пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201425
04.09.2014 | Наталка Ковальчук

Окупація свідомості, або дещо про «лялькові вистави» «от российского информбюро»

   

Недавно на одному з Інтернет-ресурсів зустрілося дослідження про дієслова, котрі у російській мові «відповідають за обман». Треба сказати, що доволі вчасне і цікаве дослідження, зважаючи на «інформаційні кулі», які відливаються сьогодні на території країни-агресора, використовуючи той словесний арсенал, що лежить у площині обману - «надувательство, мошенничество, подделка, подлог, лукавство, хитрость, мистификация, фальшь; выдумка, вымысел, ложь, притворство, иллюзия, отвод глаз; комедия (кукольная)».

Так, «лялькові вистави» від режисерів із «кремлівських палат», спрямовані проти України, відбуваються щодня. Якщо не щогодини.

Отже, як то кажуть: «Завіса піднімається! Вистава починається!»

 

«Фейки» і «меми»…

 

Поняття «фейк» (у перекладі з англійської «підробка», «фальшивка») та «мем» (будь-яка інформація, що активно поширюється у суспільстві і діє на нашу свідомість, ) для української лексики відносно нові. Скоріш за все, вони так і залишалися б для нас чужими, малознайомими словами, якби не інформаційна війна, розв’язана  Росією проти України. У ній саме фальшивки стали чи не основним інструментом для зображення негативного іміджу України і її народу.

Політика введення будь-якої спільноти в оману через недостовірну, неправдиву інформацію використовувалася в усі часи як один з дієвих прийомів отримання переваг у протистоянні. Простіше кажучи, правило «на війні всі засоби хороші» старе, як сам світ.

Тож навряд треба дивуватися, що й для російської пропаганди сьогодні «хорошими засобами» стали підробні фотографії, відеосюжети, різна інформація, підготовлена методом «тикнули пальцем в небо».

Російська «фейкова» географія вражає. Саудівська Аравія, Китай, Боснія, Кабардино-Балкарія, Дагестан, Мексика, Австралія, Сирія, Польща, Канада, Венесуела, Чечня, Нагірний Карабах, Косово, - це далеко неповний перелік країн , негативні і навіть цілком мирні події в яких були використані Москвою для «змалювання» в чорних тонах України.

Як повідомляє http://uainfo.org, результати власних обстрілів терористами видаються за пошкодження, нанесені українською армією, для створення негативу про Україну використовуються фрагменти з кінофільмів, події двох, а то й трирічної давності, які відбувалися у різних країнах світу і навіть самій Росії. А класикою жанру стали фотознімки «відретушовані» у «фотошопі» та відео сюжети, підредаговані у «відеоредакторі».

З російського інформаційного поля розсівається й бур’ян  так званих «мемів» - тобто різноманітних антиукраїнських термінів, що стають нав’язливими, аж до негативних кличок щодо українців. Російська ідеологія пройшла недовгий шлях від «хохлів» до «укрів».

Врешті, життя показало, що на будь-яку отруту таки є протиотрута. Особливо, коли народ звик сприймати негатив через власну самоіронію і за принципом: «Якщо доля дала тобі лимон, зроби з нього лимонад».

Ось закинуте з Росії слово «укроп», яке, очевидно, мало звучати презирливо відносно українців, трансформувалося у цілий рух під назвою «УкрОп» або «Український опір», який об’єднує тих, кому небайдужа доля України, її історія, культура...

Шеврони з парасольками кропу, створені художником Андрієм Єрмоленком, вже стали своєрідним українським мальовничим символом. З'явилися й футболки із зображенням кропу.

Врешті, хто нам завадить до «букету» яскравих українських символів з мальв, чорнобривців, калини, соняшника додати ще й трохи кропу? Все це щедро родить наша земля.

От вже визрів на ній і благодійний фестиваль «УКРОП» на підтримку української армії.  

Так, відповідь ворогу може бути гідною, навіть тоді, коли він на це не заслуговує.

 

«Мікробні» маніпуляції з словами

 

Ще в 1898 році академік Володимир Бєхтерев у своїй статті «Роль внушения в общественной жизни» говорив про концепцію «ментальних мікробів». Тобто, нам одне від одного через міміку, слова, книги і газети, ніби справжні хвороботворні мікроби, передаються поняття, які засідають у свідомості.

Російська пропаганда нині також поширює чимало різноманітних бацил стосовно України  - про «київську хунту», «фашистів», «карателів», наприклад. Якщо задуматися, то ця «пошесть» спрямована, очевидно, навіть не стільки на самих українців, як на формування нашого образу у світі. А ще задля самої Росії, аби простіше було знаходити в ній тих самих терористів-карателів, які тепер порядкують на сході нашої країни.

Останнім часом багато говориться про те, що Україна, аби протистояти російській пропаганді, повинна більше розповідати про себе світу,

Власне, розказувати про себе треба не всупереч чомусь, а заради того, щоб про нас більше знали, щоб Україна не сприймалася лише як країна, де є футбол і гарні жінки.

І хоч дехто говорить, що «час втрачено», що «битву на пропагандистському полі програно», навряд все так вже однозначно. У даному випадку, скоріше, маємо керуватися настановою, що краще пізно, ніж ніколи.

Тим більше, що, здається, сама Росія створює для цього відповідний грунт. Недарма,  у медіа, доступних світу, пишуть ось так:

 

«Заведомо ложная информация и обманчивые образы в настоящее время распространяются в каждом доступном месте: от ведущих политиков и известных средств массовой информации России, вплоть до блоггеров, которые распространяют ненависть и нагло врут»… (http://www.examiner.com, http://ipress.ua)

 

«Никогда еще в послесоветской истории России страна не оказывалась в таком чудовищном положении, в каком оказалась сейчас.

Все варианты — от большой войны до хунты в Кремле — все возможно». http://www.newtimes.ru

 

Можна сказати, що це цілком справедливий діагноз для  означення словесних мікробів, створених хворою кремлівською уявою. 

 

Високий рівень небезпеки

 

Гібридна окупація української території супроводжується ще й різноманітними спробами окупації нашої свідомості. Мало надії на те, що московські маніпуляції зі словами припиняться навіть тоді, коли буде вичерпано збройний конфлікт.

Тим більше, що пропаганда російської політики в Україні опирається на певні політичині сили, економічні суб’єкти, ЗМІ, особливо політичні. Це не становить секрету.  Мати у своєму домі «п’яту колону», яка працює проти своєї держави, вкрай небезпечно. Бо це – нібито «свої» політики, нібито українські газети і журнали, телебачення.  А, відповідно, певна частина суспільства буде їм вірити.

Треба відверто говорити і про те, що рівень російської пропаганди не обмежується лише «фейками», «мемами» та іншим словесним брудом. До неї залучені різні фахівці, у тому числі й високопрофесійні.

Ця пропаганда спрямовується не тільки на масовий загал, а й на освічених, розумних людей.  У ній  про Україну ніби й нічого поганого не говорять, ніби тільки аналізується ситуація з різних сторін. Ось тільки аналіз, подано так, що потрібно мати досить значне коло інформації, аби зрозуміти, якої правди і якої  брехні намішано в цих «продуктах» і що діють вони саме проти України. І це найвищий рівень інформаційної небезпеки.

Питанню протидії ворожій пропаганді, як одному з  важливих для України було присвячено недавній телеміст Київ-Вільнюс-Краків, за участі представників української, литовської та польської журналістських спілок. Під час цього спілкування також розглядалися різні «рецепти» проти інформаційної брехні. http://nsju.org

Врешті, поки що очевидно одне: в інформаційному протистоянні нам навряд варто покладатися на «швидкі» рішення і результати. Бо навіть попри значне національне піднесення в Україні, потрібні ще певний час і терпіння суспільства, щоб повністю переламати «імперське мислення» залишене нам колишньою комуністичною формацією, зберегти нам свою єдину країну і її незалежність від окупації свідомості і окупації території.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори