MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Права для Попелюшки, або сумні роздуми з приводу Всеукраїнського тижня права

15.12.2014   
Наталка Ковальчук
На думку автора, сподіватися на прорив у галузі захисту прав людини, очевидно, зарано.

«Ми тут сидимо не для того, щоб давати вам консультації», - саме так відповіла одна чиновниця відвідувачеві, який про щось у неї запитував. І сьогодні жалкую, що не втрутилася тоді у ситуацію і не поцікавилася у державного службовця, для чого ж вони «сидять» у своїх кабінетах?

Хочеться сподіватися, що згаданий приклад не показовий? Але, мабуть, саме з такої відвертої зневаги до людини починається шлях до прямого порушення її  прав як особистості. 

Врешті, згадався цей випадок недаремно. Про дотримання прав людини, попередження їх порушення  йшлося під час недавнього Всеукраїнського тижня права, приуроченого до Дня прав людини та проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.

Те, як пройшов він, наскільки  чесно і відверто, по-діловому йшлося у цей час про таку вразливу сферу нашого життя як права людини, мабуть, заслуговує на окрему розмову.

Треба відзначити, що загалом відбувалося чимало заходів різного рівня. Наприклад, Всеукраїнські уроки «Права людини» переважно з молоддю, до яких подекуди залучили і правників. Активізували діяльність громадські та правозахисні організації.

Зокрема, правозахисні організації представили аналіз основних тенденцій сучасного періоду в сфері прав людини та основних тенденцій щодо порушення цих самих прав. (http://helsinki.org.ua , http://khpg.org)

Планом заходів проведення Всеукраїнського тижня права, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України, передбачалося також залучення до цієї роботи  державних структур.

Тож були очікування, що розмова про права людини цього разу стане актуальною для всієї України. Та, як виявилося, сподіватися на прорив у галузі захисту прав людини, очевидно, зарано.

Принаймні, такий висновок напрошується після перегляду офіційних інформаційних ресурсів, на котрих державні установи та органи місцевого самоврядування мали, так би мовити, відзвітували «про проведену роботу».

По-перше, «відзвітували» не всі. І тому складається враження, що у ряді районів, міст і навіть обласних центрів нашої держави тема прав людини так і залишилася непоміченою.

Можливо, заходи, які мали б нагадати громадськості про верховенство права у державі, не проводилися там зовсім. Можливо, рівень їх був настільки недостатнім, що про них вирішили суспільству не повідомляти.

А, можливо, знайшлися й більш важливі питання? Скажімо, «нарада щодо охорони хвойних насаджень від незаконних порубів у передноворічний період».

Це, мабуть, найбільш яскравий, та, на жаль, непоодинокий приклад, коли на рівні державних органів влади, особливо районних, традиційно йшлося про поточні питання і жодним словом не згадувалося про будь-які заходи до Всеукраїнського тижня права. 

І питання не тільки в тому, що збереження зелених насаджень для керівництва, нехай і одного окремо взятого району, видається більш важливим, ніж дотримання фундаментальних прав людини.

Виникає, зокрема, й думка, а чи працює вертикаль виконавчої влади в Україні взагалі, якщо навіть не дуже обтяжливе розпорядження Кабміну про проведення заходів правового характеру ігнорується на місцях?

А якщо й не ігнорується, то виконується формально, як кажуть, «для галочки». Скажімо, сумнівним видається коефіцієнт корисної дії іншого заходу, на якому   «у рамках Всеукраїнського тижня права» завідувач юридичного сектору апарату державної адміністрації «зачитала та пояснила» заступникам голови адміністрації, керівнику апарату та керівникам структурних підрозділів певні положення Закону України «Про запобігання корупції»?

Можна було б зіронізувати з цього приводу. Та насправді можна лише висловити жаль, що державну політику на місцевому рівні впроваджують кадри, яким потрібно «зачитувати» норми закону. Не кажучи вже про те, що згадана розмова мала б стосуватися широкого кола правозахисних питань, а не тільки запобігання корупції.

Взагалі ж, найбільш активно про права людини говорили в цей час  на рівні культосвітніх та освітніх установ. Нерідко якраз бібліотечними та шкільними, і, навіть дитсадівськими, заходами «прикрилися» й органи місцевої державної влади та самоврядування, подаючи про них звіти на своїх інформаційних ресурсах.

Однак саме через це виникає відчуття, що рівень розмови про права людини у рамках проведення Всеукраїнського тижня виявився здебільшого не настільки серйозним, як того вимагає сучасний момент. Таким собі дитячим.

Підтвердженням цьому може служити, наприклад, повідомлення, знайдене на сайті одного з місцевих органів влади. У ньому зазначається, що під час заходу в рамках Всеукраїнського тижня права, котрий відбувся у міській школі, неповнолітні «…називали, які права, згідно Конвенції ООН про права дитини, були порушені в казках».

Що ж, можна довго дискутувати на тему, наскільки зла мачуха порушувала права Попелюшки, не відпускаючи її на королівський бал…

Але чи не призведе це до того, що тільки з казок ми й дізнаватимемося про торжество справедливості у галузі захисту прав людини?

 Поділитися