пошук  
версія для друку
10.12.2014 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України. Бюлетень № 1. Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 27.11.2014–05.12.2014

   

Харківська правозахисна група разом зі своїми експертами – науковими співробітниками Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України започатковує систематичний щотижневий моніторинг законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради України VIII скликання, яка розпочала свою діяльність 27 листопада 2014 р.

У день відкриття першої сесії новообраної Верховної Ради України, апарат парламенту відповідно до статті 106 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» зареєстрував під номерами від 0901 до 0964 законопроекти, які були прийняті Верховною Радою України попереднього скликання в першому чи наступних читаннях, але не прийняті в цілому.

Серед них, зокрема, були законопроекти: про засади державної регіональної політики (0908), про внесення змін до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (щодо забезпечення виконання судових рішень) (0913), про добровільне об’єднання територіальних громад (0915), про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо врегулювання питання відповідальності за вчинення насильства в сім’ї (0920) та ін.

Всі інші законопроекти, що були внесені та не прийняті до закінчення строку повноважень Верховної Ради попереднього скликання в першому читанні, відтоді відповідно до статті 105 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» вважаються відкликаними.

Водночас за перший «довгий» робочий тиждень (включно з 5-им грудня 2014 р.) новообраної Верховної Ради на її розгляд було внесено близько 300 формально нових законопроектів.

За своїм змістом їх умовно можна поділити на кілька груп.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0001 від 01.12.2014 (Тимошенко Ю. В.[*]) про денонсацію Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29 жовтня 1982 року та альтернативні йому проекти 0001-1 від 02.12.2014 (Левченко Ю. В.) та 0001-2 від 05.12.2014 (Пинзеник В. М.) про денонсацію Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протоколу до неї. Метою основного і альтернативних проектів було проголошено скасування необґрунтованих податкових пільг, які спричиняють негативний вплив як на податкову систему, так і на економіку України в цілому у зв’язку із виведенням капіталу до офшорної зони.

Проект 0002 від 02.12.2014 (Левченко Ю. В.) про денонсацію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Проект 1014 від 27.11.2014 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до деяких законів України (щодо забезпечення і гарантування національної безпеки України) та альтернативні йому проекти 1014-1 від 27.11.2014 (Батенко Т. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення національної безпеки України та 1014-2 від 02.12.2014 (Турчинов О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо засад зовнішньої політики та пріоритетів національних інтересів України. Провідною ідеєю основного законопроекту є набуття членства України в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та участь у створенні європейської системи колективної безпеки. В альтернативних проектах пропонується також скасувати позаблоковий статус України, заборонити участь України в будь-яких міжнародних або наднаціональних об’єднаннях, членство в яких суперечитиме політичній та економічній інтеграції України до Європейського Союзу.

У цьому контексті пропонується також проект постанови 1015 від 27.11.2014 (Тарасюк Б. І.) про припинення членства та участі України в органах Співдружності Незалежних Держав

Проблеми окупованих територій і АТО

Проекти 1011 від 27.11.2014 (Турчинов О. В.) про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16 вересня 2014 року № 1680-VII та 1011-1 від 28.11.2014 (Тимошенко Ю. В.) про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Обидва законопроекти спрямовані виключно на скасування зазначеного в їх назвах закону. Підставою для скасування визначається проведення псевдовиборів на окремих територіях Донецької та Луганської областей, всупереч плану мирного врегулювання конфлікту, передбаченому Мінським протоколом від 5 вересня 2014 року. Пропонується невідкладно переглянути рішення, що ухвалювалися Україною для забезпечення реалізації зазначеного Протоколу з метою деескалації конфлікту на сході України (пояснювальна записка до проекту 1011). Наголошується також, що зазначений закон був прийнятий із грубим порушенням Регламенту Верховної Ради України (пояснювальна записка до проекту 1011-1). Дещо досконалішим видається проект 1011-1, оскільки проект 1011, як і подані з ним матеріали, характеризується надзвичайною лаконічністю.

