пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201435
08.01.2015 | Євген Захаров
джерело: www.pravda.com.ua

МВС європейського ґатунку: стратегія реформаторських змін

   

Наприкінці жовтня непомітно для України відбулося досить неординарне явище – вперше за останні 18 років уряд схвалив пакет пропозицій з реформування МВС. Однак більш знаковим у цій ситуації був факт прийняття Стратегії розвитку органів внутрішніх справ, написаної саме правозахисниками, в якості основного програмного документу.
Проте пройшов майже місяць, поки цей документ змогли побачити громадяни. Причиною тому стала прак-тично моментальна реакція старорежимного міліцейського лобі, помножена на консервативність бюрократичного урядового механізму.
За цей час з тексту Стратегії чиновники Кабміну під виглядом «редакційних правок» декілька разів намагалися викреслити найбільш рішучі та прогресивні заходи, які становили загрозу для архаїчних форм роботи міліції, репресивних механізмів взаємодії з громадянами, корупційного добробуту величезної армії полковників та генералів.
На щастя, завдяки спільній роботі реформаторської команди міністра та експертів-правозахисників, особистій підтримці Авакова Стратегія у дещо понівеченому стані, але жива, з’явилася на урядовому сайті, захована при цьому подалі від офіційної сторінки та від очей громадсь-кості.
Чи можемо сказати, що цей документ здатен запу-стити довгоочікувані реформи в міліції? Як автори, може-мо не лише запевнити, але й довести – так. Оскільки він від самого початку побудований таким чином, що абсо-лютно не прив’язаний до кількості та назв підрозділів, що зазвичай так полюбляють реформатори «міліцейської хвилі».
Натомість концентрує усю реформаторську актив-ність на дотриманні базових принципів сучасної європей-ської поліцеїстики.
Серед них – принципи деполітизації, верховенства права та децентралізації, демілітаризації, прозорості в роботі та підзвітності суспільству.
Таким чином, усе, що буде плануватися та ро-зроблятися в сфері реформації МВС, має відповідати цим принципам.
Ця ідеологія виявилася якісно новою та незручною для більшості «папєрєдніков», які вбачали сенс реформ виключно у кількісному розростанні МВС без будь-яких істотних змін в якісному обслуговуванні потреб населення з точки зору безпеки та захисту від злочинності.
У Стратегії є низка принципово нових ідей. Пе-редусім, це побудова МВС як цивільного та відкритого «Home office», який координує роботу своїх служб, що мають статус центральних органів виконавчої влади.
Тобто служби вбачаються настільки самостійними, що мають власний бюджет і незалежну кадрову політику. А міністр, як цивільна особа, не буде мати права безпосе-редньо керувати жодною з цих служб або втручатися в їх діяльність, за винятком надзвичайних випадків.
Національна поліція у цій моделі буде займати не провідну й не домінуючу позицію. Самостійність право-охоронних підрозділів передбачає й якісно нове фор-мування – муніципальну поліцію, а також запровадження декількох альтернативних її моделей в залежності від специфіки регіону.
Цивільний характер міністерства буде супроводжуватися відмовою від військової атрибутики, системи псевдо-військових звань на кшталт «генерал-полковник поліції» та виведенням із складу МВС усіх військових частин.
Національна гвардія та прикордонна служба не ста-нуть винятком – вони також будуть позбавлені свого війсь-кового статусу, перетворившись на воєнізовані фор-мування.
Українців можуть також зацікавити новели Стратегії, що безпосередньо гарантують непорушність їх прав у спілкуванні із поліцією, а також ефективний контроль за законністю дій персоналу МВС.
Вважаємо цілком природним, що громадськість має бути завжди залученою до розслідувань, наприклад, випадків жорстокого поводження в поліції.
Не менш природно, що збитки, завдані непрофесійними або неправомірними діями правоохоронців, мають компен-суватися не лише винними особами, але й за рахунок бю-джету того органу, де проходили службу правопорушники в погонах.
Саме так ми ці природні речі в Стратегії й прописали, чим викликали неприховане обурення не лише частини «старої гвардії» в МВС, але й серед прокурорського корпусу. Останні, до речі, дуже побоюються, що аналогічні реформаторські новації дійдуть і до органів прокуратури – найбільш непрозорих та за-критих від будь-яких форм контролю.
Ідея громадського контролю, як рівноправного з кон-тролем державним, є взагалі наскрізною темою Стратегії. Вона втілена всюди – як участь громадськості в атестацій-них комісіях з відбору на керівні посади в МВС, як присутність громадян під час здачі іспитів кандидатів на службу, як окремий напрямок відомчої політики МВС під назвою «community policing» – діяльність, орієнтована на потреби громад, як механізм оцінки діяльності МВС в цілому.
Звичайно ж, не лишилися осторонь й права персо-налу МВС. В Стратегії закладена система змін у соціаль-ному та фінансовому забезпеченні правоохоронців, про-зорість кадрових процедур, гендерна рівність в ході про-фесійної кар’єри, унеможливлення маніпулювати поведін-кою підлеглих з боку недобросовісних керівників.
Навіть у випадку скорочення особовому складу буде надано гарантоване право отримати іншу професію за рахунок держави.
Втім, найбільший резонанс викликають, мабуть, ідеї щодо кардинальної реструктуризації МВС та майбутньої поліції, оскільки передбачається зникнення цілої низки служб – ДАІ, транспортної та ветеринарної міліції, підрозділів боротьби з організованою та економічною злочинністю, незаконним обігом наркотиків, служби охо-рони.
Передбачається, що більшість функцій та персонал зазначених служб перейдуть під юрисдикцію інших міністерств. Це дозволить оптимізувати структуру поліції та поступово зробити так, аби до 70% поліцейських нале-жали до двох найактуальніших для населення служб – патрульної та служби дільничних.
Численні скептики не оминають положень про за-провадження систем відеоспостереження на дорогах, новітніх інформаційних платформ та електронного доку-ментообігу, якісно нових процедур відбору персоналу.
Розуміємо цей скепсис, оскільки будь-які зміни потре-бують матеріальних ресурсів. Проте впевнені, що ці ресурсі неодмінно з’являться в Україні, коли донори поба-чать чіткий та реалістичний план реформаторських пере-творень.
Процес реалізації реформи, дійсно, є досить дис-кусійним, проте не тільки і не стільки через брак фінансів. Мабуть, в центрі усіх проблемних моментів знаходиться питання готовності держави та суспільства запроваджува-ти реальні реформи.
Адже зрозуміло, що успішною реформа МВС може бути не сама по собі, а як складова змін в усій сфері кри-мінальної юстиції.
Так, робота МВС з налагодження нової системи функціонування виглядає сьогодні надзвичайно складною. Проте у порівнянні з тими завданнями, що постають у побудові нової системи стосунків МВС з органами прокуратури та судовою системою, проблеми внутрішнього функціонування здаються вже зовсім буденною справою.
Для створення єдиного майданчику для підготовки та обговорення усіх правових рішень, що стосуються ре-форм, і не тільки в сфері кримінальної юстиції, вважаємо за необхідне відродити Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права при пре-зиденті на чолі з міністром юстиції.
Позитивний досвід її праці в 2005-2010 роках є без-сумнівним.
Чи маємо готовність суспільства працювати трива-лий час над реформами попри усі негаразди? Це питання є не менш злободенним, ніж сама констатація браку ре-сурсів, бо спостерігаємо нестримне бажання частини сус-пільства отримати все і одразу.
А оскільки так не буває, то починають шукати ви-нуватих і швидко знаходять їх серед найбільш публічних фігур – міністрів, наприклад.
За іронією долі, закиди стосовно гальмування ре-форм в МВС отримав саме Аваков – той, хто від самого початку наголосив на необхідності розробки реформи та активно підтримав львівський експеримент з реформуван-ня міліції.
Проте ті, хто вимагають негайних результатів, не звертають уваги на такі дрібниці й продовжують вимагати швидких змін, одночасно уникаючи системної та складної праці у цій сфері.
Сьогодні маємо щонайменше три середовища, які продукують активність в сфері реформи МВС. Це, насам-перед, національні неурядові організації, по-друге – міжнародні та донорські організації, серед яких провідну роль відіграє Консультативна місія ЄС, і, зрештою, дер-жавний сектор з Національною радою реформ, профіль-ними комітетами ВРУ та науковими установами.
Усі ці середовища, на жаль, співпрацюють одне з од-ним фрагментарно та з різним ступенем активності, що в результаті надає лише поодинокі приклади успішної взаємодії.
Об’єднався, наприклад, експертний потенціал Експертної ради та МВС – суспільство отримало пакет реформ МВС. Запропонували фахівці Консультативної місії ЄС свій досвід правоохоронцям – МВС отримало непогано сформовані про-позиції для донорських організацій на 2015 рік.
Враховуючи ці особливості, покладаємо цілком обґрунтовані надії на нещодавно створену Національну громадську платформу «Реформуємо МВС: прозорість та відповідальність«, яка має об’єднати представників дер-жавних органів влади, експертів неурядових організацій, європейських та міжнародних інституцій, науковців, не-байдужих громадян та творчу молодь.
Звичайно ж, нас очікує як творча, так і доволі рутин-на діяльність – створення та здійснення робочого плану з реалізації Стратегії, формування та функціонування робо-чих груп за основними тематичними напрямками реформи, налагодження ефективної взаємодії між експертними середовищами, запровадження дієвих процедур внутрішнього менеджменту.
Проте цієї роботи ми не лише не боїмося, але й запрошуємо усіх бажаючих долучитися до неї, аби разом через певний час з гордістю сказати: «Ми таки зробили це!».
18.12.2014

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори