраховувати та аналізувати дані відповідно до міжнародних вимог та стандартів, визначених Міжнародною асоціацією дитячих «гарячих ліній». Так, 21,2 % дзвінків стосується проблем з однолітками, близько 16 % – психічного здоров’я (нерідко пов’язані із фактами психічного насильства), 12 % – статевого виховання, 8, 2% – питання пов’язані із школою та стосунки в родині, 5, 3 % – юридичні питання, 4, 1% – булінг (переслідування, цькування), 2,9 % – насильство та жорстоке поводження з дітьми, 4 % – дискримінація за різними ознаками тощо.

Національна дитяча «гаряча лінія» є міцним інструментом інформування та коснультування дітей. Водночас ця ініціатива після неодноразових звернень до Міністерства соціальної політики, проведення «круглих столів» та консультацій за участю громадських організацій та Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ в Україні не знайшла підтримки у держави, яка вирішила в 2014 р. створювати власну «гарячу лінію» для дітей (як один з варіантів – на базі Урядового кол-центру), запросивши на це більше 11 мілійонів гривень з Державного бюджету. Для підримки існуючої «гарячої лінії» із напрацьованим досвідом потрібно в п’ять разів менше. Цей факт є не лише прикладом неефективного витрачання грошей платників податків, але й ставлення держави до інститутів громадянського суспільства, розходженням слів та діла.

Право дітей на участь в процесі прийняття рішень. В кризовій соціально-політичній ситуації, яку переживає країна, ситуації брутального порушення основних прав людини, свідками чого є і діти, необхідно наголосити, що ніяким чином не реалізується, право дітей на участь в процесі прийняття рішень, які їх стосуються. Участь дітей – це можливість впливати, змінювати і змінюватися самому; це – вияв небайдужості до долі держави, людства. Відповідно до Конвенціїї ООН про права дитини, участь є моральним та юридичним правом для всіх детей, вона свідома і добровільна і не може бути примусовою.

Якщо говорити про осіб від 15 до 18 років, то маємо на увазі участь у суспільно важливих справах саме дітей. І це є закономірною та «ефективною формою їх соціалізації у демократичному суспільстві, а також показником активної громадянської позиції підростаючого покоління і своєрідним показником розвитку особистості»[4]. У процесі співпраці дітей з дорослими розвивається комунікабельність, вміння орієнтуватися в сучасному непростому інформаційному просторі, брати на себе долю відповідальності при прийнятті рішень. Водночас події в Києві наприкінці листопада – грудні 2013 р., в т. ч. кривавий розгон правоохоронними органами мирних протестів студентів, показав ставлення держави до молоді, яка, у зв’язку з відмовою Уряду від підписання Угоди про євроінтеграцію, вийшла на майдани, щоб висловити свою незгоду з рішенням керівників держави, і стикнулась з грубим порушенням своїх прав, насильством і жорстокістю. Діти спостерігали вдома по телевізору за насильством, яке чинилося у державі проти юних громадян, як раз тоді, коли в Україні йшла всесвітня акція «16 днів проти насильства».

Стаття 12 Конвенції ООН про права дитини дає право на участь, яке держави-сторони забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право висловлювати ці погляди. Молодь (особи віком від 15 до 25 років) «є головним людським ресурсом для розвитку, позитивних соціальних змін і технологічних інновацій. Ідеали, енергійність і широта поглядів молоді відіграють центральну роль у процесі поступального розвитку людських спільнот»[5]. Спостереження експертів, громадських організацій, а також аналіз двінків, які надходять на Національну дитячу «гарячу лінію», показують, що і з думкою дітей керівництво держави не рахується (правда, те ж саме стосується і неврахування думок та поглядів дорослого населення). Особливо така ситуація загострилася в стані суспільної кризи. Недолуга інформаційна політика провладних ЗМІ призводить до інформаційного вакуума, який складно заповнити. Відсутність правдивої інформації в школах про події в Києві та причини мирних протистоянь призвела як до соціальної апатії та відчуження дітей та молоді від соціальної активності, так і до збільшення рівня внутрішньої агресії, яка виливається в стосунках з однолітками, в сім’ях, навчальних закладах, на вулицях тощо. Частина підлітків ідентифікує себе з «Беркутом», якому, за їх словами, «сьогодні влада дозволила все», і копіює агресивну та насильницьку поведінку. У інших дітей навпаки зріс рівень тривожності та невпевненості у собі у зв’язку із побоюваннями застосування до них невмотивованої сили. У значної частини дітей збільшився рівень ідентифікації себе із Україною, інтерес до національної символіки, національної історії, громадської активності тощо, що є позитивним моментом, який не досягався до цього ніякими патріотично-виховними заходами.

                  Із дзвінків на Національну дитячу «гарячу лінію»

«Привіт, Я – «Беркут». Можна я тебе поб’ю?» – сміх. Декілька дзвінків. Хлопці.

«Що таке Майдан? Чи ходите Ви на Майдан? Чого люди там стоять?», – хлопець з Полтавської області.

«Чи правда, що міліція на Майдані б’є людей?», – хлопець.

«Чи правда, що Майдан ще довго буде стояти?», – хлопець.

«А Майдан – це в Києві? А Ви туди ходите?», – хлопчик і дівчинка.