Проект 1245 від 04.12.2014 (Головко М. Й.) про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо підстав припинення громадянства України). Пропонується віднести до підстав позбавлення громадянства (ст. 19 чинного закону) «набрання щодо особи законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення злочинів, пов’язаних з посяганням на територіальну цілісність і недоторканність України, державною зрадою, диверсією, шпигунством». Проблема додаткового «ураження в правах» осіб засуджених за вироком суду є дискусійною і такою, що повертає нас до практики тоталітарних держав. Крім того, не врахований міжнародний досвід щодо захисту прав осіб, які стають апатридами.

Участь громадян у діяльності органів законодавчої та виконавчої влади

Проекти 1133 від 01.12.2014 (Князевич Р. П.) про визнання таким, що втратив чинність, Закону України від 6 листопада 2012 р. № 5475-VI «Про всеукраїнський референдум» і 1133-1 від 01.12.2014 (Крулько І. І) про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про всеукраїнський референдум». Обидва законопроекти передбачають скасування чинного закону. Крім того другий з них прямо зобов’язує Кабінет міністрів України розробити та внести у Верховну Раду України проект нового закону. Головними підставами для скасування визначені порушення Регламенту при прийнятті закону та антиконституційних характер ряду його положень.

Проект 1140 від 01.12.2014 (Суслова І. М.) про ініціативу громадян щодо прийняття нормативно-правових актів та інших рішень органами влади. Назва і завдання законопроекту дещо ширші за його зміст. Так, у преамбулі зазначається, що проект «визначає порядок участі громадян України в управлінні державними і громадськими справами шляхом ініціювання прийняття нормативно-правових актів та інших рішень органами влади». Втім, передбачається лише один із способів такої участі, оскільки участь у виборах, діяльності органів самоврядування, політичних партіях тощо теж є участю громадян в «управлінні державними і громадськими справами». А рівно, громадянин може виступати і розробником чи ініціатором підготовки нормативно-правового акта і зараз, наприклад через рішення громадських комісій, діяльність наукових форумів, публічні заклики, безпосереднє звернення до народних депутатів чи органів виконавчої чи місцевої влади тощо. Фактично ж проект спрямований на надання громадськості засобу безпосередньої законотворчої та правотворчої ініціативи. Таким чином, проект в чинному вигляді дещо обмежує права громадян виключно зазначеним в ньому порядком. Проектом пропонується запровадити систему народних петицій. Втім, розробники приділивши значну увагу процедурі підготовки петицій, зокрема порядку збору підписів на підтримку петиції через інформаційно-телекомунікаційні системи, а також і порядку розгляду, не зосередилися на найважливішому – порядку задоволення. Інакше кажучи, незважаючи на складний порядок, петиція мало чим відрізняється від будь-якого іншого звернення громадян. Оскільки рішення цілком і повністю залежить від органа, до якого подано петицію. Саму ідею надання громадянам засобів безпосередньої правотворчої ініціативи слід всіляко вітати, але вона має бути реалізована належним шляхом, який би не обмежував, а розширював права та можливості громадян.

Проект 1152 від 02.12.2014 (Петьовка В. В.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (щодо народної експертизи законопроектів). Проект передбачає розміщення законопроектів на офіційному сайті Верховної Ради України до розгляду їх профільним парламентським комітетом з метою створення можливостей для їх підтримання або заперечення проти прийняття певного законопроекту через здійснення прямого голосування та надання письмових пропозицій. При чому, для участі у здійсненні народної експертизи законопроектів громадянин України має зареєструватись на офіційному сайті Верховної Ради України під своїм прізвищем, ім’ям, по-батькові, та вказати іншу інформацію (дату народження, місце реєстрації, освіту, контактний телефон та електронну адресу), яка не підлягає розголошенню. Останнє таким чином передбачає необхідність створення та ведення при Верховній Раді України відповідного реєстру громадян. Народна експертиза проходитиме протягом місяця, але для подання висновків та пропозицій відведені лише 14 днів. Крім того, щоб народна експертиза могла вплинути на запропонований законопроект, її має підтримати щонайменше 20 000 голосів громадян України. Втім, навіть набрання такої кількості негативних голосів, чи набрання відповідної кількості тими чи іншими пропозиціями є лише підставою для їх можливого врахування профільним комітетом. Як результати народної експертизи мають враховуватися – невідомо.

Загалом слушна ідея розширення можливостей для громадян впливати на діяльність державних органів дещо нівелюється відсутності уваги до деяких «технічних» деталей. Так, більше уваги приділено формальним вимогам до громадян, ніж власне засобам реалізації їх прав. Не визначений порядок захисту персональних даних, зокрема не зазначається чи мають оприлюднюватися пропозиції до законопроектів і чи мають вони містити відомості про їх авторів, не визначена форма врахування комітетом пропозицій чи відмови від такого врахування тощо. Не приділена увага і соціологічному фактору, оскільки громадяни, які постійно користуються мережею Інтернет в більшості своїй належать до числа службовців, зокрема – державних службовців.

Проект 1177 від 02.12.2014 (Фаєрмарк С. О.) про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» (щодо обов’язкового реагування суб’єктів владних повноважень на електронні народні ініціативи (петиції). Пропонується введення особливої форми звернень громадян – підтриманої народної ініціативи. Визначається, що народними ініціативами є пропозиції що стосуються питань поліпшення соціального, економічного, політичного становища та розвитку країни чи вдосконалення державного управління, або які містить пропозиції щодо вчинення певних дій, що знаходяться в межах повноважень суб’єктів звернення (абзац 4 ст. 3 пропонованої редакції Закону України «Про звернення громадян»). Народні ініціативи мають розміщуватися на спеціалізованому Інтернет-ресурсі у відкритому доступі для вільного ознайомлення для отримання підтримки не менш як 50.000 громадян України впродовж 6 місяців. Підтримана народна ініціатива подається на розгляд відповідного владного суб’єкта і має бути ним розглянута протягом 1 року з поданням докладного звіту для громадськості за результатами розгляду. На жаль процесуальний порядок розгляду підтриманої народної ініціативи майже не розкритий, хоча саме порядок є одним з найсуттєвіших моментів, що дозволяє контролювати діяльність державного органу. Крім того, цілковито не врегульоване питання функціонування передбаченого проектом Інтернет-ресурсу, в той час як це є дуже суттєвим, оскільки зачіпає питання конфіденційності інформації.

Проект 1228 від 03.12.2014 (Різаненко П. О.) про внесення змін до Закону України «Про комітети Верховної Ради України» (щодо доступу засобів масової інформації до засідань комітетів Верховної Ради України). Пропонується надати право представникам засобів масової інформації бути присутніми на засіданнях комітетів Верховної Ради України. Втім нерозглянутими лишилися 2 принципові питання: чи є технічна можливість вмістити в приміщеннях, де працюють Комітети, значну кількість журналістів, а також щодо порядку проведення відкритих та закритих засідань. Щодо останнього відсутній критерій визначенн, які засідання закриті, які – можуть бути закритими, а які – завжди відкриті. Відповідно, керівництво комітету може усі засідання оголошувати, як і раніше, закритими без жодних пояснень.

Ідеологічні питання

Проект 1222 від 03.12.2014 (Іллєнко А. Ю.) про заборону комуністичної ідеології в Україні, спрямований на «подолання наслідків панування тоталітарного комуністичного режиму, декомунізацію України, усунення загрози суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України, недопущення її новітньої колонізації, встановлення історичної та соціальної справедливості, зміцнення духу і моралі Української нації» (п. 2 пояснювальної записки). Пропонується закріплення однозначної і суто тенденційної політичної оцінки певних історичних подій (наприклад, «окупація України більшовицькою Росією в 1919–1991 рр.» –  преамбула законопроекту, «геноцид українців у ХХ столітті» та «боротьба Української нації проти окупаційних режимів у ХХ столітті» – ст. 6), історичних персон (Маркса, Енгельса, Лєніна, Сталіна та інших – ст. 5), політико-філософських поглядів (комунізм, марксизм, ленінізм, сталінізм, троцькізм, більшовизм – ст. 2), музичних та літературних творів (публічне виконання «Інтернаціоналу», гімнів СССР або УССР чи їхніх частин, прирівнюється до комуністичної пропаганди – ст. 4), певних видів діяльності («представники комуністичної окупаційної адміністрації» –ст. 6) тощо. Як видно навіть з цього переліку, в спробі подолати наслідки «панування тоталітарного комуністичного режиму» автори проекту вкрай радикально ділять минуле на чорне та біле, фактично відтворюючи зі знаком «мінус» радикальні безкомпромісні більшовицькі підходи.

