пошук  
версія для друку
19.12.2014 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

ЕКСПРЕС-ОГЛЯД ЗАКОНОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Бюлетень № 2 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 08.12.2014 – 12.12.2014 (частина перша)

   

За тиждень зареєстровано 208 проектів Законів України та постанов Верховної Ради України. З них лише один надійшов від Президента України. Кабінет Міністрів України 12 грудня 2014 р. вніс проект Закону про Державний бюджет України на 2015 рік, але вже наступного дня його відкликав. Усі інші проекти надійшли від народних депутатів України. Особливо відзначився народний депутат А. В. Яценко, який 10 грудня 2014 р. зареєстрував 22 проекти. Скандальної слави набув проект 1295 від 08.12.2014 (Фріз І. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за заклик до непокори, який його ініціатор відкликала 12.12.2014.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект Постанови[*] 1298 від 08.12.2014 (Парубій А. В.) про Звернення Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки щодо прискорення надання Україні повноцінної військової допомоги та статусу особливого союзника Сполучених Штатів Америки

Пропонується схвалити текст Звернення відповідного змісту і направити його до Конгресу США. Своєчасність і доцільність такого Звернення викликає значні сумніви.

Проект Постанови 1312 від 09.12.2014 (Вовк В. І.) про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів

Необхідність прийняття постанови розробниками пояснюється тим, що Україна ще не ратифікувала Римський статут, але відповідно до пункту 2 статті 11 та пунктів 2, 3 статті 12 Римського статуту може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо конкретних злочинів проти людяності, воєнних злочинів та злочину агресії, подаючи до Секретаріату Міжнародного кримінального суду відповідну заяву, та звернутися до суду про встановлення винних у вчиненні цих злочинів і притягнення їх до кримінальної відповідальності.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 1343 від 10.12.2014 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» щодо вдосконалення координації і контролю у сфері національної безпеки і оборони

Вже 11.12.2014 проект було прийнято у першому читанні із встановленням скороченого строку його підготовки до другого читання.

Основні риси проекту: запровадження Регламенту Ради національної безпеки і оборони України (далі – Ради) та Положення про Апарат Ради; розширення компетенції Ради (доповнення поточного контролю за діяльністю органів виконавчої влади в сфері національної безпеки і оборони координацією цієї діяльності; покладення на Раду прийняття рішення щодо невідкладних заходів із розв’язання кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, охоплення контрольними і координаційними функціями Ради сфери протидії корупції, забезпечення громадської безпеки та боротьби зі злочинністю); суттєве розширення координаційних, контрольних, кадрових і бюджетних повноважень Секретаря Ради; надання Президенту України права вводити до складу Ради не лише будь-яких керівників центральних органів виконавчої влади, а й будь-яких осіб загалом; покладення виконання обов’язків Голови Ради у разі дострокового припинення повноважень Президента України на Прем’єр-міністра України, а не на Голову Верховної Ради України, як це передбачено нині.

Найважливіші з недоліків проекту: безпідставна трансформація окремих дорадчих повноважень Ради в імперативні; надання Раді повноважень, які вже закріплені за іншими органами державної влади; створення законодавчих умов для перетворення Ради у паралельний уряд, а Секретаря Ради у своєрідного «віце-президента». Ряд з них дістали аргументовану критику у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України.

Проект 1426 від 11.12.2014 (Луценко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо упорядкування демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави. Пропонується з метою забезпечення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, додержання законодавства України у сфері національної безпеки і оборони, координації та підтримки добровольчого та волонтерського руху, здійснення цивільного моніторингу ситуації в районі проведення антитерористичної операції, на тимчасово окупованій території та на території, де ведуться військові (бойові) дії, створити у Верховній Раді України з числа депутатів на засадах рівного представництва депутатських фракцій Спеціальну комісію Верховної Ради України з питань демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави». Водночас у цій комісії не передбачається участь позафракційних депутатів, а також представників громадськості. Це суттєво порушує саму ідею «демократичного цивільного контролю», віддаючи його цілковито на відкуп фракціям парламенту.

Проект 1278 від 10.12.2014 (Турчинов О. В.) про визнання самопроголошених організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» терористичними організаціями

Стаття 1 проекту встановлює, що дія цього Закону буде поширюватися на керівний склад і членів самопроголошених організацій «Донецька народна республіка», «Луганська народна республіка» та незаконних військових формувань, що діють на території України; фізичних та юридичних осіб, які їх підтримують та фінансують, в тому числі представників іноземних держав, діяльність яких підпадає під ознаки терористичної діяльності відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом». Стаття 2 визнає самопроголошені організації «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» терористичними організаціями. Питання кримінальної відповідальності пропонується вирішувати відповідно до Кримінального кодексу України. Регулюються питання арешту осіб, підозрюваних у відповідних терористичних діях, та їхнього майна. У разі, коли таких осіб через певні обставини не можна притягти до досудового слідства або суду, згідно з проектом «їх майно також підлягає негайному арешту за спеціальною процедурою, що визначається Кабінетом Міністрів України».

Проект, як видається, погано узгоджується з чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством. Зокрема, згадана у ньому процедура арешту майна мала б регулюватися законом, а не підзаконним актом.

Проект Постанови 1286 від 08.12.2014 (Балога В. І.) про визнання Луганської та Донецької народних республік терористичними організаціями.

Проголошується, що «Українськими компетентними органами отримано неспростовні докази, що підтверджують терористичний характер діяльності так званих самопроголошених Луганської та Донецької народних республік (ЛНР і ДНР)». Йдеться насамперед про тисячі загиблих та поранених серед українських військових, правоохоронців та мирних жителів, а також про вчинення бойовиками терористичного акта – знищення пасажирського літака Boeing-777 малайзійської авіакомпанії, на борту якого перебувало близько 300 пасажирів.

Для такого важливого акта бажано було б дещо посилити рівень аргументації.

Проект Постанови 1287 від 08.12.2014 (Балога В. І.) про визнання Російської Федерації країною-агресором     

Пропонується визнати Російську Федерацію країною-агресором, яка фінансує міжнародний тероризм на території України, використовує власні збройні сили та надає озброєння терористам.

У проекті також міститься рекомендація Президентові України видати указ щодо введення воєнного стану на території Луганської та Донецької областей, на якій проводиться антитерористична операція. Згадана рекомендація, на нашу думку, безпідставно виходить за рамки окресленого у назві проекту предмету Постанови. Викликає сумніви і запропонована форма «рекомендації», яка не є характерною для конституційних відносин між Парламентом і Президентом.

Проект 1317 від 09.12.2014 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України

Пропонується доповнити Закон України «Про кінематографію» статтею, в якій заборонити «будь-яке розповсюдження (показ) в Україні будь-яких фільмів (аудіовізуальних творів), в яких міститься популяризація, агітація, пропаганда тощо будь-яких дій правоохоронних органів, збройних сил, інших збройних, військових чи силових формувань держави-окупанта». За порушення заборони передбачається адміністративна відповідальність. При цьому значно розширюється саме поняття розповсюдження.

Призначення запропонованих змін цілком зрозуміле, а от юридичні конструкції проекту, як видається, ще потребують певного уточнення.

Проект 1410 від 11.12.2014 (Павленко Ю. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантій захисту прав дітей-жертв воєнних дій та збройних конфліктів

Пропонується запровадити ввести нову соціально-правову категорію: «діти-жертви воєнних дій і збройних конфліктів». Також запропоновано ряд змін редакційного характеру до Закону України «Про охорону дитинства» та деяких інших актів, які декларують посилену турботу держав про цих дітей.

Утім, цим нормам, як видається, не вистачає належної конкретики.

Проект 1411 від 11.12.2014 (Павленко Ю. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пільгових умов вступу до вищих навчальних закладів, оздоровлення та відпочинку окремих категорій дітей

Пропонується надавати пільги щодо вступу до вищих навчальних закладів та оздоровлення дітям, батьки (один із батьків) яких загинули (пропали безвісти) під час участі в антитерористичній операції, або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районах проведення антитерористичної операції, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції.

Ідея проекту цілком зрозуміла, але з точки зору юридичної техніки висловлена не зовсім вдало в частині згадування «поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районах проведення антитерористичної операції», оскільки поранення, контузії чи каліцтво в цих районах можуть зазнати не лише учасники, а й терористи, найманці та їх посібники. Навряд чи розробники проекту мали на увазі надавати відповідні преференції дітям злочинців. Окрім того, виокремлення цієї категорії сиріт породжує низку питань щодо доцільності й справедливості таких самих пільг стосовно інших категорій дітей-сиріт, наприклад тих, батьки яких загинули від терористичних актів поза межами зони АТО або відстоюючи права людини та демократичні цінності під час патріотичних мітингів чи протестних акцій проти режиму В. Ф. Януковича.