Розвиток законодавства. Наказом від 15.02.2013 р. № 65 Мінсоцполітики було створено міжвідомчу робочу групу з метою опрацювання отриманих Україною рекомендацій за результатами заключних висновків Європейського комітету із соціальних прав Ради Європи щодо реалізації пункту 10 ст. 7 «Право дітей та підлітків на захист» Європейської соціальної хартії (переглянутої). До складу міжвідомчої робочої групи увійшли представники Мінсоцполітики, МВС, Мінюсту, МЗС, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Уповноваженого Президента з прав дитини, Центру «Ла Страда-Україна». В рамках діяльності міжвідомчої робочої групи в період лютий-листопад 2013 р. представниками юридичного департаменту Центру було підготовлено та направлено рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства із захисту дітей від сексуальної експлуатації, відвідано 3 засідання робочої групи, семінар щодо реалізацій положень Європейської соціальної хартії (переглянутої). Сформувати узгоджені позиції у 2013 р. не вдалося через різні підходи з боку органів державної влади та неурядових організацій. Позиція та рекомендації Центру «Ла Страда-Україна» були представлені під час слухань Комітету з питань соціальної політики та праці «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)», що відбулися 20 листопада 2013 р.

Експертна робоча група з питань вдосконалення законодавства у сфері захисту дітей від торгівлі людьми, дитячої порнографії, дитячої проституції та сексуального насильства відновила свою діяльність влітку 2013 р. Налагоджено співпрацю з депутатами Верховної Ради України сьомого скликання, зокрема, новим керівництвом Комітету з питань захисту прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. За підтримки ЮНІСЕФ в Україні продовжено діяльність з реформування законодавства, розроблено новий законопроект, спрямований на захист дітей від сексуальної експлуатації, що має бути зареєстрований у 2014 р.

З листопада 2013 р. за підтримки ЮНІСЕФ в Україні Центром «Ла Страда-Україна» продовжено роботу зі сприяння гармонізації національного законодавства України із положеннями Факультативного протоколу до Конвенції ООН з прав дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії. Проектом передбачено вдосконалення законодавства та оцінка стану реалізації Закону України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року», а також Заключних спостережень Комітету ООН з прав дитини відносно України за результатами розгляду її періодичної доповіді у 2011р.

Право дітей на справедливе правосуддя та розвиток ювенальнї юстиції. Із метою однакового застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм кримінального процесуального законодавства, уникнення неоднозначного його тлумачення під час здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 18 липня 2013 р. видав лист №223-1134/0/4-13[6]. До листа також додається Інструкція про порядок складання звіту про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.

Згідно з наказом МОН № 176 від 21.02.2013 «Про затвердження плану заходів щодо запобігання правопорушенням серед дітей, попередження жорстокого поводження з ними», установи освіти виконували певні заходи відповідно до затверджених планів, які стосуються п. 4.7. Але заходи виконуються фрагментарно і там, де є активні організатори. У 2013 р. планувалась організація відвідування дітей, які перебувають на профілактичних обліках в органах внутрішніх справ, за місцем їх проживання, навчання, роботи з метою проведення заходів індивідуальної профілактики, а також виявлення та припинення фактів жорстокого поводження з дітьми. Звіт на даний момент відсутній.

Разом з тим не вгамовуються представники так званих «анти-ювенальних» рухів, які продовжують розповсюджувати фальшиву інформацію про сутність ювенальної юстиції, залякуючи населення України. Інформаційні кампанії щодо роз’яснення сутності та переваг застосування ювенальної юстиції Міністерством юстиції або Департаментом сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики в 2013 р., як і раніше, не проводилися. Інформаційний вакуум у цьому плані заповнюється поодинокими діями громадських правозахисних організацій та міжнародними інституціями.

Так, з 2010 р. триває реалізація Українсько-Канадського проекту «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні», що активно сприяє органам державної влади у створенні кримінальної юстиції, дружньої до дитини. Проект сприяє розробці законодавства та політики у сфері кримінальної юстиції щодо неповнолітніх. У рамках проекту відбувається постійне підвищення кваліфікації фахівців, які працюють із дітьми у конфлікті із законом, зокрема, суддів, працівників органів внутрішніх справ, пенітенціарної служби, соціальних служб (служби у справах дітей та центрів соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді). Проект сприяє розробці і впровадженню на місцевому рівні моделей роботи з дітьми, які вчинили правопорушення, а також ініціатив, спрямованих на вдосконалення роботи з профілактики правопорушень, що базуються на міжнародних стандартах щодо систем юстиції для неповнолітніх[7]. Зокрема, опрацьовується модель центру відвідування дітей, які знаходяться у конфлікті із законом. Модель центру відвідування вперше запроваджена в Мелітополі працівниками міської кримінально-виконавчої інспекції та центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. За результатами пілотного тестування моделі, Державна пенітенціарна служба України своїм Наказом «Про забезпечення реалізації заходів у рамках проекту «Реформування системи кримінальної юстиції в Україні»» від 28.08.2013 р. №488/ОД-13 рекомендувала створити такі центри в Івано-Франківську (у 2013 р), Запоріжжі, Маріуполі та Києві (у 2014 р.)[8]. В рамках проекту створено документальний фільм «Діти за гратами». Розпочалась реалізація програми «Дослідник» для школярів з вивчення основ правоохоронної діяльності і скаутингу, яка спрямована на покращення взаємодії між працівниками міліції, школярами і представниками їхніх громад. Програма «Дослідники» є частиною більш масштабної ініціативи, спрямованої на підвищення співпраці між міліцією і навчальними закладами з метою запобігання правопорушенням.[9] Пілотування програми розпочалось у Івано-Франківську. Ця програма безпосередньо відповідає завданню «Активізація профілактичної роботи з метою запобігання правопорушенням у дитячому середовищі» НПД.

Крім того, Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» проводить профілактичну та корекційну роботу із дітьми, які перебувають у пенітенціарній системі[10], Коаліція «Права дитини в Україні» здійснила згаданий вище моніторинг дотримання прав дитини у приймальниках-розподільниках для дітей.

У ЗМІ з’явилася інформація щодо порушення законодавства працівниками міліції під час доставляння та адміністративному затриманні дітей. Зокрема, допускалися випадки утримання неповнолітніх в одній камері з дорослими. Також установлено факти недотримання відповідних санітарних норм при утриманні дітей.[11]

Торгівля дітьми та право на свободу від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. Проблема торгівлі дітьми залишається актуальною в Україні. Вона детально представлена в тематичному розділі звіту.

Досвід супроводу кримінальних справ 2013 р., повязанних із захистом дітей від сексуального насильства та сексуальних зловживань, показує, що слідчі та судді недостатньо обізнані із зазначеною проблематикою, міжнародними стандартами захисту дітей, методиками здійснення допитів та інших дій. Тому такі справи залишаються нерозслідуваними, а більшість злочинців непокараними, що знижує рівень захисту дітей. Центром «Ла Страда-Україна» у 2013 р. було продовжено надання вторинної правової допомоги 7 дітям, які стали жертвами сексуальної експлуатації з боку незнайомих осіб, а також сексуального, психологічного і фізичного насильства в cім’ї. У одній зі справ, пов’язаних із сексуальною експлуатацією дітей (виробництво дитячої порнографії) судом першої інстанції винесено вирок, яким 3 чоловіків, винних у розбещенні дітей та створенні і розповсюдженні дитячої порнографії, засуджено до позбавлення волі.

З 2011 р. на супроводі знаходиться справа малолітнього хлопця, який став жертвою сексуальних дій з боку рідного батька. Юристи Центру надають допомогу в рамках кримінального провадження. Слідство ведеться с численними процесуальними порушеннями, що затягує найскоріше вирішення питання задля захисту дитини від неправомірних дій батька. Спираючись на положення Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, відповідно до яких, якщо батьки мають стосунок до сексуального насильства відносно дитини, процедури втручання з боку держави охоплюють можливість усунення ймовірного злочинця, спираючись на норми Сімейного кодексу України, юристами Центру було надано вторинну правову допомогу у процесі про позбавлення батьківських прав. Судовий розгляд справи триває.

Дитяча праця. З 2012 р. діє Інтернет сайт «Робота для школярів» (http://teenjobs.com.ua/ua/), який містить вакансії та резюме дітей від 12 років. Всі персональні дані та фото знаходяться у відкритому доступі, дозвіл батьків не потрібен. Діти розмішують резюме, пропонуючи виконання будь-якого виду робіт, із середньою зарплатнею 30-50 грн. за день. Також на сайті діти скаржаться на те, що їм не виплачують обіцяних грошей. На вимоги громадських організацій, в т.ч. Центру «Ла Страда-Україна», правоохоронними органами розпочато перевірку даних. Проте станом на листопад 2013 р. сайт працює, діти пропонують свої послуги, роботодавці розміщують пропозиції.

Освіта, в т.ч. дошкільна та позашкільна. Право дитини на освіту закріплено в ст. 28, 29 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до яких, держава має забезпечити безплатну й обов'язкову початкову освіту, сприяти її розвитку; забезпечити доступність вищої освіти та необхідної інформації та матеріалів та ін. В своїх Заключних рекомендаціях Комітет ООН з прав дитини висловив занепокоєння тим, що скорочення чисельності населення дітей шкільного віку призводить до зменшення кількості освітніх закладів, особливо у сільській місцевості, а також ускладнює доступ до освіти тим дітям, які живуть у сільських регіонах, дітям ромської національності та дітям з особливими потребами. Комітет з особливим занепокоєнням відзначає зменшення кількості закладів дошкільної освіти, відтак лише 61% дошкільнят відвідують такі заклади. Також Комітет звертає увагу на неадекватне фінансування освітньої сфери.

Лише протягом першого півріччя 2013 р. до Уповноваженого Президента України з прав дитини надійшла інформація про скорочення контингенту учнів, припинення діяльності або загрозу закриття понад 30 закладів позашкільної освіти практично з кожного регіону України. Міністерство фінансів України листом від 28 січня 2013 р. №31-05030-10-5/2514 внесло низку пропозицій, реалізація яких може призвести до масового закриття шкіл естетичного виховання дітей, зменшення кількості дітей, які відвідують позашкільні навчальні заклади. Зазначені пропозиції набули широкого розголосу в ЗМІ та викликали негативний резонанс в суспільстві.

Дати реальну оцінку стану позашкільної освіти в Україні надзвичайно складно. На сьогодні відсутня точна статистика про мережу закладів позашкільної освіти, про дітей, які охоплені позашкільною освітою. Кожне міністерство (Міністерство освіти і науки, Міністерство культури, Міністерство молоді та спорту) веде відомчу статистику, а єдиної державної статистики, яка б відображала тенденції у цій галузі немає. Немає також і інформації про те, скільки дітей отримують послуги з позашкільної освіти поза межами позашкільних навчальних закладах у фізичних осіб-підприємців. Ситуація в регіонах щодо розвитку позашкільної освіти є різною. На початок 2013 р. питома вага дітей, охоплених позашкільною освітою, варіювала від 28,1% у Закарпатській до 92,7% у Київській областях. Такий стан справ обумовлений, насамперед, недоліками системи фінансування позашкільних навчальних закладів. Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки на утримання позашкільних навчальних закладів здійснюються за рахунок частини доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Створення рівних умов захисту прав дитини передбачає рівне ставлення до всіх дітей в незалежності від того, в якому закладі вони навчаються. Відповідно до звіту Уповноваженого Президента України з прав дитини, система роботи освітніх навчальних закладів, особливо інтернатних, побудована на приховуванні фактів насильства відносно дітей та круговій поруці. Проблема потребує особливої уваги в майбутньому.

Значний внесок у розвиток правової освіти дітей внесла Національна тренерська мережа, яка у 2013 р. провела 3285 заходів для 103689 учасників. Тематика заходів: протидія торгівлі людьми – 35 %, протидія насильству – 20 %, захист прав дитини – 17 %, права жінок і чоловіків – 13 % та інші[12]. У 2013 р. для дітей в Україні також стартувала міжнародна кампанія «Дві маленькі дівчинки», спрямована на захист дітей від торгівлі людьми[13].

