увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 30.09.2016 16:31
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Пороки замість пророків, або вперед до «агресивно-слухняної більшості»…

16.10.14 | Наталка Ковальчук

Отже, в Росії судитимуть Російське історико-просвітницьке благодійне і правозахисне товариство «Меморіал».

Як і Українське добровільне культурно-просвітницьке правозахисне благодійне товариство «Меморіал» імені Василя Стуса, російська організація з'явилася на хвилі громадянського піднесення в кінці 80-х років минулого століття.

Для молодших поколінь поява організації з назвою «Меморіал» більше  сприймається вже як один з моментів історії. Однак для тих, хто вийшов з системи Радянського Союзу, чия зрілість і громадянське становлення припало на кінець 80-х, початок 90-х років минулого століття, саме слово «Меморіал» - дуже знакове.

Воно стало символом нового життя, дотичності до чогось великого і значимого, до відкриття імен тих, хто став провісником і навіть пророком змін, що почалися в радянській комуністичній імперії в кінці 80-х років.

Для нас, тих, кому з дитячого садка вбивали в голову поняття «про виключність комуністичного режиму в світовій історії», «про демократію, свободу і рівність, можливі тільки при соціалістичному ладі», поява організації, яка відверто заявляла про репресії в СРСР, про грубі порушення прав людини в «найгуманнішому суспільстві», стала подією екстраординарною.

Тим більше, що у витоків меморіального руху стояв видатний радянський дисидент академік Андрій Сахаров. Теж - провісник і пророк, і перший голова Всесоюзного товариства «Меморіал».

Поява у радянському громадському житті опального академіка Сахарова, його несподівана для застійного суспільства позиція для багатьох з нас відіграла вирішальну світоглядну роль.

Згадую свого доброго знайомого. Чоловік був відданим комуністом. У партію пробивався дуже довго, бо інтелігенцію там не надто бажали бачити. Все ж отримав партійний білет. До всього, що говорилося «з вуст КПРС», ставився як до істини у останній інстанції.

Перелом відбувся несподівано. Якось тоді ж, у 80-і, по радіо почали транслювати виступ Андрія Сахарова.

-Я хотів виключити приймач, але руки були зайняті брудною роботою. Поки помив їх, виключати радіо вже передумав, - згадував знайомий. – Я дослухав академіка до кінця. А потім пішов і здав партбілет. Не зважив навіть на вмовляння та погрози. Сказав, що у такій партії бути більше не хочу… 

Судовий позов щодо Російського історико-просвітницького, благодійного і правозахисного товариства «Меморіал», яке 25 років займалося правозахисною діяльністю і переслідування якого почалося з грудня 2012 року, можна, мабуть, назвати й тривожним симптомом для України.

Бо навряд кремлівське роздратування громадянськими, тим більше правозахисними, ініціативами обмежується лише своєю країною. Те, що відбувається в Україні, можливо, допікає московському керівництву навіть більше, ніж події у самій Росії, на які путінська влада може впливати тими методами, якими вважає за потрібне: аж до переслідувань і несправедливого суду.

Чи не треба нам очікувати, що будь-які суспільні ініціативи в Україні, які не вписуються в риторику Кремля, стануть  черговим «пріоритетним об’єктом» для московської пропаганди? За останній час вона «породила» чимало міфів щодо України і українців. 

Тим більше, що «посили» для нових вигадок також вже є. Недарма ж, певно, в недавньому інтерв’ю  сербській газеті «Політика» російський президент звинуватив Україну в проявах неоназицму. (http://tsn.ua)

Варто зазначити і те, що російські правозахисні організації, у тому числі й товариство «Меморіал», залишаються тим невеличким острівком правди про Україну, який можна знайти на теренах Росії. (http://www.hro.org)

І це особливо важливо сьогодні, коли провладні московські ЗМІ змальовують нашу країну чорними фарбами.

Яким буде вердикт, мабуть, не найгуманнішого у світі Верховного суду Росії? Адже поданий до нього позов  вимагає ліквідувати Російське історико-просвітницьке благодійне і правозахисне товариство «Меморіал». Навряд таким, яким його охоче бачити прогресивне російське громадянське суспільство.

Бо той тиск, що останнім часом чиниться на неурядові організації у цій країні, примушує згадати тезу про «агресивно-слухняну більшість», яка навіть тоді, коли радянська влада нібито пішла на поступки і дозволила з'явитися таким організаціям як «Меморіал», однаково продовжувала «затюкувати» будь-яку опозиційну думку.

Очевидно, сьогодні в Росії почався новий виток формування тієї самої агресивно-слухняної більшості, з допомогою якою можна знищувати все, що стоїть на захисті прав людини, і створювати суспільство, у якому пороки важать більше, ніж пророки.