увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 26.09.2016 16:58
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Збройний конфлікт на сході України в аспекті дотримання прав людини

31.10.14 | Геннадій Токарев, Харківська правозахисна група

Вчинення насильницьких злочинів проти особи

 

Загалом, за даними Верховного комісара з прав людини ООН, з середини квітня по 15 жовтня на сході України були вбиті, щонайменше, 3707 чоловік і 9075 – поранені. . У той же час, в Управлінні верховного комісара ООН з прав людини і ВООЗ вважають, що реальна кількість загиблих значно вище.

Як зазначено у доповіді Верховного комісара ООН, більше п’яти мільйонів жителів районів, що безпосередньо постраждали від конфлікту, не можуть реалізувати свої основні прав. протягом шести місяців жителі районів, які постраждали внаслідок збройного конфлікту, позбавлені своїх основних прав на освіту, охорону здоров’я, житло і можливості заробляти на життя. У доповіді наголошується, що в результаті бойових дій в Донецькій і Луганській областях були закриті 40 тисяч малих і середніх підприємств. Тисячі людей позбулися роботи.

Також до мешканців населених пунктів, що знаходяться під контролем влади ДНР, застосовується практику "штрафних бригад" – виправних робіт, в тому числі поблизу бойових дій, з ризиком поранення або загибелі, що є грубим порушенням гуманітарного права. Є інформація про випадки страти людини за мародерство.

За даними СБУ, від середини квітня по 25 серпня щонайменше 1000 осіб були затримані за підозрою у вчиненні злочинів, пов’язаних з тероризмом та сепаратизмом. Після 25 серпня ще мінімум 52 особи були затримані по всій країні за підозрою у скоєнні таких злочинів. Перші очевидні підтвердження повідомлень про позасудові страти були отримані, коли 22 квітня 2014 в Донецькій області було знайдено останки двох проукраїнських активістів. За інформацією правозахисних організацій більше 400 осіб пропали без вісті, і ця кількість далека від остаточної.

Під час збройного конфлікту багаторазово відбувалося незаконне затримання та кримінальне переслідування українських військових, які потрапили в полон до сепаратистів або склали зброю і самостійно перейшли на територію РФ. Найбільш відомим випадком такого роду є викрадення, затримання і кримінальне переслідування української льотчиці Надії Савченко.

За даними Інституту масової інформації, що відстежує порушення прав журналістів, в зоні АТО під час виконання професійних обов’язків загинуло 6 журналістів (п’ятеро росіян та італієць

Після того як у ДНР та ЛНР були створені паралельні управлінські структури, 17 серпня так звана Президія Ради Міністрів ДНР прийняла документ, який вони назвали кримінальним кодексом і  який містить положення про застосування смертної кари за низку  тяжких злочинів, а також надала  згоду на створення військових "судів" на територіях, що знаходяться під де-факто контролем ДНР. Відтак, позасудові страти можуть здійснюватися під виглядом реалізації законної влади.

 

Проблема притягнення до відповідальності і покарання осіб, причетних до вбивств, катувань та інших форм жорстокого поводження

 

В ході подій на Сході України були зафіксовані численні випадки застосування катувань та інших видів жорстокого поводження до полонених з боку членів сепаратистських збройних формувань, а також проукраїнських сил в східній Україні. Навмисні та позасудові страти полонених – мирних жителів, солдатів, членів озброєних груп чи підозрюваних у шпигунстві та колабораціонізмі – це кричуще та серйозне порушення норм міжнародного гуманітарного права, що розцінюється як військовий злочин.

Міжнародне право забороняє амністію або аналогічні заходи актів щодо дій, які були вчинені в контексті конфлікту та є злочинами відповідно до міжнародного права з прав людини або міжнародного гуманітарного права, і які перешкоджають покаранню винних осіб і повному відшкодуванню жертвам.

Відповідно до положень Мінського протоколу про припинення вогню на Донбасі в прийнятому 16.09.2014 Законі України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» передбачена заборона кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб - учасників подій на території Донецької, Луганської областей, без будь-яких застережень. До того ж цим законом  передбачено в окремих районах Донецької та Луганської областей запровадити особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів за участі органів місцевого самоврядування. Уявляється сумнівним, що призначені антиукраїнські налаштованими органами місцевого самоврядування прокурори і судді будуть здійснювати кримінальне переслідування і правосуддя щодо осіб, які вчинили терористичні злочині під час подій на сході Україні.