2013 р. проголошений Роком дитячої творчості[14]. Відповідно до звіту Уповноваженого Президента України з прав дитини[15], 7 березня 2013 р. Глава держави оприлюднив нові соціальні ініціативи «Діти – майбутнє України»[16], якими визначив пріоритетні напрями діяльності центральних і місцевих органів влади стосовно створення сприятливих умов для всебічного розвитку кожної дитини. Попри це, додаткових цільових коштів призначених для модернізації, розвитку, відкриття нових позашкільних навчальних закладів Урядом не виділено. Проблема полягає в тому, що велика кількість гуртків, особливо якісних та популярних,є не просто платними, а вимагає суттєвої плати від батьків.

«Заняття танцями на місяць в танцювальному гуртку при одній з Київських шкіл коштує більше 400 гривень на місяць. Заняття цікаві, викладач професійний. Натренувала колектив на участь у конкурсах та фестивалях. Але за традицією, яка склалася в Україні, участь кожної дитини за кожний номер в фестивальній або конкурсній програмі складає сто гривень, і схоже це не залежить від кількості дітей, які виконують той чи інший номер. Тож і брати участь у фестивалі хочеться, і кожного разу обмірковуємо з одним чи з двома танцями їхати – бо стає дорого. Дорога за власний рахунок – це взагалі не обговорюється. Костюми також. До керівника колективу претензій ніяких, навпаки повага і подяка. Але чи є такі заняття системою позашкільної освіти, якщо плата за місяць складає біля третини прожиткового мінімума людини? Чому такі витрати взагалі не включені у споживчий кошик?»

«В школі є система оплати навчання через створені благодійні фонди. Оплата обов’язкова. І це в державній школі! Про такі фонди знають всі, але якщо не будеш платити, дитину просто виживуть із щколи».

Із звернення на Національну дитячу «гарячу лінію» Центру «Ла Страда-Україна»

Інклюзивна освіта. Проблемою залишається доступ дітей з обмеженими можливостями до освіти. У цілому, на сьогодні в Україні для дітей з особливими потребами працюють близько 2 тис. дошкільних навчальних закладів компенсуючого (санаторні, спеціальні) та комбінованого типу, де разом із здобуттям дошкільної освіти діти отримують корекційно-реабілітаційну допомогу. Однак, слід зауважити, що у сільській місцевості охоплення дітей з інвалідністю дошкільною освітою знаходиться на неналежному рівні через майже повну відсутність дошкільних груп спеціального призначення (компенсуючого типу)[17]. За даними Дослідження стану інклюзивної освіти в Україні, на сьогодні лише 11 відсотків шкіл України частково пристосовані для навчання «особливих» школярів. Ще менше навчальних приміщень відповідають нормам безпеки і вільного пересування: це пандуси, ліфти, спеціальні гігієнічні кімнати, відповідні двері, меблі, освітлення.[18]

За статистичними даними, у загальноосвітніх навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році навчалося 58 586 дітей з особливими потребами. Пункт Національного плану дій щодо реалізації Конвенціїї ООН про права дитини стосовно запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах системи інклюзивного навчання фінансується державою не повною мірою.[19] В той же час, відповідно до нових соціальних ініціатив Президента України В. Ф. Януковича щодо забезпечення дітей з порушеннями зору підручниками, у тому числі шрифтом Брайля, у 2013 р. з Державного бюджету України мало бути додатково виділено 10 млн. гривень. На 2014 р. заходів щодо захисту прав дітей з обмеженими можливостями в Національному плані дій на виконання Конвенці ООН про права дитини не передбачено. Таким чином, не в достатній мірі виконано завдання щодо розвитку інклюзивної освіти. Батькам, які не відмовились від своєї дитини з важкими фізичними ураженнями, відмовляють, щоб їхня дитина навчалась в звичайних школах або садочках, змушують батьків направляти своїх дітей в інтернатні заклади.

Певні позитивні зрушення є за рахунок донорського фінансування. В рамках Канадсько-українського проекту «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні»[20] (5 млн. канад. дол.) розроблено нормативно-правову базу у сфері інклюзивної освіти, створено 2 інклюзивних ресурсних центри (ІРЦ) у Львівському та Кримському регіонах, видана методична література. Центри позиціонуються як державно-громадські інституції. Керівництво здійснюється Правлінням, у якому максимально представлені всі зацікавлені сторони – школи, інтернати, медики та адміністрація, але більше 50% голосів належить батькам та особам з особливими потребами. ІРЦ може допомогти батькам знаходити і отримувати доступ до існуючих видів підтримки для задоволення соціальних, психологічних, фізичних, комунікативних потреб їхньої дитини; надати інформаційні ресурси для педагогів, надавачів послуг і батьків; сприяння взаємодії батьків та державних органів.

За підтримки фонду «Відродження» проведено сотні тренінгів для освітян, розроблені програми інклюзивної освіти для дитячих садочків та початкової школи. Результатом став наказ МОН № 1034 від 23.07.2013 «Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року», яким передбачено узагальнити весь попередній досвід, розпочати відповідну підготовку вчителів у ВНЗ та забезпечити системну консультативно-роз’яснювальну роботу серед освітян, батьків та громадськості щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими потребами.[21]

Право дітей на оздоровлення та відпочинок. В Україні діє ЗУ «Про оздоровлення та відпочинок дітей», який визначає основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей; повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування; правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку; права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу. Розпорядженням КМУ від 3 листопада 2010 р. № 2056-р було схвалено Концепцію Державної цільової соціальної програми оздоровлення та відпочинку дітей на період до 2015 року, яка втратила чинність зі вступом в силу Розпорядження КМУ від 15 травня 2013 р. № 549-р, яким схвалено Концепцію Державної цільової соціальної програми оздоровлення та відпочинку дітей і розвитку мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку на період до 2017 року.

Як свідчать результати аналізу, проведення державної атестації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, незадовільний стан їх матеріально-технічної бази призводить до того, що більшість з них не відповідають сучасним вимогам і не можуть надати дітям високоякісні послуги з оздоровлення, що спричиняє припинення функціонування таких закладів. Майнові комплекси державних підприємств “Міжнародний дитячий центр “Артек” та “Український дитячий центр “Молода гвардія”, а також їх інфраструктура потребують реконструкції з оптимізацією обсягів ресурсоспоживання та модернізації відповідно до освітніх, виховних, культурологічних програм і проектів, що виконуються. На сьогодні практично не здійснюється будівництво дитячих закладів оздоровлення та відпочинку і відновлення функціонування закладів, що тривалий час не працюють. Відсутні дитячі заклади оздоровлення та відпочинку для дітей віком від 4 до 6 років та дітей, які не здатні до самообслуговування, у супроводі батьків або інших законних представників, а також для дітей, які потребують особливих умов для оздоровлення.

3 квітня 2013 р. відбулися Парламентські слухання з питань оздоровлення та відпочинку дітей і молоді[22], під час яких відзначалося, що протягом оздоровчого сезону 2012 р. в Україні функціонували 17 973 дитячі заклади, з них – 784 заклади оздоровлення, 17 189 закладів відпочинку, відновлено функціонування 11 дитячих закладів оздоровлення. Створений та оновлюється Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку. Станом на 1 січня 2013 р. до Державного реєстру внесено 568 дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, з них: 112 закладів державної форми власності, 131 комунальної та 325 приватної власності. Разом з тим, необхідно зазначити, що остаточно даний реєстр ще не сформовано. Загалом на забезпечення оздоровчої кампанії 2012 р. використано близько 1,8 млрд. грн. з місцевих бюджетів та позабюджетних коштів, оздоровлено та організовано відпочинок більш як 2,8 мільйона дітей, що становить 68,9 відсотка загальної кількості дітей шкільного віку в Україні. Постановою ВРУ від 5 листопада 2013 р. № 678-VII затверджено Рекомендації зазначених Парламентських слухань.

Нескладно порахувати, що витрати на одну дитину складали трохи більше, ніж 640 гривень на рік. Існує негативна динаміка щодо зменшення кількості стаціонарних дитячих оздоровчих закладів і неналежного їх використання.

Право дітей на заняття спортом. Органами державної влади прийнято низку нормативно-правових документів у сфері забезпечення фізичного розвитку дітей та молоді. Так, зокрема, про розвиток фізичного виховання дітей в Україні йдеться в Указі Президента України № 344/2013 «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року»[23]. Зокрема, відсутність цілісної системи виховання, фізичного, морального та духовного розвитку і соціалізації дітей та молоді виділено як гостру проблему, яку має вирішити Україна найближчим часом. Це визначено і пріоритетними завданнями: збільшення рухового режиму учнів шкільного віку за рахунок уроків фізичної культури, спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи в позаурочний час; удосконалення фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в навчальних закладах (розширення кількості спортивних гуртків, секцій і клубів з обов'язковим кадровим, фінансовим, матеріально-технічним забезпеченням їх діяльності); оновлення методології фізичного виховання дітей та молоді з безпосереднім валеологічним супроводженням усього процесу навчання і виховання дітей з різними фізичними та освітніми можливостями.

У 2013 р. Кабінетом Міністрів України розроблено та внесено на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про Загальнодержавну соціальну програму розвитку фізичної культури і спорту на 2013-2017 роки»[24], що прийнято в першому читанні 5 вересня 2013 р. Але більшість заходів програм та документів залишаютья декларативними.

Право дітей на охорону здоров’я. Заходи із створення безпечного та сприятливого середовища для розвитку дитини, збереження її здоров'я та життя. За даними Державного комітету статистики України[25], у січні-червні 2013 р. зареєстровано 1546 випадків мертвонароджень, що на 60 менше порівняно з відповідним періодом у 2012 р. У віці до 1 року померло 1993 дитини. Рівень смертності дітей у віці до 1 року знизився з 8,6 до 7,8 померлих на 1000 живонароджених. Основними причинами смерті дітей у віці до 1 року були: окремі стани, що виникають у перинатальному періоді; природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії; зовнішні причини смерті; хвороби нервової системи; деякі інфекційні та паразитарні хвороби; хвороби органів дихання; хвороби системи кровообігу. Залишається значною частка немовлят, причина смерті яких медичними працівниками не була встановлена, – 4,6%.

Основними проблемами у сфері охорони здоров’я дітей залишаються відсутність якісного обстеження та надання об’єктивного діагнозу дитині; значні недоліки щодо матеріально-технічного забезпечення лікувальних закладів; допомога дітям з особливими потребами тощо. В 2013 р. залишаються невирішеними проблеми обмеженого доступу дітей у сільській місцевості до послуг охорони здоров’я, недостатності коштів для оплати медичних послуг (за відсутністю або складністю отримання таких послуг на безоплатній основі). Уповноважений Президента України з прав дитини у звіті про свою роботу у січні-червні 2013 р. зазначив, що результати інспекції показали незадовільний рівень забезпечення закладів, які надають медичну допомогу дітям, обладнанням, м’яким інвентарем[26].