Проект 1233 від 04.12.2014 (Іллєнко А. Ю.) про подолання наслідків совєцької[†] окупації України є ідейним продовжувачем попереднього. Пропонується з метою остаточного подолання негативних наслідків совєцької окупації України та тоталітарної політики колишнього Совєцького Союзу, встановлення історичної та соціальної справедливості, консолідації Українського народу визнати неприпустимим встановлення та збереження пам’ятників особам, які причетні до совєцької окупації України, створення комуністичного тоталітарного режиму, до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні, та присвоєння населеним пунктам, проспектам, вулицям, площам, провулкам, паркам, скверам у населених пунктах України, назв, що пов’язані з іменами таких осіб. Таким чином продовжена практика як тенденційних політичних оцінок (совєцька окупація України) так і неконкретних формулювань. Наприклад, поняття «особи причетні до створення комуністичного тоталітарного режиму» охоплює ледь не будь-якого політичного, воєнного, культурного, наукового тощо діяча революційної та радянської доби, адже кожен з них так чи інакше сприяв підтримці та розвитку держави, а отже і комуністичного режиму.

Проект 1080 від 27.11.2014 (Бублик Ю. В.) про внесення зміни до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (щодо розширення категорій репресованих, що підлягають реабілітації) згідно з визначенням в пояснювальній записці спрямований на остаточну реабілітацію осіб, «що були несправедливо засуджені та репресовані за боротьбу з окупаційним режимом, який був встановлений СРСР після агресії проти Української Народної Республіки». Втім, не зовсім зрозуміло, як досягненню цієї мети сприятимуть виключення з числа злочинів, за які не допускається реабілітація, пособництва в скоєнні злочинів проти людства і людяності, каральних акціях щодо мирного населення, вбивствах, мордуваннях громадян окупантам у період Великої Вітчизняної війни, збройних вторгненнях на територію України, організацію збройних формувань, які чинили вбивства, розбої, грабежі й інші насильства тощо. Не має сенсу нагадувати, що терор проти мирного населення навіть задля благородних цілей лишається терором, злочином що немає виправдання. Особливо це слід пам’ятати сьогодні, коли на території нашої країни йде кривава боротьба з терористами.

Проект 1100 від 28.11.2014 (Осуховській О. І.) про визнання Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії воюючою стороною у Другій світовій війні за свободу і незалежність України. Має на меті «відновлення історичної справедливості та встановлення офіційного ставлення України до діяльності Організації Українських Націоналістів і Української Повстанcької Армії як підпільно-повстанських структур, що боролися за свободу і незалежність Української держави в роки Другої світової війни та повоєнний час, визначення статусу їх членів» (преамбула законопроекту). При цьому пропонується визнати ОУН і УПА воюючою стороною за незалежність України у Другій світовій війні (ст. 1), а їх боротьбу за свободу і незалежність України в період з вересня 1939 року до 1956 року національно-визвольною боротьбою (ст. 2) та поширити на ветеранів цих організацій статус учасників бойових дій та пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для учасників бойових дій (ст. 5). Слід зазначити, що враховуючи повстанський характер діяльності більшості підрозділів УПА, встановлення факту участі буде достатньо складним, тому автори законопроекту цілковито відсторонилися від визначення такого порядку, передавши цю функцію Кабінету Міністрів України.

 

Далі буде[‡]

 


[*] Тут і надалі, коли суб’єктом законодавчої ініціативи є група народних депутатів України, зазначаємо прізвище лише першого з них.

[†] Так у тексті

[‡] У зв’язку з великою кількістю законопроектів, зареєстрованих за перші 7 днів роботи Верховної Ради України, перше число бюлетеню подається в двох частинах.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори