увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 29.09.2016 09:50
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



22. Ґендерна дискримінація та насильство щодо жінок

[1]

Ґендерна дискримінація та насильство щодо жінок має багато проявів: домашнє насильство, зґвалтування, фізичні напади, переслідування, сексуальні домагання тощо. До рівня епідемії в Україні зросли домашнє насильство та зґвалтування.

Найбільшою проблемою в цій сфері в Україні є домашнє насильство. На жаль, державна система збору і обробки відомостей про факти домашнього насильства відсутня. Відомча статистика, що забезпечується Міністерством соціальної політики та Міністерством внутрішніх справ, формується з різних джерел і не розрізняє випадки за видами насильства: фізичного, економічного, сексуального і психологічного. Кількість випадків домашнього насильства сьогодні не зменшується. Щогодини мінімум 15 жінок стають жертвами насильства у сім'ях[2]. Згідно зі статистикою, 68% жінок в Україні зазнають знущань в сім′ї. Вони страждають від домашнього насильства частіше, ніж від пограбувань, зґвалтувань чи автомобільних катастроф разом узятих. 35-50% жінок, які потрапляють у лікарні з тілесними травмами – жертви домашньої тиранії[3].

Цифри, які характеризують масштаби домашнього насильства в Україні в 2013 р. наступні:

Звернення за фактом вчинення насильства – 160 730 осіб.

Поставлено на облік – 88 162 особи, з них:

Чоловіки – 79 986 осіб;

Жінки – 77 908 осіб;

Діти – 757 осіб.

Перебуває на обліку – 93 422 особи.

Винесення офіційного попередження – 89 168 осіб.

Притягнуто до адміністративної відповідальності – 108 467 осіб, з них:

106 144 особи – дільничними інспекторами.

Направлено на проходження корекційних програм – 3 714 осіб.

Захисні приписи – 6 161 особа.

У Рівненській області, наприклад, на профілактичному обліку в області за вчинення насильства в сім’ї перебуває 3800 людей, із них 3572 — чоловіки, 217 жінок та 11 неповнолітніх[4]. В Харкові за 9 місяців 2013 року в правоохоронні органи надійшло 2 тис. 512 звернень, що стосуються домашнього насильства, 500 з них були повторними[5]. В більшості випадків від насильства страждають діти, а вони, як відомо, дуже схильні до наслідування[6].

Одною з причин поширення такого явища є неефективність законодавства.

Постраждалі від домашнього насильства сьогодні зазнають подвійної дискримінації, подвійного порушення своїх прав, оскільки потерпівши від насильства, вони потім стикаються з відсутністю реагуванням органів державної влади, правоохоронних органів на скарги та звернення за захистом своїх прав. Так, за 9 місяців 2013 р. на гарячу лінію центру "Ла Страда – Україна" надійшло 225 скарг на бездіяльність міліції, органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу домашнього насильства.

Мова йде не тільки про недосконалість Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", але й про новий Кримінальний процесуальний кодекс України, адже він значно звузив компетенцію дільничних інспекторів міліції на реагування у випадках домашнього насильства, а також відніс до справ приватного обвинувачення нетяжкі та середньої тяжкості злочини, які вчиняються в сім'ї. Це означає, що держава виступить на захист жінки вже тоді, коли жінка буде мертва або значно скалічена.

В лютому 2013 р. Департамент сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики України розпочав створення робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері попередження насильства в сім’ї. Під час засідань робочої групи відбулися обговорення законопроекту «Про запобігання та протидію домашньому насильству», влітку 2013 р. було здійснено його суттєве доопрацювання відповідно до зауважень Науково-експертного управління Верховної Ради України та експертного середовища (нова редакція має бути внесена на заміну попереднього законопроекту). На обговорення міжвідомчої робочої групи також виносились питання впровадження корекційних програм роботи з особами, які вчинили насильство в сім’ї, затвердження уніфікованої програми Міністерством соціальної політики; розроблення мінімальних стандартів соціальних послуг для осіб, які постраждали від насильства в сім’ї; внесення змін до порядку звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення тощо. Експерти Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, презентуючи підготовлений експертний висновок до законопроекту № 2539, звернули особливу увагу на питання чіткого визначення в законі розподілу повноважень щодо здійснення заходів по запобіганню та протидії домашньому насильству між різними державними органами; питання збору та поширення статистичних даних щодо фактів вчинення домашнього насильства; питання можливості державного фінансування неурядових організацій, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії домашньому насильству та посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства[7].

До справ приватного обвинувачення також належать справи про зґвалтування. Це не менш болюча проблема для українського суспільства і, зокрема, для жінок. В період за 2009-2011 рр. до органів внутрішніх справ надійшло 7 тисяч звернень з приводу зґвалтувань. І тільки 2 тисячі справ були відкриті як кримінальні і по ним проводилося розслідування. На початок 2012 року у судах перебувало 232 справи по зґвалтуванню. Навіть ті справи, що потрапляють до міліції, не знаходять належної відповіді. І тому більшість жертв воліють взагалі не звертатися до органів влади, до правоохоронців, боячись як своїх кривдників, так і публічного осуду, а також самих міліціонерів, а відтак, не отримують належної допомоги.

Проблемою залишається надання первинної та вторинної допомоги жінкам, постраждалим від домашнього насильства. Цим здебільшого опікуються громадські організації. Так, у 2013 р. Центр «Ла Страда – Україна» здійснював соціальну допомогу та супровід справ, пов’язаних із насильством щодо жінок та дітей: 9 справ щодо випадків насильства в сім’ї та захисту прав дитини; 2 справи щодо випадків домашнього насильства щодо громадянок України за кордоном (Македонія та Палестина); 1 справа щодо громадянки Узбекистану, яка є постраждалою від домашнього насильства в Чорногорії (справа, розпочата наприкінці 2012 р.). Серед видів допомоги, яка надавалась Центром: психологічні, соціально-педагогічні, соціально-економічні, юридичні, інформаційні послуги, сприяння в пошуку зниклих за кордоном та допомога в поверненні на батьківщину, сприяння у відновленні/встановленні контактів з рідними, сприяння в тимчасовому влаштуванню в притулку, юридичний супровід та представлення інтересів клієнтів тощо. Допомога здійснювалася за рахунок коштів донорів та благодійних внесків. Жодної копійки фінансової підтримки з боку держави не було отримано.

В квітні 2013 р. у рамках виконання соціальної програми AVON «Скажімо НІ домашньому насильству» були представлені результати моніторингу закладів та установ для постраждалих від насильства в сім’ї, який виявив багато проблем в їх діяльності. Було відвідано 51 спеціальний заклад. Основна проблема полягає в тому, що в областях є центри, що надають допомогу людям у скрутних життєвих обставинах, але вони не є спеціалізованими: під одним дахом можуть опинитися і особи, які вийшли із місць позбавлення волі, і сироти, і жінка з дитиною, яку вигнав із дому чоловік. Обов'язок створення спеціалізованих притулків покладений на місцеві органи влади. Таких центрів недостатньо, і їх кількість та якість не відповідає стандартам Ради Європи.

Внаслідок переформатування роботи Національної «гарячої лінії» з питань запобігання торгівлі людьми та Національної «гарячої лінії» з попередження насильства в сім’ї та захисту прав дітей наприкінці 2012 року, з 1 січня 2013 року на базі Центру «Ла Страда – Україна» почали функціонувати Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації й Національна дитяча «гаряча лінія». У 2013 році на НГЛ надійшло 7 036 дзвінків, з них 92,3% стосувалися питань домашнього насильства та гендерної дискримінації, а 7,7% – питань запобігання торгівлі людьми. Дзвінки від жінок становили 69,7%, від чоловіків – 30,3%. 66,6% консультацій були інформаційними, 19,7% – правовими, 12,2% – психологічними, 1,5% консультацій були надані залученими експертами. Також було надано 1288 електронних консультацій. В листопаді 2013 р. запроваджено надання один раз на тиждень консультацій через Інтернет за допомогою програми Skype. Надано 11 консультацій.

27.4% консультацій стосувалися домашнього насильства, 5.4% - екстрені консультації щодо нього. 11.7% консультацій надані щодо психологічних проблем, 10.3% - пробем міжособистісних стосунків, 15.1% - розлучення та пов’язаних ним питань, 3.2% - консультації щодо надання соціальної допомоги.

Третій рік поспіль продовжує своє функціонування сайт www.ostanovimnasilie.org.ua, який наповнюють фахівці Центру «Ла Страда – Україна». Він є фактично першим в Україні клієнтоорієнтованим веб-ресурсом, покликаним допомогти жінкам, які опинилися в ситуації домашнього насильства. На цьому сайті можна ознайомитися з інформацією про проблему домашнього насильства, можливі шляхи її вирішення, компетентні органи і служби, що надають допомогу в ситуації домашнього насильства. Також є можливість безпосередньо звернутися до психологів та юристів Центру «Ла Страда – Україна» за консультацією як в електронному вигляді, так і зателефонувавши за номером Національної «гарячої лінії» з попередження домашнього насильства 0 800 500 335 чи 386.

В 2013 р. вийшов у світ навчально-методичний посібник «Соціальна та корекційна робота з особами, які вчинили насильство в сім’ї» ( в 2-х томах). Навчально-методичний посібник присвячено питанням соціальної та корекційної роботи з особами, які вчинили насильство в сім’ї, організації та здійснення такої роботи. На основі посібника в Харкові та Донецьку були проведені навчальні семінари-тренінги для фахівців центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з впровадження корекційних програм по роботі з особами, які скоїли насильство в сім’ї. Участь в тренінгах взяли 85 осіб.

Також підготовлено посібник «Домашнє насильство: актуальні проблеми та шляхи вирішення», який став результатом реалізації спільного проекту «Посилення правових можливостей жінок, які зазнали насильства в сім'ї», що втілювався трьома громадськими організаціями Київщини, Херсонщини та Волині за підтримки МФ «Відродження»[8].

Невирішеним залишається питання щодо фінансування діяльності громадських організацій, які здійснюють роботу у сфері попередження насильства сім’ї та надання допомоги постраждалим на основі соціального замовлення та купівлі соціальних послуг. Відповідальність за затягування такого процесу лежить на Міністерстві соціальної політики України, яке має розробити та затвердити на виконання існуючих законів внутрішнє положення.

Ефективна діяльність громадських організацій, спрямована на реалізацію статутних завдань та надання різноманітних послуг громадянам потребує суттєвого фінансового забезпечення, що є достатньо проблематичним на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства та існуючого рівня соціальної відповідальності бізнесових структур. У зв’язку із цим фінансова підтримка діяльності громадських організацій з боку держави може стати не тільки суттєвим поштовхом для розвитку організацій громадянського суспільства, але й поштовхом для розвитку ринку соціальних послуг в Україні. Серед нормативно-правових актів, які унормовують можливість фінансування громадських організацій є: Закон України "Про громадські об’єднання", ст. 22 та 23; Закон України "Про соціальні послуги", ст. 1,7; Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» № 5428-VI [5]; Указ Президента України № 32/2012 від 25.01.2012 "Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні"; Указ Президента України № 212/2012 від 24 березня 2012 р. "Про стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні»; Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1049; Постанова Кабінету Міністрів України № 324 від 29 квітня 2013 р. "Про затвердження Порядку здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів". 16 жовтня 2012 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» № 5428-VI, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 87 та 91 Бюджетного кодексу, що розширюють коло громадських об’єднань. Нові норми Бюджетного кодексу орієнтовані на залучення громадських організацій до реалізації соціальних, гуманітарних, екологічних, культурницьких проектів за рахунок бюджетних коштів. Була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 324 від 29 квітня 2013 р. "Про затвердження Порядку здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів". Цей Порядок визначає відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» механізм формування, виконання і фінансування соціального замовлення соціальних послуг, що надаються недержавними суб’єктами, за рахунок бюджетних коштів, а також організації та проведення конкурсів із залучення таких коштів. При цьому мова йде про залучення коштів місцевих бюджетів.

На рівні правозастосування ситуація виглядає як повна бездіяльність державних органів в цій сфері, внаслідок чого – відсутність можливості для громадських організацій отримувати фінансову державну підтримку на реалізацію важливих соціальних програм для громадян України.

Рекомендації

1. Провести масштабну загальнонаціональну кампанію по поширенню положень та принципів Конвенції Ради Європи № 210 про попередження насильства щодо жінок та домашнього насильства та боротьбу з цими явищами.

2. Підготувати до ратифікації та ратифікувати Конвенцію Ради Європи № 210 про попередження насильства щодо жінок та домашнього насильства та покарання за них.

3. Доопрацювати та прийняти Закон України «Про попередження насильства в сім'ї». На його виконання запровадити ефективний механізм надання допомоги та захисту жертвам домашнього насильства і виділити кошти на таку діяльність.

4. Провести дослідження щодо впливу нового Кримінального процесуального кодексу на повноваження міліції, зокрема, дільничних інспекторів міліції в частині їх діяльності по попередженню насильства в сім’ї. Після цього запропонувати та внести необхідні зміни.

5. Міністерству соціальної політики розробити внутрішню нормативну документацію щодо фінансування діяльності громадських організацій, які здійснюють роботу у сфері попередження насильства сім’ї та надання допомоги постраждалим на основі соціального замовлення та купівлі соціальних послуг.

6. Здійснити перегляд роботи та взаємодії усіх суб’єктів, які вживають заходів щодо запобігання насильству в сім’ї – від дільничного міліціонера, лікаря, вчителя школи до соціального працівника.

7. Розробити методики та навчити фахівців для здійснення комплексної роботи з сім’єю, в якій існує насильство: з жертвою, кривдником і дитиною, за наявності такої в сім’ї.

8. Активізувати роботу по впровадженню корекційних програм в роботі з кривдниками.

 

[1] Підготовлено Левченко К., Євсюковою М, Калашник О., Легенькою М. - Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна»

[2] http://tsn.ua/ukrayina/schogodini-15-ukrayinok-strazhdayut-vid-katuvan-ta-poboyiv-u-sim-yah-315896.html

[3] http://wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/news/Mukachvsk_pravooxoronc_tezh_proti_nasilstva_v_smi

[4] http://wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/news/Kudi_na_Rvnenxhin_zvernutisja_zhnkam_xho_poterpajut_vd_domashnogo_nasil

[5] http://wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/news/U_Xarkov_zavershilasja_akcja_«16_dnv_proti_nasilstva»

[6] http://www.volynnews.com/news/city/nasylstvo_u_lutskykh_simyakh_zareyestrovano_272_vypadky/

[7] http://www.uapravo.org/text.php?id=1650

[8] http://www.ukrinform.ua/ukr/news/anons_1885049