Проект 1412 від 11.12.2014 (Павленко Ю. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо кримінальної відповідальності за вербування, залучення та (або) втягування дітей до участі у військових конфліктах чи діях.

З однієї сторони слід вітати пропозицію встановити жорстку відповідальність за різні форми втягування дітей до військових дій. З іншої – запровадження щодо неповнолітніх бійців незаконних воєнізованих чи збройних формувань загальної норми про звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру видається передчасною. Винесення такого рішення можливе лише судом у кожній конкретній справі.

 

Проекти від 11.12.2014 (Пацкан В. В.) 1419 про внесення змін до Митного кодексу України (щодо зменшення строку тимчасового зберігання товарів гуманітарної допомоги для внутрішньо переміщених осіб) та 1420 про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо звільнення від оподаткування доходів у вигляді гуманітарної, благодійної, технічної допомоги, отриманих внутрішньо переміщеними особами). Проекти містять посилання на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 р. і мають на меті спрощення роботи благодійних організацій з надання допомоги таким особам. Йдеться, зокрема, про скорочення з 90 до 10 днів строку перебування гуманітарної допомоги під митним контролем.

Проект 1442 від 11.12.2014 (Королевська Н. Ю.) про державне замовлення будівництва тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб.

У розвиток Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» пропонується зобов’язати уряд витрачати не менш 1% видатків бюджету на будівництво житла для внутрішньо переміщених осіб. Таке житло має належати до соціального фонду та будучи звільнене внутрішньо переміщеними особами, може передаватися в користування іншим громадянам.

У прикінцевих положеннях пропонується: «протягом семи днів з дня набрання чинності цим Законом Кабінет Міністрів України повинен подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», необхідних для реалізації цього Закону». Іншими словами, за 7 днів фінансисти мають переписати (перерахувати) Державний бюджет на цілий відсоток та ще й підготувати відповідний законопроект, що виглядає чистим популізмом.

Проект 1459 від 12.12.2014 (Рудик С. Я.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо звільнення державного службовця за сепаратизм).

Пропонується до підстав припинення державної служби віднести: «виявлення доказів причетності до порушення територіальної цілісності і недоторканності України, насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади».

На жаль, автори не зупинилися на розкритті сутності того, що таке «причетність» у контексті цього проекту. Йдеться про «причетність» у розумінні статті 27 КК України чи про щось інше?

 

Ідеологічні питання

 

Проект 1421 від 11.12.2014 (Романова А. А.) про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України» (щодо надання права присвоєння звання Герой України особам, які не є громадянами України).

Цілковито підтримуючи ідею цього проекту, маємо однак відзначити, що відповідні пропозиції сформульовані не зовсім вдало. Так, пропонується викласти частину другу статті 6. Закону України «Про державні нагороди України» в такій редакції: «Звання Герой України присвоюється громадянам України та громадянам інших держав за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення». Оскільки закон з самого початку мав на меті відзначення усіх визначних дій наших громадян, а не лише тих, що пов’язані з самою Україною, це і відбилося в тексті статті 6. Стосовно ж іноземців слід було передбачити їх ушанування не за «геройські вчинки або визначні трудові досягнення», а за їхні видатні вчинки на користь української держави та українського народу. В пояснювальній записці до проекту, наприклад, використовується зворот: «своїми діями та мужністю довели самовіддане служіння Українському народу». До речі, залишається відкритим питання, чи охоплюється поняттям «громадяни інших держав» громадяни УРСР та інших держав, які існували на території України до 1991 р.

Проект 1451 від 12.12.2014 (Власенко С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скорочення переліку державних нагород, розширення обсягу прав нагороджених осіб, встановлення обмежень у нагородженні державними нагородами певних суб’єктів). Пропонується виключити з числа державних нагород почесні звання, а також заборонити нагороджувати державними нагородами державних службовців (включно зі співробітниками рядового складу МВС). На військових та співробітників Служби безпеки України цей проект не поширюється. Крім того, передбачається право особи відмовитися від раніше наданих державних нагород.

Загалом проект виглядає недостатньо виваженим. Слід погодитися з його розробниками, що «система державних нагород України перебуває в незбалансованому та розхитаному вигляді.». Однак держава мусить мати можливість належним чином заохочувати та відзначати громадян за їх видатний вклад у розвиток країни.

Проект 1423 від 11.12.2014 (Богомолець О. В.) про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо постраждалих під час протестів).

Пропонується віднести до інвалідів війни «осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час масових акцій громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 по 21 лютого 2014 року». Порядок надання статусу інваліда війни цим особам має визначити Кабінет Міністрів України».

Лаконічна формула проекту породжує низку питань, зокрема, чи має значення з якої сторони барикад перебував постраждалий та характер (законослухняний, відверто протиправний, провокативний тощо) його дій під час масових акцій; чим зумовлені саме такі хронологічні рамки протестних ацій, адже багато громадян втратили здоров’я, захищаючи демократію і незалежність Батьківщини на численних акціях весною 2014 (в Донецьку, Луганську, Харкові, Одесі тощо). Нововведення погано узгоджуються з чинним текстом Закону, тож доцільнішим було унормувати захист учасників  масових акцій, що постраждали, і, на жаль, продовжують втрачати здоров’я і зараз, окремим законом

 

Інститути безпосередньої демократії, участь громадян в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади,

 

1068-2 від 11.12.2014    (Чумак В.В.) Проект Закону про вибори народних депутатів України.

В черговому альтернативному проекті виборчого закону (попередні див. Бюлетень №1) пропонується, щоб вибори здійснювалися на пропорційній основі, але загальнодержавний виборчий округ поділявся на 27 виборчих регіонів і загальнодержавний виборчий список кожної партії – на 27 регіональних списків, чисельністю не менше п’яти кандидатів кожний. Прохідний бар’єр за наслідками голосування – три і більше відсотків дійсних голосів виборців у межах загальнодержавного виборчого округу. Загальна кількість усіх поданих за список голосів у межах загальнодержавного виборчого округу визначає загальну кількість депутатських мандатів. Кількість голосів за регіональні списки визначає розподіл цих мандатів між регіонами.

Система трохи складна, але загалом видається такою, що за наявності відповідної політичної волі має право на існування.

Проект 1150-1 від 12.12.2014 (Гопко Г. М.) про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо зменшення загального складу місцевих рад). Пропонується скасувати право місцевих рад самостійно визначати кількість депутатів у рамках передбаченого законом діапазону. Натомість в АР Крим чисельний склад парламенту має визначатися Конституцією АР Крим, а кількість депутатів кожного рівня місцевих Рад визначатиметься безпосередньо в законі, з одночасним зменшенням кількості депутатів в 2–3 рази.

Проект загалом відповідає настроям широких мас населення, але обмежує самостійність місцевих Рад і через надмірну уніфікацію позбавляє їхню систему певної гнучкості.

Проект 1292 від 08.12.2014 (Луценко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо виборів міських голів за принципом абсолютної більшості голосів).

Пропонується, щоб у містах, де проживає понад 100 виборців, вибори міських голів відбувалися за мажоритарною системою абсолютної більшості, а в усіх інших населених пунктах залишалося достатнім відносної більшості.

Пропонується також установити загальне правило, що «Арешт коштів на рахунку виборчого фонду до дня виборів забороняється».

Проект 1456 від 12.12.2014 (Кондратюк О. К.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі).

Пропонується, щоб на виборах до Верховної Ради України та місцевих виборах у складі партійних списків представники однієї статі складали не більше 70%, зокрема в першій п’ятірці – не більше 60%.

Як видається, такі вимоги можна висувати лише тоді, якщо аналогічні квоти будуть передбачені і щодо складу політичних партій, унеможливлюючи існування «жіночих» і «чоловічих партій».

Проект 1405 від 11.12.2014 (Томенко М. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язковості онлайн-трансляції відкритих засідань комітетів Верховної Ради України. 

Проект є змістовно близьким до проекту 1228 від 03.12.2014 (див. частину першу Бюлетеня №1), оскільки спрямований на вирішення тієї ж мети. На відміну від згадуваного проекту пропонується забезпечувати гласність засідань комітетів Верховної Ради України не через залучення на засідання преси, а «шляхом онлайн-трансляції у повному обсязі відкритих засідань комітетів Верховної Ради України та розміщення інформації на офіційних веб-сайтах комітетів Верховної Ради». Такий підхід видається перспективнішим, але за комітетами і в цьому разі залишається необмежене право оголошувати свої засідання закритими.

