увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 27.09.2016 04:53
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Чи виконує Київ вимоги ЄС щодо доступу до інформації?

09.01.15 | Тетяна Яцків

«Контракт для України з розбудови держави» був підписаний у травні 2014 року прем’єром Арсенієм Яценюком та президентом Єврокомісії Жозе Мануелом Баррозу. ЄС надав 355 млн. євро на проведення реформ в Україні. Внесок зроблено на безповоротній основі з однією умовою – виконання реформ.

250 млн. євро Україна вже отримала – авансом. Решта надійде у середині 2015 року, але лише за виконання низки зобов’язань.Прогрес по кожному з них оцінюється за низкою індикаторів.

Розглянемо четвертий розділ Контракту, присвячений доступу до інформації.

Перший пункт даного зобов’язання звучить так: «впровадження у повному обсязі закону «Про доступ до публічної інформації» шляхом узгодження з ним інших існуючих нормативно-правових актів, які йому суперечать, включаючи консультації з громадянським суспільством».

Вже зараз можна констатувати прогрес у цьому напрямку, але є помітні недопрацювання, про які ми розповімо нижче.

Зокрема, до прийнятого у січні 2011 року закону «Про доступ до публічної інформації» вже було внесено ряд змін. Було чітко визначено, що до інформації із обмеженим доступом не належать відомості, які вказуються у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру на виконання законодавства про запобігання та протидію корупції.

27 березня 2014 року прийнято закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям закону «Про інформацію» (у новій редакції). Очікування прийняття цього закону тривало понад два роки. Його метою було узгодження інших законів України із підходами, які визначені законом «Про доступ до публічної інформації».

Підзаконні акти, які було потрібно розробити на виконання закону «Про доступ до публічної інформації», за активної участі громадськості було створено і прийнято протягом півроку від набрання чинності самим законом, тоді як неузгодженості із іншими законами були наявні далі.

Тривалий час проблемним питанням було питання узгодження закону «Про доступ до публічної інформації» із законом «Про захист персональних даних», в тому числі тривали дискусії щодо нагляду за реалізацією останнього та співвідношення обсягів обох видів інформації щодо відкритості.

13 травня 2014 року прийнято закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Уповноваженого Верховної ради України з прав людини у сфері захисту персональних даних». Законом уточнено компетенцію Уповноваженого з прав людини та уточнено поняття згоди суб’єкта персональних даних.

Для фактичного впровадження закону «Про доступ до публічної інформації» на початку був потрібний суттєвий перегляд локальних актів, порядків, які визначають оприлюднення публічної інформації. Їх прийняття не могло відбутися без вольового рішення керівництва органу влади підвищити прозорість своєї діяльності.

Із прийняттям цього закону в громадськості посилились сподівання на те, що прозорість діяльності органів влади буде збільшено.

За цей час більшість органів публічної влади вже прийняли акти про заходи впровадження цього закону. Для них не стало проблемою визначення форми запиту, інструкції, базових питань про порядок роботи із запитами на інформацію, визначення відповідальних з питань таких запитів. Ця інформація надається здебільшого безкоштовно.

Втім, залишається проблема «пасивного» доступу до інформації. Йдеться про публікації даних на офіційних Інтернет-сторінках органів центральної та місцевої влади.

Зокрема, у висновках Державного комітету телебачення і радіомовлення України вказується, що офіційні Інтернет-сторінки органів влади недостатньо інформативні щодо систем обліку публічної інформації, адрес електронної пошти керівників органів, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів, основних функцій структурних підрозділів, правил внутрішнього трудового розпорядку, порядку та умов проходження конкурсу на заміщення вакантних посад тощо.

Надалі залишається проблемними питання системи обліку інформації.

Другий пункт зобов’язань вимагає від України створення дієвої інституційної основи для незалежного нагляду за виконанням закону «Про доступ до публічної інформації». Для цього мають бути залучені громадські організації та врахований кращий європейський досвід.

Відповідно до чинного законодавства, право на доступ до публічної інформації гарантується здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації.

Однак у профільному законі не визначено такого незалежного органу із функцією «інформаційного комісара».

У законопроекті планувалось надати Уповноваженому Верховної Ради з прав людини низку повноважень щодо здійснення незалежного контролю та оцінки забезпечення права на доступ до публічної інформації. До тексту, який прийнятий, ці повноваження не включено.

Експертна рада з питань доступу до публічної інформації при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини була створена ще у 2012 році. Більш того – один із заступників Уповноваженого був призначений представником з питань доступу до публічної інформації.

З одного боку, можна стверджувати, що такий незалежний орган із роллю «інформаційного комісара» в Україні вже створено, з іншого боку – він не є узаконений та можливості його дій обумовлені тільки статусом та правами самого Омбудсмена, які є такими ж, як щодо інших прав та свобод, які на сьогодні не є достатніми.

Таким чином, на рівні законодавчих актів можна стверджувати, що в Україні цей орган так і не створено.

Важливо відзначити, що нові підходи до доступності публічної інформації через можливість «фізичної присутності» також знаходять відображення у законодавчому регулюванні та практиці роботи органів публічної влади.

27 березня 2014 року прийнято закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям законів «Про інформацію» (у новій редакції) та «Про доступ до публічної інформації». Цим законом передбачено механізми доступу громадян до засідань колегіальних органів парламенту та місцевих рад.

Також новим законом «Про державні закупівлі» передбачено можливість присутності представників громадськості під час проведення процедур розкриття пропозицій конкурсних торгів. Замовники зобов’язані забезпечити безперешкодний доступ представників засобів масової інформації та громадських об’єднань на їхню вимогу до процедури розкриття пропозицій конкурсних торгів та право на фіксацію технічними засобами.

Третій пункт стосується доступу (у тому числі через Інтернет) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у тому числі до інформації стосовно їхніх справжніх власників), Державного реєстру прав на нерухоме майно (у тому числі інформації щодо осіб, яким належать ці права), а також до земельних кадастрів.

Відповідна потреба обговорюється уже давно. Наразі в Україні функціонує Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, інформація з якого є доступною в Інтернеті: http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html

У відомостях передбачено графу для інформації про перелік засновників (учасників) юридичної особи, водночас вона є неповною та може бути відсутньою.

Доступ до інформації із Державного реєстру прав на нерухоме майно визначено за низкою органів публічної влади, які наділені відповідними правами.

Так, нотаріус, здійснюючи нотаріальні дії, користується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Положення закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають доступ банків до інформації про іпотеку, обтяження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно при здійсненні ними операцій з іпотеки.

Водночас доступу до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно для будь-якого користувача не передбачено. Аналогічна ситуація поки що існує і з відкриттям інформації із земельних реєстрів.

Резюмуючи, треба визнати – за четвертим розділом і владою, і громадськістю проведено значну роботу.

Необхідно завершити цей етап з поліпшення доступу до інформації, але ми можемо констатувати, що левова частка цього питання вже зроблена. Робоча група експертів почала розробку проектів змін до законодавчих актів, які стосуються відкриття вищевказаних реєстрів.

Тетяна Яцків, голова ГО «Центр громадської адвокатури»

коментарі

новий коментар