увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 27.09.2016 23:47
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Чи працюють «правила ведення війни»? Виповнилося 150 років з прийняття першої Женевської конвенції

27.08.14 | Юрій Чумак

22 серпня 1864 на конференції 16 європейських країн була підписана перша Женевська конвенція «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях» – міжнародна угода для полегшення становища воїнів під час війни.

Цей документ став першою універсальною системою міжнародного гуманітарного права і поклав початок його подальшому розвитку. На підставі Конвенції було створено Міжнародний комітет Червоного хреста.

Енциклопедичний словник Брокгауза-Ефрона, виданий на початку ХХ століття, у статті «Женевська конвенція» зазначав: «З точки зору сучасної правосвідомості, варварське, нелюдське поводження з беззбройним ворогом представляється актом незаконним і клеймується як ганебне, нічим не виправдане звірство».

Вже після ІІ світової війни були прийняті нові Женевські конвенції – комплекс міжнародно-правових угод про захист жертв війни:
- Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях;
- Женевська конвенція (II) про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, що потерпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі;
- Женевська конвенція (III) про поводження з військовополоненими;
- Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни.

Конвенції прийняті 12 серпня 1949 на Дипломатичній конференції та вступили в силу 21 жовтня 1950 р.

Ці Женевські конвенції вимагають від сторін, що беруть участь в конфлікті, проводити розрізнення між цивільним населенням і безпосередніми учасниками воєнних дій (комбатантами) з метою забезпечення захисту цивільного населення і цивільних об’єктів. Заборонені напади як на цивільне населення в цілому, так і на окремих мирних громадян.

Особи, які не беруть або припинили брати участь у бойових діях (включаючи військовополонених), мають право на повагу їхнього життя, а також фізичну та психічну недоторканність. Таким людям має бути забезпечений захист і гуманне поводження при всіх обставинах, без якої б то не було дискримінації.

Заборонено вбивати або наносити поранення противнику, який здався в полон або не може більше брати участі в бойових діях. Заборонено також застосовувати зброю або методи ведення бойових дій, здатні викликати непотрібні втрати або зайві страждання.

Пораненим і хворим необхідно надавати медичну допомогу, незалежно від того, до якої сторони в конфлікті вони належать. Необхідно забезпечити захист медичного персоналу і медичних установ, а також їх транспорту та обладнання. Емблема Червоного хреста або Червоного півмісяця на білому фоні є знаком цього захисту. Особи та об’єкти, що використовують емблеми Червоного хреста і Червоного півмісяця, не можуть піддаватися нападу. У той же час, не можна використовувати ці емблеми неправомірно.

Взяті в полон учасники воєнних дій і цивільні особи, які перебувають у владі супротивника, мають право на збереження життя, повагу їх гідності, особистих прав і переконань (політичних, релігійних та інших). Вони повинні бути захищені від будь-яких насильницьких дій і репресій. Вони мають право на листування зі своїми сім’ями і на отримання допомоги. Кожній людині повинні бути надані основні судові гарантії.

Отже, Женевські конвенції 1949 р. остаточно закріпили основний принцип сучасного міжнародного права: війни ведуться проти озброєних сил противника; військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених тощо забороняються.

Проте наступні збройні конфлікти (національно-визвольні війни в 70-ті роки XX століття) показали необхідність розширення правових норм, застосовних до бойових дій. Це спричинило прийняття 8 червня 1977 р. двох Додаткових протоколів до Женевських конвенцій:
- що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I);
- що стосується захисту жертв неміжнародних збройних конфліктів (Протокол II).

До речі, останній має безпосереднє відношення до ситуації, що наразі склалася на Сході України.

А в 2005 р. був прийнятий третій Додатковий протокол, в якому, «визнаючи труднощі, з якими можуть стикатися деякі держави і національні товариства при використанні існуючих відмітних емблем», було засновано додатковий символ – червоний кристал. Ця емблема може використовуватися разом з червоним хрестом і червоним півмісяцем або самостійно.

Гуманні принципи, закладені 150 років тому, на жаль, часто ігноруються на практиці. За оцінками фахівців, під час І світової війни число жертв серед мирного населення складало близько 10%, під час ІІ світової – близько 50%, а в даний час число жертв серед мирного населення під час військових конфліктів нерідко складає близько 90%.

дивись також:
Верховенства права більше не існує. Воно замінене верховенством насильства
ООН відзначає погіршення ситуації з правами людини на Донбасі та в Криму