 

Мовні питання та права національних меншин

 

1334 від 10.12.2014 (Дирів А. Б.)Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про засади державної мовної політики» (в частині мови документів, що посвідчують особу або відомості про неї).

Чергова спроба вдосконалити чинний Закону України «Про засади державної мовної політики» через зміну його окремих статей. Пропонується, щоб паспорт та інші документи, що посвідчують особу або відомості про неї, виконувалися лише державною мовою (нині допускається поруч із записами державною мовою зробити, за вибором громадянина, записи однією з регіональних мов або мов меншин України). При цьому громадянин України фактично позбавляється права записувати в паспорті, закордонному паспорті та інших офіційних документах своє прізвище та ім’я (по батькові) згідно з традиціями рідної мови. Аргументуються ці пропозиції тим, що паралельні записи в документах є «дестабілізуючим фактором» та спричинюють грубі помилки у діловодстві, що на нашу думку, не переконує в доцільності і законності запропонованих змін.

Проекти  від 10.12.2014 (Яценко А.В.) 1387 про забезпечення державної підтримки заходів з розвитку та популяризації української мови та україномовної друкованої продукції; 1388 від 10.12.2014 про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо забезпечення державної підтримки заходів з розвитку та популяризації української мови та україномовної друкованої продукції).

Перший із взаємопов’язаних проектів пропонує щороку проводити заходи з розвитку та популяризації української мови та україномовної друкованої продукції. Відповідальність за реалізацію цих заходів покласти на Кабінет Міністрів України, а відповідні кошти передбачати в Державному і місцевих бюджетах окремим рядком.

В другому проекті пропонується внести зміни до Митного та Податкового кодексів України з метою тимчасового до 1 січня 2020 року звільнення від оподаткування україномовних видань, або таких, що надруковані повністю або не менш як на 50% українською мовою, та товарів для використання у їх виданні.

Принципових заперечень, окрім фінансових, обидва проекти не викликають. Проте фраза в обох пояснювальних записках, що «реалізація запропонованого законопроекту не потребує додаткового навантаження на бюджет» явно не відповідає дійсності.

 

Телебачення, радіомовлення, кінематографія і кінопрокат

 

Проект 1357 від 10.12.2014 (Сюмар В. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України.

Проектом Закону України пропонується внести зміни до законів України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», «Про приватизацію державного майна», «Про телебачення і радіомовлення», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» шляхом уточнення їх положень в частині визначення механізму створення ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», його організаційно-правової форми, джерел фінансування, умов оплати праці працівників, захисту майнових прав НСТУ та інтересів трудового колективу, удосконалення діяльності органів управління, порядку формування і засад діяльності наглядової та редакційної рад.

Щодо цього проекту вже є висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України з багатьма критичними зауваженнями.

Проект 1455 від 12.12.2014 (Кондратюк О. К.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо особливостей трансляції (ретрансляції) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій).

Необхідність прийняття законопроекту, на думку його розробників, зумовлена потребою в забезпеченні реалізації одного з основних принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення – політики протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва. Такий протекціонізм спричинюється тим, що «вітчизняні телекомпанії не можуть конкурувати з іноземними телекомпаніями як в частині боротьби за телеглядача (шляхом продукування якісного телевізійного продукту)». А отже, замість стимулювання продукування якісного телевізійного продукту, пропонується заборонити ретрансляції рекламного продукту (що в даному випадку синонімічно забороні ретрансляції каналів, де є рекламний продукт), «яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій (які підпадають під юрисдикцію країн, що входять до Європейського Союзу, або країн, які ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення), що транслюються (ретранслюються) на територію України».

Проект 1461 від 12.12.2014 (Рудик С. Я.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо обов’язкового інформування про засновників та власників засобів масової інформації).

Розробники констатують, що «важливою проблемою ЗМІ є намагання їхніх власників використати свої інформаційні канали не лише як бізнес, що має давати прибуток, а й як інструмент формування громадської думки і впливу на суспільство. Це рівною мірою стосується і приватних, і державних засобів масової інформації. Тільки отримувачем вигоди в одному випадку виступають олігархи, а в другому – держава в особі уряду. Саме через цей фактор інформація у вітчизняних ЗМІ часто подається так чи інакше у дещо викривленому (тією чи іншою мірою) та відмінному від дійсності форматі». Завданням проекту вони визначають зведення «до мінімуму можливості використання засобів масової інформації, як важелів маніпулювання суспільною свідомістю і особистою думкою громадян, а також зміцнення та вдосконалення правових гарантій свободи слова та інформаційного суверенітету України, сприяння становленню цілісного загальнонаціонального інформаційного простору».

Водночас не зовсім зрозуміло, як зазначеній меті відповідає вимога телерадіокомпаніям повідомляти «під час ефіру через кожні шість годин не менше ніж 5 хвилин» інформацію «про засновника (співзасновників), власника (співвласників) та осіб, які володіють істотною участю у юридичній особі». При цьому до даних, які слід повідомляти, належать: «для юридичних осіб – найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, банківські реквізити, а для фізичних осіб – прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті». Така інформація буде виглядати як «черговий рекламний блок» і жодним чином не впливатиме на оцінки аудиторією наданої ЗМІ інформації. Є в цих вимогах і певний конфлікт з чинним законодавством про захист персональних даних.

Проект 1354 від10.12.2014 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення фінансової підтримки вітчизняної кінематографії

Проект 1358 від 10.12.2014 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо відрахувань від проведення державних лотерей

Проект 1359 від 10.12.2014 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення фінансової підтримки вітчизняної кінематографії

У трьох взаємопов’язаних проектах йдеться про фінансову підтримку вітчизняної кінематографії і, зокрема, через використання з цією метою частини прибутку від проведення фінансових лотерей. Як видається, проекти потребують поглибленої антикорупційної експертизи.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 1311 від 09.12.2014 (Чумак В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації права законодавчої ініціативи.

Пропонується внести до Статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» уточнення, що народні депутати мають право законодавчої ініціативи не безумовне, а таке, яке реалізується у порядку, визначеному законом про регламент Верховної Ради України. А у Регламенті Верховної Ради України пропонується передбачити, що самостійно поодинокі народні депутати можуть вносити лише проекти постанов та інших, крім законів, актів Верховної Ради України, а також пропозиції та поправки до законопроектів. Для внесення ж проектів законів має бути рішення (ініціатива) депутатської фракції (депутатської групи), комітету чи тимчасової спеціальної комісії. Також законопроект може вноситися народними депутатами у кількості, яка становить не менше половини складу найменшої депутатської фракції.

В проекті пропонується також узаконити практику, коли законопроекти, що не набрали належної кількості голосів для включення до порядку денного сесії, знову виносяться на голосування на наступних пленарних засіданнях.

Деякі пропозиції цього проекту, на перший погляд, видаються практично доцільними, але його головна ідея – обмежити законом закріплене в Конституції України право законодавчої ініціативи народних депутатів, безумовно, має антидемократичний і антиконституційний характер.

Проект 1462 від 12.12.2014 (Іллєнко А. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо ненарахування виплат народним депутатам України у разі невиконання ними передбачених законом повноважень без поважних причин).

Пропонується скасувати участь комітетів у вирішенні питання про ненарахування виплат народним депутатам України у разі невиконання ними передбачених законом повноважень без поважних причин. Однак якогось іншого порядку не передбачається і не зазначається, хто ж має вносити подання про ненарахування виплат.

Проект 1229-2 від 09.12.2014 (Луценко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (щодо поновлення чинності положень про районні ради)

Пропонується відновити дію статей 6–10, 11, 15 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» у редакції, що діяла до 7 вересня 2010 року, відновити правовий статус районних у місті Києві рад, зробивши їх обов’язковою частиною системи місцевого самоврядування в столиці.

Проект 1229-3 від 10.12.2014 (Ємець Л. О.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (щодо відновлення районних у місті Києві рад та розподілу повноважень між ними і Київською міською радою)

Альтернативний проект крім відновлення дії раніше скасованих статей пропонує доповнити Закон двома новими статтями про компетенцію Київської міської ради і про компетенцію районних у місті Києві рад.

 

(Далі буде)



[*] З метою спрощення викладу «Проект Постанови» означає проект Постанови Верховної Ради України, «Проект» - проект Закону України 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори