увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 28.09.2016 09:50
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 4 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 22.12.2014 – 31.12.2014 (частина перша)

05.01.15 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Через те, що Верхова Рада України прийняла рішення працювати до кінця 2014 року без вихідних, цей бюлетень не завершується проектами, зареєстрованими до 26 грудня,  а охоплює останні 10 днів роботи парламенту.

За цей час було зареєстровано 270 законопроектів та проектів постанов Верховної Ради України. Більшість з них присвячена новим реаліям, викликаним АТО, та бюджетно-податковим проблемам, пов’язаним із затвердженням Державного бюджету України на 2015 рік. Щодо останнього блоку питань помітно зросла законопроектна активність Кабінету Міністрів України.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0001-3 від 22.12.2014 (Кабінет Міністрів України) про денонсацію Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протоколу до неї.

Четвертий проект на ту саму тему. Як і всі попередні, він правильно звертає увагу на недоліки Конвенції (безпідставні пільгові умови оподаткування таких видів доходів як проценти та доходи від відчуження майна), але не враховує порядок денонсації Конвенції, закладений у ній самій. Після відповідного висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України (далі – ГНЕУ) були зареєстровані: Проект Постанови 0001/П від 28.12.2014 про відхилення проекту Закону України про денонсацію Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29 жовтня 1982 року та Проекти Постанов 0001-1П,  0001-2П та 0001-3П від 28.12.2014 з однаковою назвою: про повернення на доопрацювання проекту Закону України про денонсацію Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протоколу до неї.

Проект Постанови 1584 від 23.12.2014 (Тимошенко Ю. В.) про звернення Верховної Ради України до міжнародних організацій та міжпарламентських асамблей щодо звільнення української льотчиці та народного депутата України VIII скликання Надії Вікторівни Савченко

Крім питань, відображених у назві проекту, пропонується позаквотно обрати народного депутата України восьмого скликання Савченко Надію Вікторівну членом Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 1529 від 22.12.2014 (Артеменко А. В.) про тимчасовий порядок здійснення повноважень місцевого самоврядування на період проведення антитерористичної операції.

Як зазначається в преамбулі, цей закон визначає тимчасовий порядок здійснення повноважень місцевого самоврядування на період проведення антитерористичної операції з метою створення умов для забезпечення життєдіяльності в окремих населених пунктах у Донецькій та Луганській областях, органи місцевого самоврядування в яких не здійснюють свої повноваження. Засобом забезпечення життєдіяльності виступає передавання районним та обласним державним адміністраціям повноважень місцевих (сільських, селищних, міських, районних, обласних) рад (крім вирішення питань щодо розпорядження об’єктами комунальної власності). Таке передавання відбувається за наявності відповідного судового рішення за позовом державних адміністрацій.

Врегулювання відносин на територіях, де проходить АТО, є однією з нагальних проблем. Даний проект, без сумніву, містить цікаві пропозиції та спрямований на вирішення існуючих проблем. Тим не менш, запропонований порядок передачі повноважень є вкрай тривалим та недостатньо прописаним. Також недостатньо розглянута процедура відновлення звичного порядку. Серед іншого не зрозуміло, який порядок призначення позачергових місцевих виборів до відповідних рад.

Проект 1531 від 22.12.2014 (Артеменко А. В.) про врегулювання правовідносин між споживачами фінансових послуг та банками і фінансовими установами щодо соціального захисту незахищених верств населення, учасників АТО, бойових дій та членів їх сімей та проект 1531-1 від 29.12.2014 (Головко М. Й.) про врегулювання правовідносин між споживачами фінансових послуг та банками та фінансовими установами у зв’язку з різким підняттям курсу іноземної валюти стосовно гривні.

Обидва проекти спрямовані на полегшення умов за кредитами для споживачів фінансових послуг через різке погіршення фінансової ситуації в 2014 році. Одночасно значна увага приділяється фінансовим зобов’язанням осіб, які беруть участь в АТО чи постраждали під час її проведення.

