пошук  
версія для друку
10.10.2014

Хто і як почав війну на Луганщині. Розповідь офіцера СБУ

   

Про початок конфлікту українські правоохоронці воліють говорити в неофіційних бесідах.

Про те, як починався Луганський сепаратизм, роль у цьому місцевих "еліт" та тактику Росії кореспонденту INSIDER розповів один із офіцерів СБУ, який у той час працював у Луганському обласному відділені СБУ. Редакція не називає його ім’я у цілях його особистої безпеки.

Мені заборонено спілкуватись з пресою. Після того, як інтерв’ю з’явиться у ЗМІ, воно буде прийнято до роботи спеціально навченими людьми. Мене буде деанонімізовано та викрито спеціалістами служби внутрішньої безпеки СБУ та спецслужбами сусідньої країни з усіма відповідними наслідками. Тож почнемо?
Назвімо мене, скажімо, "Георгієм".
Шостого квітня із захоплення у Луганську нашого обласного управління остаточно закрутилось усе на Сході. Потім був Слов’янськ, Донецьк. Ми подали поганий приклад, і з нас усе почалось.
Якраз тоді я був дві доби на чергуванні. Дві доби не спав, але все виявилось дарма. Ми підготували інформацію про те, як нас будуть захоплювати, і так все і сталось.

За деякий час до 6 квітня
Усе, що відбулось на Донбасі – це спроба місцевих еліт залишитись при владі, спираючись на підтримку зовнішніх сил. Останні, тобто Росія, при цьому вирішує свої питання.
Наш відділ займався діяльністю ФСБ на нашій території та інформаційною діяльністю Партії регіонів у Луганській області.
Свого часу ми доповіли "нагору", що якщо на Луганщині щось і буде відбуватись, то організовувати це буде місцевий осередок Партії регіонів на чолі з Олександром Єфремовим. Це людина, яка дуже міцно і впритул контролює усю область. Вся політична еліта і органи влади були "під ним".
Єдине, чого регіонали на Луганщині боялися – це СБУ, тому що ця спецслужба підкоряється безпосередньо Президенту.
Міліція ж, мало того, що підпорядковується Уряду, вона ще й зазвичай працює у тісній зв’язці з місцевою владою, на відміну від СБУ.
Тому, як я розумію, було розроблено план, у першу чергу, захоплювати нас, а потім уже всі інші органи влади.
Пішли ці всі "Антимайдани", потім "Луганська Гвардія". Ми знаємо цю схему, доволі непогано розбираємося у місцевому політичному бомонді, доповіли, що це все може дуже погано завершитись.
Ще у березні був штурм ОДА. Регіонали організували захоплення облдержадміністрації, яку самі ж і очолювали.
У принципі, регіонали вирішили відіграти Майдан на 180 градусів. На Заході майданівці захоплювали державні установи, на Луганщины теж саме робили люди з антимайдану.
Конкретніші рухи у області почалися з того, що "луганські партизани", вони ж "народне ополчення" а по факту – актори, заливали на Youtube відео, де у масках, з автоматами, погрожували "укропам", яких вони збираються "перемочити". У них ще Дмитро Стешин з російської "Комсомольської правди" брав інтерв’ю.
Взагалі, ми знаємо, що російські журналісти – це не просто журналісти. Журналістська діяльність – це відмінне агентурне прикриття. Список заслуг та біографія Стешина свідчила про це.
Заступник голови місцевої Партії регіонів, Родіон Мірошник, і люди, близькі до нього, організували візити російських журналістів, того ж Олександра Коца та Стешина. Останні нібито випадково знаходять ополченців, поїхавши за місто, беруть у них інтерв’ю. Можете собі таке уявити?
Звісно, "ополченці" були не звичайними людьми, один з них був прямим підручним Мірошника "для доручень".
Відео з ополченцями було фейком, але країна заплатила за нього високу ціну. Цей ролик – класика "гібридної війни", а прийом називається "Виринаюча війна".
Людей готують до того, що зараз буде війна, і коли люди в це вірять і ретранслюють, готові до її початку у реальності – вона починається. Для цього достатньо кільканадцять добре проплачених людей, і ще масовку побільше – з дрібнішою оплатою.

За добу до…
Вранці 5-го квітня увесь двір Луганської СБУ був забитий "Альфою". Перевдягались, знімали амуніцію. Їх було близько 150 бійців, вони приїхали з усієї України.
"Альфа" приїхала на обшуки і арешти потенційних сепаратистів у Алчевську, Стаханові, Луганську.
Причиною масових затримань та оперативних дій у тому числі стали ті самі відеоролики зрежисовані командою місцевих регіоналів, які зображали нібито озброєних "ополченців", які погрожують з екрану "перемочити укропів".
Більшість проведених у ніч на 5-те квітня обшуків були нерезультативними. Затримали людей, дуже дотично пов’язаних з сепаратистським рухом, а то й непричетних. Таке враження, що розрахунок був на те, аби підняти обурення, мовляв "От, карателі! Влаштовують репресії! Треба підійматись проти них!".
Я не знаю, навіщо деякі наші співробітники повелись на таку вказівку новопризначеного Олександра Петрулевича з цими обшуками, а це була його вказівка.

Чи він навмисно хотів пустити людей помилковим слідом, чи він ідіот – мені невідомо. Упринципі, якщо людина генерал, то це не заважає йому бути ідіотом.

Ми тільки допомогли такими своїми діями сепаратистам, розбурхали ситуацію.
Окрім того, в управління було завезено дуже багато зброї. З якою метою? Для Нацгвардії чи ще для когось? У нас був пристойний арсенал, але мало хто підозрював про нього, принаймні оперативні співробітники були не в курсі.
Отже, ми очікували якоїсь реакції на ці затримання та обшуки, було напруження. Ми думали, що вчергове буде якийсь "штурм", ну такий, несерйозний, коли гупають в двері управи, ми запрошуємо парламентарів тощо.
Але у цей момент відбулись події у Алчевську. Кілька годин після цього було затишшя, вони вочевидь не знали що робити далі, ймовірно очікували ескалації з нашого боку.
Тим часом ми уже доповідали нагору – ми дуже погано спрацювали на випередження, і зараз все почнеться. І тоді, буквально за 6-8 годин вони виклали ролик на Youtube, де "ополченець" знімає маску, і каже "я- Болотов, я закликаю усіх громадян…".
До цього Болотов ніде не світився. З того відео з "повстанцями", які погрожували "укопам" ми встановили одного лише з чотирьох.
Ниточка від Болотова тягнулась до Івана Шердеця, регіонала, голови обласної організації "афганців". Від Шердеця ж зв’язок тягнувся до Єфремова, що ще раз підтверджує, що він чудово знав, що там відбувалось, і більш за те, банально керував цим.
О 12 ночі ми доповіли інформацію про Болотова і його зв’язках, адресах, керівництву і очікували що "Альфа" його пов’яже. Але за ніч "Альфа" так нікуди і не виїхала.

6 квітня. Луганськ.
О 8 ранку 6 квітня у місто почали з’їжджатись автобуси з "протестуючими-сепаратистами". Звозили з області робітників, шахтарів.
Раніше ДАІ блокувала масове звезення людей в Луганськ, але чомусь не цього дня. Обласна Державтоінспекція, як і вся міліція, підкорювалась тоді Володимирові Гуславському, і я не уявляю, щоб хтось міг за його спиною керувати начальником ДАІ.

У місті ж вранці почали організовувати мітинги, "афганці" одразу прийняли на груди по 150 грам, пошикувались у колону, пішли нас штурмувати. Прорвались через кордон міліції.
Пізніше самі міліціонери звертали нашу увагу на те, що кордон був вибудуваний саме таким чином, аби його було найлегше прорвати.
Як виявиться пізніше, під час штурму, міліція не отримає команди захищати будівлю СБУ. В Інтернеті є відео, де міліціонер прямо каже "Немає ніг – нема шоколадки, не було команди захищати".
А якщо не було команди захищати – значить, була домовленість управління зливати.
Опівдні пролунала бойова тривога. На цей момент головний вхід був заблокований натовпом.
Здавалось би, час отримати зброю. Але її нам не видали, як і спецзасоби. Ні світлошумових гранат, ні газових, ні броніків, ні кийків, ні табельної зброї – нічого.
Наш безпосередній керівник – один з небагатьох - наказав підготувати секретні документи до знищення. Це було дуже правильне рішення, інакше усі оперативні справи, агентурні розробки потрапили б до рук північних сусідів.
Чи готовий був я відкривати вогонь по людях? Я – військовий, і повинен бути готовий до того, аби стріляти у поганих хлопців, інакше як можна працювати у спецслужбі? Принаймні, я був готовий, що доведеться відстрілюватись.
Незважаючи на те, що фасад трохи підсмалили та побили вікна, будівлю все одно можна було утримувати – були добрі броньовані двері, наварені захисні щити.
Колеги були налаштовані по-різному. Від повної байдужості до настроїв на кшталт "Треба щось з цим робити, відбиватись якось". Тим більше, будівлю було б не так просто захопити – це типова будівля КДБ, з високим парканом, з колючим дротом.
У той момент діяти була готова все ж більшість, якби надійшла бодай якась команда чи напрям дій. Однак керівництво вочевидь чекало, поки само "розсмокчеться".
Після першого штурму натовп почав вимагати, аби випустили затриманих. Приїхав головний міліціонер Гуславський, протестуючі разом з ним поїхали до СІЗО, і затриманих випустили "на вимогу народу".
А після цього розпочався другий штурм, яким нас і вибили з будівлі. Перший поверх відчайдушно боронило чоловік з 30 особового складу, але за відсутності не те що зброї, а й навіть спецзасобів, ця затія заздалегідь приречена.
Протестуючі вирвали грати, до начальника управління пішли парламентери, тим часом штурм тривав. Ледве відтіснили натовп з внутрішнього дворику – а штурмувальники вже вилізли і на другий поверх.
У цей момент голова обласного управління СБУ Олександр Петрулевич наказав роззброїти чергову службу, аби "не провокувати людей". Випадок просто безпрецедентний, у прапорщиків та чергового офіцера завжди є табельна зброя.
Співробітники на свій страх та ризик виносили документи на собі.
У згаданій зброярні була не лише звезена зброя, але й здані "Альфою" за наказом їх стволи.
Зброярня була замінована на випадок штурму – при підриві будівля би завалилась, але тоді би точно арсенал не дістався нікому, однак підриву так і не було здійснено.
Я не знаю, чи буде прапорщик давати свідчення проти генерала, але Петрулевич наказав одному з працівників, «взяти ключі і відімкнути для цих людей зброярню». А що з мінуванням? А ключ на підрив тільки у Петрулевича. Підриву не відбулось.
Керівництво ж було зайняте власною втечею– пакувались, виганяли машини. Петрулевич сидів у своєму кабінеті. Його заступник, бігав по управлінню і кричав всім, хто намагався знищити секретні документи, що «усі підуть під суд, трибунал, розстріл».
Команд про утримання будівлі чи оборону, чи взагалі будь-яких команд особовому складу не надходило.
У той же час накази мали бути прості, і великого розуму не потребували – вивезення або знищення зброї та документів. Інакше кому ми їх лишаємо, якщо покидаємо управління?
Чорт з нею, з будівлею – шифрувальні машинки та спецтехніку можна побити. Натомість вона дісталась ФСБ.
Після захоплення Луганського обласного управління СБУ бойовики у інтерв’ю повідомили, що бронежилети та зброю їм дозволив взяти особисто начальник СБУ, який «достойно тримався», і якого бойовики уже увечері після захоплення управління відпустили. Терористам дістався арсенал зброї, зібраний з усього району, та секретні документи.
Свої дії сепаратисти пояснювали так – захоплюють будівлю, аби була "народна влада", аби не було "фашистів та укропів".
Серед штурмуючих пізніше, після перегляду відео, виявили колишніх співробітників правоохоронних органів та російських військових, перевдягнутих у цивільне. Однак, не вони керували захопленням. Очевидно, їх завезли, бо вже тоді був подальший план про захоплення наступних установ, вивішуванню над ними російських прапорів.
Основною ж масою були місцеве населення, звезене з довколишніх шахт, воїни-афганці, а також певна частина маргіналізованих шарів населення.
Однак, варто додати, що штурму сприяла певним чином міліція. Один з керівників штурму проходить по агентурним спискам як міліцейський агент.


Нерішучість
У наступні дні Андрій Парубій намагався організувати штурм управи, аби відбити її назад. Його помилка була в тому, що він пропонував штурмувати взагалі без підготовки укріплену будівлю, в якій сиділи люди з кулеметами.
Мало того, що сепаратистами був захоплений значний арсенал зброї, за ніч вони ще стягнули в очеплення людей та журналістів. Аби, коли розпочнеться штурм, люди прикривали бойовиків тілами і це все знімалось для телебачення – мовляв, от, карателі з СБУ розстрілюють мирних людей.
"Альфа" штурмувати відмовилась – і правильно зробила. Інакше б тоді у нас не було зовсім ніякої "Альфи".
Парубій також пропонував сепаратистам гроші, аби вони покинули будівлю. Начебто пропонував 100 тисяч доларів. Але як це може бути цікаво людям, які тільки зброї захопили мільйони на три?
Найоптимальнішим варіантом було б блокувати будівлю: відімкнути воду, світло, газ, каналізацію, відвести людей, потім напевне можна було б і кришити будівлю – хоч авіацією. Інакше ніяк. Там товстезні цегляні стіни, укріплений район.
Однак, цей сценарій дуже жестяковий. А наше керівництво не полюбляє таких.

Попередження
За кілька тижнів до подій 6 квітня було зміщено з посади начальника відділу внутрішньої безпеки. Взагалі цей відділ був практично не працюючий на той момент.
За 4 дні до захоплення ми написали документ про активність у соцмережах – туди активно закидувались повідомлення про те, що управління потрібно захопити. Описувалось, як саме. Пізніше ми вирахували, що це були фейкові аккаунти, через які робило "вкидування" ФСБ.
У ньому розписувалось, що потрібно роззброїти "Альфу", попереду пустити жінок та дітей.
Пише якась, умовно, "Маша Іванова" буцім-то з Луганську у себе на стінці таке, а ми бачимо, що аккаунт з Москви чи Пітера публікує дописи свої.
Начальнику обласного управління доповідали про небезпеку захоплення двічі. На інформацію не відреагував.
Ми доповідали Петрулевичу регулярно, що у першу чергу потрібно відсторонити від посади Мірошника. Він був заступником голови обласної організації Партії Регіонів, з Єфремовим працював з 2005 року, - і одночасно був гендиректором Луганської обласної телерадіокомпанії. Звідти вся антиукраїнська пропаганда і запускалась. Плюс у них була мережа блогерів, журналістів, свої сайти, які це все підігрівали

Ми також писали шифровки Наливайченку з проханням прибрати цього Мірошника з посади за такі справи. Якщо неможливо, мовляв, на нього кримінальну справу завести – то хоча би через Нацраду з питань телебачення і радіомовлення зняти його з посади. Останні розводили руками – "неубиваєма", мовляв, людина, не можемо його зняти, ніяких можливостей для цього.

Хто винний?
Що ж до самого Петрулевича, то одразу після Майдану саме він був призначений новим начальником СБУ у Луганській області. Сказав, що будемо вичищати авгієві конюшні спецслужби, боротися з корупцією.
Він приїхав з своїми заступниками, вони тут імітували бурхливу діяльність. Аналітика їх не влаштовувала, "давайте шпіонів, треба виконувати план!". Деякі співробітники радо грали в цю гру, підсовуючи йому в якості "впійманих шпіонів" ледь не звичайних людей.
Наливайченку про ситуацію доповідали, він був у курсі, усіх все влаштовувало.
Окрім того, Петрулевич постійно влаштовував "чехарду" з кадрами. Звільняв і призначав людей постійно. До речі, на 7 квітня була запланована чергова масова ротація – з перепризначеннями усіх керівників аж до найнижчого рівня.
Подальша доля Патрулевича мені невідома. Одні кажуть, що після подій 6го квітня його призначили кудись у Львівську область заступником, інші кажуть, що він під судом в Одесі.
У нас досі у колективі не дійшли висновку, хто такий Петрулевич – Кім Філбі №2 чи просто ідіот. Кім Філбі - це відомий агент КДБ СРСР, який працював у Мі-6 у відділі по Радянському союзу. І коли британська розвідка зробила великі успіхи у роботі по Совку, Філбі отримав завдання нівелювати ці здобутки. Як це робиться? Як не просто очолити спецслужбу, а паралізувати її роботу? Потрібно завантажити людей дурною роботою. Це називається "перемкнути увагу на негодящій об’єкт”
По-хорошому, вичищати авгієві конюшні треба було починати з Мірошника, з депутатів облради, з того ж Єфремова. А в нас так заведено, що депутатів, а тим більше нардепів, не можна чіпати. І що ми бачимо?
Схема їх роботи була дуже проста –кожен взяв собі по округу. Дунаєв, колишній мер Лисичанська, постачав та надавав підтримку Лисичанським бойовикам, Сергій Горохов – постачав продукти, окрім того, людей з його заводів змушували після змін іти стояти оточенням довкола захоплених будівель.
Ми також маємо інформацію про те, як це все фінансується – і з території РФ, і місцевою політичною елітою, що значно цікавіше.
І з Києва теж є вказівки сепаратистам, від деяких нардепів - Єфремова, Віктора Тихонова, Горохова, до прикладу.
У Тихонова більш ідеологічна роль, він не сильно фінансує. Здебільшого зав’язано усе на Єфремові та його помічниках - Горохові, Олегу Гончарову. Частково, певно, Володимир Струк намагався створити своє «ополчення», яке б підкорялось особисто йому.
І якщо по Царьову бодай кримінальну справу, то Єфремов спокійно ходить по столиці, - як і Струк, Сергій Горохов, Тихонов, Сергій Дунаєв та інші. Сподіваюсь, лише поки що.

Инсайдер

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори