пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201429
31.10.2014 | Інна Сухорукова

Як рятувати в’язнів від голоду?

   

В Луганській і Донецькій областях на підконтрольних терористам територіях відбувається справжня гуманітарна катастрофа. Населення цих територій перебуває в зоні ризиків, коли ані їх життя, ані їхні права зовсім незахищені. Кожен день ми дізнаємось про загибель внаслідок обстрілів мирних мешканців. Терористи викрадають людей, забирають їхнє майно, постійно залякують їх.

Окрім того, що велика частина мешканців залишилася без світла, газу, води є ще проблема з постачанням продуктів і ліків в ці регіони.

І, як наслідок, на підконтрольних терористам територіях є проблеми із виконанням державних програм із забезпечення хворих на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, гепатити необхідними ліками, які пацієнти за програмами отримують безкоштовно. Все це може привести до спалаху епідемії туберкульозу і до підвищення смертності серед зазначених категорій громадян.

Мережа хворих на ВІЛ/СНІД забезпечує хворих антиретровірусною  терапією через власні канали, передають вони і ліки для хворих на туберкульоз, але в першу чергу цією проблемою повинна опікуватися держава, зокрема, омбудсман. Проблему тільки зараз визнали державні чиновники. Так 28 жовтня про це заявила в.о. голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу й інших соціально небезпечних захворювань Олена Єщенко під час  засідання Національної ради з питань протидії туберкульозу і ВІЛ-інфекції/СНІДу.

За її словами, пацієнтам з такими соціально небезпечними хворобами як, зокрема, СНІД і туберкульоз, обмежений доступ до державних медичних програм лікування тому, що вони "не сприймаються бойовиками як життєво необхідні".

Засоби масової інформації майже не приділяють уваги цим проблемам.

А що робити людям, які хворіють на діабет або потребують паліативної медичної допомоги? Як бути з дітьми, хворими на гемофілію й інші тяжкі хронічні захворювання? Все це повинно стати пріоритетом держави і негайно вирішуватись, можливо із залученням місії Червоного Хреста.

Ще одна проблема стосується в’язнів. На території Донецької та Луганської областей знаходиться 28 установ, які підпорядковані Державній пенітенціарній службі (ДПСУ). Більшість цих установ, включаючи Донецьке і Луганське СІЗО, знаходяться на територіях, підконтрольних терористам. Чомусь ані Мінюст, ані ДПСУ не піднімають питання про евакуацію в’язнів. Від засуджених ми дізнаємось, що умови тримання в цих колоніях жахливі. Скінчились запаси хлібу. В’язні  раз на день їдять рідку кашу. Бойовики не випускають їх із колоній і не пропускають на територію колоній представників державної влади.

Але забезпечення ув’язнених продуктами та ліками повинне стати предметом переговорів з бойовиками, з Росією. Все це мало б знайти своє відображення в Мінських угодах. Але влада, схоже, і не думає про цих людей, а їх близько 15 тисяч.

Нещодавно ми отримали звернення матері одного з підслідних, який знаходиться у Донецькому СІЗО. Мати скаржиться, що її син був затриманий у Луганську 03.01.2014 року. Його незаконне затримання підтвердили в суді свідки. Допит вівся без адвоката. Проходили суди, під час яких свідки підтвердили, що на момент скоєння злочину її син знаходився в іншій області. Але суди припинили роботу через воєнні дії. Санкція на арешт закінчилася 29.09.14, але ніхто і не думає відпускати в’язня. Мати телефонує в СІЗО, але там їй відповідають, що відпускати сина не збираються і кидають слухавку.

Виникає питання: чому ДПСУ ніяк не реагує на такі випадки? Чому не працює Генеральна прокуратура? Чому не віддають накази звільнити тих, хто незаконно утримується у СІЗО?

Колонії піддаються обстрілам. Так 06.09.2014р. на територію 23-ої колонії в Донецькій області потрапило декілька снарядів. Наразі невідомо, чи є там постраждалі, а вже були випадки, коли через обстріли колоній гинули ув’язнені.

І чим довше ув’язнені будуть знаходитися в зоні бойових дій, тим вірогідніше, що їх життя буде знаходитися під загрозою. Держава просто не має права бути осторонь цих подій.

Ми сподіваємось, що представники держави зреагують на нашу інформацію і почнуть хоч якось діяти, щоб запобігти загибелі людей і нелюдського поводження з ними.

Фактично ув’язнені є заручниками у бойовиків. Про обмін заручниками домовилися під час Мінських перемовин. Отже, представники держави повинні поставити, на нашу думку, питання про негайну евакуацію усіх установ виконання покарань, і це повинно стати частиною плану мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори