увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 28.09.2016 16:41
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Біженці та вимушені переселенці в Україні, рік 2014-й: проблеми й виклики

20.06.14 | Георгій Кобзар

Щороку в усьому світі 20 червня відзначають Всесвітній день біженців. Втім, у новітній історії України проблеми тих, хто змушений залишити домівку і тікати до безпечніших місць, ніколи не були такими актуальними, як 2014-го року. Про них розповіли учасники прес-конференції «Біженці в Україні: проблеми та виклики», що відбулася 20 червня 2014 року в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна».

У заході, організованому Коаліцією з протидії дискримінації в Україні та Центром інформації про права людини, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейської Комісії, взяли участь члени громадських організацій та ініціатив, а також представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Біженці, і в цілому вимушені мігранти, не є новим явищем для України. Чимало українських політичних і культурних діячів, зокрема протягом ХХ століття, змогли врятуватися лише завдяки притулку, наданому їм в інших країнах. Відбувалося це і після отримання незалежності.

Водночас щороку, за даними українських та міжнародних організацій, близько 1500-2000 осіб – громадян інших країн чи осіб без громадянства, просять про притулок вже на території України. Вони твердять, що побоюються переслідувань на батьківщині, або ж тікають від війни й насильства. Однак дотепер доля більшості з них складалася важко: попри те, що Україна є країною-учасницею Конвенції ООН 1951 р. про статус біженців та Протоколу до цієї Конвенції 1967 р., і взяла на себе зобов’язання надавати притулок – переважна більшість з тих, хто просив про захист на українських землях, не отримали його. Натепер, з-поміж усіх мешканців нашої країни, менше 3000 осіб мають статус біженця, наданий свого часу державою. Інші ж отримали відмову.

За словами Максима Буткевича, співкоординатора Проекту «Без кордонів» ГО «Центр Соціальна Дія», останні події в Україні дали надію на те, що різні інститути, поміж якими – й інститут притулку, – будуть поставлені з голови на ноги, і Україна нарешті почне виконувати свої зобов’язання у цій сфері.

Громадські активісти мають конкретні пропозиції щодо того, як нарешті систему надання притулку в Україні інструментом захисту.

Проте, на жаль, слово «біженець» з’явилося зараз у повсякденному обігу передовсім не через тих, кого законодавство визначає «біженцями», а через мешканців України, які змушені виїхати з окупованих чи небезпечних територій до спокійніших регіонів (і кого вірніше визначати як «вимушених переселенців» або ж «внутрішньо переміщених осіб»).

«В України останнім часом відбулися безпрецедентні явища – іноземна інтервенція, окупація, тероризм, АТО. Вони мають соціальні наслідки, які призвели до великої кількості внутрішньо перемішених осіб та порушень прав людини. Таких громадян України зараз називають вимушеними переселенцями, що підкреслює мотиви їх переміщення – вони вимушені залишати свої домівки, щоб зберегти власне життя та життя близьких, щоб уникнути насилля та політично мотивованого переслідування за свої переконання», – зазначила Ольга Скрипник, голова Центру громадянської просвіти «Альменда».

За її словами, передовсім, недостатньою є нормативно-правова база, яка має бути адаптована до нових, важких реалій. Ольга, зокрема, твердить, що прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є декларативним та не вирішує проблем захисту внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Сьогодні потрібні негайні дії держави щодо створення відповідної законодавчої бази для забезпечення реалізації прав ВПО. Головні проблеми цих осіб – житло, реєстрація, працевлаштування, захист майна – досі залишаються майже невирішеними.

Водночас, і в суто практичній площині українським органам влади та громадянам слід було б готуватися до вирішення дедалі складніших проблем більшої кількості переселенців.

Співзасновниця громадської ініціативи «Восток SOS» Юлія Красільникова попередила: «Кількість переселенців зростає, проте масштаби на даний момент ще не критичні. Варто врахувати, що багато людей поки що не усвідомлює небезпеки і переміщуються тільки в межах Донбасу в більш спокійні регіони, де поки не ведуться бойові дії. Однак, якщо ситуація загостриться і в тих районах, то Україна виявиться не готова зустріти таку кількість переселенців. На даний момент жодна зі сфер для переселенців зі Сходу не врегульована. Що б не намагалися робити люди, в будь-якій царині їх чекають проблеми і перешкоди. На даному етапі людям, що перебувають в стресовій ситуації, які втратили тимчасово або постійно будинок, держава не в змозі полегшити долю».

У День біженця, 20 червня 2014 року, правозахисники наголосили: здатність впоратися з новою, трагічною сторінкою новітньої української історії є не лише обов’язком громадян, а й тестом, чи може українське суспільство подбати про тих, хто потребує захисту і притулку, і дати їм змогу будувати далі своє життя у вільній країні, яка справді поважає права і свободи людини та здатна забезпечити притулок усім, хто його потребує.

Нагадаємо, за підрахунками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, в Україні проживає 2500 біженців. Ще близько 6-7 тисяч осіб шукають притулку.

А бойові дії на сході України і конфлікт у Криму змусили покинути свої будинки десятки тисяч жителів. Про це йдеться в доповіді УВКБ ООН. «Станом на 18 червня 2014 р. УВКБ ООН володіє інформацією про більше 38 000 переміщених осіб зі східних областей України та Криму. Серед них більшість становлять діти, жінки, люди похилого віку. Ця категорія осіб потребує особливої уваги з боку державних органів та громадянського суспільства», – зазначає УВКБ ООН.