З іншого боку, у червні 2014 до українського законодавства були введені положення про можливість тимчасового обмеження прав і свобод людини в районі проведення АТО. Згодом керівникам СБУ та МВС України в областях було надано повноваження проводити превентивне затримання осіб на строк до 30 діб за підозрою у вчиненні терористичної діяльності, а прокурорам – обирати тримання під вартою таких осіб на той же строк. Усі ці зміни хоча і спрямовані на боротьбу з тероризмом у надзвичайно складній ситуації в країні, але, тим не менше, не відповідають положенням Конституції, а останні два – ще й нормам КПК, і приховують загрози свавільного позбавлення людей свободи за відсутністю судового контролю.

 

Порушення міжнародного гуманітарного права

 

Продовжують надходити повідомлення про бойовиків, які розміщувались у межах житлових районів та змішувалися з місцевим населенням, тим самим ставлячи під загрозу життя мирних жителів. Розміщуючи військові об’єкти в житлових районах, сепаратисти не застосували всіх можливих запобіжних заходів для захисту цивільних і наразили їх на небезпеку у порушення законів війни. Виконуючи військові операції в житловому районі, сепаратисти розділяють відповідальність за ці останні напади з українськими силами. Використання зброї невибіркової дії в населених пунктах, такої як некеровані ракети і міномети, порушує міжнародне гуманітарне право і може прирівнюватись до воєнного злочину. Під обстріл потрапляють і мирні жителі, які намагаються залишити зону конфлікту. Найбільш вражаючим був злочин, вчинений сепаратистами, які 18 серпня обстріляли колону автомобілів з цивільними, які намагалися виїхати з Луганська, внаслідок чого щонайменше 17 осіб загинули і шестеро отримали поранення.

За даними ООН та Amnesty International повідомляється, що озброєні групи і деякі добровольчі батальйони, підконтрольні українським збройним силам, порушували міжнародне гуманітарне право, включаючи принципи військової необхідності та пропорційності. Зокрема, є інформація про позасудові страти чотирьох осіб українськими силовиками в районі АТО. Слід зазначити, що такі дії з боку українських бійців, на відміну від масових випадків розправ терористів ДНР та ЛНР над прихильниками єдності України, мали одиничний характер, були реакцією на звірячі дії терористів і згодом були взяті під контроль керівництвом АТО. В Інтернеті є багато повідомлень з посиланням на Хьюман Райтс Вотч «про широке застосування урядовими силами касетних боєприпасів», при цьому представник місії ОБСЄ в Україні заявляв про відсутність доказів цього.

 

Проблеми ув’язнених осіб та осіб, які відбувають покарання

 

Незважаючи на те, що вбивство ув’язнених суворо заборонено відповідно до Женевських конвенцій, сепаратисти погрожували стратити всіх засуджених до довічного ув’язнення на підставі прийнятого так званого «кримінального кодексу» ДНР. 20 серпня два артилерійські снаряди потрапили в Макіївську пенітенціарну колонію № 32,   внаслідок чого двоє ув'язнених загинули, шестеро були поранені. На теперішній час в пенітенціарних закладах та установах попереднього ув’язнення Донецької і Луганської області утримується більше 10 тисяч осіб, умови тримання яких викликають серйозну стурбованість з огляду як на умови їх тримання в ув’язненні (харчування, теплопостачання) за обставин пошкодження енергосистем та інших елементів інфраструктури регіонів, величезних фінансових проблем регіону і очевидну не першочерговість питань задоволення потреб цієї категорії населення, так і загрози  примушення ув’язнених до участі у бойових діях на боці ДНР та ЛНР або їх страти в разі відмови.

Інший аспект прав людини пов'язаний з припиненням роботи судової влади в містах і місцевостях, підконтрольних сепаратистам: ув’язнені продовжують утримуватись під вартою без рішення суду; ті, хто подалі апеляції на вироки, також перебувають в стані невизначеного довгого очікування розгляду їхніх справ.