Перший проект, як зазначається в його преамбулі, «спрямований на мінімізацію негативних наслідків девальвації національної валюти для громадян України, що мають невиконані зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті (кредити у іноземній валюті), укладеними з фінансовими установами та банками України та стабілізацію національної валюти України та соціальний захист фізичних осіб – споживачів фінансових послуг». Однак автори значно вийшли за межі цієї мети. Так, пропонується поширити його на усі непогашені кредитні зобов’язання незалежно від часу та характеру їх виникнення. При цьому вводяться заборона «уступати заборгованість або борг на користь іншим особам, а також забороняється будь-яка заміна кредитора іншою особою шляхом передачі права вимоги або на умовах факторингу зобов’язань боржника, які виникли за кредитними договорами (у тому числі за договорами овердрафту, кредитної лінії)», а також мораторій на «вимоги всіх банків та фінансових установ щодо виконання зобов’язань фізичними особами-резидентами України за кредитними угодами (кредитними договорами, у тому числі за договорами овердрафт, кредитної лінії) в іноземній валюті на термін 365 календарних днів з дати вступу в дію цього Закону». Для виконання цих вимог пропонується створити спеціальну Міжгалузеву державну комісію, а також запровадити Реєстр позичальників. Для учасників же АТО, а також  ряду інших категорій осіб, пропонується повне «списання кредитної заборгованості» за рахунок самих фінансових установ-кредиторів. Однак це далеко не усі пропозиції проекту, який охоплює і проблему повальної перевірки фінансових установ, і визнання кредитних договорів нікчемними, і обмеження щодо третейських судів тощо.

Проект відзначається яскраво вираженими соціалістичною та популістською риторикою. Запроваджуються загальні норми, які не враховують існуючі процедури та порядки. Не розрізняються особи, що продовжують виплачувати кредити, позичальники, що тимчасово потрапили в скрутне становище, та відверто несумлінні позичальники. Так само не розрізняються і кредити за їх суттю (іпотечні, господарчі тощо), часом отримання, сумами заборгованості тощо.

Другий проект пропонує застосування спеціальної процедури реструктуризації до усіх громадян які отримали кредит під житло в валюті і не погасили його (але борг яких на 1.01.2015 менший від 2 мільйонів гривень). А також щодо усіх фінансових зобов’язань перед фінансовими установами з боку учасників АТО, які брали, беруть участь чи загинули під час проведення операції, вдів/вдівців останніх, осіб, які були поранені під час АТО, тощо.

Другий з проектів видається збалансованішим порівняно з першим. Звужено коло осіб та відносин, щодо яких він має застосовуватися. Та й сама запропонована процедура, бодай і дещо описова, тим не менш має право на існування. Втім, маємо відзначити вже доволі традиційну для проектів останнього часу норму, яка передбачає, що закон набирає чинності з дня, наступного за опублікуванням, в той час як підзаконні акти Кабінет міністрів України має розробляти протягом місяця після прийняття закону. Подібні вимоги лише створюють додаткові зони неузгодженості в системі законодавства України, а не сприяють адекватному та оперативному покращенню суспільних відносин.

Проект 1535 від 22.12.2014 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про оборону України» (щодо військовополонених й інтернованих в особливий період).

Пропонується доповнити повноваження Кабінету міністрів України правом встановлювати «порядок здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими та інтернованими особами в особливий період відповідно до норм міжнародного права»

Звертаємо увагу на те, що згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це «період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій». За такого визначення дискусійним є питання, чи охоплюється поняттям «особливий період» проведення АТО без оголошення воєнного стану, але з кількома хвилями мобілізації. Сподіваємося все ж, що зазначені пропозиції розраховані на певну перспективу і не мають на меті визнати нинішніх терористів та їхніх пособників військовополоненими або інтернованими особами.

Проект 1543 від 22.12.2014 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 25 Закону України «Про відпустки» (щодо відпусток працівникам за місцем роботи на території проведення антитерористичної операції).

Пропонується доповнити ст. 25 Закону України «Про відпустки» пунктом такого змісту: «працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення  антитерористичної операції».

Звертаємо увагу. що йдеться про відпустки без збереження заробітної плати. Ідея проекту є цілком зрозумілою і заслуговує на підтримку, але її реалізація навряд чи може обмежитися наведеним вище доповненням. Слід докладно врегулювати порядок надання таких відпусток в умовах АТО, оскільки звичне звернення до працедавця видається не завжди можливим.

Проект 1547 від 22.12.2014 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про організацію оборонного планування».