У державних звітах зазначається, що обов’язковий медичний профілактичний огляд дітей до 18 років проводиться в дитячих амбулаторно-поліклінічних закладах за місцем спостереження дітей у присутності батьків або інших законних представників. Закладами охорони здоров’я, закладами освіти проводиться робота із запобігання йододефіциту, інша профілактична робота. МОЗ України у 2012 р. розроблено Концептуальні засади щодо створення системи надання комплексної допомоги дітям, хворим на рідкісні захворювання в Україні, затверджені наказом МОЗ України від 30.07.2012 № 574. Проте Уповноважений Президента України з прав дитини у своєму звіті за січень-червень 2013 р. зазначає, що завдання, визначене Дорученням Президента України від 30 серпня 2012 року №1-1/2338, стосовно вжиття заходів щодо забезпечення у повному обсязі у 2013 році дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит, мукополісахаридоз залишаються невиконаними[27]. Протягом першого півріччя 2013 р. до Уповноваженого Президента України з прав дитини надійшло більше 30 звернень батьків, діти яких хворіють на рідкісні захворювання, зокрема на ювенільний ревматоїдний артрит, мукополісахаридоз тощо[28]. Система надання медичної допомоги дітям з онкологічними та рідкісними захворюваннями в Україні потребує не лише 100% фінансування, а й низки послідовних заходів розвитку галузі дитячої онкології, реалізація яких в Україні відбувається вкрай повільно[29].

«У мене хвора дитина – хлопчик, 5 років. У нього температура вчора підскочила до 40 градусів. Ми викликали швидку допомогу, але вони нам повідомили, що не приїдуть до нас, бо ми живемо на хуторі, а в них немає бензину, щоб до нас доїхати».

«Моя дитина викликала швидку медичну допомогу, коли в неї почався приступ апендициту. Вони сказали, що дитина просто балується і на звернення не прореагували. Коли я прийшла з роботи, то моя дитина була «ледь жива» – їй було дуже боляче. Як можна покарати медичну установу за таку провину?».

«Я проживаю в селі. У мене дитина – дівчинка 3-х років – дуже хворіє. У неї грип – дуже висока тепмература. В мене немає автомобіля, аби її завести в лікарню. Я викликала швидку допомогу, але вони мені відповіли, що не приїдуть до нас, бо «дорога не очищена від снігу». Сказали, щоб я дитину сама лікувала вдома. Але, чим же мені її лікувати? Вони що, хочуть, щоб моя дитина померла?»

Із звернень на Національну дитячу «гарячу лінію» Центру «Ла Страда-Україна»

Серед заходів, які заплановані Кабінетом Міністрів на виконання Національного плану дій на 2013 р. (та й на попередні роки також) не згадується така проблема, як імунізація, хоч ця проблема набуває все гострішого розголосу. Батьки не усвідомлюють важливість щеплення та відмовляються щепити дітей, або необхідних вакцин в Україні немає по півроку.

В 2011-2012 рр. планувалось «Розроблення для батьків рекомендацій щодо збереження здоров’я дітей», але ні одна з надрукованих брошур не стосувалась імунізації (щеплення) дитини. Всі вакцини проходять ліцензування та лабораторний контроль у Державному експертному центрі. В приватних кабінетах та приватних клініках пропонують дорогі вакцини (Infantrix Gexa, Infantrix LPV etc), які дають менше алергічних реакцій, але їх термін дії обмежується 10 роками. Вакцина АКДС, яку випускає Харків, за даними експертів, надійна, довготривала (на все життя), але може давати сильну алергічну реакцію на друге-третє щеплення. Згідно з календарем щеплень, 10 з них робляться обов’язково (туберкульоз, гепатит Б, коклюш, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, краснуха, епідемічний паратит, гемофільна інфекція). Ці вакцини закупає Міністерство охорони здоров’я, всі вони сертифіковані і робляться безкоштовно. 7 інфекцій рекомендовані: вітряна оспа, гепатит А, грип, менінгокок, ротовірусна, пневмококова інфекція, вірус папіломи людини. Ці вакцини купують самі люди[30]. Ротовірусної вакцини протягом 6 місяців після народження дитини (термін, до якого її необхідно щепити) в Україні в 2013 р. не було навіть у приватних клініках (з розмови з батьками). Виробники будь-якої країни або дистриб’ютори подають пропозиції для щеплення на тендер у Міністерство охорони здоров’я. Тендери із закупівель вакцин для щеплень – привід для корупції. Від медиків вимагають закуповувати вакцини певних фірм, причому низької якості й завищеною ціною. В свою чергу без щеплень дітей не беруть у дошкільні заклади, що створює ще один вид корупції – батьки купують довідку про щеплення. Кожен запис про щеплення коштує 50-150 грн[31].

Рекомендації  Верховній Раді України

1.      Передбачити та забезпечити достатнє фінансування із Державного бюджету на забезпечення дітей з особливими потребами та тяжкохворих дітей ліками, медичними препаратами, реабілітаційними послугами, імунопрофілактикою тощо.

2.      Ввести до законодавства про освіту, зокрема, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», положення про обов’язкове інформування про права дитини, навчання щодо попередження правопорушень проти дитини, їх шкідливих наслідків, про ризики сексуальної експлуатації та сексуального розбещення, так само як способів самозахисту у формі, яка відповідає їх віковим можливостям.

3.       Закріпити визначення поняття «дитяча проституція» в Законі України «Про охорону дитинства».

4.      Розробити зміни та доповнення до Кримінального процесуального кодексу України щодо: закріплення обов’язкової участі психолога на всіх етапах судочинства за участі дитини; забезпечення безоплатної юридичної допомоги дітям, які визнані постраждалими та свідками, необхідної для захисту їх прав; зобов’язання органу досудового розслідування виявляти інформацію про загрозу безпеці дитини, щодо якої є відомості, що вона стала жертвою злочину, і забезпечувати її захист, до визнання цієї дитини потерпілою, незалежно від того, надійшла заява чи повідомлення про загрозу її безпеці від неї самої або від іншої особи; негайної передачі матеріалів, які містять інформацію про вчинення злочину щодо дитини, до слідчого підрозділу, а на період перевірки матеріалів забезпечити застосування заходів безпеки дитини у разі необхідності; окремого розділу у Кримінальному процесуальному кодексі України, у якому будуть урегульовані процедурні питання з метою забезпечення найкращого інтересу потерпілої дитини.

