MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Законопроект «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

17.06.2014   
Цей законопроект внесено для розгляду Верховною Радою17 червня народними депутатами Валерієм Пацканом, Сергієм Соболєвим та Володимиром Ар’євим на заміну законопроекта №4998 від 3 червня. Він використовує законопроект ХПГ та рекомендації УВКБ ООН з прав біженців.

Цей Закон визначає правовий статус внутрішньо переміщених осіб, встановлює економічні, соціальні та правові гарантії захисту їх прав та законних інтересів на території України відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України, а також принципів і норм міжнародного права.

 

Стаття 1. Правовий статус внутрішньо переміщеної особи.

1.Внутрішньо переміщені особи - це громадяни України, особи без громадянства або іноземці, які легально проживають на території України, які були змушені залишити свої будинки або місця звичайного проживання, зокрема, в результаті/або для того, щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, стихійних або антропогенних лих, і які не перетинали міжнародно визнаний кордон України.

2. Внутрішньо переміщеною особою не може бути визнано особу, яка:

1) вчинила злочин проти миру, людяності або тяжкий чи особливо тяжкий злочин, визнаний таким законодавством України;

2) не звернулася без поважних причин з заявою про визнання її внутрішньо переміщеною особою протягом 12 місяців від дня вибуття з місця проживання.

3. Дискримінація внутрішньо переміщених осіб при здійсненні їх прав і свобод, з мотивів їх переселення, забороняється.

 

Стаття 2. Законодавство у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб.

1. Правовий статус внутрішньо переміщених осіб визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

У разі  якщо  міжнародним  договором України встановлено інші
правила,   ніж передбачені  цим  Законом,   застосовуються  правила,
передбачені таким міжнародним договором України.

 

Стаття 3. Порядок набуття статусу внутрішньо переміщеної  особи

Особа набуває статусу внутрішньо переміщеної  особи після одержання нею документу, що посвідчує факт внутрішнього переміщення.

Для набуття зазначеного статусу особа подає заяву до органу соціального захисту населення того регіону, куди вона прибула для постійного чи тимчасового перебування.

Одночасно із заявою така особа подає документи, що підтверджують її попереднє перебування в одному з населених пунктів зазначених в «списку регіонів, що є джерелом внутрішнього переміщення». Такими документами можуть бути: паспорт із відміткою про реєстрацію за місцем проживання, трудова книжка із записом про трудову діяльність, військовий квиток із записом про військову службу, шкільні атестати, медичні довідки, правовстановлюючі документи на рухоме й нерухоме майно.

У разі надання особою достовірних свідчень про те, що вона раніше перебувала в одному з населених пунктів, зазначених в «списку регіонів, що є джерелом внутрішнього переміщення», орган соціального захисту населення надає такій особі документ, що посвідчує факт внутрішнього переміщення. Кожній повнолітній особі видається окремий документ, дані про неповнолітніх дітей заносяться до документу одного з батьків.

Якщо особа не може надати достовірних свідчень про те, що вона раніше перебувала в одному з населених пунктів, зазначених в «списку регіонів, що є джерелом внутрішнього переміщення», або ж стверджує, що  вона переміщена з регіону, що не входить в згаданий список через особисті обставини, в такому випадку особа подає розширену заявку, що складається з особистої заяви і свідчення щодо причини, з якої особа хоче набути статусу внутрішньо переміщеної особи. 

Орган соціального захисту населення розглядає розширені анкети протягом 30 днів. У разі рішення цього органу про належність особи до  внутрішньо переміщеної особи заявнику видається документ, що посвідчує факт внутрішнього переміщення. Відмова у видачі такого документу може бути оскаржена до суду.

 

Стаття 4. Умови припинення статусу внутрішньо переміщеної особи.

Статус внутрішньо переміщеної особи припиняється у разі:

припинення громадянства України;

виїзду внутрішньо переміщеної особи на постійне місце проживання за межі території України;

якщо особа навмисно повідомила неправдиві дані або подала завідомо фальшиві документи, які стали підставою для визнання її внутрішньо переміщеною особою.

Рішення про втрату статусу внутрішньо переміщеної особи, шляхом визнання недійсним документу, що посвідчує статус внутрішньо переміщеної особи,   приймається органами соціального захисту населення  того регіону, куди вона прибула для постійного чи тимчасового перебування.

 

Стаття 5. Тимчасове проживання внутрішньо переміщених осіб

Внутрішньо переміщені особи мають право на отримання місця тимчасового проживання з житлового фонду на період до шести місяців.

У випадку крайньої необхідності місце для тимчасового проживання може бути надано осіб, процес реєстрації якої як внутрішньо переміщеної ще не завершений.

При наданні місця тимчасового проживання враховуються побажання внутрішньо переміщених осіб, можливості для їх зайнятості в регіоні переселення, наявність особистих зв’язків у особи та її родини і придатність житла для конкретної сім’ї.