Метою проекту визначено: «вдосконалення наявної системи оборонного планування у Збройних Силах України та інших військових формуваннях».

Проект пропонує нову редакцію чинного Закону України «Про організацію оборонного планування», але не супроводжується порівняльною таблицею, що помітно утруднює аналіз запропонованих новел. Його суто юридичні недоліки відображено у висновку ГНЕУ. Що ж до доцільності запропонованих змін, то викликає певний сумнів наявність широких повноважень у сфері оборонного планування в Ради національної безпеки і оборони України на тлі відносно стисло виписаних повноважень Міністерства оборони України.

Проект 1569 від 22.12.2014 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, та вдосконалення процедур здійснення конфіскації.

Проект містить дві основні новації: правила спеціальної конфіскації поширюються на усі склади злочинів, передбачені Кримінальним кодексом України, та пропонується надання можливості проведення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження щодо осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території.

Проект дістав аргументований негативний висновок ГНЕУ (25.12.2014) та на разі до Верховної Ради України внесено проект постанови 1569/П від 29.12.2014 (Кожем’якін А. А.) про повернення на доопрацювання цього проекту.

Проект 1592 від 23.12.2014 (Ляшко О. В.) про внесення змін до статті 5 Закону України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» (щодо джерела покриття витрат).

Проект передбачає продовження на невизначений строк фінансування виплати державної допомоги постраждалим учасникам та членам сімей учасників масових акцій громадського протесту, що розпочались в Україні з 21 листопада 2013 року і продовжувалися до 22 лютого 2014 року з резервного фонду Державного бюджету України.

Не зважаючи на те, що до Верховної Ради України вносився проект Постанови 1592/П від 25.12.2014 (Третьяков О. Ю.) про повернення на доопрацювання даного проекту, він був прийнятий як закон 28.12.2014 № 75-VIII і підписаний Президентом України 30.12.2014.

Проект 1613 від 24.12.2014 (Заболотний Г. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гарантій для працівників на час виконання обов’язків у зв’язку з мобілізацією).

Метою проекту є забезпечення захисту прав працівників під час виконання ними обов’язків, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та врегулювання питання повернення на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування осіб, які виконали свої обов’язки у зв’язку з мобілізацією). Йдеться здебільшого про можливість повернення на рівноцінне або попереднє місце роботи, звільнення демобілізованих від конкурсного відбору та спеціальної перевірки.

На нашу думку, проект потребує суттєвого доопрацювання з метою вилучення тих положень, які і без того вже передбачені чинним законодавством.

Проект 1629 від 25.12.2014 (Пастух Т. Т.) про внесення зміни до Бюджетного кодексу України щодо розвідувальної діяльності.

Пропонується внести до числа захищених видатків Державного бюджету України видатки на розвідувальну діяльність.

Типовий «лобістський» проект, доцільність якого вимагає фахового вивчення.

Проект Постанови 1643 від 26.12.2014 (Батенко Т. І.) про заборону проведення заходів та видовищ з використанням піротехнічних виробів до завершення антитерористичної операції.

«Враховуючи, що проведення заходів та видовищ з використанням феєрверків, салютів та інших піротехнічних виробів одночасно з проведенням антитерористичної операції на сході України суперечить нормам суспільної моралі та викликає соціальну напругу, а також для дотримання поваги до пам’яті полеглих та живих героїв і учасників антитерористичної операції» пропонується заборонити проведення заходів та видовищ з використанням піротехнічних виробів до завершення АТО. Одночасно встановлюється, що «за порушення норм даної Постанови, юридичні та фізичні особи, які проводять заходи та видовища з використанням феєрверків, салютів та інших піротехнічних виробів, несуть відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством».

Оскільки, як визнають самі ініціатори законопроекту, порушені у ньому питання лежать переважно у сфері суспільної моралі, то юридичні заборони видаються у цьому разі далеко не самим кращим засобом. До того ж подібні обмеження в загальнодержавному масштабі мають запроваджуватися Законами, а не Постановами Верховної Ради України. До речі, вже існує адекватніша практика таких заборон на місцевому рівні і лише на час конкретних святкових заходів.

Проект Постанови 1655 від 26.12.2014 (Ларін С. М.) про залучення міжнародної експертної та донорської допомоги до розробки і реалізації комплексної державної програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб в Україні.