 

Проблеми внутрішніх переселенців

 

За офіційними даними органів влади станом на 15.10.2014 в Україні загальна кількість внутрішньо переміщених осіб становить 413 тисячі 93 осіб. З району проведення АТО в інші регіони переселені 365 тисяч 541 осіб, у тому числі 113 тисяч 274 дитини, 73 тисяч 431 інвалідів та людей похилого віку (в тому числі тимчасово переміщених в межах Донецької області - 58 тис. 47 осіб). Всього тимчасово розміщені 384 281 тис. осіб, у тому числі 118 тис. 544 дитини, 74 тис. 757 інвалідів і літніх людей. Водночас, в ООН заявляють, що реальна кількість переселенців в Україні може сягати 900 тисяч осіб.

Серед ключових проблем, з якими стикаються переселенці – поновлення й оформлення документів, працевлаштування, житло, соціальний захист, забезпечення медичною допомогою, соціально-психологічна реабілітація.

20.10.2014 р. був прийнятий закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», проект якого був розробленій за участю, в тому числі представників УКБ ООН та ОБСЄ та  громадських організацій. Закон передбачає створення правових передумов з розробки спеціальних комплексних державних програм, створення та ведення єдиного реєстру та бази даних з внутрішньо переміщених осіб, надання вимушеним переселенцям інформації щодо місць поселення та можливостей працевлаштування, забезпечення державою функціонування системи гарантій соціального та пенсійного забезпечення, а також стосується питання щодо фінансування витрат, пов'язаних з тимчасовим поселенням сімей внутрішньо переміщених осіб у державні та комунальні заклади, в тому числі із можливостями найшвидшого залучення ресурсів міжнародних організацій, міжнародної технічної допомоги для облаштування місць довгострокового розміщення внутрішньо переміщених осіб та засад розбудови для них відповідної житлової інфраструктури.

 

Права учасників АТО

 

У зв’язку із участю в АТО у значної кількості бійців Збройних Сил України, Національної гвардії та добровольчих батальйонів територіальної оборони виникають специфічні проблеми. 

Типовою проблемою цієї групи є отримання статусу учасника бойових дій без якого бійці і їх рідні не зможуть користуватися отримувати відповідну соціальну допомогу і користуватися пільгами від держави. Для тих, хто воював у складі добровольчих батальйонів ця проблема є особливо складною, оскільки в Україні не був запроваджений режим воєнного стану, і отримання ними документу про участь про перебування у зоні бойових дій є вельми складним завданням.

Іншою проблемою, з якою стикаються наші бійці, - це відмова в наданні їм відпустки, а також відсутність ротації.  В деяких випадках така ситуація поєднується з кримінальним переслідуванням військовослужбовців за самовільне залишення військової частини  або місця служби, в тому числі в бойовій обстановці, або за відмову від несення служби, хоча в ряді випадків такі дії бійців були пов’язані з тим, що вони були кинуті командуванням напризволяще і були змушені рятувати своє життя.  

Окрема болюча тема - підтвердження отримання бійцем поранення під час участі в АТО, що надає право на отримання грошової компенсації, безкоштовного протезування тощо. Є численні випадки, коли військове командування та військові госпіталі йдуть на пряму підробку документів з метою приховати факт отримання бойового поранення. В таких випадках в історію хвороби і рапорт вносять інформацію, що боєць був поранений внаслідок необережного поводження зі зброєю або в ході проведення навчань, або, взагалі, записують замість поранення побутову травму.

Чи не найбільш негативним явищем є приховування фактів загибелі бійця від його рідних у разі, коли це достеменно відомо командуванню військової частини, із наданням повідомлення про нього як такого, що зник без вісті. Звичайно, це покращує статистику загиблих і відтерміновує витрати держави на надання компенсації сім’ї загиблого бійця.

 

Участь російських бойових загонів у збройному конфлікті

 

Російські високопосадовці багаторазово заперечував будь-яку причетність до бойових дій на території Україні, проте супутникові знімки та свідчення вказують на беззаперечні докази того, що військові дії переросли в те, що можна розглядати як міжнародний збройний конфлікт.

“Ці супутникові знімки, факти затримання російських військових підрозділів на території України і свідчення очевидців пересування російських збройних загонів та воєнної техніки через кордон не залишають жодних сумнівів у то