Внутрішньо переміщені особи мають право за власним вибором лишатися зареєстрованими в місці їх попереднього проживання або ж здійснити перереєстрацію за місцем перебування, в яке вони переселилися.

 

Стаття 6. Порядок реєстрації місця проживання внутрішньо переміщених осіб

Внутрішньо переміщені особи , які мають документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, або згоду власника/співвласників житла, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання, реєструються органами Державної міграційної служби України. Відомості про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи за її заявою вносяться до паспортного документа шляхом проставлення в них штампу реєстрації місця проживання особи або до довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування, що підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи та є достатньою для реалізації всіх прав та виконання дій, які пов’язані з місцем проживання.

Внутрішньо переміщені особи, які не мають документів, що підтверджують право на проживання в житлі, мають право бути тимчасово зареєстрованими за адресою територіальних органів соціального захисту населення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає фактичному місцю проживання вимушеного переселенця. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики та його територіальні органи надають відповідні дані до органу Державної міграційної служби України, який реєструє тимчасове місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Відомості про реєстрацію тимчасового місця проживання внутрішньо переміщеної особи за її заявою вносяться до паспортного документа шляхом проставлення в них штампу реєстрації місця проживання особи або до довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування, що підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи та є достатньою для реалізації всіх прав та виконання дій, які пов’язані з місцем проживання.

Довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування внутрішньо переміщеної особи надає право за особистою заявою отримати відповідний штамп реєстрації місця проживання особи у паспортному документі.

Внутрішньо переміщені особи при реєстрації місця проживання або місця перебування мають право зберегти за собою реєстрацію місця проживання на території, яку вони вимушені були покинути або залишити.

Державна міграційна служба для реєстрації місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вправі вимагати довідки, або будь-які інші документи, що мають видаватися на території, яку внутрішньо переміщена особа покинула або залишила. У разі втрати паспортних документів через обставини пов’язані з вимушеним переселенням, для отримання довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування Державною міграційною службою вивчаються інші документи та прямі і непрямі докази вимушеного переселення: фото, відео і аудіо записи з території, з якої виникла вимушена міграція, проїзні документи, квитки платіжні чеки тощо.

 

Стаття 7. Права  внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщені особи мають право:

на вільне пересування у межах території України з метою пошуку безпеки;

на захист від насильного повернення чи переселення в місця, де їх життя, безпека, свобода та / або здоров’я будуть у небезпеці;

на добровільний і інформований вибір щодо повернення, інтеграції на території переміщення чи переселення / переміщення в іншу частину країни;

на єдність родини;

на тимчасове працевлаштування в порядку, встановленому законодавством України;

на безперешкодний  доступ до послуг з охорони здоров’я;

на отримання всіх видів послуг, пов’язаних з документацією в Державній міграційній службі України, в тому числі на отримання паспорта громадянина України, закордонного паспорта, внесення даних про дітей, тощо в будь-якому відділення Державної міграційної служби України;

на безоплатну правову допомогу в установленому порядку;

на звернення із проханням про виділення земельної ділянки за рахунок державного кредиту на житлове будівництво чи соціальне житло у місцях переміщення;

на отримання реєстрації за місцем проживання чи перебування відповідно до законодавства.

За жодних обставин внутрішньо переміщена особа не може бути змушена отримувати відповідні документи у місці свого постійного проживання для забезпечення своїх прав. 

 

Стаття 8. Забезпечення реалізації прав внутрішньо переміщених осіб на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту

Для внутрішньо переміщених осіб реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші особи, які перебувають у складних життєвих обставинах та визнані в установленому порядку внутрішньо переміщеними особами мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.

Бездомні особи, які перебувають на тимчасово окупованій території, мають право на соціальний захист відповідно до законодавства України.

Внутрішньо переміщені особи, які звільнилися з роботи (припинили інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструються як безробітні та отримують забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Внутрішньо переміщені особи, які не звільнилися з роботи (не припинили інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) в місці свого постійного проживання, для набуття статусу безробітного та отримання забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття можуть припинити трудові відносини або підтвердити факт припинення таких відносин (іншого виду зайнятості) у судовому порядку за місцем свого перебування. Припинення інших видів зайнятості, у тому числі самозайнятості та підприємницької діяльності, здійснюється за заявним принципом та спрощеною процедурою за місцем перебування особи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Внутрішньо переміщені особи мають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до законодавства за фактичним місцем проживання, перебування.

Внутрішньо переміщені особи мають право на продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України на безоплатній основі. Порядок фінансування навчання цієї категорії громадян встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 9.  Гарантії права власності внутрішньо переміщених осіб

За внутрішньо переміщеними особами зберігається право власності на житло, майно та земельні ділянки, залишені ними в регіоні попереднього проживання.

Заборонено відчужувати чи передавати будь-яке майно в регіоні, в якому відбулося внутрішнє переселення, без згоди власника.

Зупинення права власності чи відмова власника від такого права на рухомі чи нерухомі речі через те, що він вимушений переселитися, не має наслідком позбавлення його права власності.

У випадку завдання шкоди рухомому чи нерухомому майну внутрішньо переміщені особи мають право вимагати компенсацію відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та нормативно-правових актів України.

 

Стаття 10.  Допомога внутрішньо переміщеним особам

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики приймає і впроваджує програми допомоги для внутрішньо переміщених осіб з метою допомоги у соціальній, економічній і психологічній адаптації осіб до їх нового місця перебування. Згадані програми фінансуються з державного бюджету.

В процесі розробки даних програм центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики співпрацює з організаціями громадянського суспільства за умови їхньої згоди. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики також може робити запити про міжнародну донорську допомогу для цільових дій.

Програми допомоги будуть доступними для всіх внутрішньо переміщених осіб на загальних підставах протягом тримісячного періоду, який може бути продовжено, у випадку необхідності, до шести місяців у випадку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики має ввести в дію заходи для допомоги і захисту внутрішньо переміщених осіб, приділяючи особливу увагу внутрішньо переміщеним особам з особливою залежністю від місць їх попереднього проживання , потреб у захисті жінок, дітей, інвалідів, літніх людей та інших осіб з особливими потребами.

Міжнародним донорам, що роблять внесок у програми допомоги для внутрішньо переміщених осіб, надається сприяння в прискоренні імпорту гуманітарних вантажів.

Гуманітарна допомога, що надається внутрішньо переміщеним особам протягом шести місяців після отримання ними документу, що посвідчує факт внутрішнього переміщення,  звільняється від оподаткування.

Гуманітарна допомога, що надається внутрішньо переміщеним особам має виключне  цільове спрямування і не може спрямовуватись на інші цілі.

 

Стаття 11. Повноваження органів державної влади у  сфері захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики:

здійснює координацію заходів із захисту і допомоги внутрішньо переміщеним особам;

 координує зусилля щодо забезпечення готовності, захисту і допомоги внутрішньо переміщеним особам, від процесу переміщення до пошуку довготривалих рішень, а також допомоги приймаючим громадам за необхідності, в тому числі відповідними урядовими відомствами, Організації Об’єднаних Націй та представникам громадянського суспільства;

веде постійно оновлюваний список регіонів на обласному та/або муніципальному рівні, в яких умови, що переважають в певний момент часу, можуть викликати внутрішнє переміщення («список регіонів, що є джерелом внутрішнього переміщення»);

 приймає рішення щодо того, коли умови в регіоні покращилися настільки, що внутрішньо переміщені особи можуть безпечно повернутися туди;

забезпечує внутрішньо переміщених осіб інформацією про ситуацію в місцях їх постійного проживання з тим, щоб вони могли прийняти інформоване рішення щодо повернення;

приймає і впроваджує програми допомоги для внутрішньо переміщених осіб з метою допомоги у соціальній, економічній і психологічній адаптації осіб до їх нового місця перебування;

сприяє родинам у пошуках і возз’єднанні членів сімей, які втратили зв’язок в ході переміщення;

надає внутрішньо переміщеним особам допомогу у отриманні всіх видів соціальних виплат та пенсій за місцем тимчасового перебування;

запроваджує спеціальні програми сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб. 

 

Стаття 12. Діяльність Наглядової комісії з питань внутрішньо переміщених осіб при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

До складу Наглядової комісії з питань внутрішньо переміщених осіб (далі – Наглядової комісії) при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (далі – омбудсмана) входять представники секретаріату Уповноваженого з прав людини, народні депутати України, представники громадськості, у тому числі внутрішньо переміщені особи, представники центральних органів виконавчої влади; представники міжнародних організацій (за згодою).

Наглядова комісія:

1) розглядає подання осіб, яким відмовлено у реєстрації особи вимушеним переселенцем протягом 30 днів від дня отримання подання;

2) контролює діяльність компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування, має доступ до всієї документації, надає рекомендації з питань вимушених переселенців;

3) вирішує спірні питання щодо реєстрації, поселення, працевлаштування вимушених переселенців та інші.

Рішення Наглядової комісії може бути оскаржене в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

 

Стаття 13. Міжнародне співробітництво

Внутрішньо переміщені особи мають право просити про міжнародну допомогу, а міжнародні організації мають відповідне право надати гуманітарну допомогу.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики може просити міжнародної допомоги, якщо можливості держави для забезпечення захисту і допомоги вимушеним переселенцям незадовільні, невідповідні або недостатні.

 

Стаття 14. Відповідальність за порушення цього Закону

Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

 

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

 

 Поділитися