Метою ухвалення цієї Постанови є розроблення та реалізація урядом України комплексної  державної програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб у середній та довгостроковій перспективі із залученням найкращого світового досвіду та додаткових фінансових ресурсів від міжнародних організацій та держав-донорів, що забезпечить контроль і транспарентність у здійсненні відповідної політики урядом.

Пропозиція залучення міжнародних експертів та потенційних держав-донорів для розроблення державної програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб видається слушною. Втім, маємо звернути увагу на занадто публіцистичний в окремих місцях зміст проекту постанови.

Проект 1662 від 28.12.2014 (Купрієнко О. В.) про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо посилення захисту прав осіб, задіяних в антитерористичній операції чи військових діях.

Проектом пропонується для осіб, які були задіяні в антитерористичній операції чи військових діях, встановити 6-місячний (замість стандартного одномісячного) строк звернення до адміністративних судів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження і звільнення з публічної служби.

Проект Постанови 1664 від 28.12.2014 (Томенко М. В.) про передачу медичних закладів з управління Державного управління справами у підпорядкування Міністерства охорони здоров'я для забезпечення пріоритетного надання медичної допомоги ветеранам війни, учасникам бойових дій в Афганістані, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та учасникам АТО.

Ця пропозиція стосується спеціального державного закладу «Поліклініка № 2», клінічної лікарні «Феофанія» та Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини».

Недоліком проекту є те, що він не передбачає одночасне передавання Міністерству охорони здоров’я додаткових обсягів фінансування, що може суттєво позначитися на якості медичної допомоги в зазначених закладах. Окрім того, механічна заміна одних пільгових категорій на інші може виявитися і не завжди соціально справедливою, оскільки у зазначених закладах лікуються не лише депутати і високопосадовці, а й ряд інших категорій осіб, які заслужили це своєю працею і звитягою.

Тому доцільнішим вбачається надання можливості зазначеним у проекті категоріям осіб проходити медичні процедури в зазначених закладах без зміни їх відомчого підпорядкування.

Проект 1678 від 29.12.2014 (Білецький А. Є.) про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» (щодо підвищення виплат одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій) та проект 1681 від 29.12.2014 (Білецький А. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту членів сімей учасників антитерористичної операції.

Пропонується зрівняти виплати для постраждалих та сімей загиблих військових та співробітників МВС, що брали участь в АТО. А рівно встановити для їх сімей однакові пільги за користування житлом і комунальними послугами.

Пропозиції видаються слушними як щодо посилення соціального захисту учасників АТО та їх сімей, так і щодо встановлення однотипного порядку компенсацій та пільг.

Проект 1683 від 30.12.2014 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо звільнення від оподаткування матеріальної допомоги фізичним особам на лікування та реабілітацію).

Пропонується віднести до числа доходів, які не включаються до оподатковуваного доходу, цільову благодійну допомогу, що надається у будь-якій сумі (вартості) платнику податку, який за висновками органів охорони здоров’я потребує лікування чи реабілітації; платнику податку, у якого члени його сім’ї першого ступеня споріднення за висновками органів охорони здоров’я потребують лікування чи реабілітації; інваліду, дитині-інваліду або дитині, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитині-сироті, напівсироті; дитині з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитині, батьки якої позбавлені батьківських прав (за умови надання такої благодійної допомоги цільовим призначенням на лікування та реабілітацію).

Проект не викликає суто юридичних заперечень, але вимагає зваженого фінансового обрахунку із з’ясуванням реальних можливостей для його реалізації в контексті існування й інших матеріальних потреб держави і суспільства.

Проект 1684 від 30.12.2014 (Чижмарь Ю. В.) про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо соціальних і майнових гарантій учасникам добровольчих батальйонів).

Пропонується надавати у судовому порядку статус учасника бойових дій особам, які брали участь в АТО у складі добровольчих батальйонів.

Ідея проекту видається цілком слушною, але для її реалізації буде замало зміни лише однієї норми.

Проект 1688 від 30.12.2014 (Третьяков О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Пропонується включити до числа учасників бойових дій учасників АТО з числа Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби, а також осіб, які у складі добровольчих формувань територіальної оборони, що були створені державними чи громадськими організаціями, або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування та самоорганізації були включені до складу Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України чи Національної гвардії України. Далі, пропонується змінити статус працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції в районах та в період її проведення у порядку, встановленому законодавством з учасників бойових дій на учасників війни. Нарешті, поширити Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на сім’ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, в районах та в період її проведення.

За змістом проект є частково альтернативним проекту 1684 і теж доволі слушним. Утім, на нашу думку, чинний закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» потребує не разових змін (таких було вже п’ять лише 2014 року), а нової редакції, оскільки сьогоднішня ситуація цілковито відрізняється від початку 90-х рр., коли розроблявся цей закон. Головне – змінилися головні фігуранти, на яких він поширюється. Якщо для 90-х рр. це були ветерани Великої Вітчизняної війни та різних війн і конфліктів за участю СРСР, то сьогодні основна увага має бути спрямована на захист захисників незалежної України, а рівно бійців миротворчих контингентів.

Проект 1689 від 30.12.2014 (Чорновол Т. М.) про внесення змін до Закону України «Про волонтерську діяльність» (щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції).

Пропонується виключити з закону вказівку на те, що волонтерська діяльність є «соціально спрямованою». Також виключається норма про те, що волонтери надають волонтерську допомогу на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з волонтерською організацією. Крім того, напрями волонтерської діяльності доповнюються вказівкою на надання волонтерської допомоги у виконанні завдань в рамках проведення АТО та в зоні її проведення. Іншою новелою є закріплення в законі виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення АТО.

Пропоновані зміни зорієнтовані виключно на волонтерів та волонтерські організації, які сприяють українським збройним формуванням. При цьому забувається, що основна діяльність більшості волонтерів лежить в цілковито іншій площині відносин: це допомога малозабезпеченим та іншим вразливим категоріям громадян. Пропоновані зміни, в частині виключення з закону ряду положень, дуже негативно впливатимуть на роботу таких волонтерів. Так, наявність договору про провадження волонтерської діяльності мало суттєве значення для протидії аферистам і встановлення позитивних відносин з громадянами похилого віку, яким пропонувалася допомога.

 

Участь громадян в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади

 

Проект 1591 від 23.12.2014 (Заліщук С. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення відкритості та доступу до інформації про діяльність Верховної Ради України, її комітетів та народних депутатів України.

Пропонується щомісячно оприлюднювати на офіційному веб-сайті Верховної Ради України інформацію про народних депутатів, які отримали кошти для компенсації вартості проїзду, та розмір отриманої кожним народним депутатом компенсації, а також про народних депутатів, яким видаються кошти на оренду житла та на винайм готельного номера та розмір виданих коштів. Крім того, пропонується розмістити на тому ж офіційному веб-сайті на веб-сторінці народного депутата України списку помічників-консультантів народного депутата України із зазначенням прізвища, імені та по батькові (у разі наявності) кожного з помічників-консультантів, а також їх статусу (працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом, є державним службовцем, працює на громадських засадах). Окремо пропонується розширити інформацію громадськості про роботу комітетів Верховної Ради України, а також участь громадськості в їх діяльності наступним чином: 1) при комітетах можуть утворюватися громадські та науково-консультативні ради та 2) на засіданнях комітетів мають право бути присутніми представники засобів масової інформації, журналісти, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання.

Пропозиції є слушними і такими, що можуть бути відносно легко втілені в життя. Втім, маємо зазначити, що, як і в споріднених проектах 1228 і 1405, зберігається необмежене право Комітету оголошувати закритими свої засідання. Логічним було б визначити виключний перелік підстав, за наявності яких проводяться закриті засідання Комітету.

Проект 1641 від 26.12.2014 (Чижмарь Ю. В.) про право громадян ініціювати розгляд нормативно-правових актів органами влади та місцевого самоврядування.

В пояснювальній записці відзначено, що основною метою законопроекту є встановлення процедур і правил, за якими громадяни набувають право ініціювати розгляд нормативних документів органами державної влади та місцевого самоврядування шляхом створення та підписання петиції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Так, пропонується створити на офіційних сайтах Президента України та органів місцевого самоврядування, кожного з населених пунктів електронні ресурси на яких має відбуватися розміщення та підписання петицій. Згідно з проектом, петиція – колективна вимога, яка у встановлений спосіб підтримана громадянами України і подається у відповідні органи влади для подальшого розгляду органами влади, відповідно до їхньої компетенції. Встановлюються строк для підписання (30 днів), мінімальна кількість підписантів (0,5% виборців), відповідальність за невиконання петиції.

Недоліком цього проекту, як і аналогічних проектів 1151, 1152, 1177 (див. Бюлетень №1), є неопрацьованість питання ідентифікації заявників в інформаційно-телекомунікаційних системах, зокрема щодо способу ідентифікації, порядку зберігання відповідних баз даних і реєстрів. Цілковите обійдене питання щодо неможливості виконання петиції чи її невідповідності встановленим вимогам до таких актів. Крім того, запропоноване однозначне прийняття акта, який підтримало усього 0,5% виборців, є різновидом диктату меншості. Адже далеко не кожний громадянин вміє та має можливість користуватися інформаційно-телекомунікаційними системами. Це далеко не всі неузгодженості проекту, який в такому вигляді видається цілковито неприпустимим для прийняття.

Проект 1685 від 30.12.2014 (Томенко М. В.) про внесення змін до статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (щодо обов’язковості онлайн-трансляції засідань Кабінету Міністрів України).

Пропонується доповнити ч. 4 ст. 3 абзацом третім такого змісту: «Гласність засідань Кабінетом Міністрів України забезпечується шляхом онлайн-трансляції у повному обсязі засідань Кабінету Міністрів України на офіційному веб-сайті уряду».

Цікава пропозиція, яка, однак, сформульована занадто загально, оминаючи ряд суттєвих питань. Це насамперед питання про можливість проведення закритих чи частково закритих засідань Уряду. Незрозуміло, чому передбачаються виключно онлайн-трансляції і не передбачена можливість ведення архіву записів з відкритим доступом. Не говорячи вже про беззаперечну віру авторів проекту в те, що організація таких трансляцій не потребуватиме додаткового фінансування.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 1421-1 від 24.12.2014 (Білецький А. Є.) про внесення змін до статті 6 Закону України «Про державні нагороди України» (щодо надання звання Герой України громадянам України, іноземцям та особам без громадянства).

Є альтернативним проекту 1421 від 11.12.2014 (Романова А. А.) про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України» (щодо надання права присвоєння звання Герой України особам, які не є громадянами України). Значно не відрізняється від нього. Так, замість слів «громадянам України» чинної редакції пропонується «особам» (1421-1) чи «громадянам України та громадянам інших держав» (1421).

Таким чином, лишаються слушними усі ті застереження, які були висунуті нами до проекту 1421 (див. Бюлетень № 2).

Проект 1647 від 26.12.2014 (Червакова О. В.) про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» (щодо державного нагляду).

Пропонується виключити із Закону України «Про захист суспільної моралі» положення щодо визначення статусу та засад діяльності Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, що фактично означає припинення діяльності цього органу. Натомість пропонується уповноважити творчі спілки, які діють у сфері культури, мистецтв та журналістики здійснювати громадський контроль за додержанням вимог законів у сфері захисту суспільної моралі.

Проте проект не визначає змісту поняття «громадський контроль за додержанням вимог законів у сфері захисту суспільної моралі». Не визначені й підстави для проведення відповідних громадських експертиз. Загалом проект викликає занадто багато питань, на які немає відповідей, лишає більше питань ніж відповідей. Враховуючи вагомість проблеми захисту суспільної моралі, бажано було б, перш ніж приступити до спроб практичного її вирішення, організувати відповідне її широке громадське обговорення

Проект Постанови 1649 від 26.12.2014 (Бублик Ю. В.) про відзначення 125-річчя з дня народження Кирила Осьмака (9 травня 2015 року) та проект Постанови 1669 від 28.12.2014 (Лопушанський А. Я.) про відзначення роковин утворення Української Головної Визвольної Ради (11–15 липня 1944 року).

Пропонується відзначити роковини утворення Української Головної Визвольної Ради (1944) та вшанувати провідника національно-визвольного руху, Президента Української Головної Визвольної Ради Кирила Осьмака (1890–1960). Обидва проекти спрямовані переважно на організацію культурно-просвітніх заходів.

(далі буде)

коментарі

новий коментар