5.      Ратифікувати Гаазьку Конвенцію про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення.

6.      Передбачити та забезпечити достатнє фінансування із Державного бюджету на забезпечення дітей-інвалідів та тяжкохворих дітей ліками, медичними препаратами, реабілітаційними послугами, імунопрофілактикою тощо.

Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади

7.      Розробити та включити до Плану заходів Кабінету Міністрів України заходи, спрямовані на лікування дитячих патологій, які на сьогодні не лікуються в Україні, визначення дієвого механізму відповідного лікування дітей у медичних закладах інших країн.

8.      Розробити та включити до Плану заходів Кабінету Міністрів України заходи із забезпечення рівного доступу всіх жінок незалежно від місця проживання та соціального статусу до високоякісних медичних послуг, що надаються вагітним, створення умов для безпечних пологів.

9.      Міністерству охорони здоров'я України вжити додаткових заходів щодо забезпечення своєчасного здійснення закупівель і поставок лікарських засобів для лікування дітей, хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання, вирішити питання стосовно формування запасу таких лікарських засобів у державних і комунальних закладах охорони здоров'я, у відповідності до вимог Указу Президента України від 1 червня 2013 року №312.

10.   Вжити вичерпних заходів для вирішення питання реєстрації в Україні необхідних лікарських засобів для своєчасного та безперервного забезпечення необхідним медичним обслуговуванням хворих дітей.

11.   Провести загальнонаціональну роз’яснювальну кампанію для населення України щодо ювенальної юстиції.

12.   Розробити механізм включення дітей у процес прийняття рішень із питань, що стосуються охорони дитинства, захисту прав дітей. В тому числі, розробити механізм врахування думки дитини у вирішенні питань, що стосуються самих дітей.

13.   Розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо гармонізації законодавства України із положеннями Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. Зокрема, розробити положення щодо комплексної протидії дитячій проституції, дитячій порнографії, криміналізувати зваблення дітей через використання інформаційно-комунікаційних технологій, запровадження корекційних програм для осіб, що вчиняють злочини сексуального характеру щодо дітей, створення банку даних осіб, які вчинили злочини сексуального характеру щодо дітей, реабілітації дітей, постраждалих від сексуального насильства та експлуатації.

14.   Провести широку інформаційно-просвітницьку кампанію серед населення України щодо необхідності скасування таємниці усиновлення та включити у програми підтримки для батьків-усиновлювачів питання, пов’язані із таємницею усиновлення.

15.   Проводити широкі інформаційні кампанії щодо прав дітей, підтримувати роботу Національної «гарячої лінії» з прав дітей.

16.  Провести аудит системи захисту дітей, який включатиме, зокрема, аналіз причин та масштабів стаціонарного догляду дітей в інтернатних закладах, причин потрапляння дітей в такі заклади, оцінку потреб соціальних послуг для дітей та сімей з дітьми в громадах.

17.  На основі результатів аудиту та з урахуванням пілотних моделей надання соціальних послуг сім’ям та дітям, апробованих у Макарівському районі Київської області та Дніпропетровському районі Дніпропетровської області розробити нову державну цільову програму (або внести зміни до НПД), в якій передбачити: закриття / трансформацію інтернатних закладів, шляхом повернення дітей в сім’ї або влаштування у сімейні форми виховання; створення сімейно-орієнтованих послуг для дітей і сімей в громадах, асортимент та обсяг яких має відповідати потребам громади; підготовку фахівців для надання якісних соціальних послуг дітям та сім’ям, у відповідності до нової моделі надання послуг; створення можливостей для фінансування з державного бюджету новостворених соціальних послуг для дітей та сімей в громаді, сімейних форм виховання, зокрема, шляхом перенаправлення на ці потреби ресурсів, що звільняться після закриття інтернатних закладів. Залучити до зазначеної роботи широке коло профільних громадських організацій.

18. Провести моніторинг використання дитячої праці в тіньових та неформальних секторах економіки, домашньому господарстві. Запровадити відповідну державну статистику. Надавати допомогу дітям, які постраждали від експлуатації праці.

Верховному Суду України

19.   Підготувати нову постанову Пленуму Верховного суду щодо застосування судами законодавства про відповідальність за сексуальні злочини відносно дітей.

Обласним, міським та районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування

20.   Здійснити інвентаризацію матеріально-технічного забезпечення дитячих лікарень та дитячих відділень лікувальних закладів, у відповідності до вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 10 березня 2011 року №140 «Про проведення інвентаризації матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров’я». Результати інвентаризації заслухати на колегіях та визначити першочергові заходи щодо поліпшення фінансування та матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров’я, в яких надається медична допомога дітям, медичною апаратурою, обладнанням, м'яким інвентарем, функціональними ліжками згідно з табелем оснащення.

21.   Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити соціальний супровід кожної родини, яка виховує важкохвору дитину, у відповідності до вимог Національної стратегії профілактики соціального сирітства на період до 2020 року, затвердженої Указом Президента України від 22 жовтня 2012 року № 609.

22.    Створити спеціалізовані центри соціально-психологічної реабілітації дітей, постраждалих від сексуального насильства та сексуальної експлуатації.

23.   Продовжувати обладнання та використання в рамках кримінального провадження «зелених кімнат» для опитування дітей, які постраждали від насильства та експлуатації.

24.   Забезпечувати реалізацію права дітей на освіту в сільській місцевості, дітей ромської національності, запроваджувати інклюзивну освіту. Не допустити незаконне закриття закладів середньої освіти

25. Забезпечити належне фінансування та інформування населення щодо впровадження інклюзивного навчання.

Громадським та міжнародним організаціям, донорським структурам, науковим та науково-дослідним центрам

26.   Дослідити питання щодо середнього віку досягнення статевої зрілості в Україні і на цій основі закріпити вік вступу у статевий зв'язок у законодавстві України.

27.    Розробити ефективну методологію моніторингу порушення прав дітей у освітніх та інтернатних закладах, забезпечити ефективний механізм притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні прав дитини.

28.    Запровадити систему моніторингу інституційних закладів задля захисту прав дітей, які перебувають в таких закладах.

 

[1] Розділ підготовлено фахівцями Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Левченко К., Бочкор Н., Євсюковою М., Ковальчук Л., Легенькою М. та Мудрик В. Під час підготовки розділу були, в тому числі, використані матеріали, які надали громадські організації: Представництво благодійної організації "Надія і житло для дітей" в Україні, "ІПЦ "ВІСЬ", Всеукраїнська благодійна організація «Всеукраїнська мережа ЛЖВ», Міжнародна громадська організація «Школа Рівних Можливостей», «А-Веста», Всеукраїнська мережа проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, Міжнародна організація ЕКПАТ в рамках підготовки громадського звіту про виконання Україною Загальнонаціональної програми «Національний план дій щодо виконання Україною Конвенції ООН про права дитини до 2016 р.», який здійснювався спільно з Представництвом ЮНІСЕФ в Україні.

[2] http://coe.kiev.ua/uk/DPAInf(2011)17E%20Action%20Plan%20Ukraine.pdf

[3] Очікувані результати та основні заходи. Зміцнено налаштованість уряду на приєднання до норм ООН і РЄ у сфері прав дитини, зокрема Конвенцій РЄ про захист дітей від сексуальної експлуатації і сексуального розбещення, про протидію торгівлі людьми та про кіберзлочинність, та на їх дієву імплементацію. Захист дітей стає пріоритетом у політиці. Наявний Національний план дій і стратегія. Національне законодавство приведено в відповідність до Конвенції РЄ «Про захист дітей від сексуальної експлуатації і сексуального розбещення (CETS № 201). У судочинстві враховуються найкращі інтереси дитини відповідно до Керівних принципів правосуддя, дружнього до дитини. Головні напрями діяльності: Інформаційно-просвітна / пропагандистська робота; забезпечення дітей, батьків і фахівців відповідним знанням і методиками запобігання сексуальному насильству й реагування на нього; законодавча експертиза; допомога в формулюванні і реалізації Національного плану дій; підготовка звітів, порівняльних досліджень, аналізів здійсненності, розробка навчально-методичних матеріалів й забезпечення навчання; створення умов для ознайомчих візитів з метою обміну належною практикою; консультування з питань організації дружніх до дітей притулків для потерпілих від сексуального розбещення; розробка і реалізація програм реабілітації дітей, що зазнали впливу насильства в сім’ї; розробка пропозицій щодо стандартів послуг для дітей, що зазнали впливу насильства в сім’ї; створення баз даних дітей, потерпілих від сексуальної експлуатації, та осіб, хто схильний до вчинення таких злочинів, і забезпечення методами регулювання функціонування таких баз даних.

[4] КорпачН.І. Особливості участі дітей та молоді в суспільних перетвореннях:
 http://web.znu.edu.ua/herald/issues/2008/ped_2008_1/2008-26-06/korpach.pdf

[5] http://dsmsu.gov.ua/media/2013/01/23/3/Dopovid_2012_s.pdf

[6] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13

[7] http://youthjustice.org.ua/about.html

[8] http://youthjustice.org.ua/attendance_centre.html

[9] http://youthjustice.org.ua/37-explorers-of-ivano-frankivsk.html

[10] http://www.volunteer.kiev.ua/pages/214-proflaktika_vl_ta_rizikovano_povednki_sered_nepovnoltnh_csho_perebuvayut_u_pentencarnj_sistem

[11] http://vinnitsaok.com.ua/na-vinnychchyni-u-sizo-nepovnolitnih-utrymuvaly-razom-iz-doroslymy-167475.html

[12] З детальними звітами про діяльність НТМ можна ознайомитись на сайті Центру «Ла Страда-Україна» у розділі «Звіти» - www.la-strada.org.ua

[13]Переглянути українську версію фільму можна за посиланням http://www.youtube.com/watch?v=qTtMWtXhS1g.

[14] Указ Президента України від 28 грудня 2012 р. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/756/2012

[15] Звіт Уповноваженого Президента України з прав дитини про проведену роботу у І півріччі 2013 р. http://www.president.gov.ua/news/29367.html

[16] http://www.president.gov.ua/docs/initiative_11.pdf

[17] http://mlsp.kmu.gov.ua/document/156474/st.doc

[18] Дослідження стану інклюзивної освіти в Україн, стор.21і[18] http://timo.com.ua/node/10040

[19] Дослідження стану інклюзивної освіти в Україні було проведено у період з червня 2011 року по січень 2012 року ГО «Європейська дослідницька асоціація» (ERA) у співпраці з дослідницькою компанією InMind, ГО «Демократичні ініціативи молоді» та ГО «Аліса» за фінансової підтримки фонду «Відродження, cтор.15. http://timo.com.ua/node/10040

[20] http://www.education-inclusive.com/ircs/

[21] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1034729-13

[22] Постанова Верховної Ради України від 5 листопада 2013 року № 678-VII

[23] http://www.president.gov.ua/documents/15828.html

[24] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=2629&skl=8

[25] http://www.ukrcensus.gov.ua/

[26] http://www.president.gov.ua/news/29367.html

[27] http://www.president.gov.ua/news/29367.html

[28] Там само

[29] http://www.president.gov.ua/news/29367.html

[30] Щеплення: Чи є право вибору, http://corruptua.org/2013/10/shheplennya-chi-ye-pravo-viboru

[31] З розмови з батьками на Національній дитячій «гарячій лінії»

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори